Рішення

від 24.11.2017 по справі 277/765/16-ц

ЄМІЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 277/765/16-ц

Номер рядка звіту 46

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" листопада 2017 р. смт. Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Прищепи Т.П.

за участю секретаря с/з: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України, в залі суду смт Ємільчине цивільну справу за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради, Ємільчинського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2, Реєстраційного сектору Ємільчинської районної державної адміністрації про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом в якому просив: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-1276/14-14-сг від 26.08.2014 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером 1821780400:05:000:0014; скасувати рішення реєстраційної служби Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_2 № 15515079 від 02.09.2014 року; зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1821780400:05:000:0014 до земель запасу Барашівської сільської ради Ємільчинського району; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Житомирської області на р/р № 35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909950 понесені нею судові витрати.

Вимоги мотивує тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1276/14-14-сг від 26.08.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером 1821780400:05:000:0014. На підставі даного наказу ОСОБА_2 видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку.

Позивач вважає, що вказаний вище наказ є незаконним, рішення про державну реєстрацію свідоцтва на право власності на земельну ділянку підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню. В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на території області, у тому числі в Ємільчинському районі, виявлено випадки незаконного видобування бурштину, який віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. Власники земельних ділянок можуть видобувати корисні копалини даної категорії, тобто проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які завдаватимуть шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів, що в подальшому призведе до непоправного псування земель сільськогосподарського призначення, які входять до складу земельного фонду України. Так, надання земельних ділянок у власність у зоні незаконного видобування бурштину ставить під сумнів те, що земельні угіддя використовуватимуться за цільовим призначенням.

Позивач зазначив, що земельним законодавством встановлені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень законодавства пошкодження і знищення родючого шару грунту.

Власник земельної ділянки повинен раціонально використовувати землю та вважає, що надання земельної ділянки у власність особі у зоні видобування корисної копалини загальнодержавного значення у разі використання земельних угідь не за цільовим призначенням призведе до порушення принципу раціонального використання земель.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості грунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти. Наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Передача земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 проведена без агрохімічного паспорту земельної ділянки. Відповідно до положень чинного законодавства надання агрохімічного паспорту земельної ділянки для затвердження проекту землеустрою є обов'язковим.

Позивач вважає, що надання земельної ділянки без розроблення агрохімічного паспорту земельної ділянки є порушенням закону.

Позивач також зазначив, що у державного реєстратора обов'язок скасувати державну реєстрацію виникає лише на підставі судового рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень повноваженнями реєстрації речових прав наділені в тому числі і виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Житомирській області направив до суду заперечення, в якому зазначив, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені ст. 118 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснює затвердження проекту землеустрою відповідно до норм ЗК України. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 50 ЗУ Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Даною статтею встановлено перелік документів, що включаються до проекту землеустрою, який є вичерпним та не включає агрохімічний паспорт.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області здійснює передачу земельних ділянок державної форми власності фактично на підставі затвердженого проекту землеустрою та не вправі вимагати документи, що не передбачені ЗК України та ст. 50 ЗУ Про землеустрій .

Відповідач ГУ Держгеокадастру у Житомирській області зазначає, що норми ЗУ Про охорону земель , Про державний контроль за використанням та охороною земель мають вищу юридичну силу порівняно із нормами ЗК України, оскільки у даному випадку дані закони регулюють питання організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямовані на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля, а не питання розпорядження землями.

ОСОБА_2 подала усі передбачені ЗК України для отримання у власність земельної ділянки документи та здійснив усі необхідні дії.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на дату виникнення спірних правовідносин здійснювало свої повноваження, керуючись Указом Президента Про Державне агенство земельних ресурсів України , Положенням про Головне управління Держземагенства у Житомирській області, Методичними рекомендаціями щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагенства в областях, містах Києві та Севастополі, повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб , іншими нормативними актами, а тому не могло порушити норми ЗК України у частині вимоги надати агрохімічний паспорт земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що відповідно до ст. 126 ЗК України оформлюється відповідно до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п. 3.5 Наказу Мінагрополітики від 11.10.2011 року № 536 Про затвердження порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством. Даний підзаконний акт встановлює лише необхідність існування документу, він не визначає особу, яка повинна його отримувати та не визначає обов'язку його подачі при бажанні отримати у власність земельну ділянку.

За інформацією Державного науково-технологічного центру охорони родючості грунтів Центрдержродючість через брак коштів на даний час у Ємільчинському районі паспортизовано 25% земельних площ. Тобто держава взяла на себе обов'язок паспортизації земель.

Наявність агрохімічного паспорту передбачена підзаконним нормативно-правовим актом, який суперечить нормам закону, а саме ЗК України, а тому застосовуючи норми акту, що має вищу юридичну силу у ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не має законних підстав вимагати у заявників агрохімічний паспорт. Крім того, його вимагання є прямим порушенням ст. 118 ЗК України, в частині заборони вимагати додаткові документи.

Крім того, визнання недійсним правочину, згідно якого особа отримала майно від держави та подальше позбавлення її цього майна (на підставі, що державний орган порушив закон при укладенні правочину) є неприпустимим, про що свідчить практика ЄСПЛ.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

В судове засідання прокурор не з'явився, надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив справу розглянути у його відсутності.

Представник Барашівської сільської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Житомирській області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позов не визнав та просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник відповідача реєстраційного сектору Ємільчинської РДА позов не визнала, про що надала суду заяву, просила справу розглянути у її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином через засоби масової інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до наступного.

За змістом частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У статті першій Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) під поняттям агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення розуміється обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичнимиречовинамита радіонуклідами.

Відповідно до положень частин 1, 4, 5, 6 статті 37 Закону України Про охорону земель (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: - передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; - зміні власника земельної ділянки або землекористувача; - проведенні грошової оцінки земель; - визначенні розмірів плати за землю; - здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики і включає в себе агрохімічне обстеження ґрунтів, контроль змін якісного стану ґрунтів, агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

У пункті 6.2. Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України № 51 від 26 лютого 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 383/8982, зазначено, що фінансування заходів з агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення проводиться за рахунок державного бюджету з видатків, передбачених на їх фінансування, за рахунок землевласників, землекористувачів та інших джерел фінансування.

Згідно пункту 1.2. Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки (далі Порядку), затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11 жовтня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2011 року за № 1517/20255, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики грунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку.

Відповідно до пункту 3.5. цього Порядку, наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналіз вказаних норм законодавчих та підзаконних актів не дає чіткого визначення державного органу, який зобов'язаний видавати агрохімічний паспорт.

Згідно статті 33 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1ст. 116 ЗК України).

Пунктом в частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 6 ст. 118 ЗК України).

Згідно положень частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (ч.1ст. 186-1 ЗК України в редакції станом на 01 серпня 2014 року).

Згідно приписів частин 5, 6, 7 статті 186-1 ЗК України (в редакції станом на 01.08.2014 року) розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Відповідно до положень ст. 50 Закону України Про землеустрій в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі ГУ ДГК) згідно положень ч. 4 ст. 122 ЗК України є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Безпосередньо затвердження проектів землеустрою входить до повноважень ГУ ДГК.

Як вбачається із матеріалів справи до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером 1821780400:05:000:0014, який був затверджений ГУ ДГК наказом № 6-1276/14-14-сг від 26 серпня 2014 року, додано всі необхідні документи, які передбачені вимогами ЗК України та ст. 50 Закону України Про землеустрій .

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що при вирішенні питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність підлягають застосуванню законодавчі акти прямої дії, які безпосередньо регулюють вказані правовідносини, зокрема, це Земельний кодекс України та Закон України Про землеустрій , де передбачено порядок передачі земельних ділянок, органи державної влади, до повноважень яких відноситься вирішення цього питання, а також вичерпний перелік документів, які необхідні для цього.

Перелік документів для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно ст. 50 Закону України Про землеустрій є вичерпним і вимога надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки категорично заборонена (статті 118, 186-1 ЗК України).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається також на ту обставину, що на території Ємільчинського району мають місце випадки незаконного видобування бурштину, який є корисною копалиною загальнодержавного значення. Надання земельних ділянок у власність у зоні видобування такої корисної копалини ставить під сумнів те, що земельні угіддя використовуватимуться за цільовим призначенням. Тому їх надання потребує додаткового вивчення, зокрема в частині складу угідь, корисних копалин. А приймаючи до уваги, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району, то позов пред'явлено в інтересах держави в особі цієї сільської ради.

Положеннями статей 10, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка була передана ОСОБА_2 Не надані позивачем і не встановлені у судовому засіданні докази того, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням. Додана позивачем карта-схема родовищ і проявів бурштину в Україні не підтверджує в контексті положень ст. ст. 57, 58 ЦПК України наявність корисних копалин на спірній земельній ділянці.

Крім того, прокурором не доведено та необгрунтовано у судовому засіданні наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Таким чином, суд аналізуючи в сукупності всі досліджені докази по справі та даючи їм належну оцінку, дійшов висновку, що правових підстав для визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, скасування рішення реєстраційної служби Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на вказану земельну ділянку та зобов'язаня ОСОБА_2 повернути її до земель запасу Барашівської сільської ради Ємільчинського району не вбачається.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради, Ємільчинського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2, Реєстраційного сектору Ємільчинської районної державної адміністрації про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Ємільчинський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя: ОСОБА_4