Постанова

від 14.12.2017 по справі 810/3530/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року м.Київ № 810/3530/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техпромсервіс ЛТД до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Техпромсервіс ЛТД з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0025991413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 11 липня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Технопромсервіс ЛТД (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2998156,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0026011413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 11 липня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Технопромсервіс ЛТД (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1143628,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р №0026001413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 11 липня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Технопромсервіс ЛТД (код ЄДРПОУ 30531000) зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 2187657,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу, що викладені в акті перевірки від 26.05.2017 №337/10-36-14-13/30531000, про нереальність фінансово-господарських операцій ТОВ Техпромсервіс ЛТД з ТОВ Бан Тек .

Позивач стверджує, що правомірно придбав у ТОВ Бан Тек товари, які у подальшому використав для виготовлення власної продукції, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими і видатковими накладними.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у контролюючого органу інформацією контрагент позивача не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання і подальшого використання в господарській діяльності позивача придбаних у контрагента товарів.

В судовому засіданні 13.12.2017 представника позивача підтримали позов в повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представники відповідача у задоволенні позову просили відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.12.2017 суд за клопотанням позивача поставив на обговорення сторін питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Сторони щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техпромсервіс ЛТД (ідентифікаційний код 30531000) зареєстроване 13.09.1999 як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с. 81-82).

Як платник податків ТОВ Техпромсервіс ЛТД узятий на облік 13.09.1999, станом на момент перевірки позивач перебував на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У період з 26.04.2017 по 19.05.2017 Головним управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Техпромсервіс ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Бан Тек за весь період взаємовідносин.

Результати перевірки оформлені актом від 26.05.2017 №337/10-36-14-13/30531000 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 34-66).

Перевіркою встановлені порушення ТОВ Техпромсервіс ЛТД вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 2998156,00 грн.;

- пункту 198.1, 198.2, 198.3, абзацу г пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було занижено податок на додану вартість на 1143628,00 грн., у тому числі за жовтень 2015 року - на 503103,00 грн., за листопад 2015 року - на 640525,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2187657,00 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість зводиться до тверджень про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Бан Тек , за наслідками яких підприємство у 2015 році сформувало показники витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту, на суму якого підприємством було зменшено податкове зобов'язання з ПДВ.

Такі висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі податкової інформації та податкової звітності контрагента позивача, за даними яких ТОВ Бан Тек не декларувало операцій з придбання товарів, що у подальшому були поставлені позивачеві.

Крім того контролюючий орган зазначає, що ТОВ Бан Тек має ознаки фіктивного підприємства, зокрема, дані інформаційних систем контролюючого органу свідчать про відсутність у ТОВ Бан Тек кваліфікованого персоналу, основних фондів.

Також контролюючим органом було проаналізовано зміст ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.02.2017 у справі №357/1759/17, з якої з'ясовано, що у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32016110200000073 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212 та 358 КК України, Києво-Святошинською ОДПІ було допитано директора ТОВ Бан Тек , який у своїх поясненнях заперечив щодо причетності до діяльності очолюваного ним підприємства.

Викладені обставини контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ Бан Тек без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагента у схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- №0025991413 від 11.07.2017, яким позивачеві збільшене грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2998156,00 грн. (т.1, а.с. 31);

- №0026001413 від 11.07.2017, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року на 2187657,00 грн. (т.1, а.с. 32);

- №0026011413 від 11.07.2017, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1429535,00 грн., у тому числі на 1143628,00 грн. за основним платежем та 285907,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 33).

Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу, якими ТОВ Техпромсервіс ЛТД збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Бан Тек , на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, судом встановлено наступне.

21 жовтня 2015 року між ТОВ Техпромсервіс ЛТД як покупцем та ТОВ Бан Тек як постачальником був укладений договір поставки, у порядку та на умовах якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого визначається сторонами у специфікації до договору (т.5, а.с. 1-4).

У специфікації №1 до договору поставки від 21.10.2015 сторони домовились про поставку обладнання, а саме: боксу КЕП 30.30.18-1.0, комплексу Флоутек у комплекті, комплекту ПУ100/100, комплекту ПУ100/63, комплекту ПУ150/63, комплекту ПУ200/63, комплекту ПУ300/100, комплекту ПУ50/63, комплекту 80/63, лічильнику газу ГУВР ДУ 100, лічильнику газу ГУВР ДУ 80, терміналу МС52 іТ, шафи обчислювальної, шафи термоізольованої ШТ-100, шафи термоізольованої ШТ-150, шафи термоізольованої ШТ-200, шафи термоізольованої ШТ-300, шафи термоізольованої ШТ-50, шафи термоізольованої ШТ-80 (т.5, а.с. 5).

Також, між ТОВ Техпромсервіс ЛТД як покупцем та ТОВ Бан Тек як постачальником був укладений договір поставки від 27.11.2015 №27-11/15, у порядку та на умовах якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого визначається сторонами у специфікації до договору (т.4, а.с. 120-123).

У специфікації №1 до договору поставки від 27.11.2015 №27-11/15 сторони домовились про поставку обладнання, а саме: блоку прямоточних ділянок в комплекті з УЗЛ ДУ 100, блоку прямоточних ділянок у комплекті з УЗЛ ДУ 80, комплекту ПУ150/63, комплекту ПУ200/63, комплекту ПУ300/63 (т.4, а.с. 124).

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 21.10.2015 ТОВ Бан Тек поставило позивачеві визначене у специфікаціях до договорів обладнання на загальну суму 19987707,88 грн., у тому числі ПДВ 3331284,65 грн., що підтверджується видатковими накладними №1538 від 27.11.2017 на суму 1866649,14 грн., №1537 від 27.11.2015 на суму 4114210,13 грн., №1514 від 21.10.2015 на суму 12790,00 грн., №1512 від 21.10.2015 на суму 2661250,00 грн., №1513 від 21.10.2015 на суму 1257980,00 грн.,№1510 від 22.10.2017 на суму 117000,00 грн.,№1511 від 22.10.2015 на суму 63900,00 грн., №1578 від 28.11.2015 на суму 3468928,61 грн., №1515 від 22.10.2015 на суму 2825000,00 грн., №1516 від 22.10.2015 на суму 3600000,00 грн. (т.2, а.с. 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198).

За фактом поставки товару позивач отримав від ТОВ Бан Тек податкові накладні на загальну суму 19987707,88 грн., у тому числі ПДВ 3331284,65 грн., а саме: №2 від 21.10.2015 на суму 2661250,00 грн., у тому числі ПДВ 443541,67 грн., №3 від 21.10.2015 на суму 1257980,00 грн., у тому числі ПДВ 209663,33 грн., №4 від 21.10.2015 на суму 12790,00 грн., у тому числі ПДВ 2131,67 грн., №5 від 22.10.2015 на суму 63900,00 грн., у тому числі ПДВ 10650,00 грн., №9 від 22.10.2015 на суму 117000,00 грн., у тому числі ПДВ 19500,00 грн., №7 від 22.10.2017 на суму 2825000,00 грн., у тому числі ПДВ 470833,33 грн., №8 від 22.10.2015 на суму 3600000,00 грн., у тому числі ПДВ 600000,00 грн., №32 від 27.11.2015 на суму 1866649,14 грн., у тому числі ПДВ 311108,19 грн., №33 від 27.11.2015 на суму 4114210,13 грн., у тому числі ПДВ 685701,69 грн., №34 від 28.11.2015 на суму 3468928,61 грн., у тому числі ПДВ 578154,77 грн. (т.2, а.с. 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219).

Судом встановлено, що вказані податкові накладні були зареєстровані ТОВ Бан Тек у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями, копії яких наявні у матеріалах справи (т.2, а.с. 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220).

В оплату за поставлені товари позивач, у періоді, що перевірявся, перерахував на користь ТОВ Бан Тек кошти у загальній сумі 13798485,07, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (т.2, а.с. 221-259).

Судом встановлено, що на день розгляду справи судом оплата за поставлений товар проведена у повному обсязі, кредиторська заборгованість відсутня.

Суми податку на додану вартість у розмірі 3331284,65 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень-листопад 2015 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди (т.2, а.с. 62-73; 99-109), а вартість поставлених товарів була віднесена позивачем до складу витрат підприємства за 2015 рік.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту та витрат за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж Положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, якими підтверджується факт понесення підприємством витрат у зв'язку з придбанням обладнання у ТОВ Бан Тек , а відповідно і наявність правових підстав для віднесення вартості цих товарів до складу витрат підприємства та формування податкового кредиту. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності. Первинні документи містять вичерпну інформацію про зміст та обсяг господарських операцій та дозволяють однозначно ідентифікувати осіб, відповідальних за їх здійснення.

У ході розгляду справи відповідач не заперечував щодо наявності у позивача первинних документів, які є підставою для формування витрат та податкового кредиту.

Збільшуючи грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ Бан Тек поставки товарів до ТОВ Техпромсервіс ЛТД не здійснювало, позаяк ТОВ Бан Тек є фіктивним підприємством, що перебуває під контролем невідомих осіб, та здійснює діяльність, пов'язану з наданням необґрунтованої податкової вигоди третім особам шляхом документального оформлення безтоварних (фіктивних) господарських операцій.

На підтвердження зазначених висновків про безтоварність розглядуваних фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Бан Тек та фіктивність останнього, відповідач посилається на відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів, як-то персоналу, транспортних засобів, виробничих та складських приміщень, інвентарю.

Відповідач також наголошує, що директор ТОВ Бан Тек у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32016110200000073 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212 та 358 КК України, дав показання, у яких зазначив, що будь-якого відношення до очолюваного ним підприємства не має, первинних бухгалтерських документів від імені ТОВ Бан Тек не підписував.

Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів у силу браку персоналу та відсутності основних фондів, зокрема, транспортних засобів судом відхиляються, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента позивача.

Проте, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

У свою чергу, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання платником податку чи його контрагентами податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Крім того, чинне законодавство не містить вимог до обсягу трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

У цьому контексті суд зазначає, що зміст укладеного між позивачем та ТОВ Бан Тек договору передбачав поставку товарів, а саме, обладнання для блочного вузла підготовки газу.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, на момент виконання оспорюваних контролюючим органом господарських операцій, основним видом діяльності ТОВ Бан Тек була оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90).

Таким чином, зміст укладених між позивачем та ТОВ Бан Тек договорів та інформація з офіційних джерел свідчить, що ТОВ Бан Тек не є виробником товарів, що постачались позивачеві, і здійснює лише посередницьку діяльність, специфіка якої полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

Особливістю поставки товару за участю транзитних постачальників є те, що даний вид діяльності може здійснюватися без попереднього зберігання товару, а перевезення виконуватися транспортними засобами, що належать третім особам.

Стверджуючи про об'єктивну недостатність адміністративно-господарських засобів для поставки товарів, відповідач під час розгляду справи не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки товару, його оприбуткування, що засвідчені наданими до перевірки та матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами.

Зокрема, Акт перевірки та заперечення відповідача не містять аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, були необхідні для поставки товарів позивачеві, але були відсутні у позивача чи його контрагента.

Суд також відхиляє доводи контролюючого органу, що про нереальність поставки свідчить обрив ланцюга постачання аналогічних товарів до ТОВ Бан Тек . Зокрема, в Акті перевірки контролюючий орган зазначає, що в охоплений перевіркою період ТОВ Бан Тек не декларувало операцій з придбання обладнання, яке у подальшому було поставлено ТОВ Техпромсервіс ЛТД .

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України , оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

Так, пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків та даних щодо неприбуткових організацій, визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, у тому числі між платником податку та неприбутковими організаціями, визначеними пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, висновки контролюючого органу щодо обсягу і якості операцій та розрахунків між платниками податків не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС Податковий блок , а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу факти поставки товарів до ТОВ Техпромсервіс ЛТД не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що товари, які були придбані позивачем у ТОВ Бан Тек , придбавались або могли бути придбані у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочинів, які, на думку відповідача, містять ознаки безтоварності.

Суд зазначає, що підприємницька діяльність ґрунтується на принципах свободи та самостійного вибору постачальників продукції; ринкові відносини диктують конкурентне середовище, попит (ціни на товар, послуги, швидкість товарообігу) і пропозицію, тому реально вчинені господарські операції не можуть ставитись під сумнів виключно з тих підстав, що контролюючий орган не може встановити у кого або у якому податковому періоді придбав товар постачальник позивача.

Узагальнені посилання відповідача на протиправний характер діяльності ТОВ Бан Тек без конкретизації фактів вчинення вказаними підприємствами податкових правопорушень та їх впливу на подальші правовідносини з позивачем, також не можуть слугувати підтвердженням недобросовісності останнього.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, у рішенні Булвес АД проти Болгарії , як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти, Європейський суд з прав людини посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об'єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs & Excise і об'єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов'язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати .

Схожа правова позиція міститься й у другому рішенні Суду ЄС від 6 липня 2006 року: … якщо отримувач товару не знав і не міг знати, що купляючи товар, він бере участь в ухиленні від сплати податку, загальна система податкового права ЄС має трактуватися як виключаюча норму національного права, у відповідності до якої той факт, що угода купівлі-продажу товару вважається недійсною - як така що суперечить публічному порядку та вчинена продавцем на протиправних основах, - приводить до того, що платник податку втрачає право на податковий кредит ПДВ, який фактично ним було сплачено; у цьому відношенні не важливо, чи визнано угоду недійсною через шахрайство з ПДВ або через інші обманні дії… лише у випадку, якщо на підставі дослідження об'єктивних факторів буде встановлено, що товар поставлявся платнику податку, який знав або мав знати про те, що купляючи товар, він бере участь в угоді, пов'язаній з ухиленням від сплати податку, національний суд може відмовляти такому платнику податку в праві на податковий кредит .

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06 ), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Таким чином, виключно встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкової вигоди, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

У свою чергу судом встановлено, що в охоплений перевіркою період позивач здійснював діяльність з виробництва промислового холодильного та вентиляційного устаткування, виробництва інших машин і устаткування загального призначення, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Як пояснив представник позивача, ТОВ Техпромсервіс ЛТД у рамках зазначених видів діяльності згідно КВЕД здійснює виробництво, обслуговування і ремонт технологічного обладнання, що використовується у газовидобувній та нафтопереробній галузях промисловості.

Так, судом з'ясовано, що ТОВ Техпромсервіс ЛТД має ліцензію серії АГ №575702, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, зокрема, систем опалювання, котелень, теплопунктів, приладів обліку енергоносіїв; теплотехнічного обладнання; енерготехнічного обладнання; газопостачання та газообладнання; теплотехнічного устаткування, що застосовується у технологічних системах та устаткування, що використовується у процесах видобутку та переробки сировини, у тому числі нафти і газу (т.5, а.с. 22-23).

Крім того, ТОВ Техпромсервіс ЛТД має дозвіл Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на виконання робіт з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту та технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, зокрема, технологічного устаткування та лінійних частин магістральних газопроводів; лінійних частин та їх елементів систем газопостачання природним і зрідженим газом суб'єктів господарювання та населених пунктів, а також газовикористовуючого обладнання потужністю понад 100 кВт (т.5, а.с. 26).

ТОВ Техпромсервіс ЛТД має виробничі та складські приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА №655025 (т.5, а.с. 5).

Судом встановлено, що придбання обладнання у ТОВ Бан Тек було обумовлене виробничою необхідністю, а саме, виконанням господарського зобов'язання з поставки на користь контрагентів технологічного обладнання, що використовується у газовидобувній промисловості.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Техпромсервіс ЛТД як постачальником та ТОВ Гленц як покупцем були укладені договори поставки від 03.08.2015 №10/1, від 07.10.2015 №11/1, від 09.11.2015 №12/1, від 10.11.2015 №13/1, від 11.11.2015 №14/1, від 12.11.2015 №15/1, від 15.02.2016 №16/1 та з ТОВ Енергетичне об'єднання Проект монтаж від 17.02.2016 №0217, у порядку та на умовах яких ТОВ Техпромсервіс ЛТД зобов'язувалось поставити блочні вузли підготовки газу різних модифікацій.

На підтвердження використання при виробництві блочних вузлів підготовки газу обладнання, придбаного у ТОВ Бан Тек , позивачем до матеріалів справи надані калькуляції вартості продукції, що містять перелік, кількість та вартість обладнання, необхідного для виготовлення блочних вузлів.

Факт поставки ТОВ Техпромсервіс ЛТД на користь ТОВ Гленц , ТОВ Енергетичне об'єднання Проект монтаж блочних вузлів підготовки газу, у процесі виробництва яких було використане обладнання, придбане у ТОВ Бан Тек , підтверджується видатковими накладними №82 від 29.10.2015, №83 від 29.10.2015, №84 від 29.10.2015, №85 від 29.10.2015, №86 від 29.10.2015, №103 від 27.11.2015, №114 від 09.12.2015, №120 від 30.12.2015, №10 від 10.02.2016, №25 від 30.03.2016, №Т0000000016 від 14.03.2016 (т.3, а.с. 82-92).

Викладені обставини вказують на очевидний зв'язок оспорюваних фінансово-господарських операцій з господарською діяльністю позивача, їх обумовленість розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідність їх меті здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Бан Тек були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як станом на момент виконання оспорюваних фінансово-господарських операцій так і станом на момент вирішення цієї справи, ТОВ Бан Тек здійснює господарську діяльність за зареєстрованим місцезнаходженням та перебуває на обліку як платник податків (т.4, а.с. 220-240).

Отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

При цьому суд бере до уваги, що виходячи зі звичаїв ділового обороту, характеру та змісту спірних фінансово-господарських операцій, позивачем вжито вичерпних заходів щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ Бан Тек та відсутності дефектів у його правовому статусі шляхом отримання документів, що підтверджують факт державної реєстрації, реєстрації платником ПДВ та повноваження осіб, відповідальних за складання первинних бухгалтерських документів.

Щодо посилань відповідача на кримінальне провадження, у рамках якого Головному управлінню ДФС у Київській області доручено провести перевірку ТОВ Техпромсервіс ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Бан Тек , суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області знаходяться матеріали кримінального провадження №32016110200000073 від 10.08.2016, що внесене до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212 та 358 КК України.

Підставою для порушення зазначеного кримінального провадження стало повідомлення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про вчинення кримінального правопорушення, зі змісту якого слідує, що у ході відпрацювання ТОВ Техпромсервіс ЛТД встановлено, що вказане підприємство проводило фінансово-господарські операції з ТОВ Бан Тек , яке має ознаки фіктивності (т.3, а.с. 161).

При цьому про фіктивність ТОВ Банк Тек , на переконання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, свідчать пояснення директора ТОВ Бан Тек ОСОБА_1, який заперечив щодо реєстрації та підписання будь-яких документів від імені ТОВ Бан Тек .

Так, у матеріалах кримінального провадження №32016110200000073 міститься протокол допиту ОСОБА_1, який під час допиту повідомив, що зареєстрував ТОВ Бан Тек за винагороду без мети ведення господарської діяльності, угод фінансового та господарського характеру від імені ТОВ Бан Тек не складав та не підписував (т.181-186).

З приводу вказаних пояснень ОСОБА_1 суд зазначає, що самі по собі заперечення керівником підприємства своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

Тому, формальна відмова особи від будь-якого відношення до створеного нею підприємства не може розглядатися як обставина, достатня для висновку про достовірність даного факту.

Аналогічні висновки наведені, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі 21-1575а15, предметом якої були вимоги податкового органу про визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів та припинення юридичної особи з огляду на реєстрацію підприємства на підставну особу, де ВСУ зазначив, що висновок суду про фіктивність підприємства не може ґрунтуватись виключно чи переважно на показаннях особи, достовірність яких не була підтверджена безпосередньо у судовому засіданні.

Як зазначив Верховний Суд України, ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела та характеристика яких наведені в статтях 69, 70, 77, 79, 80, 85 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до статті 86 цього Кодексу докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об'єктивному їх дослідженні. Тут слід зазначити, що норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, Верховний Суд України вказав, що не можна дійти однозначного висновку про фіктивність підприємства за умови нез'ясованості достовірності та щирості показань директора/засновника про відсутність у нього наміру створювати підприємство і займатися підприємницькою діяльністю; ролі та ступені участі особи, що давала показання у створенні підприємства тощо.

У цій же постанові Верховний Суд України зазначив, що та обставина, що керівник чи засновник підприємства заперечує щодо своєї ініціативи у створенні та участі у господарській діяльності підприємства не свідчить про неможливість підприємства бути учасником господарських відносин.

У контексті вказаних висновків ВСУ, суд зазначає, що у рамках кримінального провадження №320161102000000073 прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області радник юстиції ОСОБА_2 звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням про допит свідка - директора ТОВ Бан тек ОСОБА_1 (справа № 369/13302/17, реєстраційний номер ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області в ЄДРСР - 71098618).

При цьому на обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що 05.09.2016 було допитано як свідка колишнього директора ТОВ Бан Тек ОСОБА_1, який дав покази про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Бан Тек та те, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду. Однак під час повторного допиту 27.02.2017 як свідка колишнього директора ТОВ Бан Тек ОСОБА_1, останній дав показання, що перереєстрував на себе ТОВ Бан Тек з метою ведення фінансово-господарської діяльності та підтвердив поставку комплектуючих деталей в адресу ТОВ Техпромсервіс ЛТД .

Таким чином, у матеріалах кримінального провадження №320161102000000073 містяться взаємовиключні пояснення директора ТОВ Бан Тек щодо мети створення та діяльності очолюваного ним підприємства.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з частиною четвертою 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, ухвала про закриття провадження), не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі; рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте контролюючим органом під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частини 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Одночасно з цим судом встановлено, що правову кваліфікацію показанням директора ТОВ Бан Тек ОСОБА_1, у яких він стверджував, що не має відношення до діяльності очолюваного ним підприємства, було надано Солом'янським районним судом м. Києва у рамках кримінальної справи №760/14911/16-п.

Так, судом встановлено, що у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувало кримінальне провадження №1-кп/760/881/17 (760/6286/17) по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України.

Також до Солом'янського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100030000034 від 19.06.2015, відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва кримінальне провадження №1-кп/760/405/17 (760/14911/16-к) по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.205-1 КК України та кримінальне провадження №1-кп/760/881/17 (760/6286/17) по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, об'єднано в одне провадження, присвоївши єдиний номер №1-кп/760/405/17 (760/14911/16-к) (реєстраційний номер ухвали в ЄДРСР - 67390839).

Вироком Солом'янського районного суду від 12.07.2017 у справі №760/14911/16-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що у 2015 році, ОСОБА_1, обіймаючи посаду директора ТОВ Бан Тек , отримавши від невстановлених слідством осіб реквізити ТОВ Крісфін , уклав договори №11/15-3 від 03.11.2015 та №11/15-4 від 04.11.2015 на купівлю комплектуючих деталей та виконання робіт, надання послуг.

Виписані та складені на основі вище перерахованих договорів видаткові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт та податкові накладні від ТОВ Крісфін (код ЄДРПОУ 39948706) директор ТОВ Бан Тек ОСОБА_1 використав виключно з метою документального оформлення безтоварних операцій та відобразив їх у бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Крім цього, ОСОБА_1, будучи службовою особою ТОВ Бан Тек , протягом листопада 2015 року, діючи умисно, отримав від невстановленої слідством особи документи, в які внесені завідомо неправдиві відомості, щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ Бан Тек із ТОВ Крісфін , а саме договори №11/15-3 від 03.11.2015 та №11/15-4 від 04.11.2015, акти прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг № 38 від 27.11.2015, №42 від 30.11.2015, №43 від 30.11.2015, прибуткова накладна №43 від 30.11.2015, прибуткова накладна №41 від 30.11.2015, прибуткова накладна №42 від 30.11.2015, прибуткова накладна №40 від 27.11.2015, прибуткова накладна №39 від 27.11.2015, прибуткова накладна №38 від 27.11.2015, прибуткова накладна №37 від 11.11.2015, прибуткова накладна №36 від 11.11.2015.

Згідно показань директора ТОВ Бан Тек - ОСОБА_1 встановлено, що підписи на вказаних документах виконані ним особисто.

01.12.2015 директор ТОВ Бан Тек ОСОБА_1 підписав податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, а також додаток №5 до вказаної податкової декларації (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту к розрізі контрагентів), в яких неправомірно завищив податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1533871,58 грн.

Таким чином, вироком Солом'янського районного суду від 12.07.2017 у справі №760/14911/16-к підтверджується, що ОСОБА_1 здійснював від імені ТОВ Бан Тек господарську діяльність, власноручно підписував документи первинного бухгалтерського обліку та податкову звітність.

З приводу встановлених Солом'янським районним судом м. Києва обставин відображення ТОВ Бан Тек у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних поставок товарів від ТОВ Крісфін , суд виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство, яке є сумлінним платником податків і виконало усі вимоги, з якими закон пов'язує право на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток та зменшення податкового зобов'язання на суму податкового кредиту та витрат, не повинно нести відповідальність за протиправні діяння своїх контрагентів.

Чинне законодавство, зокрема ПК України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Диспозиція частини 1 статті 212 КК України описує заборонену (неприпустиму) поведінку суб'єкта, яка полягає в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Кваліфікуючими ознаками кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 212 КК України є ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах.

При цьому об'єктом злочину за статтею 212 КК України є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків і зборів (обов'язкових платежів) формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.

Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що належать до системи оподаткування; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212), великих (ч. 2 ст. 212) або особливо великих (ч. 3 ст. 212) розмірах; 3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Диспозиція частини 1 статті 205 КК України визначає, що фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Отже, стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Ключовою характеристикою розглядуваного злочину треба визнати підпорядкованість офіційно відображеної в установчих документах і, можливо, фактично здійснюваної підприємницької діяльності конкретним незаконним цілям.

Співвідно шен ня зло чинів, пе ре дба че них стат тя ми 212 та 205 КК України свідчить про те, що правова кваліфікація діяння особи у вигляді ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за статтею 212 КК України виключає можливість одночасної кваліфікації дій такої особи як фіктивне підприємництво, оскільки ухилення від сплати податків по своїй суті має на увазі реальне проведення фінансово-господарської діяльності, при здійсненні якої особа ухиляється від сплати податків, в той час як правова конструкція статті 205 КК України свідчить про те, що фактично господарська діяльність підприємства не здійснюється, а створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) має на меті прикриття іншої, незаконної, діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Отже, одні і та самі дії особи не можуть одночасно кваліфікуватись за статтями 205 та 212 КК України.

Суддею в судовому засіданні 13.12.2017 поставлено питання представнику відповідача ОСОБА_3, який одночасно є слідчим, який розслідував кримінальне провадження №320161102000000073, за яким вироком Солом'янського районного суду від 12.07.2017 у справі №760/14911/16-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, про те, чому дії ОСОБА_1 не були кваліфіковані за статтею 205 КК України, якщо у своїх показаннях така особа заперечує свою причетність до створення та діяльності ТОВ Бан Тек . Відповідь на таке питання суду представник відповідача ОСОБА_3 надати не зміг, проте підтвердив той факт, що одночасна кваліфікація дій особи за статтями 205 та 212 КК України неможлива, оскільки ці статті є взаємовиключними.

Приймаючи до уваги наявність вироку Солом'янського районного суду від 12.07.2017 у справі №760/14911/16-к, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, суд у розглядуваній справі приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки фіктивного підприємництва.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та виступати державним обвинувачем щодо діяльності контрагента позивача замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

У зв'язку з цим суд констатує, що судом за результатами вчинених процесуальних дій у межах своєї компетенції не отримано, а відповідачем не надано жодного належного доказу фіктивності ТОВ Бан Тек .

Судом також відхиляються висновки судово-економічної експертизи від 22.09.2017 №10563/17-45, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання постанови слідчого СУ ФР Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про призначення судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №320161102000000073.

Зокрема, вказаний експертний висновок відтворює викладені в акті перевірки від 26.05.2017 №337/10-36-14-13/30531000 твердження про фіктивність ТОВ Бан Тек , що мають характер припущень та були спростовані під час розгляду справи.

Крім того, стверджуючи про обґрунтованість висновків акта перевірки від 26.05.2017 №337/10-36-14-13/30531000 про заниження ТОВ Техпромсервіс ЛТД податку на додану вартість на 1' 143' 628,00 грн., експерт виходив з того, що на дослідження та під час перевірки ТОВ Техпромсервіс ЛТД не було надано документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема, видаткових і товарно-транспортних накладних. Крім того, експертом було зазначено про ненадання на дослідження договорів, на підставі яких ТОВ Бан Тек здійснювалась поставка товарів, та фінансової звітності ТОВ Техпромсервіс ЛТД за 2015 рік.

Разом з цим, суд зазначає, що вказані документи були у повному обсязі (на суму здійсненої поставки) надані позивачем до матеріалів справи.

При цьому судом встановлено, що фактично при проведенні експертизи, оформленої висновком від 22.09.2017 №10563/17-45, експерт обмежився виключно тими документами, що були надані йому органом досудового розслідування та не вчиняв будь-яких заходів, направлених на отримання первинних бухгалтерських документів від ТОВ Техпромсервіс ЛТД , що пов'язані з предметом дослідження.

Варто також зазначити, що висновки судово-економічної експертизи від 22.09.2017 №10563/17-45 повністю спростовуються висновком експерта за результатами проведення судової експертизи від 02.11.2017 №115/01-11/17, відповідно до якої документально підтверджується придбання ТМЦ ТОВ Техпромсервіс ЛТД у ТОВ Бан Тек ; документально підтверджується використання ТОВ Техпромсервіс ЛТД ТМЦ, придбаних у ТОВ Бан Тек ; документально не підтверджується зазначене в акті перевірки від 26.05.2017 №337/10-36-14-13/30531000 заниження ТОВ Техпромсервіс ЛТД податку на прибуток за 2015 рік та заниження ТОВ Техпромсервіс ЛТД податку на додану вартість (т.4, а.с. 23-98).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ Бан Тек правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та пункту 198.1, 198.2, 198.3, абзацу г пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є необгрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 11.07.2017 №0025991413, №0026001413, №0026011413 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах від 20.12.2011 № 4191-VI передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, законом передбачена можливість компенсації лише тих витрат на правову допомогу, що пов'язані з участю захисника у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

При цьому суд зазначає, що поняття вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням охоплює ті процесуальні дії, що вчиняються судом за участі сторін у справі, але які неможливо вчинити під час судового засідання у приміщенні суду.

Вчинення таких процесуальних дій обов'язково оформлюється процесуальними документами, у яких відображається зміст вчинених дій та їх результат, як то протоколи, ухвали тощо.

Тобто, надання правової допомоги адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права у вигляді правових консультацій, формування доказової бази, пошук судової практики, написання позовної заяви (клопотань, пояснень), їх подання до суду не можуть вважатись окремими процесуальними діями поза судовим засіданням в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах .

Щодо компенсації витрат, пов'язаних з участю адвоката у судових засіданнях, суд зазначає наступне.

Законом України Про Держаний бюджет України на 2017 рік від 25.12.2015 року №928-VIII установлено, що з 01.01.2017 розмір мінімальної заробітної плати становить 3200,00 грн.

Таким чином, розмір компенсації витрат на правову допомогу у 2017 році не повинен перевищувати 1280,00 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні.

Суд зазначає, що представник позивача приймав участь у наступних судових засіданнях по справі №810/3530/17, що підтверджується відповідними журналами судових засідань, а саме: 14.11.2017 - з 15:23 год. по 15:50 год.(або 27 хв.); 04.12.2017 - з 10:23 год. по 10:49 год. (або 26 хв.); 13.12.2017 - з 10:13 год. по 14:42 год. (або 4 год. 55 хв.).

Отже, загальний час участі захисника позивача у судових засіданнях склав 05 год. 48 хв.

Таким чином, граничний розмір витрат за участь представника позивача у судових засіданнях не може перевищувати 7014,40 грн. (1280*05 год. 48 хв.).

Судом встановлено, що всього позивачем проведено оплату за надання правової допомоги на суму 20400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.11.2017 року №2567 та від 04.12.2017 року №2801.

Витрати позивача, пов'язані із наданням йому правової допомоги, підлягають стягненню на користь позивача у сумі 7014,40 грн.

Інша частина вартості правової допомоги, у тому числі за ознайомлення з матеріалами справи компенсації не підлягає, оскільки тривалість таких процесуальних дій жодним документом не підтверджується.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 94941,61 грн. що підтверджується платіжними дорученнями від 17.10.2017 №2368, від 17.10.2017 №2367, від 17.10.2017 №2369, оригінали яких наявні у матеріалах справи (т.1, а.с.2-4).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 94941,61 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Таким чином, загальна сума судових витрат позивача, яка має бути стягнута на його користь за рахунок бюджетних асигнувань становить 101956,01 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.07.2017 №0025991413, №0026001413, №0026011413.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техпромсервіс ЛТД (ідентифікаційний код 30531000, місцезнаходження: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Києво-Мироцька, 170-В) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) судові витрати у розмірі 101956,01 (сто одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість грн. 01 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.