Постанова

від 05.03.2010 по справі 2а-525/10

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Машівський районний суд Полтавської області

смт. Машівка, вул. Незалежності, 116, 39400, (05364) 9-10-33

Справа № 2а-525/2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2010 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Косик С.М., розглянувши у судовому засіданні в смт. Машівка в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про стягнення підвищення до пенсії.

встановив:

У лютому 2010 року позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії Дитина війни та відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України Про державний бюджет України па 2007 та 2008 роки , в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни та всупереч ст. 22 Конституції України, з 2006 по даний час здійснював нарахування та виплату всупереч законодавства. У зв'язку з наведеним позивач просить поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача щодо нарахування допомоги дитині війни протиправними, стягнути недоплачену допомогу з 01.01.2006р. по 31.12.2009р. в розмірі 6429,60 грн. та судові витрати.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовується лише для визначення розмірів пенсій визначених цим законом, і на правовідносини визначені Законом України Про соціальний захист дітей війни не розповсюджується. У 2007р. передбачені були виплати лише дітям війни, які є інвалідами, а 2008 та 2009 роках зазначені виплати здійснювалися у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки на законодавчому рівні не було вирішено питання щодо фінансування цих виплат відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни .

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. В зв'язку з наведеним суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач має статус Дитини війни , що підтверджується пенсійним посвідченням № 112005 від 12.03.2001 року , а тому вона відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З довідки відповідача вбачається, що з 01.01.2008 та станом по грудень 2009 роках позивачу виплачувалася надбавка дитині війни в розмірах від 47 до 49, 80 гри.

Згідно ст. 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України Про Державний бюджет на 2006 рік від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. До статті 110 цього Закону було внесено зміни 19.01.2006 року, які набрали чинності 15.03.2006 року, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни запроваджені не були. Закон України Про Державний бюджет на 2006 рік з відповідними змінами неконституційним не визнаний та діяв протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а після вказаної дати передбачені нею виплати запроваджені не були.

Крім того, надаючи перевагу Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік з відповідними змінами, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Виходячи з наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік .

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , яким зупинено дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФ в Машівському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Статтею 62 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які тратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Отже у 2007 році виплаті підлягали такі суми доплати до пенсії: липень 123, 02 грн. (406x30%), з 9 по 31 липня - 91,27 грн.; з серпня по вересень по 123, 02 грн. щомісячно ( 406x30%); з жовтня по грудень 124, 53 грн. ( 411x30%), всього за 2007 рік: 742,65 грн.; (з розрахунку з 9 липня по 31 грудня - 710,9 грн.). Натомість, позивачу як інваліду 2 групи в період з липня, по грудень 2007р. виплачено 122, 55 грн. Таким чином, позивачем недоотримано у 2007 році з 9 липня по 31 грудня - 588, 35 грн. (710, 9 - 122, 55).

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни викладено в іншій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України .

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Машівському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України , діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Статтею 58 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Отже, у 2008 році виплаті підлягали такі суми доплати до пенсії: травень - 144,3 грн. (481x30%) з 22 по 31 травня - 46,55 грн.; червень - 144,3 грн. (481x30%); з липня по вересень по 144,6 грн. щомісячно ( 482x30%); з жовтня по грудень по 149, 4 грн. щомісячно (498x30%), а всього: 1170,60 грн. (з розрахунку з 22 травня по 31 грудня - 1072,85 грн.)

Натомість, відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, підвищення органами пенсійного фонду у 2008 році проводилося у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 грн. Таким чином, позивачем недоотримано у 2008 році з 22 травня по 31 грудня - 682,65 грн. (1072,85 - 390,2).

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., суд вважає слід зазначити наступне.

Питання щодо виплат підвищення дітям війни було врегульовано п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 р. Деякі низання соціального захисту окремих категорій громадян яким установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 грн.

Зазначеною постановою керується відповідач при виплаті позивачу підвищення до пенсії у 2009 році.

Але розмір підвищення, який встановлений в п. 8 Постанови № 530 від 28 травня 2008р., суперечить ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , і тому не може бути застосований за нормою ч. 4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Статтею 54 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, діє в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України від 06.11.2009р. внесені зміни до зазначеної статті, де прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з листопада 2009р. складає 573 грн.

Таким чином, за період з 01.01.2009 року по жовтень 2009 року необхідно було нараховувати та виплачувати позивачу по 149,4 грн. щомісячно, а з листопада по грудень 2009р. по 171, 9 грн. (498 х 30%, 573x30%), а всього за 12 місяців -- 1837, 8 грн. Разом з тим, оскільки у 2009р. позивачу здійснювалися виплати на підставі постанови № 530 від 28.05.2008р. в розмірах по 49, 8 грн. щомісячно, а тому сума, що повинна бути нарахована та виплачена складає 1240,2 грн. ( 1837, 8 - 597, 6 ).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , суд зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації пзивачем конситуційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни . Крім того суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України Про соціальний захист дітей війни реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус дитини війни , серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України Про соціальний захист дітей війни , покладено саме па органи Пенсійного фонду України.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем, і вважає, що вказані доводи не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Разом з тим, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, оскільки на зазначені строк позовної давності не розповсюджується.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Машівському районі Полтавської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64. 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , ст. ст. 6-14, 17, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про стягнення підвищення до пенсії - задоволити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009р. з урахуванням виплат здійснених у 2007-2009 роках.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 гри. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :

Постанова надрукована власноручно суддею Косик С.М. і є оригіналом