Постанова

від 26.12.2017 по справі 445/1230/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/1230/17 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський О.М.

Провадження № 22-ц/783/6649/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Копняк С.М., Крайник Н.П.

секретаря Юзефович Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Автоклуб на заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автоклуб до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ,-

встановила:

В серпні 2017 року позивач ОСОБА_3 Автоклуб звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вимоги обґрунтовував тим, що 24.05.2006 року між ОСОБА_3 Автоклуб та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір № 12390 про надання послуг та договір комісії №12390/1. Відповідно до умов вказаних договорів, позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги по отриманню автомобіля марки ВАЗ-21043 (купівля автомобіля в групах), на умовах 100 місячної поетапної відсоткової оплати його вартості та вартості послуг позивача, а ОСОБА_2 зобов'язувався сплачувати на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 Автоклуб грошові внески, направлені на погашення ціни автомобіля та витрати компанії, у строки та на умовах, що передбачені вказаними договорами. Внески відповідач зобов'язаний був сплачувати щомісячно, до 10-го календарного числа, виходячи із ціни автомобіля обумовленої на день платежу кожного місяця, згідно наданих цін офіційними дилерами.

Свої зобов'язання ОСОБА_3 Автоклуб виконало у повному обсязі, 15.02.2007 року відповідач отримав автомобіль, змінивши попередньо його марку на ВАЗ-2107. Після отримання автомобіля відповідачем, сторони погодили кінцевий повний розрахунок провести в термін 90 місяців, що сплив 10 вересня 2014 року.

ОСОБА_2 своїх зобов'язань належним чином не виконував, з грудня 2010 року припинив здійснювати будь-які проплати на виконання умов вищевказаних договорів.

Станом на 17.07.2017 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 15 096,59 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку. Окрім цього, позивачем на суму боргу нараховано пеню у розмірі 4 410,00 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Оскаржуваним заочним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 Автоклуб до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автоклуб , код ЄДРПОУ 25278446, заборгованість у розмірі 599, 40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автоклуб , код ЄДРПОУ 25278446, 49,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_3 Автоклуб , з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Покликається на те, що аргументи та факти, що стосуються предмету спору, раніше досліджувались в суді під час звернення з позовом відповідача.

Вважає, що суд першої інстанції не здійснив перевірку відповідності укладених договорів чинному законодавству.

Звертає увагу на те, що позивач виконав взяті на себе зобов язання та жодних відступів від узгоджених сторонами істотних умов, в тому числі в розрахунках не здійснював.

Не погоджується із застосуванням районним судом правової позиції Верховного Суду України висловленої у справі № 6-522 цс17 від 05.04.2017 року, оскільки позивач ніколи не був торговою організацією по продажу автомобілів, виробником автомобілів, не укладав кредитні договори.

Статуною діяльністю визначено, що позивач займається наданням адміністративних послуг клієнтам спрямованих на придбання автомобілів на підставі укладення відповідних договорів. Загальний термін виконання зобовязань за договором 8 років (100 місяців).

Зазначає, що з часу діяльності товариства з початку 1997 року не ухвалювалось подібних рішень, а кількість позовів, які б мали місце за вимогами про порушення лише 1 поетапного розрахунку за вісім років у групі з 200 чоловік був би дуже великим.

Просить скасувати заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Представник позивача ОСОБА_3 Автоклуб та відповідач ОСОБА_2, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм судових повісток (а.с. 89-91), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, представник позивача подав клопотання про розгляд справи у відсутність позивача.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Автоклуб суд першої інстанції виходив з того, що відповідач грошових зобов'язань перед позивачем у повному обсязі не виконав та припинив сплату внесків в листопаді 2010 року, відтак ним залишаються не сплачені внески за період з грудня 2010 року по серпень 2014 року, при цьому, внесок за серпень 2014 року мав бути сплачений ОСОБА_2 в строк до 10 серпня 2014 року.

Разом з цим, суд взяв до уваги те, що сторони визначили, що борг буде сплачуватись відповідачем на користь позивача частинами - протягом 90 календарних місяців, починаючи з лютого 2007 року і до серпня 2014 року, наслідки порушення цього обов'язку, сторони передбачили у п. 13.3. договору про надання послуг № 12390 від 24.05.2006 року, за яким клієнт, який отримав автомобіль не сплатив 2 повних внески підряд або вибірково, втрачає право на сплату внесків щомісячно та зобов'язаний сплатити усі повні внески потягом 10 календарних днів з дня отримання відповідного рахунку від ОСОБА_3 Автоклуб .

Покликаючись на практику Верховного Суду України суд першої інстанції стягнув на користь позивача лише заборгованість у розмірі платежу за серпень 2014 року, тобто 599,40 грн., оскільки ОСОБА_3 Автоклуб надіслано на адресу суду позовну заяву 24.07.2017 року, тобто з пропуском трьох річного строку позовної давності щодо усіх прострочених платежів відповідача, окрім платежу за серпень 2014 року.

Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених в судовому засіданні доказів, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто, положення даної статті надають учасникам цивільного обороту право вільно, з урахуванням власних інтересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не вступати, а також вільно вибрати майбутнього контрагента у договірних відносинах.

Судом встановлено, що 24 травня 2006 року між позивачем ОСОБА_3 Автоклуб та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг №12390 та договір комісії № 12390/1.

Підписавши договір, сторони підтвердили свої права та обов'язки за ним, погодились з усіма його умовами, у зв'язку з чим зобов'язані їх виконувати належним чином

Відповідно до умов вказаних договорів, ОСОБА_3 Автоклуб зобов'язувалось надати ОСОБА_2 послуги по отриманню автомобіля марки ВАЗ-21043 (купівля автомобіля в групах), на умовах 100 місячної поетапної відсоткової оплати його вартості та його послуг, а ОСОБА_2 зобов'язувався сплачувати на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 Автоклуб грошові внески, направлені на погашення ціни автомобіля та витрати компанії, у строки та на умовах, що передбачені вказаними договорами.

Згідно із актом прийому-передачі від 15.02.2007 року, ОСОБА_2 отримав у власність автомобіль марки ВАЗ-21073.

У додатку № 2 від 15.02.2007 року до договору комісії № 12390/1 від 26.05.2006 року, сторони визначили та підтвердили, що борг ОСОБА_2 перед позивачем за договором комісії, станом на 15.02.2007 року складає 29115,00 грн., що еквівалентно 90 чистим внескам. Сторони домовились, що внески будуть сплачуватись частинами на період, що складає 90 місяців.

Відповідно до додатку № 3 від 15.02.2007 року до договору про надання послуг №12390 від 26.05.2006 року, сторони визначили та підтвердили, що борг ОСОБА_2 перед позивачем за договором про надання послуг станом на 15.02.2007 року складає 5 823,00 грн., що еквівалентно 90 адміністративним внескам. При цьому, сторони домовились, що внески будуть сплачуватись частинами на період, що складає 90 місяців.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, станом на 17.07.2017 року заборгованість відповідача по сплаті внесків становить 15 096,59 грн., при цьому, остання проплата відповідачем здійснена 22.11.2010 року. Внески за період з грудня 2010 року і по час звернення з позовом, розмір яких визначено - 599,40 грн. щомісячно, відповідачем не сплачувались. Останній внесок відповідач повинен був внести за серпень місяць 2014 року.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні частини позову у зв язку із пропуском позовної давності виходячи із наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 грошових зобов'язань перед позивачем у повному обсязі не виконав та припинив сплату внесків в листопаді 2010 року (а.с. 15-18).

Тобто не сплаченими залишаються внески за період з грудня 2010 року по серпень 2014 року.

При цьому, внесок за серпень 2014 року мав бути сплачений відповідачем ОСОБА_2 в строк до 10 серпня 2014 року.

Про застосування позовної давності представник відповідача ОСОБА_4 зробив заяву 11.09.2017 року (а.с. 36-38).

Висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13, від 24 вересня 2014 року № 6-103цс14 та від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, відповідно до якого у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Доказів щодо переривання позовної давності внаслідок часткової сплати заборгованості відповідачем, позивач ОСОБА_3 Автоклуб не подав.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача лише заборгованість у розмірі платежу за серпень 2014 року в сумі 599,40 грн., оскільки ОСОБА_3 Автоклуб надіслано на адресу суду позовну заяву 24.07.2017 року, тобто з пропуском трьох річного строку позовної давності щодо усіх прострочених платежів відповідача, окрім платежу за серпень 2014 року.

Суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті й справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автоклуб - залишити без задоволення.

Заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 06 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26 грудня 2017 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Копняк

ОСОБА_5