Рішення

від 19.12.2017 по справі 907/749/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

19.12.2017 р. м. Ужгород Справа № 907/749/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком« , м. Київ в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком« , м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації, смт. Дубове Тячівського району

про стягнення суми 41 282 грн. 88 коп. невідшкодованих коштів за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1153 від 12.12.2016 року

Відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 1957 від 18.12.2017 року

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством «Укртелеком« , м. Київ заявлено позов в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком« , м. Ужгород до відповідача ОСОБА_1 управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації, смт. Дубове Тячівського району про стягнення суми 41 282 грн. 88 коп. невідшкодованих коштів за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 20.11.2017 року розгляд справи № 907/749/17 відкладено на 19.12.2017 року.

Згідно п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, в редакції що діє з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, за правилами даного Кодексу продовження розгляду справ в судах здійснюється з тієї стадії, на якій вони знаходяться на момент набрання чинності новою редакцією ГПК України.

Суд доходить висновку, що дана справа підлягає розгляду у загальному позовному провадженні зі стадії підготовчого провадження.

При цьому, 19.12.2017 року під час підготовчого судового засідання за згодою учасників справи, був розпочатий розгляд справи по суті після закінчення підготовчого судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що позивачем як оператором телекомунікацій надаються телекомунікаційні послуги споживачам, яким згідно із Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справи і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» , «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено пільги з оплати їх вартості. Чинним законодавством на відповідача, як розпорядника бюджетних коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, покладено обов'язок здійснювати розрахунки з постачальниками послуг пільговим категоріям громадян. Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів Тячівського району Закарпатської області в період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та дебіторської заборгованості за грудень 2015 року, на рахунок позивача від відповідача не надійшли, у зв'язку з чим виник заявлений до стягнення борг в сумі 41 282 грн. 88 коп.

Заявою б/н від 19.12.2017 року представник позивача подала для долучення до матеріалів справи роздруківку форми « 2-пільга» за жовтень 2015 року та копію підписаного обома сторонами протоколу - погодження № 20/4223 за жовтень 2015 року на підтвердження переліку населених пунктів, які обслуговуються відповідачем.

Відповідач письмовим відзивом № 1756 від 14.11.2017 року проти задоволення позовних вимог заперечив та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг з оплати послуг зв'язку, з огляду на що договірні зобов'язання між сторонами спору у даній справі відсутні. Для забезпечення реалізації державної політики у сфері соціальної підтримки населення в частині надання пільг з послуг зв'язку пільговій категорії громадян, ОСОБА_1 управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації були надіслані звернення до Тячівської районної ради про надання роз'яснень щодо механізму відшкодування у 2016 році витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, та щодо винесення на розгляд бюджетної комісії питання виділення коштів районного бюджету на відшкодування вартості зазначених пільг. У зв'язку з відсутністю затверджених кошторисом коштів у місцевому бюджеті ОСОБА_1 управлінням соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації з січня 2016 року призупинено призначення пільг окремим категоріям населення у відповідності до чинного законодавства, про що повідомлено позивача у справі відповідними листами, копії яких долучено до матеріалів справи. З покликанням на положення ст. 102 Бюджетного кодексу України та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету відповідач стверджує, що видатки місцевих бюджетів проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету на відповідний рік.

Клопотанням № 1935 від 12.12.2017 року представник відповідача додатково до поданого відзиву на позов наголосив на неправомірності дій позивача щодо надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян за відсутності договірних відносин. Також вважає неправомірним покликання позивача на інформаційні дані Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, оскільки внесені до реєстру дані є некоректними, а положення по зазначений реєстр не є належним документом для розрахунків між суб'єктами господарювання.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» .

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справи і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» , «Про жертви нацистських переслідувань» .

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

В силу п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Відповідно до п. 11 ст. 20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема. 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.

Норма п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлює, що особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, першочергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально - виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними.

Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" багатодітним сім'ям надаються пільги, зокрема, позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах жертвам нацистських переслідувань встановлюють положення п. 18 ст. 6 1 , п. 10 ст. 6 2 , п. 17 ст. 6 3 , п. 19 ст. 6 4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".

За нормою п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законодавства закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акту, що регулює господарську діяльність.

Зі змісту підпункту "б" пункту 4 частини 1 ст. 89 та ч. 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній у спірному періоді) вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256 (в редакції, чинній у період спірних відносин) було затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок), який визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, в тому числі компенсаційних виплат за пільговий зв'язок.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення згідно п. 3 Порядку є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З врахуванням наведеного, Дубівське управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищезазначених соціальних пільг у Тячівському районі Закарпатської області зі сферою обслуговування населених пунктів: Широкий Луг, Усть - Чорна, ОСОБА_4, Лопухово, Красна, Тарасівка, Дубове, Калини, Новоселиця, Тисолово, Ганичі, Нересниця, Підплеша, Вільхівці, Вільхівчик, Терново, Вишоватий, а Публічне акціонерне товариство «Укртелеком« , м. Київ в особі Закарпатської філії - постачальником телекомунікаційних послуг, що надаються на пільгових умовах громадянам, які мешкають у Тячівському районі.

У відповідності до п. 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Згідно п. 6 Порядку № 256, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Севастополі: зокрема, до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Приписами ч. 1 п. 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку).

Всупереч положенням чинного законодавства, а саме п. 5 Порядку № 256, відповідачем не були підготовлені та направлені позивачу відповідні акти звіряння.

У відповідності до пунктів 10-11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25-го числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» . Уповноважений орган, у свою чергу, щомісяця має звірити інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією що надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадити розрахунки, до уточнення цієї інформації .

Отже, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

За твердженням позивача, з січня по грудень 2016 року з врахуванням дебіторської заборгованості на початок 2016 року, позивачем надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах абонентам, які мешкають у Тячівському районі Закарпатської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справи і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» , "Про жертви нацистських переслідувань".

З матеріалів справи вбачається, що Позивач у спірному періоді надсилав на адресу Відповідача розрахунки вартості послуг, наданих пільговикам, за формою « 2-пільга» та акти звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» (дублікати актів звірки та доказів про надіслання відповідачеві щомісячних актів звірки додано до матеріалів справи). Однак, витрати в загальному розмірі 41 282 грн. 88 коп., понесені позивачем внаслідок надання протягом січня - грудня 2016 року телекомунікаційних послуг споживачам, які мають передбачені чинним законодавством України пільги на їх отримання та заборгованості з оплати відповідачем таких послуг у грудні 2015 році, що підтверджена протоколом-погодження очікуваних нарахувань за грудень 2015 року, розміром видатків, відповідачем відшкодовані не були.

В свою чергу, відповідач листами від 21.06.2016 року, 06.02.2017 року, 03.03.2017 року, 22.03.2017 року, 18.05.2017 року, 08.08.2017 року, 19.08.2017 року інформував позивача про те, що згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» субвенція із Державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування видатків на надання пільг з послуг зв'язку відсутня, та наголошував на проведенні оплат наданих пільг після затвердження Програми та укладення договору.

Не відшкодування відповідачем витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним законодавством категоріям громадян у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та заборгованості за грудень 2015 року на загальну суму 41 282 грн. 88 коп., стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 41 282 грн. 88 коп. в примусовому порядку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положення ст. 612 Цивільного кодексу України встановлюють, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 встановлено обов'язок головних розпорядників коштів місцевих бюджетів здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, що мають право на пільги. Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до нормативно встановлених вимог, зокрема, згідно п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117) позивач надсилав на адресу відповідача щомісячні (за січень - грудень 2016 року) Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг. Окрім того, позивачем надіслано позивачу щомісячні акти звіряння розрахунків (Форма « 3-пільга» ), оскільки всупереч вимог п. 11 вказаного Положення такі акти звірки відповідач не складав.

Таким чином, за відповідачем нормативно визначено обов'язок щомісячно, на підставі відповідних щомісячних звітів, здійснювати з позивачем розрахунки з відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян.

З врахуванням наведеного, суд доходить висновку, що саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній законодавством категорії населення на території Тячівського району Закарпатської області у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, а також заборгованості за грудень 2015 року, що становить сальдо на 2016 рік.

Будь - яких доказів на підтвердження виконання належним чином та в повному обсязі зобов'язань по відшкодуванню витрат, понесених позивачем з січня 2016 року по грудень 2016 року (включно), а також у грудні 2015 року (залишок боргу) внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, відповідач суду не надав. Надані позивачем докази підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, існування та розмір якої відповідач в установленому порядку не спростував. Позовні вимоги про стягнення 41 282 грн. 88 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що відносини, які виникають між бюджетними установами та небюджетними підприємствами із залученням бюджетних коштів, не є бюджетними, та відносяться до цивільно - правових. Для таких цивільно - правових відносин характерна юридична рівність сторін. Тобто бюджетна установа, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь - яких привілеїв чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань у відносинах, зокрема, з відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах.

Аргументи відповідача щодо неможливості покладення на нього обов'язку відшкодовувати позивачу вартість наданих телекомунікаційних послуг за відсутності бюджетних асигнувань судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як зазначено вище, Законом України "Про телекомунікації" передбачено, що телекомунікаційні послуги повинні бути надані відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Чинним законодавством України не передбачена можливість надання або ненадання пільг з оплати за надані телекомунікаційні послуги відповідним категоріям споживачів цих послуг залежно від стану фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог чинних законів України.

Норми законів, які закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян, є нормами прямої дії. Законом встановлено безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодовувати такі пільги. При цьому ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів, та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідні правові позиції узгоджуються із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В порядку ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1 - 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

З вищенаведених обґрунтувань вбачається, що Дубівське управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації відповідає за зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, щодо відшкодування витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян, які проживають на території Тячівського району. Така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Посилання відповідача на відсутність відповідних бюджетних призначень та ненадходження на рахунок відповідача цільових коштів державних субвенцій як на обставини, які виключають його обов'язок з оплати послуг, наданих позивачем пільговим категоріям громадян, суд вважає безпідставним.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Крім того, та обставина, що договори про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2016 рік ОСОБА_1 управлінням соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації з Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" не укладалися, не впливає на висновки суду щодо задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на те, що зобов'язання з відшкодування позивачу витрат, понесених ним внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям осіб в ОСОБА_1 управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації виникло в силу дії норм Бюджетного кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету; укладення окремих договорів про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг Закон не вимагає.

За нормою ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. ч. 1 - 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

У листі від 30.06.2011 року № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином та в повному обсязі зобов'язань по відшкодуванню витрат, понесених позивачем з січня 2016 року по грудень 2016 року (включно), а також за грудень 2015 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, суду не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 600 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 управління соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації, Тячівський район, смт. Дубове, вул. Гагаріна, 58 (код ЄДРПОУ 13589170) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4 (код ЄДРПОУ 21560766) суму 41 282 (Сорок одну тисячу двісті вісімдесят дві гривні) грн. 88 коп. невідшкодованих коштів за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги, а також суму 1 600 (ОСОБА_2 тисяча шістсот гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 28.12.2017 року

Суддя Пригара Л.І.