Ухвала

від 18.12.2017 по справі 128/4445/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4445/16-к

Провадження №11-кп/772/1220/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

з участю прокурора: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою зі змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_11 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 21 липня 2017 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Зоряне Віньковецького району Хмельницької області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей 2006 року народження та 2011 року народження, зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки;

стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 майнову шкоду в розмірі 373 397 грн., на користь ОСОБА_13 майнову шкоду в розмірі 3 315 грн., на користь ТОВ «Голдентрейд Груп» майнову шкоду в розмірі 200 090,17 грн.

стягнуто з ОСОБА_7 на користь державивитрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню на загальну суму 2 024, 28 грн., вирішено долю речових доказів, -

в с т а н о в и в:

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він, 30 липня 2016 року близько 07:20 години, не маючи посвідчення водія відповідної категорії «В», керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21703», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись другорядною дорогою зі сторони Черкаського шосе в Вінницькому районі, перед виїздом на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг з вулицею Немирівське шосе, не виконав вимоги дорожнього знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу», не надав переваги для руху, натомість виїхав на зазначене перехрестя, внаслідок чого, перебуваючи на відстані 400 м від дорожнього знаку 5.45 «Вінниця», з необережності, допустив зіткнення з технічно-справним автомобілем «RENAULT Trafic», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_14 , який рухався головною дорогою Немирівського шосе в напрямку м. Вінниці. Внаслідок первинного зіткнення вищезазначених транспортних засобів, відбувся виїзд автомобіля «RENAULT Trafic», державний номерний знак НОМЕР_2 , на смугу зустрічного руху, де відбулось його вторинне зіткнення із вантажним автомобілем «ТАТА LPT 613», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_15 , який рухався по належній смузі руху. В результаті даної пригоди тілесні ушкодження отримали пасажири автомобіля «RENAULT Trafic»:

- ОСОБА_12 , у вигляді черепно-мозкової травми - перелому кісток основи черепа і лицевого черепа (великого крила справа і тіла клиновидної кістки, правої виличної кістки, латеральної стінки правої гайморової пазухи), забою головного мозку легкого ступеня, забійно-рваної рани верхньої повіки справа та зовнішнього кута ока справа, контузії правого ока, розриву вік правого ока, закритого перелому правої та лівої лобкових кісток тазу без зміщення, перелому передньої поверхні крижової кістки без зміщення, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1742/1795 від 29.11.2016 року належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки в момент заподіяння.

- ОСОБА_13 , у вигляді переломів 4-го і 5-го ребер справа, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1743/1796 від 28.11.2016 року належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлись небезпечними для життя, за своїм характером спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я.

Відповідно до висновку судово-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 880а від 18.11.2016р.: «... В ситуації, яка склалася, водій автомобіля «RENAULT Trafic» ОСОБА_14 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «ВАЗ -21703» шляхом термінового гальмування, з зупинкою керованого ним автомобіля до смуги руху автомобіля «ВАЗ-21703». Водій автомобіля «ТАТА LPT 613» ОСОБА_15 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «RENAULT Trafic» шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. В діях ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 16.11 та вимог дорожнього знаку 2.1 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди...».

За вищевикладених обставин ОСОБА_7 порушив вимоги п. п.. 2.1 (а), 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, та вимоги дорожнього знаку пріоритету 2.1 Додатку 1 до ПДР України, де зазначено :

п. 2.1 (а) - «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керуваннятранспортним засобом відповідної категорії»;

п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 16.11 - «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»;

Дорожній знак пріоритету 2.1 - «Дати дорогу» - «Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до неурегульованого перехрестя по головній дорозі...».

Порушення вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_7 знаходяться у причинному зв`язку з наслідками.

В апеляційній скарзі зі змінами прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації вчиненого ним кримінального правопорушення, просить вирок суду першої інстанції змінити з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, стягнути з ОСОБА_7 пропорційно до задоволених позовів 7375, 32 грн судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , посилаючись на тяжкі сімейні обставини, перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей та те, що кримінальне правопорушення він вчинив неумисно, просить вирок щодо нього змінити з метою призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_11 просить змінити вирок у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, посилаючись на те, що судом не у повній мірі враховано особу винного, обставини, які пом`якшують покарання, відшкодування витрат на лікування потерпілих, перебування на утриманні обвинуваченого малолітніх дітей та хворої матері, призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням 2 років іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В письмових запереченнях потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 заперечують проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_11 , оскільки вважають, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення внаслідок своїх умисних дій, щире каяття його є сумнівним, на момент постановлення вироку він не відшкодував понесених витрат на лікування, а грошові перекази здійснені після вироку суду, що потерпілі розцінюють як намагання обвинуваченого уникнути відповідальності за вчинене, а тому просять призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_16 , який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 та просив їх задовольнити з наведених у них підстав, а також підтримав клопотання захисника ОСОБА_11 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення від відбуття покарання, оскільки він визнаний винним у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України та на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу зі змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , заперечив проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого та його захисника, проти задоволення клопотання про застосування акту амністії до ОСОБА_7 не заперечив, представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 , який не заперечив щодо задоволення апеляційної скарги зі змінами прокурора у кримінальному провадженні, заперечивши проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, щодо застосування Закону України Про амністію у 2016 році» відносно обвинуваченого не заперечив, представника цивільного позивача ОСОБА_9 , яка не заперечила проти задоволення апеляційної скарги зі змінами прокурора у кримінальному провадженні, заперечивши проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого, його захисника - адвоката ОСОБА_11 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу зі змінами прокурора у кримінальному провадженні слід задовольнити, в задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника необхідно відмовити, проте, клопотання про застосування до ОСОБА_7 Закону України «Про амністію у 2016 році» слід задовольнити.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, учасниками судового розгляду не оскаржується, а тому відповідно до ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряється.

Дії обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України кваліфіковані вірно.

Призначивши обвинуваченому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки за умови, що санкція ч.2 ст. 286 КК України передбачає і більш суворе покарання, суд дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України та зважив на роз`яснення, які містяться у Постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», отже, підстав вважати призначене покарання надто суворим немає.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_7 Закону України «Про амністію у 2016 році», колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, що не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в обвинуваченого ОСОБА_7 є малолітні діти: ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.пров. 99,100).

Таким чином, ОСОБА_7 підпадає під дію пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», отже, підлягає звільненню від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 374 КПК України суд, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, ухвалює рішення про цивільний позов, інші майнові стягнення і підстави цих рішень та про відшкодування процесуальних витрат.

Так, з вироку суду першої інстанції вбачається, що у ньому частково задоволені цивільні позови та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 373397 грн, на користь ОСОБА_13 3315 грн, на користь ТОВ «Голдентрейд Груп» 200090,17 грн. майнової шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, чим керувався суд, вирішуючи питання щодо цивільних позовів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

На підставі п. 6 ст. 5 зазначеного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з-поміж інших, звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як зазначено в ч. 3 ст. 88 ЦПК України та у п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з аналізу зазначених вище норм вбачається, що, оскільки кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо стягнення судового збору при розгляді цивільного позову у кримінальному провадженні, такий збір підлягає справленню на підставах, визначених ст. 88 ЦПК України, та у даному кримінальному провадженні мав бути стягнутий з ОСОБА_7 на користь держави при ухваленні вироку, що не зроблено судом першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.2 Закону України «Про судовий збір» встановлюються ставки судового збору за подання до суду заяви майнового характеру: юридичною собою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, задовольняючи цивільні позови, суд першої інстанції мав стягнути судовий збір з ОСОБА_7 за позов ОСОБА_12 3733,97 грн, за позов ОСОБА_13 640 грн, за позов ТОВ «Голдентрейд Груп» - 3001,35 грн, а загалом мав стягнути на користь держави з обвинуваченого судовий збір у розмірі 7375,32 грн.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу зі змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити повністю.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 21 липня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_11 задовольнити.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання.

Стягнути з ОСОБА_7 пропорційно до задоволених цивільних позовів 7375 грн. 32 коп. судового збору на користь держави.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді: (підписи)

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

Згідно з оригіналом: