Ухвала

від 26.12.2017 по справі 903/1054/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"26" грудня 2017 р. Справа № 903/1054/14

Суддя господарського суду Волинської області Костюк С.В., розглянувши скаргу "А2М Andrzej Markiewicz" про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії

у справі № 903/1054/14

за позовом "А2М Andrzej Markiewicz", Польща

до відповідача: Приватного підприємства "Захід Еко Продукт"

про стягнення 46 500 доларів США

за участю представників сторін:

від скаржника: н/з;

від ДВС: н/з;

від боржника: н/з.

Суть скарги : "А2М Andrzej Markiewicz" звернувся в господарський суд зі скаргою про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язати державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області ОСОБА_1, начальника першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області ОСОБА_2 вчинити передбачені законодавством заходи для виконання рішення господарського суду Волинської області.

При обґрунтуванні скарги зазначає, що згідно інформації з ЄДРВП з часу відкриття виконавчого провадження 28.01.2015 року державним виконавцем здійснена лише одна виконавча дія, зокрема, винесена постанова про арешт майна боржника. Крім того, відсутня будь-яка реакція на таку бездіяльність державного виконавця з боку начальника першого відділу ДВС Луцького МУЮ Волинської області.

При правовому обґрунтуванні скарги посилається на норми Закону України Про виконавче провадження .

26.12.2017 року скаржником подано клопотання про розгляд справи без участі скаржника.

22.12.2017 року ДВС через відділ документального забезпечення та контролю подано заперечення № 03-27/36498 від 22.12.2017 року в якому державний виконавець просить в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі, при цьому зазначає наступне.

Керуючись вимогами статей 17, 19, 20, 25 Закону України Про виконавче провадження (№. 606-14, в редакції, яка діяла на той час), 28.01.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження до відому та виконання.

29.01.2015 року згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу було винесено постанову пре арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно боржника.

29.11.2017 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Волинській області державним виконавцем згідно статті 56 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено на виконання в банківські установи.

Державним виконавцем 24.11.2017 року за №51789 направлено запит Начальникові територіального сервісного центру 0741 про надання інформації про те, чи зареєстровані за боржником транспортні засоби на праві власності, а також за №51790 в Головне управління Держгеокадастру про надання інформації про те. чи зареєстровані за боржником земельні ділянки належні на праві приватної власності боржнику.

20.11.2017 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою вказаною у виконавчому документі боржника, однак майна на яке можливо звернути стягнення в якості погашення заборгованості не виявлено.

04.12.2017 року здійснено виклик керівника боржника на 08.12.2017 року на 10.00 год., однак На виклик керівник ПП "Захід Еко Продукт» станом на 11.12.2017 року не з'явився.

11.12.2017 року державним виконавцем подано запити в Управління міграційної служби та Державну прикордонну службу України щодо наявності закордонних паспортів та перетин державного кордону громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_5

З врахуванням зазначеного в запереченні вважає, що державним виконавцем при виконанні виконавчого документу повністю дотримано вимоги Закону України Про виконавче провадження , а тому просить в задоволенні скарги відмовити.

Розглянувши додані до матеріалів скарги докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно із ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону, який діяв на момент відкриття спірного виконавчого провадження) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Згідно із ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону, який діяв на момент відкриття спірного виконавчого провадження) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Згідно з п.3 ч.2 ст.17 відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою судові накази.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як слідує з матеріалів справи зі сторони ВДВС вчинялись передбачені Законом України Про виконавче провадження заходи щодо належного виконання наказу господарського суду № 903/1054/14-1 від 10.12.2014 року, а тому доводи скаржника щодо бездіяльності ДВС при виконанні зазначеного наказу, на думку суду, безпідставні.

Щодо вимог скаржника в частині зобов'язання ДВС вчинити певні дії, то суд вважає, що при виконанні виконавчих документів виконавча служба керується відповідними нормативно-правовими актами і суд не наділений повноваженнями зобов'язувати її вчиняти дії не передбачені даними законодавчими актами.

З врахуванням зазначеного скарга "А2М Andrzej Markiewicz" є не обґрунтованою, а тому суд відмовляє в її задоволенні.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» , статтями 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги "А2М Andrzej Markiewicz" відмовити.

Суддя С. В. Костюк