Рішення

від 20.12.2017 по справі 921/668/17-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 грудня 2017 року м. ТернопільСправа № 921/668/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації вул. Грушевського, 12, м. Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область

про cтягнення 107 720, 88 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - не прибув

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації про cтягнення 107 720, 88 грн. заборгованості по витратах, понесених у січні - червні 2017 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання відповідачем норм чинного законодавства щодо відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах окремим категоріям громадян.

Представник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Водночас, відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву №01-01-40/1964 від 29.11.2017., просить визнати ОСОБА_1 неналежним відповідачем.

Крім цього, у наданих письмових поясненнях №01-01-40/2045 від 13.12.2017, відповідач вказав на відсутність у бюджеті на 2017 рік коштів на відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян. Також зазначив, що ОСОБА_1 договір про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2017 рік не укладало, електронна звірка не здійснювалась та відповідно акти звіряння розрахунків за надані послуги електрозв'язку, на які надаються пільги, між Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та відповідачем за січень - червень 2017 року не підписувались.

Учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, згідно ст.ст. 42,46,224 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) здійснювалась відповідно до ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Укртелеком" протягом січня - червня 2017 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Заліщики та Заліщицького району, на виконання законодавчих вказівок, що містяться у Законах України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" , телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (далі - Правила) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Так, згідно ст. 91 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку №256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста Заліщики та Заліщицького району є ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно ч. 1 п. 8 Порядку №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку ).

Як вбачається з матеріалів справи, за січень - червень 2017 року Тернопільською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" були надані послуги електрозв'язку на пільгових умовах населенню м. Заліщики та Заліщицького району на суму 107 720,88 грн.

Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам за січень - червень 2017 року всього на суму 107 720,88 грн. (копії розрахунків, звітів та доказів їх надсилання знаходяться в матеріалах справи).

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 р., підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами, які знаходяться в матеріалах справи (№06/2-11-39 від 06.02.2017, №06/2-11-91 від 06.03.2017, №06/2-11-123 від 06.04.2017, №06/2-11-150 від 08.05.2017, №06/2-11-180 від 07.06.2017, №06/2-11-208 від 20.07.2017).

При цьому суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, ОСОБА_1 соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Посилання суб"єкта владних повноважень у листі від 13.12.2017 р. №01-01-40/2045 на те, що ним фактично не перевірялося надання телекомунікаційних послуг позивачем пільговим категоріям громадян, їхній обсяг, підставність надання та правильність обчислення, вказує на протиправне ухилення уповноваженого державою органу від виконання покладених на нього законодавством завдань та функцій, та неналежну реалізацію повноважень його посадовими особами.

Натомість, у спірних правовідносинах орган державної влади посилається на те, що ОСОБА_1 не мало підстав та бюджетних призначень для здійснення відшкодування виплат на надання телекомунікаційних послуг, а тому вина останнього відсутня. Вважає також, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, а належним Заліщицька районна рада.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Заліщики та Заліщицького району, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачені витрати, пов'язані із наданням пільг на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, суд оцінює критично. Адже законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном) , компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Відсутність укладених між ОСОБА_1 та позивачем договорів про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2017 рік, як і не підписання відповідачем актів звіряння розрахунків, не може бути підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов'язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями населення послуг.

Жодна із законодавчих норм, що регламентує спірні правовідносини, не покладає обов'язку щодо відшкодування спірних платежів Заліщицькою районною радою. Як наслідок, судом відхилено клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача по справі з розпорядника коштів, на зазначений вище орган місцевого самоврядування.

Судом враховуються приписи ст.ст.74,76,77 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідачем належними засобами доказування позовні вимоги спростовані не були.

З огляду на наведене, станом на момент розгляду справи, борг ОСОБА_1 перед позивачем становить 107 720,88 грн. та підлягає до стягнення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 42, 45, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації (вул. Грушевського, 12, м. Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область, іден. код 03195671) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (вул. В.Чорновола, 1, м. Тернопіль, іден. код 01188052) - 107 720 (сто сім тисяч сімсот двадцять) грн. 88 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1615 (одну тисячу шістсот п'ятнадцять) грн. 82 коп. сплаченого судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.12.2017

Суддя Руденко О.В.