Рішення

від 12.12.2017 по справі 381/3389/17

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

---

2/381/1425/17

381/3389/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Криворучко А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Фастів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач звернулася до суду з даним позовом. Свій позов мотивує тим, що 14 грудня 2011 року нею було сплачено частину коштів, за квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 51000 грн.. Проте, продаж квартири так і не відбувся. В подальшому їй стало відомо, що квартира за яку нею було внесено частину кошти, було зареєстровано на іншу особу. При цьому, внесені грошові кошти їй не повернуто. Позивач зазначає, що неодноразово зверталася із заявами до відповідача з приводу повернення коштів, але жодної відповіді не отримала, як і не отримала внесених коштів. Відповідач лише надав їй графік погашення заборгованості та обіцяв з червня 2016 року по жовтень 2016 рік повернути вищевказані кошти. Позивач вважає, що оскільки договір щодо вищевказаної квартири не був укладений, а договірні відносини не виникли, відтак передані відповідачу грошові кошти підлягають поверненню. В добровільному порядку відповідач відмовляється повернути зазначені кошти, тому позивач змушена звернутися до суду з даним позовом та просити суд стягнути з ЖБК Машинобудівник грошові кошти у розмірі 51000 грн. та 3% річних у розмірі 9453,35 грн..

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених в ньому, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом вчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Між тим, 24.10.2017 року на адресу суду направив свої письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник відповідача зазначає, що сплачені позивачкою грошові кошти в розмірі 51000,00 грн. є вступним внеском, який відповідно до ст. 2 ЗУ Про кооперацію за жодних обставин поверненню не підлягає. Тому, представник відповідача вважає, що сплачені позивачем грошові кошти в якості вступного внеску не підлягають поверненню. Просив суд додатково застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши всі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Крім того, відповідно до частини 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається зі Виписки з протоколу № 2 загальних зборів ЖБК Машинобудівник від 14.12.2011 року, позивача ОСОБА_1, було прийнято в члени кооперативу і закріплено за нею однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та підсобне приміщення і паркувальне місце в прибудинковій території. (а.с.12)

Відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордеру № 26 за підписом касира ОСОБА_2, позивачем ОСОБА_1 було сплачено внесок на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в сумі 43000,00 грн..(а.с.9)

Разом з тим, відповідно до Квитанції до прибуткового касового ордеру № 25 за підписом касира ОСОБА_2, позивачем ОСОБА_1 було сплачено внесок на кладову (5/6) в сумі 8000,00 грн..(а.с.9).

Між тим, до Протоколу № 2 від 14.12.2011 року було внесено Роз'яснення, з якого вбачається, що ЖБК Машинобудівник має одну ділянку для будівництва за адресою: АДРЕСА_2. Виходячи з цього рішення викладено в наступній редакції. Вирішили: Прийняти ОСОБА_1 в члени кооперативу та закріпити за нею однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, міжповерхову кладову та місце для стоянки автомобіля в прибудинковій території за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.14).

Окрім того, судом встановлено, що позивач неодноразово зверталася до відповідача із письмовими заявами про виключення її з членів кооперативу та з приводу повернення їй вкладених коштів в сумі 51000,00 гривень про, що свідчать письмові заяви від 28.10.2013 р., 11.03.2014 р., та 13.11.2014 р., вказані заяви були отримані відповідачем про, що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 0850004759439, № 0850004759420 та № 0850003929071. (а.с. 10, 15-17).

Разом з тим, з наявної в матеріалах справи заяви вбачається, що позивач зверталася до керівника ЖБК Машинобудівник Германа Є.В. із заявою про повернення їй 51000,00 грн. коштів, які були внесені нею 14 грудня 2011 року.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що 14.12.2011 року нею було сплачено частину коштів, а саме 51000,00 грн., з яких внесок на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 - 43000 грн. та внесок на кладову (5/6) - 8000 грн. в будинку по АДРЕСА_2 проте продаж квартири не відбувся та на даний час квартира зареєстрована за іншою особою.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 103185101 від 09.11.2017 року, вбачається, що квартира АДРЕСА_2 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1-2710, виданого 24.10.2017 року Фастівською міською державною нотаріальною конторою. (а.с.44-45).

Відповідач заперечуючи проти позову в своїх заперечення зазначає, що позивач виявила своє бажання вступити до членів Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник , про, що подала відповідну заяву, а 14.12.2011 року сплатила до каси відповідача грошові кошти в загальній сумі 51000,00 грн., в якості вступного внеску до членів ЖБК Машинобудівник , і саме таке призначення платежу зазначене в квитанціях до прибуткового касового ордеру № 25 та № 26 від 14.12.2011 року. Зазначає, що оскільки вказана позивачкою грошова сума була сплачена як вступ до кооперативу тому, відповідно до ст. 2 ЗУ Про кооперацію за жодних обставин не може бути повернута.

Між тим, з досліджених судом Квитанцій до прибуткового касового ордеру № 25 та № 26 за підписом касира ОСОБА_2, чітко вбачається, що загальна сума - 51000,00 грн. була сплачена позивачем як внесок на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та внесок на кладову (5/6).

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи Графіку погашення заборгованості ОСОБА_1 в 2016 році, за підписом Голови правління ЖБК Машинобудівник Германа Є.В., вбачається, що сторона відповідача зобов'язалася погасити заборгованість перед ОСОБА_1 в 2016 році, а саме в червні - 10000 грн., липні - 10000 грн., серпні - 10000 грн., вересні - 10000 грн. та жовтні 11000 грн.. а тому звертаючись до суду із позовом позивач ставила питання про стягнення з відповідача 51000 грн., як безпідставно набутих коштів у порядку положень ст. 1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання).. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчать матеріали справи, то жодних письмових правочинів між сторонами укладено не було та квартира в рахунок будівництва (придбання) якої позивач вніс кошти в ЖБК Машинобудівник , станом на даний час вже зареєстрована на праві власності за іншою особою.

Вказані обставини дають підстави суду для висновку про те, що правова підстава для отримання у власність саме тої квартири, за яку позивач вніс на рахунок відповідача кошти, змінена (припинена) та станом на даний час відпала.

Крім того, За змістом ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Дана норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов'язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення ст. 1212 ЦК України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 березня 2016 року у справі в„– 6 -2978цс15.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України, як і було заявлено позивачем при зверненні до суду.

З аналізу змісту вказаних норм та сукупності наданих у цій справі доказів, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 51000,00 грн. доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Між тим, при вирішення вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних, суд не погоджується із проведеним позивачем розрахунком, виходить з наступного.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлені договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до плати кредиторові.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 01.10.2014 року у справі в„–6 -113цс14, яка за вимогами ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних нарахованих на суму боргу, що складає в розмірі 9453,35 грн.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з першою вимогою про виключення її з членів кооперативу ЖБК Машинобудівник та повернення внесених коштів звернулася до останнього 11.03.2014 року, відтак 3% річних повинні нараховуватися з 11.03.2014 року.

Розмір 3% річних за період з 11.03.2014 року по день звернення до суду (19.09.2017 року) складає 5400 грн. 91 коп., виходячи з наступного:

з 11.03.2014 р. = 296 днів,

2015 рік = 365 днів,

2016 рік = 366 днів,

2017 рік = 262 дня,

Загальна кількість днів=1289.

51000,00 грн. *3%/365 днів = 4,19 грн.

Таким чином 1289 днів*4,19 грн. = 5400,91 грн..

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та примусового стягнення з відповідача 51000,00 грн. основного боргу та 5400 грн. 91 коп. 3 % річних.

Окрім того, враховуючи положення ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст.11, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник , Код ЄДРПОУ 23572785 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошові кошти у розмірі 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп. та 3 % річних в сумі 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 91 (п'ятдесят три) коп..

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Машинобудівник , Код ЄДРПОУ 23572785 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачений судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн.. 00 коп..

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ