Рішення

від 28.12.2017 по справі 297/1526/17

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/1526/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого Ільтьо І. І.,

при секретарі Куні О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

ФОП ОСОБА_1 свій позов обґрунтовував тим, що згідно заявки-угоди від 11 травня 2016 року № 300058 відповідач замовив у нього виготовлення металопластикових вікон VEKA Softline 70 з двокамерними енергоефективними склопакетами (енергозберігаючим склом) у кількості 6 штук на загальну суму 19 650 гривень, з них 2 000 відповідач сплатив у вигляді авансу. 25 травня 2016 року працівники позивача встановили спірні вікна в будинку відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується підписанням відповідачем видаткової накладної від 25 травня 2016 року № 7. Однак, відповідач відмовивсяоплатити спірні вікна, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, однак остання подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовільнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся, а тому по справі необхідно постановити заочне рішення, відповідно до ст. 280 ЦПК України через неявку відповідача в судове засідання.

З поданого відповідачем заперечення проти позову вбачається, що такий позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що він ніяких договорів з ФОП ОСОБА_1 не укладав і від нього нічого не замовляв. Відповідач стверджує, що він замовляв вікна у ТОВ МЕТАПЛАСТ , яке згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті представництва компанії VEKA AG в Україні - Товариства з обмеженою відповідальністю Века Україна (код ЄДРПОУ: 34360838, місцезнаходження: 07443, Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, 2/1), займається виробництвом вікон торговельної марки VEKA на території Закарпатської області. Втім, як з'ясувалося, такої юридичної особи як ТОВ МЕТАПЛАСТ не існує. ФОП ОСОБА_1 з метою введення споживачів в оману, представляється представником неіснуючого ТОВ МЕТАПЛАСТ та укладає від його імені договори з споживачами.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов до висновку, що пред'явлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У своїй позовній заяві ФОП ОСОБА_1 стверджує, що відповідач уклав з ним заявку-угоду від 11 травня 2016 року № 300058, при цьому останнім не було надано ані оригіналу, ані копії вказаного документу.

Відповідно до ч.2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідач подав до суду заяву про витребування оригіналу вищевказаної заявки-угоди від 11 травня 2016 року № 300058та додатку № 1 до неї, а також видаткової накладної від 25 травня 2016 року № 7.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року задоволено вищевказану заяву відповідача та витребувано від ФОП ОСОБА_1оригінали документів, а саме заявки-угоди від 11.05.2016 року № 300058 та додатку № 1 до неї; видаткової накладної від 25.05.2016 року № 7.

Втім, позивач не виконав вищевказану ухвалу, в зв'язку з чим суд вирішив справу на підставі наявних у ній доказах.

Суд констатує, що подана позивачем разом з позовною заявою заявка-угоди без дати № 300060 не заповнена, а відтак - така не є належним доказом у даній справі в розумінні статей 57, 58 ЦПК України, оскільки така не містить інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Водночас, як вбачається з пункту 1.1. вищевказаної заявки-угоди № 300060, кількісні розміри виробів, що замовляються, узгоджуються згідно додатку № 1 до цієї угоди …Однак, такого додатку до заявки-угоди № 300060 позивачем також не надано.

ФОП ОСОБА_1 стверджує, що факт прийняття відповідачем спірних вікон підтверджується видатковою накладною від 25 травня 2016 року № 7, однак останній надав суду лише копію вказаного документу. Оригінал вказаного документа для огляду було витребувано ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 жовтня 2017 року, однак позивач не надав його суду.

Відповідач у своєму запереченні стверджує, що спірні вікна він фактично не приймав, такі без його дозволу були встановлені в неналежному йому будинку, після чого були відразу ж вилучені поліцією як речові докази в рамках кримінального провадження, розпочатого за його заявою про вчинення відносно нього шахрайства. Позивач такі твердження відповідача не спростував.

Згідно поданого відповідачем заперечення проти позову, останній не підписував додаток № 1 до заявки-угоди від 19 травня 2016 року № 300058, яка є його обов'язковою частиною, в якому мали б бути обумовлені розміри, комплектація та профілі вікон, що замовляються, та акт приймання-передачі поставленої продукції.

Відповідач у своєму запереченні проти позову стверджує, що заявку-угоду від 19 травня 2016 року № 300058 він укладав з МЕТА-ПЛАСТ . Позивач у свою чергу стверджує, що вищевказану заявку-угоду відповідач укладав з ним, тобто з ФОП ОСОБА_1

У даному випадку суд позбавлений можливості перевірити такі твердження сторін, оскільки ФОП ОСОБА_1 хоч і посилається на заявку-угоду від 19 травня 2016 року № 300058 у своїй позовній заяві, однак такий не надав суду вказаний доказ.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно наданих відповідачем доказів, дійсно на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю Века Україна вказано, що на території Закарпатської області виробництвом вікон торговельної марки VEKA займається МЕТАПЛАСТ (Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТАПЛАСТ ).

Згідно наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей на території Україні зареєстровані дві юридичні особи з найменуванням - Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТАПЛАСТ (один за адресою: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 2-А, код ЄДРПОУ: 31612001;другий - за адресою: 36039, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Європейська, 53А, код ЄДРПОУ: 25159305).

Таким чином, можна констатувати, що такої юридичної особи як Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТА-ПЛАСТ на території України дійсно не існує, а докази на підтвердження того, що ТОВ МЕТАПЛАСТ (код за ЄДРПОУ: 31612001, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 2-А) чи ТОВ МЕТАПЛАСТ (код ЄДРПОУ: 25159305, місцезнаходження: 36039, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Європейська, 53А) укладали заявку-угоду від 19 травня 2016 року № 300058 з відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3 ст. 639 ЦК України).

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що він уклав з відповідачем заявку-угоду від 11.05.2016 року № 300058, тобто письмовий договір, який виходячи з приписів ч. 3 ст. 639 ЦК України вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Втім, позивач не надав суду вищевказаний договір - заявку-угоду від 11.05.2016 року № 300058. Відтак, доводи позивача про те, що між ним і відповідачем було укладено вказаний письмовий договір, нічим не підтверджені.

Без дослідження заявки-угоди від 11.05.2016 року № 300058, на яку посилається позивач у своїй позовній заяві, на підставі якої, за твердженням останнього, у відповідача виникла заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 19 650 грн., неможливо встановити фактичні обставини справи.

За вищевказаних обставин видаткова накладна від 25 травня 2016 року № 7, яку позивач надав на підтвердження своїх позовних вимог, сама по собі не є достатнім доказом того, що між сторонами дійсно виникли договірні відносини.

До того ж відповідач у своєму запереченні проти позову заперечує факт підписання вищевказаної видаткової накладної.

Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем.

У той же час видаткова накладна не є доказом наявності/відсутності заборгованості за певним договором і без дослідження умов самого договору (зокрема, умов щодо порядку оплати), на підставі якого було видано таку видаткову накладну, неможливо встановити такі обставини.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі - Закону №996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону №996 первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Акт приймання виконаних робіт - документ, який фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю.

Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця.

Пунктом 1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями (далі - Закону №265/95) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно ст.2 Закону №265/95 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до ст.8 Закону №265/95 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються органом доходів і зборів.

Положення про форму та зміст розрахункових документів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) " (далі ? Наказ № 13).

Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Крім того, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976 (далі - Інструкція) встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Згідно п.1.4 Інструкції розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п.1.13 Інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Цією Інструкцією встановлено правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги - доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива, інкасового доручення (розпорядження). Використання векселів та спеціальних платіжних засобів, зокрема платіжних карток (у тому числі корпоративних платіжних карток), регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

Враховуючи вищевикладене, видаткова накладна, акт приймання виконаних робіт вважаються документами первинного обліку та не є розрахунковими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК Україниобов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Зі змісту вищевказаної норми випливає, що моментвиконання обов'язку продавця передати товар покупцеві визначається договором, укладеним між продавцем і покупцем.

Втім, у даному випадку неможливо визначити момент, з якого вважається виконаним обов'язок продавця передати товар покупцеві, оскільки позивачем не надано суду договір - заявку-угоду від 11.05.2016 року № 300058.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідач замовив у нього виготовлення металопластикових вікон VEKA Softline 70 з двокамерними енергоефективними склопакетами (енергозберігаючим склом). Відповідач у свою чергу в своєму запереченні проти позову стверджує, що компанія VEKA AG не виробляє такі вікна як Softline 70 , остання виробляє вікна SOFTLINE з п'ятикамерними профілями, що підтверджується відповідною інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті компанії Века Україна .

З даного приводу слід зазначити, що обов'язок доведення належної якості проданого товару і обов'язок належного оформлення претензії покупця щодо недоліків цього товару та проведення в необхідних випадках перевірки якості товару із забезпеченням права споживача взяти участь у такій перевірці законом покладено на продавця (ст. 1209 ЦК України, ст. 8 Закону України Про захист прав споживачів ).

Такої ж позиції притримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 27 березня 2017 року в цивільній справі № 127/4199/15-ц.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення вищезазначеної норми базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Враховуючи все вищевикладене, суд доходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт порушення його прав, а тому в задоволенні заявленого позову слід відмовити за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 626 ч. 1, 638, 639 ч. 1 655 ч. 1, 664 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 259, 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Берегівським районним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ільтьо І. І.