Рішення

від 28.12.2017 по справі 702/126/17

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/702/85/17

Справа № 702/126/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2017 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі :

головуючої -судді: Мазай Н.В.

з секретарем: Ясінською О.А.

сторони: не з явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Райз - Максимко про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки , посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Цибулівської селищної ради Монастирищеиського району Черкаської області, кадастровий номер: 7123455500:03:001:1145 (далі по тексту - земельна ділянка), право власності на яку посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 033062 від 11.06.2008 року. 15.11.2010 року вона уклала договір оренди землі з ПрАТ Райз-Максимко , згідно якого передала дану земельну ділянку в оренду відповідачу терміном на п'ять років. Дата державної реєстрації договору: 10.12.2010 року, строк дії договору закінчується 10.12.2015 року. Однак, після закінчення строку договору оренди землі відповідач продовжував користуватись земельною ділянкою, але додаткової угоди з метою продовжити дію договору позивачці не надсилав, в зв язку з чим втратив переважне право на укладення цього договору на новий строк, що передбачено ст. 33 ЗУ Про оренду землі , як і не звертався з пропозицією укласти новий договір. Оригінал договору оренди землі у позивачки відсутній, оскільки після державної реєстрації договору відповідач його не повернув. Позивач про те, що строк договору закінчився 10.12.2015 року дізналася лише у жовтні 2016 року, зі слів працівника Цибулівської селищної ради. В листопаді 2016 року, позивачка звернулася до відповідача з метою укласти договір оренди землі на новий термін. В офісі відповідача її повідомили, що термін дії договору вже продовжено, у зв'язку з тим, що між нею та орендарем 24.06.2015 року було укладено додаткову угоду до договору оренди землі (далі по тексту - Додаткова угода) та надали оригінал додаткової угоди. Як вбачається з п. 3 Додаткової угоди до Договору оренди землі № б/н від 15.11.2010 року, пункт 8 Договору змінено та викладено у наступній редакції: договір укладено на десять років. Після закінчення орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку договору повідомити письмово про наміри продовжити його дію з 10.12.2010 року по 10.12.2020 року. Позивач жодної додаткової угоди до договору оренди землі самостійно не підписувала та не давала довіреності третім особам від свого імені укладати даний правочин, її підписи в додатковій угоді сфальсифіковані, а сама додаткова угода не дійсна. Відповідач не повідомляв позивачку про намір укласти з нею додаткову угоду до договору оренди землі, а отже, її майном заволоділи незаконно. Зазначає, що дана додаткова угода вносить зміни до істотних умов договору оренди, а саме: строк дії договору та розмір орендної плати, які позивачка була позбавлена можливості уточнити, що грубо порушує її права, як власниці майна. Отже, зміни внесені додаткової угодою до договору оренди землі не відповідають внутрішній волі позивачки, та оскільки вона самостійно не укладала та не підписувала даний правочин, змушена звернутися до суду, щоб визнати дану додаткову угоду до договору оренди землі недійсною, витребувати своє майно з чужого незаконного володіння та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Згідно, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7104784202017, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7123455500:03:001:1145. В графі відомості про оренду, суборенду вказано, що право оренди земельної ділянки зареєстровано 17.12.2015 року, строк дії речового права до 10.12.2020 року. Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 78162458, право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6559 га, кадастровий номер: 7123455500:03:001:1145, зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27432753 від 23.12.2015 року. В обґрунтування позову посилаються на ст. 4, 35 ЗУ Про оренду землі , ст. 16, 202, 203, 207, 208, 215, ЦК України, ст. 126 ЗК України, Постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року, Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Оскільки, позивачка додаткової угоди до договору оренди землі не підписувала та даний правочин не відповідає її внутрішній волі, тому відповідно до приписів ст. ст. 207, 215 ЦК України, його слід визнати недійсним. Підставою для реєстрації права є договір оренди землі, з додатками, серія та номер: б/н, виданий 15.11.2010 року та додаткова угода до основного договору оренди, серія та номер: б/н, виданий 24.06.2015 року. Тому, оскільки позивачка не підписувала додаткової угоди до основного договору оренди з відповідачем, слід скасувати державну реєстрацію права оренди даної земельної ділянки. Просить визнати недійсною дадаткову угоду, скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, стягнути на її користь судовий збір, витрати за проведення експертизи та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Монастирищенського районного суду від 19.06.2017 року призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

21.11.2017 року, цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ Райз - Максимко про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з висновком експерта від 17.11.2017 року № 945/1409-1410/17-23 надійшла до Монастирищенського районного суду Черкаської області.

Ухвалою суду від 11.12.2017 року провадження у справі відновлено.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Клопотання про відкладення розгляду справи від позивача не надходило. Представництво своїх інтересів довірила представнику ОСОБА_2.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. На адресу суду надала заяву відповідно до якої просить справу розглядати у її відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю просить їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. На адресу суду надала клопотання про розгляд справи у її відсутність. Просить відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю та виходить з наступного.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі» .

Судом, за матеріалами справи встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 11.06.2008 року, земельна ділянка площею 2,66 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Цибулівської селищної ради на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с.11).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Судом встановлено, що орендодавець ОСОБА_1 та орендар ПрАТ Райз - Максимко в особі ОСОБА_4, уклали додаткову угоду до договору оренди б/н від 15.11.2010 року, за змістом якої внесли зміни до Договору оренди землі № б/н від 15.11.2010 року, зокрема: п. 2 Договору : В оренду надається земельна ділянка загальною площею 2,66 га, кадастровий номер ділянки 7123455500:03:001:1145; п. 5 Договору: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 90251 грн.; п. 8 Договору: Договір укладено на десять років. Після закінчення орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про наміри продовжити його дію з 10.12.2010 року по 10.12.2020 року ; п. 9 Договору: Орендна плата виплачується в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки . Дана додаткова угода набирає чинності з дати підписання її Сторонами і є невід ємною частиною вищевказаного Договору оренди землі (12).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, за загальними вимогами щодо чинності правочину, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позивач в позовній заяві стверджує, що додаткову угоду від 24.06.2015 року до договору оренди земельної ділянки вона не підписувала і ніяких осіб на її підписання від імені позивача не уповноважувала, як це передбачено ч. 4 ст. 207 ЦК України.

Згідно висновку експертів Черкаського відділення КНДІСЕ МЮ України за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почерказнавчої експертизи від 17.11.2017 року за № 945/1409-1410/17-23: Підписи від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 15.11.2010 року, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки або технічних засобів. Підпис у додатковій угоді серія та номер б/н, виданої 24.06.2015 року укладеної до договору оренди землі від 15.11.2010 року між ОСОБА_1 та ПрАТ Райз-Максимко у графі Орендодавець виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Підпис у Додатковій угоді серія та номер: б/н, виданої 24.06.2015 року укладеної до договору оренди землі від 15.11.2010 року між ОСОБА_1 та ПрАТ Райз-Максимко виконаний вірогідно особою середнього віку (а.с. 171-175).

Суд приймає висновок експертів Черкаського відділення КНДІСЕ МЮ України за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 17.11.2017 року № 945/1409-1410/17-23 як належний доказ у справі, не ставить його під сумнів, оскільки він отриманий передбаченим законом способом, не суперечить іншим матеріалам справи, виконаний у відповідності до вимог діючого законодавства, повноважними на це особами.

Сторонами не надано суду достатніх та допустимих доказів, які б давали суду підстави сумніватися в належності та достовірності вказаного вище висновку експертів.

Частиною першою ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину та відсутність волі при укладенні цього правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність вільного волевиявлення учасника правочину підставою для визнання такого недійсним.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-127 цс13 від 18.12.2013 року.

Таким чином, не укладаючи та не підписуючи додаткову угоду від 24.06.2015 року до договору, позивач не висловлювала та не виражала у будь-який спосіб своє волевиявлення на зміну строку дії договору, не вчиняла жодних дій, спрямованих на погодження та/або схвалення умов, викладених у додатковій угоді, а отже її волевиявлення на зміну умов Договору, зокрема і в частині встановлення терміну дії договору до 10.12.2020 року було взагалі відсутнє і визначення наведеного строку дії договору у додатковій угоді не відповідає її внутрішньому волевиявленню. Наявність оспорюваного правочину порушує законні права позивача на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, як приватною власністю, а тому її порушені права підлягають судовому захисту шляхом задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Оскільки судом встановлено, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію додаткової угоди від 24.06.2015 року до Договору оренди землі від 15.11.2010 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо об єкта нерухомого майна № 78162458 від 16.01.2017 року ( а.с. 10) то вона є укладеною, а отже - оспорюваною та за рішенням суду може бути визнана недійсною.

Відповідно до ст. 236 ч. 1 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( далі Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Суд вважає, що оскільки судом задоволено позовну вимогу про визнання Додаткової угоди від 24.06.2015 року, на підставі якої здійснено реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7123455500:03:001:1145 ( а.с. 10), недійсною, до задоволення підлягає і вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, яка є похідною від вимоги про визнання Додаткової угоди недійсною.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1280 грн. ( а.с. 1), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. ( а.с. 199-202) та витрати пов язані з проведенням експертизи в сумі 5654 грн. 40 коп. (а.с. 203).

На підставі викладеного ст. ст. 203, 205, 215, 216, 236, 373 ЦК України, Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06.10.1998 року ( зі змінами та доповненнями) ст. ст. 124, 210 ЗК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Постанови Верховного Суду України № 6-127 цс13 від 18.12.2013 року та керуючись ст. ст. 4, 5, 7 , 12, 13, 19, 51, 81, 82, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду, серія та номер: б/н, видану 24 червня 2015 року, укладену до договору оренди землі від 15 листопада 2010 року між ОСОБА_1 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1) та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (37240, вул. Матросова, 10 м. Заводське, Лохвицького району Полтавської області, ЄДРПОУ 30382533), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 12710530), щодо земельної ділянки кадастровий номер: 7123455500:03:001:1145.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 7123455500:03:001:1145, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6559 га, що знаходиться на території Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( номер запису про інше речове право: 12710530).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко ( 37240, вул. Матросова, 10 м. Заводське, Лохвицького району Полтавської області, ЄДРПОУ 30382533) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. та витрати пов язані з проведенням експертизи в сумі 5654 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) гривні 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Мазай Н.В.