Ухвала

від 07.12.2017 по справі 804/19441/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2017 рокусправа № 804/19441/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК АГРОСЕРВІС" до Державної податкової інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТПК АГРОСЕРВІС звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.11.2014р. №0001202203.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми Р від 07.11.2014р. №0001202203.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_1Л.) доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі.

Позивач, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі наказу від 14.10.2014 року № 1724 посадовою особою контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ТПК АГРОСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38931754) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Лорі-Ко (код ЄДРПОУ 38976549), ТОВ ПРІОРИТЕТ-ВЛ (код ЄДРПОУ 39119644), ТОВ САН ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ 38751384), ТОВ НІКЕ КАПІТАЛ (код ЄДРПОУ 38751384), ПФ КАСКАД ТСВ (код ЄДРПОУ 25609699), ТОВ КБГ ФУДС ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 33776671) за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №3030/04-62-22-3/38931754 від 27.10.2014р , відповідно висновків якого встановлено порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у серпні 2014 року на 15915287,30грн.;

- п.201.10 ст.201 ПК України, у зв'язку із тим, що в декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року (№9053943619 від 19.09.2014 року) до складу податкового кредиту включено суми ПДВ за податковими накладними, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не дає права покупцю - ТОВ ТПК АГРОСЕРВІС (код ЄДРПОУ 38931754) на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у загальній сумі 137609,00грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (р.25) у серпні 2014 року на 137609,00грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2014р. №0001202203 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24079344,00грн., з яких за основним платежем - 16052896,00 грн., та за штрафними санкціями - 8026448,00грн.

Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з визначеним контрагентом мають реальний характер, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.11.2014р. №0001202203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, частково погоджується з такими висновками суду та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ТПК АГРОСЕРВІС (покупець) у періоді, що перевірявся, було укладено договори на отримання макухи соняшника з наступними контрагентами-продавцями: з ТОВ Лорі-Ко (код ЄДРПОУ 38976549) №290714 від 29.07.2014р.; з ТОВ НІКЕ КАПІТАЛ (код ЄДРПОУ 38751384) №2310714 від 31.07.2014р.; з ТОВ САН ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ 38751384) №300714 від 30.07.2014р.; з ПФ КАСКАД ТСВ (код ЄДРПОУ 25609699) №300514 від 30.05.2014р.; з ТОВ КБГ ФУДС ТРЕЙДІНГ (код ЄДРПОУ 33776671) №300514 від 30.05.2014р.; з ТОВ ПРІОРИТЕТ-ВЛ (код ЄДРПОУ 39119644) №6614 від 06.06.2014р.; з ТОВ ФОРЕСТ АП (код ЄДРПОУ 38969987) №060514-1 від 06.05.2014р. (а.с.24-58, т.1)

Відповідно до умов вищезазначених договорів продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити відповідну ціну.

На підтвердження реальності виконання вищевказаних договорів виписано податкові накладні (а.с. 64-76, 119-153, 218-248, т.1; 34-248, т.2; 17-119, т.4; 46-250, т.5; 1-210, т.6 ), видаткові накладні (а.с. 154-217, т.1, 1-33, т.2; 1-250, т.3; 1-16, 120-250 т.4; 1-45, т.5; 241-250, т.6; 1-250, т.7; 1-15, т.8), платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (а.с.40-248, т.9; 1-28, 44-263, т.10; 1-250, т.11; 1-226, т.12).

Відповідно до умов договору товар поставлявся на умовах СРТ - склад покупця - м. Кривий Ріг, вул. Коломоцівська,3. При цьому, судом як вставновлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, встановлено, що зазначена адреса в договорах є адресою ТОВ Дніпроолія .

ТОВ Дніпроолія є виробником макухи, шроту соняшникового на підставі експлуатаційного дозволу №04-26-79 РF від 31.03.2014р. та олії соняшникової на підставі експлуатаційного дозволу №50006/06/54 від 23.05.2013р. (а.с. 60-61, т.8).

Так, придбана у вищевказаних контрагентів сировина (макуха соняшника) доставлялася на адресу ТОВ Дніпроолія для подальшої її переробки на підставі укладеного позивачем з цим підприємством договором переробки давальницької сировини №120514 від 12.05.2014р (а.с.80-90, т.1).

Відповідно до п.1.1 Договору №120514 передбачено, що на умовах даного Договору Замовник (ТОВ ТПК Агросервіс ) доручає, а Виконавець (ТОВ Дніпроолія ) зобов'язується виконати роботи з обробки та переробки давальницької сировини (макухи, насіння соняшника) у готову продукцію (олія соняшникова, макуха соняшникова та шрот соняшниковий).

Згідно з п.2.1 Договору №120514 передбачено, що виготовлення готової продукції провадиться з давальницької сировини Замовника, яка є його власністю. Найменування (асортимент) та кількість давальницької сировини визначається Сторонами у видаткових накладних, а найменування та кількість готової продукції визначається Сторона у Звіт про продукцію, що вироблена з сировини замовника, які з моменту підписання Сторонами є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом п.2.2 Договору №120514 передбачено, що якість давальницької сировини повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ДСТУ).

Відповідно до п.2.6 Договору №120514 передбачено, що у разі надання Замовником давальницької сировини, якість якої не відповідає показникам якості визначених п.2.2 даного Договору, Замовник зобов'язується провести заміну сировини у термін 3-х днів з моменту складання акту про недоброякісність давальницької сировини.

Після переробки ТОВ ТПК АГРОСЕРВІС отримував готову продукцію: олію соняшникову, шрот соняшника та макуху соняшника (з іншими показниками), яку в подальшому реалізував підприємствам, у тому числі підприємствам - виробникам комбікормів та преміксів (а.с. 91-118, т.1).

Листами ТОВ Дніпроолія від 29.12.2014р. за вих. №24/12-1 та від 09.02.2015р. за вих.№09/02 підтверджено, що в серпні 2014 року від ТОВ ТПК АГРОСЕРВІС на підставі договору переробки давальницької сировини №120514 від 12.05.2014р. передано ТОВ Дніпроолія макуху соняшникову у кількості 32900,92 тони, а ТОВ Дніпроолія передано позивачу після переробки готову продукцію у загальній кількості 30836,03 тон, з яких 4520,30 тон олії соняшникової та 26315,73 тон шроту соняшникового. Також у листі від 29.12.2014р. за вих. №24/12-1 зазначалося, що ТОВ Дніпроолія при прийманні сировини для переробки здійснює відбір проб та здійснює лабораторне визначення якості сировини. Так від кожної партії давальницької сировини відбирається проба згідно з вимогами чинного законодавства (п.12.2 Наказу Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009р. №656) і проводиться аналіз якісних показників, які реєструються в електронному лабораторному журналі (а.с.57-59, т.8).

Лабораторія ТОВ Дніпроолія є атестованою відповідно до свідоцтва №ПЧ 07-0/882-2014 від 20.05.2014р. (а.с. 62-65, т.8).

Таким чином, придбаний у ТОВ Лорі-Ко , ТОВ ПРІОРИТЕТ-ВЛ , ТОВ САН ОСОБА_2 , ТОВ НІКЕ КАПІТАЛ , ПФ КАСКАД , ТОВ КБГ ФУДС ТРЕЙДІНГ товар був використаний ТОВ ТПК АГРОСЕРВІС у власній господарській діяльності, у зв'язку із чим позивач отримав економічний ефект у вигляді прибутку від реалізації готової продукції, яка вироблялася із придбаної сировини у вищевказаних контрагентів.

Контролюючий орган в апеляційній скарзі посилається на податкову інформацію, щодо контрагентів позивача, як то відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, маніпулювання податковою звітністю, відсутність основних засобів, складських приміщень, відповідного обладнання тощо.

Колегія суддів щодо вищенаведених доводів апеляційної скарги зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи контролюючого органу стосовно того, що позивачем при проведені перевірки не надано ТТН, що унеможливлює встановлення факту передачі товарів від продавця до покупця, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до висновків Вищого адміністративного суду України, викладеним в ухвалі від 19.02.2013 року по справі К/9991/64514/11, в якій зазначено, що «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу матеріальних цінностей» .

Також, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.03.2013 року по справі К/800/9087/13 вказав, що недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари є безпідставним, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

В даному випадку в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, а тому висновок щодо безтоварності операцій позивача є безпідставними.

Окрім того, податковий орган в акті перевірки та апеляційній скарзі посилається на те, що в ході перевірки позивачем не надано сертифікатів якості (відповідності) товару, наявність яких передбачена договором.

З цього питання колегія суддів зазначає, що документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ТОВ ТПК Агросервіс , оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Крім того, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.666 Цивільного Кодексу України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, в тому числі і сертифікати якості, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві. Податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність сертифікатів якості на товар (продукцію) і в залежності від їх наявності або відсутності робити висновок про нереальність господарських правочинів. Також сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Також, контролюючий орган в апеляційній скарзі посилається на використання в фінансовій схемі сумнівних постачальників, а саме ТОВ Лорі-Ко , ТОВ Пріоритет-Вл , ТОВ Сан світ ОСОБА_2 , ТОВ Ніке Капітал , ТОВ Каскад ТСВ , ТОВ Кбг Фудс Трейдинг , проте колегія суддів критично розцінює такі доводи, з огляду на наступне.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків, та порушенням публічного порядку.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги фактично відтворюють зміст акту перевірки, а тому не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року по справі № 804/19941/14- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак