Ухвала

від 21.12.2017 по справі 722/284/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Владичана А.І., Кулянди М.І.

секретаря Чебуришкіної Н.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Класикбанк з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації та моральної шкоди за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Класикбанк на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 6 вересня 2017 року,

встановила:

ОСОБА_2 у березні 2017 року звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Класикбанк з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації та моральної шкоди.

Просила визнати звільнення на підставі наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Класикбанк від 31 серпня 2016 року №8-к Про звільнення працівників у зв язку із ліквідацією публічного акціонерного товариства Класикбанк незаконним, змінити дату звільнення, визнати ОСОБА_2

Справа №722/184/17 Провадження №22-ц/794/1176/17 Категорія 53

Головуючий у 1-й інстанції Римлянська Г.О.

Доповідач Половінкіна Н.Ю.

звільненою 2 листопада 2016 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв язку із ліквідацією, стягнути з публічного акціонерного товариства Класикбанк середній заробіток за час вимушеного прогулу, затримки розрахунку при звільненні в сумі 86447 грн. 33 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати за серпень 2016 року в сумі 2575 грн. 62 коп., моральну шкоду в сумі 22500 грн.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 6 вересня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, постановлено стягнути з публічного акціонерного товариства Класикбанк на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 86447 грн. 33 коп. з утриманням обов язкових податків та інших платежів, передбачених законодавством, компенсацію втрати частини заробітної плати за серпень 2016 року у зв язку з порушенням термінів виплати в сумі 21769 грн. 78 коп. без утримання обов язкових податків та інших платежів, передбачених законодавством, моральну шкоду в сумі 5000 грн., а в решті відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку , суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм

процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Судове рішення в частині відмови у позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Класикбанк про визнання звільнення на підставі наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Класикбанк від 31 серпня 2016 року №8-к Про звільнення працівників у зв язку із ліквідацією публічного акціонерного товариства Класикбанк незаконним, зміну дати звільнення, визнання ОСОБА_2 звільненою 2 листопада 2016 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв язку із ліквідацією, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не оскаржується.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 6 вересня 2017 року в частині, що оскаржується, відповідає.

Ухвалюючи судове рішення за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Класикбанк про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію втрати частини заробітної плати, моральної шкоди суд першої інстанції керувався положеннями положення ст. ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст.34 Закону України Про оплату праці , ст.1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та зазначив, що ОСОБА_2 не виплачено у день звільнення усіх належних сум, заподіяно моральної шкоди, є підстави для покладення на публічне акціонерне товариство Класикбанк відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України за весь період затримки, стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із вимог ст. 237-1 КЗпП України , роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , та визначив розмір залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням принципу розумності та справедливості.

Встановлено, що ОСОБА_2 прийнято на посаду начальника відділу супроводження банківських операцій наказом публічного акціонерного товариства Класикбанк від 13 вересня 2011 року №108-к.

Наказом публічного акціонерного товариства Класикбанк від 14 травня 2012 року №501-к ОСОБА_2 переведено на посаду начальника відділу супроводження клієнтських банківських операцій.

Постановою Правління Національного Банку України від 14 червня 2016 року № 67-рш/БТ вирішено про віднесення публічного акціонерного товариства Класикбанк до категорії неплатеспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб своїм рішенням від 14 червня 2016 року №1004 Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві Класикбанк розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства Класикбанк з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 15 червня 2016 року по 14 липня 2016 року, призначено уповноваженюю особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві Класикбанк Северина Ю.П.

Наказом уповноваженюї особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві Класикбанк Северина Ю.П. від 17 червня 2016 року №31забезпечено попередження працівників про наступне звільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України за два місяці до звільнення.

ОСОБА_2 вручено повідомлення про наступне звільнення 17 червня 2016 року.

Постановою Правління Національного Банку України від 11 серпня 2016 року №209-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства Класикбанк та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб своїм рішенням від 12 червня 2016 року №1415 Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства Класикбанк запроваджено процедуру ліквідації строком на два роки з 12 серпня 2016 року по 11 серпня 2018 року, призначено уповноваженюю особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства Класикбанк Северина Ю.П.

ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу супроводження клієнтських банківських операцій у зв язку із ліквідацією згідно п.1 ст.40 КЗпП України наказом уповноваженюї особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства Класикбанк Северина Ю.П. від 31 серпня 2016 року №8-к.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не виплачено усіх належних сум в день звільнення.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз'яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, передбачений ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 34 Закону України Про оплату праці передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв язку з порушенням строків їх виплати передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Не можна погодитися з доводами публічного акціонерного товариства Класикбанк , на які є посилання в апеляційній скарзі, про неправильне застосування судом першої інстанції положеньЗакону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Згідно із п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

На підставі ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 3)нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Згідно з ч. 6 ст. 36 Закону обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, в тому числі, щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці зарплата включає інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додаткова заробітна плата).

За змістом ч. 1 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, зокрема, грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Натомість, грошові вимоги щодо заробітної плати виникли із зобов'язань публічного акціонерного товариства Класикбанк перед ОСОБА_2 після постанови Правління Національного Банку України від 11 серпня 2016 року №209-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства Класикбанк та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб своїм рішенням від 12 червня 2016 року №1415 Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства Класикбанк .

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дія обмежень, встановлених Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати.

Не заслуговують на увагу доводи публічного акціонерного товариства Класикбанк про відсутність вини та звільнення від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Заперечуючи проти позову, публічне акціонерне товариство Класикбанк посилалося на відсутність вини публічного акціонерного товариства Класикбанк у невиплаті належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України через початок процедури ліквідації.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або грошових коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

При цьому відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Посилання публічного акціонерного товариства Класикбанк в апеляційній скарзі на порушення вимог, передбачених ч.4 ст.267 ЦК України, суперечать нормам права.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Пропущені з поважних причин строки, передбачені ст. 233 КЗпП України, можуть бути поновлені судом згідно ст. 234 КЗпП України.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 рокуу справі № 1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тобто, початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки, компенсація втрати частини заробітної плати у зв язку з порушенням строку виплати, моральної шкоди починається з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум.

Судом першої інстанції встановлено дату остаточного розрахунку публічного акціонерного товариства Класикбанк з ОСОБА_2 13 грудня 2016 року.

З огляду на визначення початку перебігу строку позовної давності з 14 грудня 2016 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про звернення ОСОБА_2 до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Класикбанк про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсація втрати частини заробітної плати у зв язку з порушенням строку виплати, моральної шкоди 9 березня 2017 року у межах строку позовної давності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у листопаді 2016 року зверталась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсація втрати частини заробітної плати у зв язку з порушенням строку виплати, моральної шкоди.

Отже, відсутні підстави для висновку про недобросовісне ставлення ОСОБА_2 до свого права на звернення до суду за вирішенням трудового спору.

За таких обставин рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 6 вересня 2017 року в частині, що оскаржується, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючичь п.1 ч.1 ст.307, ч.2 ст.308 ЦПК Цкраїни, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Класикбанк відхилити.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 6 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис /Половінкіна Н.Ю./

Судді - підписи / Владичана А.І., Кулянди М.І./

З оригіналом згідно: