Ухвала

від 28.12.2017 по справі 761/20997/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційний суд міста Києва

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

28 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження № 22017101110000154 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні заступника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Зазначеною ухвалою Шевченківський районний суд м. Києва повернув прокурору обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 22017101110000154 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, а також повернув без розгляду угоду про визнання винуватості від 13 червня 2017 року, укладену між прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_7 .

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції послався на те, що обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення щодо об`єктивної сторони злочину, а саме: місце, час вчинення дій, які утворюють склад вказаного злочину. Натомість в обвинувальному акті міститься зазначення про те, що ОСОБА_7 на початку 2016 року в денний час доби, при невстановлених досудовим слідством обставинах, зустрілася в м. Києві, вул. Хрещатик (без зазначення конкретної адреси), з невстановленими особами з приводу призначення за грошову винагороду на посаду директора ТОВ «Агрофінстрой» та подачі відповідних відомостей до органів державної влади з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, що неможливо ототожнювати з формулюванням обвинувачення в частині викладення об`єктивної сторони злочину, який пов`язується з наданням ОСОБА_7 довіреності особі, яку уповноважила таким чином внести зміни до реєстраційних документів без зазначення яких саме, які відповідно до закону, та якого саме закону, подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Також, як зазначив суд у своїй ухвалі, в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в частині зазначеного місця, часу вчинення таких дій ОСОБА_7 щодо видачі довіреності, а також щодо місця, часу вчинення іншою особою ОСОБА_8 дій по внесенню змін до реєстраційних документів юридичної особи, а вказані обставини мають суттєве значення для визначення підсудності зазначеного кримінального провадження.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, вирішення питання щодо підсудності справи є першочерговим відносно питань, віднесених статтею 314 КПК України до підготовчого судового засідання, при цьому обвинувальний акт не містить відомостей на підтвердження підсудності справи Шевченківському районному суду міста Києва, тому суд позбавлений можливості вирішити питання про затвердження угоди про визнання винуватості по суті, з огляду на вимоги ст. 472 КПК України щодо змісту угоди про визнання винуватості в частині зазначення в угоді формулювання обвинувачення, яке фактично відсутнє в обвинувальному акті.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні - заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10.11.2017 року у справі № 761/20997/17 про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні 220171011110000154, внесеному до ЄРДР 29.05.2017 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування поданої скарги прокурор у кримінальному провадженні посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, як зазначає прокурор у своїй скарзі, судом першої інстанції було допущено істотне порушення вимог Глави 27 КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки мотивуючи прийняте рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд вийшов за межі наданих йому повноважень, вдавшись до оцінки повноважень органу досудового розслідування розслідувати дане кримінальне провадження та відповідності реєстру матеріалів досудових розслідувань, який згідно положень ч. 4 ст. 291 КПК України є лише додатком до обвинувального акта, вимогам ст. 109 КПК України.

На думку прокурора, з огляду на вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті відображаються лише фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а тому необхідність, як зазначає суд, відображення в обвинувальному акті конкретних обставин, які встановити неможливо, не відповідають вимогам чинного КПК України.

Крім того, як вважає прокурор обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки поряд з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурором вважаються встановленими, в ньому міститься конкретне формулювання обвинувачення, висунуте ОСОБА_7 , із зазначенням конкретної частини статті КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, а також про повернення без розгляду угоди про визнання винуватості від 13 червня 2017 року, укладену між прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_7 , є незаконним та необґрунтованим, з огляду на таке.

У відповідності до вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається і підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Частиною другою зазначеної норми визначений перелік відомостей, які повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими відомостями, в обвинувальному акті мають бути зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).

Як вбачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22017101110000154 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України42013110050000632 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, який було направлено до Шевченківського районного суду м. Києва, разом з угодою про визнання винуватості, вказаний процесуальний документ, не в повній мірі відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а саме вимогам ст. 291КПК України.

Зокрема, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній ухвалі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 , є неконкретними, оскільки обставини наведені в цьому обвинувальному акті, які, відповідно до вимог ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, не дозволяють не тільки визначити наявність всіх елементів обєктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , а й конкретне місце вчинення цього злочину, що має істотне значення для визначення підсудності зазначеного кримінального провадження.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні обгрунтовано посилається на те, що в обвинувальному акті відображаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленим, але ці обставини повинні містити в собі дані, які вказують на вчинення особою конкретного кримінального правопорушення, в даному випадку передбаченого ч. 1 ст. 205- 1 КК України, обєктивна сторона якого полягає у внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання документів, які містять завідомо неправдиві відомості, державному реєстратору, а не просто відомості про обставин, які прокурор вважає встановленими.

При цьому, як обгрунтовано зазначено в ухвалі суду першої інстанці, час та місце вчинення ОСОБА_7 дій, які охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, так само як і конкретний перелік документів, до яких були внесені завідомо неправдиві відомості та які відповідно до закону із зазначенням якого саме, в обвинувальному акті не зазначені, що свідчить про неконкретність, як фактичних обставин вчиненого нею кримінального правопорушення, так і формулювання обвинувачення, та відповідно про невідповідність такого обвинувального акта вимогам закону, зокрема вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні, скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки вважає, що ухвала підготовчого судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року про повернення обвинувального акта прокурору через його невідповідність вимогам КПК України, так само і повернення без розгляду угоди про визнання винуватості, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому повинна бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні заступника начальника відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу підготовчого судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року, відповідно до якої обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 22017101110000154 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України повернуто прокурору, а угоду про визнання винуватості від 13 червня 2017 року, укладену між прокурором та обвинуваченою повернуто без розгляду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_10 ) ( ОСОБА_3 )

Справа № 11-кп/796/2189/2017

Категорія: ч. 1 ст. 205-1 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_11

Доповідач - суддя ОСОБА_1