Постанова

від 29.12.2017 по справі 805/3942/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2017 р. Справа № 805/3942/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

судді Мозгової Н.А.,

при секретарі Ковальової А.В.,

за участю представників сторін

представника позивача не з'явився,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укрінкомліз" про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укрінкомліз" про надання дозволу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №927/10/26-56-16-25 від 04.02.2016 року з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий борг виник внаслідок несплати заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 552 554,10грн. Позивачем неодноразово здійснювались заходи щодо погашення податкового боргу, а саме: виставлена перша податкова вимога №1/656 від 07.02.2009 року та друга податкова вимога №2/1052 від 16.03.2009року. Позивачем направлялися до банківських установ платіжні вимоги, які були повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю на розрахункових рахунках відповідача грошових коштів. На підставі п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України просить дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення судової повістки про виклик до суду на офіційному веб-сайті Донецького окружного адміністративного суду, оскільки місцезнаходженням юридичної особи є тимчасово непідконтрольна українській владі територія, а саме: м. Донецьк, вул. Тамбовська, буд. 2, на якій (до якої) послуги поштового зв'язку не здійснюються. Інших засобів зв'язку з відповідачем, суб'єктом владних повноважень суду надано не було.

Ухвалою суду від 29.11.2017 року, на підставі положень КАС України, що діяли станом на момент виникнення спору, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 20.12.2017 року.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 20.12.2017 року не з'явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 20.12.2017року суд дійшов висновку здійснювати судовий розгляд справи за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укрінкомліз" про зобов'язання вчинити певні дії в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, встановивши яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, заслухавши доводи представників сторін, встановив наступне.

Пунктом 61.1. статті 61 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 ПКУ, в межах їх повноважень (п. 61.2 ст. 61 ПКУ).

Приписами ст. 41 ПКУ встановлено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, позивач - Головне управління ДФС у м. Києві є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укрінкомліз" (ЄДРПОУ 25635277; 83030, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Тамбовська, будинок 2) зареєстроване в якості юридичної особи 16.03.2001року (а.с.119-122). Перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Як встановлено з матеріалів справи, за відповідачем станом на 07.11.2017року обліковується податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 552 554,10грн., що підтверджується даними інтегрованої картки платника (а.с.18).

Податковим керуючим ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснено опис майна підприємства (відповідача), а саме: комплексу, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, який оформлений актом №3 від 08.02.2016 року (а.с.20).

Вказаний акт опису майна був складений контролюючим органом на підставі рішення начальника ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.02.2016року за №927/10/26-56-16-25 (а.с.19).

Приписами ст. 16 Податкового кодексу України визначені зобов'язання платників податків, одне з яких зобов'язує, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 110.1. ст. 110 ПКУ), зокрема: фінансову відповідальність (пп. 111.1.1. п. 111.1. ст. 111 ПКУ).

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Податковим кодексом України та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2. ст. 111 ПКУ).

Відповідно до п. 113.3. ст. 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Податковим кодексом України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

З огляду на наведене, оскільки податкові зобов'язання відповідачем не сплачені в установлені строки, такі зобов'язання є податковим боргом.

Приписами Податкового кодексу України встановлені обов'язки платників податків, такі як виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів.

Згідно підпункту 87.2. статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1. статті 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 ПКУ).

Право податкової застави, відповідно до пункту 89.1. статті 89 Податкового кодексу України, виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.2 ст.89 Кодексу у разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно п. 89.6 ст.89 Кодексу якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

З аналізу зазначених норм вбачається, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Проте, позивачем не надано суду доказів пред'явлення платнику податків рішення керівника ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.02.2016року за №927/10/26-56-16-25 про опис майна у податкову заставу.

Окрім іншого, акт опису майна у податкову заставу складений податковим органом з порушенням порядку та форми, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а саме, в акті не вказана балансова вартість об'єкту нерухомості, або інформація щодо здійснення його оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", не вказана загальна площа об'єкту, що в цілому з урахуванням відсутності чіткої адреси комплексу та об'єктів, які є його складовими, унеможливлює ідентифікування конкретного об'єкту нерухомості, який контролюючим органом було включено у податкову заставу, оскільки згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що за адресою: Херсонська область, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км знаходяться декілька об'єктів нерухомості, що належать різним власникам (а.с.62-118). Ухвалою суду від 29.11.2017року суд зобов'язував позивача надати відомості щодо балансової вартості майна відповідача, проте, вказані вимоги суду контролюючим органом не були виконані.

Згідно п.89.8 ст.89 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Суд зазначає, що встановлені ст.89 Податкового кодексу України приписи щодо виникнення права податкової застави та порядку її оформлення є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

З урахуванням відсутності доказів повідомлення відповідача про факт здійснення опису його майна, на яке поширюється право податкової застави, суд зазначає, що контролюючий орган своїми діями позбавив платника податків права висловити свою думку з приводу здійснення заходів стосовно включення його майна у податкову заставу. Так, законодавцем було визначено, що у разі відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, опис повинен здійснюватись у присутності не менш як двох понятих.

Крім того, згідно п.89.4 ст.89 Кодексу у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Таким чином, законодавцем чітко визначений порядок дій контролюючого органу стосовно оформлення права податкової застави, зокрема, опису майна передує звернення з письмовим запитом до платника податків з вимогою про надання переліку майна, що належить підприємству та може бути включено у податкову заставу. Разом з тим, суду не надано доказів звернення до платника податків з відповідном запитом.

Позивачем в позовній заяві зазначено про реєстрацію податкової застави у відповідності до вимог п. 89.8. ст. 89 Податкового кодексу України, та надані відповідні докази (а.с.21-23). Відповідно до п. 95.2. ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З метою погашення боргу на адресу відповідача були спрямовані перша податкова вимога №1/656 від 07.02.2009 року та друга податкова вимога №2/1052 від 16.03.2009року, які також знайшли своє відображення в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012року по справі №2а-19331/11/2670 (а.с.24-26).

Відповідачем податкова заборгованість у встановлені законодавством строки сплачена не була.

Слід відмітити, що п. 20.1.34. ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно п. 95.1. та п. 95.3. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ у Подільському районі м. Києва звертався до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укрінкомліз" (ЄДРПОУ 25635277) про стягнення заборгованості. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012року по справі №2а-19331/11/2670 позовні вимоги контролюючого органу про стягнення коштів з податку на додану вартість у розмірі 527 054,39грн. задоволені в повному обсязі (а.с.24-26).

З метою стягнення зазначеної суми податкового боргу позивач зазначив, що ним направлялися до банківських установ платіжні вимоги, які були повернуті без виконання, зокрема, у зв`язку з відсутністю на розрахункових рахунках відповідача грошових коштів.

Проте, в матеріалах справи відсутні вказані інкасові доручення та наявна довідка відповідача про відсутність у Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укрінкомліз" відкритих розрахункових рахунків в установах банку (а.с.17).

Отже, враховуючи наявність постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012року по справі №2а-19331/11/2670 про стягнення заборгованості у розмірі 527 054,39грн. та вихідну дату довідки податкового органу про відсутність відкритих банківських рахунків у відповідача станом на 13.09.2017року, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено недостатність коштів на розрахункових рахунках у банках протягом 2012-2017років.

З аналізу наведених норм випливає, що Податковим кодексом України встановлений особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначений перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень:

1. звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків у банках;

2. опис та вилучення майна;

3. отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податків у разі недостатності коштів на розрахункових рахунках у банках;

4. прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Таким чином, з урахуванням відсутності доказів повідомлення відповідача про факт здійснення опису його майна, на яке поширюється право податкової застави, неможливістю ідентифікувати конкретний об'єкт нерухомості, який контролюючим органом було включено у податкову заставу, та порушенням порядку та форми складення акту опису майна у податкову заставу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання позивачу дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок вказаного в акті опису майна, яке перебуває у податковій заставі.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що позивачем заявлені вимоги щодо надання дозволу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №927/10/26-56-16-25 від 04.02.2016 року з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника, разом з тим, з доданих до позовної заяви документів вбачається, що акт опису майна складений податковим керуючим 08.02.2016року за №3. Отже, позовні вимоги контролюючого органу не відповідають наявним в матеріалах справи письмовим доказам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укрінкомліз" про зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З вищевказаних мотивів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах Головного управління ДФС у м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укрінкомліз" про надання дозволу на реалізацію майна, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна №927/10/26-56-16-25 від 04.02.2016 року з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника - відмовити.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Мозговая Н.А.