Рішення

від 14.12.2017 по справі 911/3216/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа № 911/3216/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк»

до Приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл» ,

за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Києво-Святошинський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області,

про зняття арешту з нерухомого майна

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 21.07.2017 р.);

від третьої особи: не з'явився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» (далі - ПАТ ВіЕйБі Банк , банк, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сільпо Рітейл» (далі - ПрАТ «Сільпо Рітейл» , відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Києво-Святошинський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області, про зняття арешту з нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірні дії Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області при винесені постанови від 17.04.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 47291579, згідно якої було накладено арешт на іпотечне майно банку у відповідності до іпотечних договорів від 23.09.2013 р. зареєстрованих в реєстрі за номерами № 3624 та № 3625, укладених з ПрАТ Сільпо Рітейл з метою належного виконання зобов'язань за кредитними договорами № 113 від 23.06.2006 р., № 131 від 28.07.2006 р., № 140 від 16.08.2006 р., що укладені між ПАТ ВіЕйБі банк та ТОВ Фоззі-Фуд , а саме: земельну ділянку загальною площею 0,3 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, земельна ділянка 23 (двадцять три), кадастровий номер 0710100000:22:065:0009, цільове призначення - для обслуговування торгового закладу; нежитлове приміщення супермаркет, загальною площею 3447,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Камянець-Подільський, Нігинське шосе, буд. 41/1. На думку позивача, вказані предмети іпотеки належать позивачу на праві власності на підставі рішення господарського суду Київської області у справі № 911/729/15 від 11.10.2016 р. та рішення господарського суду Київської області у справі 911/726/15 від 16.02.2017 р., а відтак накладення арешту на зазначене нерухоме майно у виконавчому провадженні ВП № 47291579, за яким боржником є ПрАТ Сільпо Рітейл , позбавляє позивача права на вільне розпорядження власним майном, у зв'язку з чим позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ від 17.04.2015 р. у виконавчому провадженні ВП № 47291579 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме - земельної ділянки загальною площею 0,3 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, земельна ділянка 23 (двадцять три), кадастровий номер 0710100000:22:065:0009, цільове призначення - для обслуговування торгового закладу та належить на праві приватної власності ПАТ Сільпо Рітейл , реєстраційний номер обтяження № 9740192; нежитлового приміщення супермаркета, загальною площею 3447,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельцька обл., м. Камянець-Подільський, Нігинське шосе, буд. 41/1, та належить на праві приватної власності ПрАТ Сільпо Рітейл , реєстраційний номер обтяження - 9740158.

27.11.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 24.11.2017 р. (вх. № 25010/17 від 27.11.2017 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що 02.04.2015 р. господарським судом Київської області за позовом ТОВ ЛАНЖЕРОН до ПрАТ Сільпо Рітейл про зобов'язання вчинити дії було порушено провадження у справі № 911/1405/15. Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2015 р. у справі № 911/1405/15 було задоволено заяву ТОВ ЛАНЖЕРОН про забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ Сільпо Рітейл вчиняти будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном та накладення арешту, в тому числі - на земельну ділянку загальною площею 0,3 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 23, кадастровий номер 0710100000:22:065:0009, цільове призначення - для обслуговування торгового закладу, а також на нежиле приміщення супермаркету, нежитлове приміщення загальною площею 3447,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, Нігинське шосе, буд. 41/1. На виконання вищезазначеної ухвали Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постановою від 17.04.2015 р. у виконавчому провадженні ВП № 47291579 було накладено арешт на зазначене майно.

Окрім того, відповідач вказує на те, що позивач не набув права звернення стягнення на нерухоме майно за прострочення виконання основного зобов'язання за кредитними договорами № 131 від 28.07.2006 р. № 113 від 23.06.2006 р. № 140 від 16.08.2006 р., оскільки, щодо виконання зобов'язань за кредитним договором № 131 від 28.07.2006 р. рішенням у справі № 911/726/15 від 16.02.2017 р. суд надав відстрочку виконання рішення до 01.03.2018 р., за кредитним договором № 113 від 23.06.2006 р. рішенням у справі № 911/729/15 від 11.10.2016 р. суд надав відстрочку виконання рішення до 01.03.2018 р., а за кредитним договором № 140 від 16.08.2006 р. факт наявності заборгованості взагалі не встановлений.

Враховуючи зазначене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 27.11.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала; представник відповідача проти позову заперечував; представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Розгляд справи відкладався.

14.12.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання б/н від 14.12.2017 р. про долучення до матеріалів справи копії постанови відділу ДВС про арешт майна боржника від 17.04.2015 р. у виконавчому провадженні ВП № 47291579.

У судове засідання 14.12.2017 р. представники позивача та третьої особи не з'явились; представник відповідача у судовому засіданні за змістом відзиву проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

У судовому засіданні 14.12.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.07.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1 (в подальшому назва банку змінена на Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_1 ) (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільпо 55 (назва якого в подальшому змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд ) (позичальник) було укладено кредитний договір № 131, відповідно до умов якого банк надав ТОВ «Фоззі-Фуд» кредит в сумі 1450000,00 дол. США, зі сплатою відсотків та встановленим терміном повернення кредиту до 26.06.2015 р. У подальшому, згідно додаткових угод до кредитного договору, ліміт кредиту було збільшено до 3000000,00 дол. США.

Згідно умов кредитного договору № 131 від 28.07.2006 р. ТОВ «Фоззі-Фуд» зобов'язувалось забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п.п. 1.1.2, 2.3 кредитного договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій (п. 3.3.3 кредитного договору).

Окрім того, 23.06.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1 (в подальшому назва банку змінена на Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_1 ) (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільпо 55 (назва якого в подальшому замінена на Товариство з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд ) (позичальник) було укладено кредитний договір № 113, відповідно до умов якого банк надав ТОВ «Фоззі-Фуд» кредит в сумі 1100000,00 дол. США, зі сплатою відсотків та встановленим терміном повернення кредиту до 26.06.2015 р. У подальшому, згідно додаткових угод до кредитного договору, ліміт кредиту було збільшено до 2400000,00 дол. США.

Згідно умов кредитного договору № 113 від 23.06.2006 р. ТОВ «Фоззі-Фуд» зобов'язувалось забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п.п. 1.1.2, 2.3 кредитного договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій (п. 3.3.3 кредитного договору).

Поряд з цим, 16.08.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1 (в подальшому назва банку змінена на Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_1 ) (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільпо 55 (назва якого в подальшому змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» ) (позичальник) укладено кредитний договір № 140, відповідно до умов кредитного договору банк надав ТОВ «Фоззі-Фуд» кредит в сумі 2875248,00 дол. США, зі сплатою відсотків та встановленим терміном повернення кредиту до 26.06.2015 р. У подальшому, згідно додаткових угод до кредитного договору, ліміт кредиту було збільшено до 3499915,00 дол. США.

Як зазначає позивач, банком належним чином були виконані свої зобов'язання за кредитними договорами № 113 від 23.06.2006 р., № 131 від 28.07.2006 р., № 140 від 16.08.2006 р. та надано ТОВ «Фоззі-Фуд» кредити у погодженому розмірі. Проте, в порушення умов кредитних договорів № 113 від 23.06.2006 р., № 131 від 28.07.2006 р., № 140 від 16.08.2006 р. ТОВ «Фоззі-Фуд» своєчасно та в повному обсязі не виконало зобов'язань з погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним. У зв'язку з чим у ТОВ «Фоззі-Фуд» виникла прострочена заборгованість за вказаними вище кредитними договорами.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитними договорами № 113 від 23.06.2006 р., № 131 від 28.07.2006 р. та № 140 від 16.08.2006 р., що укладені між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ Фоззі-Фуд , 23.09.2013 р. між ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 та ПрАТ Сільпо Рітейл було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 23.09.2013 р. та зареєстрований в реєстрі за № 3624.

Відповідно до умов договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме - приміщення торгового центру по продажу промислових та продовольчих товарів, літера А-2, загальною площею 4056,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 23 (двадцять три); земельна ділянка загальною площею 0,3 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, земельна ділянка 23 (двадцять три), кадастровий номер 0710100000:22:065:0009, цільове призначення - для обслуговування торгового закладу. Зазначене нерухоме майно було передано в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Окрім того, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитними договорами № 113 від 23.06.2006 р., № 131 від 28.07.2006 р. та № 140 від 16.08.2006 р., що укладені між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ Фоззі-Фуд , 23.09.2013 р. між ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 та ПрАТ Сільпо Рітейл було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 23.09.2013 р. та зареєстрований в реєстрі за № 3625.

Відповідно до умов даного договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення супермаркет, загальною площею 3447,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Камянець-Подільський, Нігинське шосе, буд. 41/1, Зазначене нерухоме майно передано в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

31.07.2013 р. між Публічним акціонерним Товариством «Всеукраїнський ОСОБА_1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі» (поручитель) укладено договір поруки № 113/131/140-П, згідно з умовами якого ТОВ «Фоззі» зобов'язалось солідарно відповідати перед ПАТ «ВіЕйБі Банк» за виконання ТОВ «Фоззі-Фуд» зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором № 113 від 23.06.2006 р., Кредитним договором № 131 від 28.07.2006 р. та Кредитним договором № 140 від 16.08.2006 р.

Оскільки ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Фоззі» не розрахувались у повному обсязі за кредитними договорами № 113 від 23.06.2006 р., № 131 від 28.07.2006 р. та № 140 від 16.08.2006 р., ПАТ ВіЕйБі Банк у 2015 році звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ Фоззі-Фуд та ТОВ Фоззі про солідарне стягнення заборгованості за зобов'язаннями за кредитним договором № 113 від 23.06.2006 р. та з позовом до ТОВ Фоззі-Фуд та ТОВ Фоззі про солідарне стягнення заборгованості за зобов'язаннями за кредитним договором № 131 від 28.07.2006 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2016 р. у справі № 911/729/15 за позовом ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 до ТОВ Фоззі-Фуд та ТОВ Фоззі про стягнення 16726902,79 грн. заборгованості за кредитним договором № 113 від 23.06.2006 р., позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто солідарно з ТОВ Фоззі-Фуд та ТОВ Фоззі на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» 601000,00 дол. США заборгованості за кредитом, 47185,28 дол. США заборгованості за процентами за користування кредитом, 156880,66 дол. США пені за несвоєчасне погашення кредиту; 6230,89 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 10920,94 дол. США 3% річних, 500,00 грн. заборгованості за комісіями, 141,70 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій по кредиту, 45,03 грн. 3% річних, 310,45 грн. інфляційних по заборгованості за комісіями.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.02.2017 р. у справі № 911/726/15 за позовом ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 до ТОВ Фоззі-Фуд та ТОВ Фоззі про стягнення 20137579,70 грн. заборгованості за кредитним договором № 131 від 28.07.2006 р., позовні вимоги було задоволено повністю, стягнуто солідарно з ТОВ Фоззі-Фуд та ТОВ Фоззі на користь ПАТ ВіЕйБі Банк заборгованість за кредитним договором № 131 від 28.07.2006 р. у розмірі 998088,34 дол. США та 1198,33 грн., з яких - 710000,00 дол. США заборгованості за кредитом, 66266,68 дол. США заборгованості за процентами за користування кредитом, 197273,34 дол. США пені за несвоєчасне погашення кредиту, 10367,22 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 14181,10 дол. США 3% річних, 600,00 грн. заборгованості за комісіями, 170,04 грн. пені за несвоєчасну сплату комісій по кредиту, 54,04 грн. 3% річних, 374,25 грн. інфляційних збитків по заборгованості за комісіями.

Позивач вважає, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що ПАТ ВіЕйБі Банк є належним кредитором стосовно відповідача і має право вчинити дії, спрямовані на стягнення заборгованості за кредитними договорами з ТОВ Фоззі-Фуд та ТОВ Фоззі .

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач зазначає, що відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, наявна актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно Приватного акціонерного товариства Сільпо Рітейл , які виникли на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ від 17.04.2015 р. у виконавчому провадженні ВП № 47291579 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на іпотечне майно банку, а саме - земельну ділянку загальною площею 0,3 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, земельна ділянка 23 (двадцять три), кадастровий номер 0710100000:22:065:0009, цільове призначення - для обслуговування торгового закладу; нежитлове приміщення супермаркет, загальною площею 3447,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельцька обл., м. Камянець-Подільський, Нігинське шосе, буд. 41/1.

За твердженням позивача, у державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ не було правових підстав для накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки.

У зв'язку з викладеними обставинами, ПАТ ВіЕйБі Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ ВіЕйБі Банк звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про зняття арешту з вказаних об'єктів нерухомого майна, накладеного, за твердженням позивача, на підставі постанови Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 17.04.2015 р. у виконавчому провадженні ВП № 47291579, оскільки наявність обтяжень на майно, власником якого є ПрАТ Сільпо Рітейл та яке знаходиться у забезпеченні виконання зобов'язань перед банком за кредитними договорами, заважає здійснювати останньому свої цивільні права та обов'язки щодо даного нерухомого майна, реалізувати майнові права власника на володіння, користування та розпорядження належним майном, здійснити реєстрацію майна.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вивчивши позиції сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до ст.ст. 386, 396 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Водночас, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Закон України Про виконавче провадження визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

У відповідності до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження , арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

При цьому для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; якщо наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставне майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку (ч.ч. 1, 6, 7 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України, яка визначає окремі види застав, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України Про іпотеку іпотека визначена як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Зокрема, ч.ч. 1, 4 ст. 37 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки; права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

Тобто вимоги стягувача-заставодержателя (іпотекодержателя) є пріоритетними перед іншими кредиторами боржника і ст. 54 Закону України Про виконавче провадження вказує на право заставодержателя на звернення до суду із позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Зі змісту частин 6 та 7 ст. 3 Закону України Про іпотеку вбачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому немає підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки (лист Верховного Суду України від 01.02.2015 р. ОСОБА_3 судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна ).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 5 постанови № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України роз'яснив, що відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Отже, з аналізу положень викладених правових норм вбачається, що особі, яка вважає, що їй належить арештоване майно, надано право звернутися з позовом, зокрема, про зняття арешту з відповідного майна, однак необхідною умовою задоволення такої матеріально-правової вимоги вказаної особи має бути встановлення факту наявності у позивача права власності на відповідне майно та безпідставність накладення на нього арешту. Тобто до предмета доказування в такій справі відноситься дослідження питання права власності позивача на спірне майно та обставин щодо обґрунтованості накладення арешту на спірне майно.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, вказував на те, що ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2015 р. у справі 911/1405/15 було задоволено заяву ТОВ ЛАНЖЕРОН про забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ Сільпо Рітейл вчиняти будь-які дії щодо розпорядження нерухомим майном та накладення арешту, в тому числі - на земельну ділянку загальною площею 0,3 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 23, кадастровий номер 0710100000:22:065:0009, цільове призначення - для обслуговування торгового закладу, а також на нежиле приміщення супермаркету, нежитлове приміщення загальною площею 3447,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, Нігинське шосе, буд. 41/1. На виконання вищезазначеної ухвали Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постановою від 17.04.2015 р. у виконавчому провадженні ВП № 47291579 і було накладено арешт на зазначене майно.

Окрім того, відповідач вказував на те, що позивач не набув права звернення стягнення на нерухоме майно за прострочення виконання основного зобов'язання за кредитними договорами № 131 від 28.07.2006 р., № 113 від 23.06.2006 р., № 140 від 16.08.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ ВіЕйБі Банк не набуло права звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки таке право звернення стягнення на предмет іпотеки позивач зможе набути лише після того, як судом буде встановлено факт прострочення виконання основного зобов'язання і в подальшому в судовому порядку позивач, ґрунтуючись на умовах договору іпотеки, матиме можливість звернути стягнення на майно.

Як встановлено судом, за кредитними договорами № 131 від 28.07.2006 р., № 113 від 23.06.2006 р., № 140 від 16.08.2006 р., у забезпечення виконання яких між позивачем і відповідачем було укладено договори іпотеки від 23.06.2006 р., які зареєстровані в реєстрі за номерами № 3624, № 3625, позивач не набув права звернути стягнення на спірне нерухоме майно, оскільки виконання зобов'язання за кредитним договором № 131 від 28.07.2006 р. рішенням у справі № 911/726/15 від 16.02.2017 р. судом відстрочено до 01.03.2018 р., і за кредитним договором № 113 від 23.06.2006 р. рішенням у справі № 911/729/15 від 11.10.2016 р. суд також надав відстрочку виконання рішення до 01.03.2018 р. Водночас, за кредитним договором № 140 від 16.08.2006 р. факт наявності заборгованості не встановлений.

Слід зазначити, що накладення арешту на майно, що належить відповідачу, передбачено, зокрема, ст. 67 ГПК України як один із заходів забезпечення позову поряд із забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2015 р. у справі № 911/1405/15 було накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, у тому числі - земельну ділянку загальною площею 0,3 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 23, кадастровий номер 0710100000:22:065:0009, цільове призначення - для обслуговування торгового закладу, а також на нежиле приміщення супермаркету, нежитлове приміщення загальною площею 3447,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, Нігинське шосе, буд. 41/1.

Саме на виконання зазначеної ухвали Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено постанову від 17.04.2015 р. у виконавчому проваджені ВП № 47291579 про арешт майна боржника (ПрАТ Сільпо Рітейл ) та оголошення заборони на його відчуження (копію постанови долучено до матеріалів справи).

Таким чином, саме ухвалою суду від 03.04.2015 р. було накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, яке належить на праві власності ПрАТ Сільпо Рітейл , а не безпосередньо державним виконавцем в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження .

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Крім того, чинним законодавством передбачено порядок оскарження ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, вирішення питання про звільнення майна з-під арешту, якщо арешт накладений з метою забезпечення позову, може бути вирішено виключно судом, який наклав даний арешт, після детального вивчення та аналізу доводів та обставин, які наводяться зацікавленими сторонами, або в порядку апеляційного провадження, що також визначений ГПК.

Отже, під час розгляду даної справи позивачем не доведено ані наявності у нього права на спірне нерухоме майно як передумови для звернення з відповідним позовом згідно ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , ані безпідставності накладення арешту на вказане майно державним виконавцем.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ ВіЕйБі Банк про зняття арешту з майна, а саме - об'єкту нерухомого майна, земельної ділянки загальною площею 0,3 га, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 23, кадастровий номер 0710100000:22:065:0009, та нежилого приміщення супермаркету, нежитлове приміщення загальною площею 3447,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, Нігинське шосе, буд. 41/1, накладеного ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2015 р. у справі № 911/1405/15.

Таким чином суд дійшов висновку щодо залишення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» без задоволення у повному обсязі.

Решта доводів сторін була досліджена судом, і наведених вище висновків суду не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення підписане 22.12.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна