Постанова

від 05.10.2017 по справі 808/2039/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року о/об 11 год. 43 хв.Справа № 808/2039/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Концерну Міські теплові мережі до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

від позивача - Литвиненко Ж.М.

(діє на підставі довіреності № 222/20-19 від 11.07.2016 року)

від позивача - Гуртовенко П.А.

(діє на підставі довіреності № 17/20-19 від 01.02.2017 року)

від позивача - Білюшов В.М.

(діє на підставі довіреності № 317/20-19 від 12.09.2016 року)

від відповідача - Лисенко Є.А.

(діє на підставі довіреності № 6807/9/28-10-10-18 від 03.08.2017 року)

Від відповідача - Єременко В.В.

(діє на підставі довіреності № 6805/9/28-10-10-18 від 03,08,2017 року)

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Концерну Міські теплові мережі (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення:

- №0000092202 від 25 січня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 361148,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 90287,00 грн.;

- №0000102202 від 25 січня 2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2155546,00 грн.;

- №0000112202 від 25 січня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу 3014010100) на загальну суму 9205542,00 грн., в т.ч. за основним платежем 6137028,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3068514,00 грн.;

- №0000122202 від 25 січня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, 50 11020201, за основним платежем 565 505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 141 376,25 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та незаконними та необґрунтованими, а висновки акту перевірки зроблені внаслідок довільного тлумачення контролюючим органом норм податкового, цивільного законодавства та упередженого ставлення до Концерну.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав викладених у письмових заперечення, відповідно до яких зазначають, що господарська діяльність контрагентів Концерну МТМ точиться навколо одних й тих самих підприємств, які здійснюють свою діяльність за створеною схемою штучного руху товарів, послуг, про що свідчить фіктивний характер діяльності вказаних постачальників (які здебільшого відсутні за місцезнаходженням, не мають матеріальної бази, об'єктивно необхідної для виконання розглядувані поставок та послуг, були учасниками проведення транзитних фінансових потоків у правовідносинах з іншими суб'єктами господарювання), а також відсутність у позивача документів, складенням яких опосередковується постачання обладнання. Зазначає, що наявні судові рішення у яких суди судами зроблені висновки про недостовірність відомостей у первинних документах (податкових накладних, довідках про вартість виконаних робіт, актах приймання виконаних будівельних робіт тощо), на підставі яких Товариством було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та, як наслідок - про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми податкового кредиту.

В судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва СеріяА00 №195190 про державну реєстрацію юридичної особи Концерн Міські теплові мережі , зареєстровано 26 липня 2002 року, за адресою:69091, Запорізька область, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458.

Так, податковим органом проведено перевірку Концерну Міські теплові мережі в період з 26 жовтня 2015 року по 25 грудня 2015 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт №1/28-04-22-02/32121458 від 04 січня 2016 року Про результати планової документальної виїзної перевірки Концерну Міські теплові мережі (код ЄДРПОУ 32121458) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року .

Так в акті перевірки зазначено про порушення:

підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.5, пункту 138.8, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, пункту 146.2. пунктів 146.11, 1.146.12 статті 146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 565 505 грн., у тому числі по періодах:

за 3 квартали 2012 року на суму 0 грн.;

за 2012 рік на суму 47 грн.;

за 2013 рік на суму 378 461 грн.;

за 2014 рік на суму 186 997 грн.;

пункту 198.1, пукну 198.3, статті 198, пукну 200.1 статті 200 ПК України Концерном МТМ занижено суму ПДВ, яка підлягає зарахуванню та сплаті в бюджет на суму заниження всього 6 137 028 грн., в т.ч. по періодах:

липень 2012 року - 290 664 грн.;

серпень 2012 року - 322 588 грн. ;

жовтень 2012 року - 4 698 грн.;

листопад 2012 року - 186 314 грн.;

лютий 2013 року - 4 408 454 грн.;

березень 2013 року-690 621 грн.;

квітень 2013 року - 252 грн.;

травень 2013 року - 24 5 64 грн.;

вересень 2013 року - 82 838 грн.;

листопад 2013 року - 22 500 грн.;

грудень 2013 року - 74 140 грн.;

січень 2014 року - 26 662 грн.;

березень 2014 року - 2 733 грн.

пункту 198.1, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 ПК України завищено суму, що підлягає бюджетному шкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних них (податкових) періодів, всього на суму 361 148 грн., в т.ч. по періодах: липень 2013 року - 106 925 грн. серпень 2013 року - 254 223 грн.

пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної , №1379, пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної , №957, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності №678 та №966 при оформленні розрахунків коригування 4295/3 від 28 лютого 2014 року №381/3 від 31.12.2014р. та заповненні на їх підставі додатку 1 до декларації ПДВ

розділу ІІІ, VI Порядку заповнення і подання податкової звітності , від 23 вересня 2014 року №966, Концерном Міські теплові Мережі допущено арифметичну помилку (методологічне порушення) при заповненні статті 5 розділу 1 Податковий кредит додатку №5 (від 18 червня 2015 року №9127601520) до уточнюючого розрахунку з ПДВ (від 18 червня 2015 року № 9127601534), поданого до контролюючого органу за вересень 2012 року;

підпунктів б , г , ґ пункту 176.2 статті 176 ПК України та пункту 3.1 розд. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом № 1020, за 1 - 4 квартали 2013 року, внаслідок чого податкову звітність (форма 1 ДФ) подано з недостовірними відомостями та помилками. Відповідальність платника податків передбачена пунктом 119.2. статті 119 розділу ІІ ПК України, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зміни платника податку.

На підставі акту перевірки №1/28-04-22-02/32121458 від 04 січня 2016 року податковим органом стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення:

№00000922202 від 25 січня 2016 року, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування у сумі 361148,00 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 90 287,00 грн.;

№0000102202 від 25 січня 2016 року, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування за грудень 2013 року, червень 2013 року, липень 2013 року у сумі 2155546,00 грн.;

№0000112202 від 25 січня 2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 6 137 028,00 грн. за штрафними санкціями 3 068 514 грн.;

№000012202 від 25 січня 2016 року яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 565 505,00 грн. за штрафними санкціями 141 376,25 грн.

Позивач не погодившись з такими рішеннями відповідача звернувся з адміністративним позовом до суду.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних рішень є нереальність здійснення господарських операцій між позивачем, а також його контрагентами та наявність первинних документів на підтвердження таких операції, то суд вважає за необхідне дослідити взаємовідносини між позивачем та його контрагентами.

Так на підтвердження господарських операцій позивачем до суду наданні первинні документи на підтвердження взаємовідносин з МКП Основаніє , ТОВ Компанія АГ ГРУП , ТОВ Югсервіс-КБ , ТОВ Запоріжспецкомплект , ТОВ БРИЗ , ТОВ Універсалспецтрейд , ТОВ Софія Інвест , ТОВ СОНА ЛТД :

- договори на постачання товарів;

- специфікації до договорів;

- додаткові угоди;

- свідоцтва про державну реєстрацію як юридичних осіб контрагентів позивача;

- свідоцтва про реєстрацію контрагентів, як платників податку на додану вартість;

- видаткові накладні;

- податкові накладні;

- товарно-транспортні накладні;

- прибуткові накладні;

- накладні вимоги для відпуску товарів ;

- акти приймання передачі;

- акти приймання виконаних робіт;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт;

- прибуткові ордери;

- подорожні листи;

- інформація про рух товарів придбаних від контрагентів позивача;

- картки складського обліку.

Дослідивши вищевказані первинні документи позивача, суд не може погодитися з правомірністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Позивачем здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджується долученими до справи копіями.

В матеріаліах спарви містятся копії рішень Господарського суду Заапорізької області, відповідно до яких на користь позивача з контрагентів були достягнені грошові кошти/заборгованість за договорами.

Також судом досліджені документи, надані позивачем на підтвердження подальшого використання придбаного товару.

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його контрагентами.

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його контрагентами.

1. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16 липня 1999 року Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагентів.

Наявні видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, прибуткові ордери, та інші первинні документи про подальший рух товару, результати процесу виробництва теплової енергії, в силу Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16 липня 1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані документи визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Перевіркою встановлено, що в 2013 році між Концерном Міські теплові мережі (Замовник) та Міське комунальне підприємство Основаніє (Виконавець), укладено договір № 10.05-30/40 від 30 квітня 2013 року про надання послуг, направлених на своєчасну оплату споживачами наданих послуг та спрямовані на зменшення рівня заборгованості боржників перед замовником. Загальна сума винагороди, розрахована за Звітами про суми зменшення заборгованості, складає 129650,32 грн.

При аналізі взаємовідносин між Концерном МТМ та МКП Основаніє по договору №10.05-30/04 від 30 квітня 2013 року отримано інформацію від співробітників ОУ СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ, якою встановлено, що послуги зі сприяння своєчасної оплати спожитих наданих послуг МКП Основаніє не надавались. Також не було залучено третіх осіб. Як свідчать фізичні особи-боржники, суми коштів в травні 2013 року було сплачено добровільно, без втручання сторонніх організацій.

СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі від Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (лист від 23 листопада 2015 року №08-06-14-14/7419) отримано акт ревізії №06-21/10 від 13 жовтня 2015 року діяльності Концерну МТМ , що була проведена відповідно до пункту 2.9. Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на III квартал 2015 року за період з 01 травня 2012 року по 31 липня 2015 року. Витяг з акту перевірки : Ревізією встановлено безпідставне включення окремих видів витрат по договору №10.05-30/04 від 30 квітня 2013 року, укладеним Концерном МТМ з МКП Основаніє . Предметом Договору є зобов'язання МКП Основаніє здійснити дії направлені на своєчасну оплату споживачами наданих Концерном МТМ послуг та зменшення рівня заборгованості (в т.ч. безнадійної). Розмір винагороди визначений у відсотках від суми грошових коштів, які надійшли Концерну МТМ протягом звітного періоду.

Під час зустрічної звірки в МКП Основаніє встановлено, що послуги спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості (понад 3 місяці) в т.ч. безнадійної, МКП Основаніє отримано від ТОВ Коллтрейд за договором від 30 квітня 2013 року № 30/04-13 згідно з актами приймання-передач наданих послуг, які відображені в МКП Основаніє . Підписаний сторонами та оформлений належним чином договір між МКП Основаніє та TOB Коллтрейд , а також звіти про результати наданих TOB Коллтрейд послуг, які пред'явлені до відшкодування Концерну МТМ під час проведення зустрічної звірки не надані .

Висновки податковим органом зроблені за відсутності первинних документів щодо підтвердження взаємовідносин між МКП Основаніє та ТОВ Коллтрейд .

Але, позивач формував податковий кредит у розмірі 21 608 грн. та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 108 042 грн. на підставі договору №10.05-30/04 від 30 квітня 2013 року, актів надання послуг, виконання робіт № 558, № 559 від 31 травня 2013 року та актами виконаних робіт (послуг) № 99090, № 99089 від 30 листопада 2013 року.

Механізм погашення заборгованості договором №10.05-30/04 від 30 квітня 2013 року не визначений. Здійснення погашення заборгованості підтверджується звітом про суми зменшення заборгованості понад 12 місяців за травень 2013 року на загальну суму 99 149,81 грн., звітом про суми зменшення заборгованості за період понад 3-х місяців до 12 місяців за травень 2013 року на загальну суму 399 621,52 грн.

Розбіжності між даними податкового кредиту Концерну МТМ та даними податкових зобов'язань МКП Основаніє відсутні.

Перевіркою встановлено, що Концерн МТМ в березні 2013 року мав взаємовідносини з TOB Компанія АГ Груп з придбання трубної частини котла ПТВМ 30 на підставі договору поставки №249 від 28 березня 2013 року.

До перевірки надано товарно-транспортну накладну, в якій зазначено, що перевезення вантажу здійснювало підприємство TOB Сона ЛТД та прізвище водія - ОСОБА_8

Від ГОВ СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі отримано матеріали наданих пояснень громадянина ОСОБА_8, згідно яких, спростовується факт транспортування трубної частини котла на Концерн МТМ у червні 2013 року, тому на думку податкового органу надана до перевірки ТТН не може бути документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції з доставки товару на адресу Концерну МТМ .

Також податковим органом здійснено аналіз господарської діяльності ТОВ Компанія АГ Груп з власними контрагентами для перевірки по ланцюгу постачання, а саме ТОВ ТРЕЙД ЛАЙН М , ТОВ Аквелія .

На думку відповідача Концерном МТМ безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Компанія АГ Груп , за березень 2013 року, у розмірі 403 150 грн.

Для підтвердження господарської діяльності позивачем надано до суду договір № 249 від 28 березня 2013 року, специфікацію № 1, податкову накладну № 1 від 28 березня 2013 року, видаткова накладна № РН - 6261 від 26 червня 2013 року,ТТН № ТА - 6261 від 26 червня 2013 року, ТТН № ТА - 6261/1 від 26 червня 2013 року, накладна - вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 9292 від 26 червня 2013року, прибутковий ордер № 9292, картка складського обліку матеріалів.

Представником позивача надано пояснення, що податковим органом не враховано наявність ТТН № ТА - 6261/1 від 26 червня 2013 року та зазначено, що ТТН не можуть бути первинними документами на підставі яких формується податковий облік. Недоліки складених ТТН допущені контрагентом, але ці недоліки не є підставою неприйняття наданих ТТН позивачем.

Стосовно ТОВ ТРЕЙД ЛАЙН М , ТОВ Аквелія , необхідно зазначити, що Податковим кодексом України не передбачено обов'язку зменшення податкового кредиту, якщо у подальшому податковим органом будуть встановлені факти неподання контрагентами цього продавця звітності до податкового органу або звітування не у повному обсязі податкових зобов'язань.

В ході проведення документальної перевірки надані документи стосовно виконання робіт по ремонту електродвигуна АИР 355М6, наданих TOB Юг Сервіс - КБ : акт прийому-передачі обладнання №б/н від 03 січня 2013 року про надання в ремонт електродвигуна АИР 355М6, Р-200кВТ. п= 1000 об/мии., 380В та №б/н від 03 січня 2013 року з ремонту.

Податковий орган зазначає, що встановлено порушення пункту 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки в податковій накладній має бути вказаний код товару згідно з УКТЗЕД, а порушення порідку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість по податковому кредиту. За даними паспортів, більшість насосів - імпортного походження та насос СЕ 500-70-16 вітчизняного. Тобто, дані податкової накладної № 9 від 15 березня 2013 року, яка складена продавцем TOB Юг сервіс КБ суперечать даним наданих паспортів на вироби.

Підпунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції на березень 2013 року) встановлено, що органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Але, з боку податкового органу до позивача ніяких повідомлень щодо розбіжностей з цим постачальником не надходило.

Стосовно господарської діяльності постачальника ТОВ Юг сервіс - КБ з ТОВ Аквілея , суд зазначає, що аналіз господарських правовідносин постачальника платника з іншими суб'єктами господарювання, з якими такий платник не перебував у безпосередніх правовідносинах, також не може впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником та його безпосереднім контрагентом.

Податковий орган зауважує, що фактична чисельність працівників ТОВ Юг сервіс - КБ та суми виплачених їм доходів не відповідають даним, зафіксованим в актах за формою КБ-2в. За даними АІС Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів та за даними актів форми КБ-2в ТОВ Юг сервіс - КБ не придбавало послуги сторонніх організацій для виконання капітального ремонту трансформаторів та електродвигунів.

З цього приводу необхідно зазначити, що наведена неспроможність постачальника здійснити ремонт у зв'язку з нестачею працівників не може бути прийнято судом, як належний доказ, оскільки контрагент мав змогу здійснити виконання робіт за цивільно-правовими договорами або без оформлення відносин, що не є порушенням допущеним позивачем. Позивач не мусить здійснювати нагляд за діяльністю постачальників.

Перевіркою встановлено, порушення умов укладеного між TOB Софія - Інвест ЛЛС та Концерном Міські теплові мережі договору №1211 від 12 листопада 2013 року, на виконання якого було виписано/оформлено усі первинні та товарно-супровідні документи, розвантаження вугілля здійснювалось безпосередньо за юридичною адресою Концерном Міські теплові мережі - м. Запоріжжя, б-р Гвардійський, 137, про що зазначено у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних.

Податковим органом зазначено, що відсутня можливість ідентифікувати фінансово - господарські відносини з власниками автомобілів, що приймали участь у перевезенні вугілля АМ 13-25. У податковій звітності ТОВ Софія - Інвест ЛЛС відсутнє відображення взаємовідносини з власниками автомобілів, що приймали участь у перевезені вугілля АМ 13-25, зокрема: у складі податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість; за даними звіту за формою 1-ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2013 року, 1 квартал 2013 року.

Встановлено невідповідність між наданими до перевірки платіжним дорученням, які засвідчують факт здійснення розрахунків за придбаний товар та податковим накладним з номенклатурою Вугілля 13-25 , що виписано всупереч здійсненим передплатам з призначенням платежу за маркою вугілля AM - 50. Під час проведеного аналізу податкової звітності, встановлено, що у постачальника вугілля TOB Софія - Інвест ЛЛС серед заявлених до органів ДПІ видів економічної діяльності, відсутня діяльності Добувна промисловість і розроблення кар'єрів , тобто перевірко виключається факт можливого видобування TOB Софія - Інвест ЛЛС вугілля, метою його подальшої реалізації. По перше, у посвідченнях про якість, відсутня будь-яка інформація про виробника реалізованого вугілля AM 13-25.

По друге, посвідчення про якість реалізованого вугілля AM 13-25 містять печатку ТОВ Промекосервіс ЛТД (код ЄДРПОУ 36679982) (вуглехімічна лабораторія).

Таким чином, при взаємовідносинах з ТОВ Софія - Інвест ЛЛС , позивачем завищено витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування на суму 628 708 грн. та завищено податковий кредит у розмірі 125 742 грн.

Позивачем щодо пояснень встановлених розбіжностей зазначено, що при оформлені ТТН №03/06 від 03 грудня 2013 року допущено технічну помилку у тоннажу перевезеного вугілля АМ 13-25, помилково зазначено 30,85 тон. Дійсну кількість вугілля підтверджено складеною видатковою накладною №РН-0000036 від 03 грудня 2013 року виписаною на реалізацію 38,85 тон вугілля АМ 13-25.

Стосовно відсутності у податковій звітності ТОВ Софія - Інвест ЛЛС відображення взаємовідносин з власниками автомобілів, що приймали участь у перевезенні вугілля АМ 13-25, слід вказати, що позивач не може впливати на взаємовідносини контрагента з власниками транспортних засобів та контроолювати його стосовно ведення бухгалтерського та податкового обліку.

В судовому засіданні встановлено також, що наявні розбіжності по податковим накладним №48 від 25 листопада 2013 року, №49 від 28 листопада 2013 року, № 55 від 10 грудня 2013 року, з номенклатурою вугілля 13-25, виписано всупереч здійсненим передплатам з призначенням платежу за вугілля АМ - 50 з допущенням помилки позивачем. За договором та в дійсності відбувалась поставка вугілля 13-25.

Посилання податкового органу на пояснення директора ТОВ Софія - Інвест ЛЛС Ашкіназі С.В. не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки останній підтвердив перебування його на посаді директора та здійснення господарської діяльності.

Перевіркою встановлено, що Концерн МТМ протягом 2012-2013 років мав взаємовідносини з TOB Універсалспецтрейд з придбання ТМЦ, технічного переоснащення (заміна трубної частини котла), запчастин тощо на підставі договорів поставки та підряду.

До перевірки надано видаткові накладні, виписані TOB Універсалспецтрейд на адресу Концерн Міські теплові мережі .

Транспортування товарів оформлено ТТН типової форми № 1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України №488/346 від 29 грудня 1995 року.

До перевірки надано ТТН, в яких наведені автоперевізники: TOB Сона ЛТД , ОСОБА_9 (код НОМЕР_3). Не всі ТТН містять інформацію щодо автоперевізника.

У ТТН зазначені замовники: TOB Універсалспецтрейд та Концерн МТМ , пункт навантаження - м. Запоріжжя та м. Запоріжжя, вул. Портова 18, яка за даними оперативного управління не існує.

В деяких ТТН відсутні печатка і назва автоперевізника, а також підпис водія.

Документи на товар, придбаний у TOB Універсалспецтрейд , а саме технічний паспорт, сертифікат якості, гарантійний талон тощо Концерном МТМ до перевірки не було надано.

До перевірки також надано акти виконаних робіт за формою КБ-2в, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України №554 від 4 грудня 2009 року. Фактична чисельність працівників ТОВ Універсалспецтрейд та суми виплачених їм доходів не відповідають даним, зафіксованим в актах за формою КБ-2в, оскільки працівники зазначені у журналах, наказах та актах допуску осіб не були працівниками ТОВ Універсалспецтрейд .

Податковим органом встановлено завищення витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на загальну суму 310 861 грн. та безпідставність віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 419 768 грн.

Стосовно аргументів податкового органу по наявності недоліків ТТН судом думка визначалась вище, що це не може бути безперечним доказом відсутності господарської операції. Додатково можна вказати, що ТТН не складаються позивачем і наявні недоліки допущені саме відправником.

Суд погоджується з позицією позивача щодо встановленого порушення по невідповідності даним, зафіксованим в актах КБ-2в. Платник податку не має законодавчих прав, технічних можливостей, для контролю постачальників на предмет дотримання ними норм законодавства, у тому числі і стосовно правильності оформлення ними трудових відносин із працівниками та правильності та повноти нарахування ним заробітної плати або іншої винагороди та стягнення необхідних податків та зборів. Це також стосується і взаємовідносин постачальників та їх контрагентів із іншими юридичними особами.

Наявність чи відсутність у власності основних засобів не може бути доказом нездійснення господарських операцій позаяк є інші можливості для залучення необхідних для виконання робіт машин та механізмів.

Крім того, на користь Концерну МТМ свідчать також і довідки СДПІ від 18 березня 2013 року №182/28-00/32121458, від 18 листопада 2013 року №226/28-00/32121458 складені за наслідками документальної виїзної перевірки Концерну МТМ з питань достовірності нарахування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2013 року, за серпень 2013 року та правомірності декларування від'ємного значення з ПДВ за червень 2013 року, липень 2013р., серпень 2013р. по взаємовідносинам з ТОВ Універсалспецтрейд , рух товарно-грошових коштів в Концерні МТМ в цей період. За наслідками перевірки зроблено висновки про звірку даних податкового кредиту, наявність податкових накладних, правомірність віднесення до податкового кредиту сум податків сплачених у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), пов'язаних з веденням господарської діяльності.

Концерн МТМ у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з TOB Бриз відповідно до договору поставки ТМЦ № 02-ТМЦ від 02 березня 2009 року.

Перевіркою встановлено, що TOB Бриз на адресу Концерн Міські теплові мережі виписано податкові накладні №14 від 23 січня 2013 року, №16 від 24 січня 2013 року, №17 від 24 січня 2013 року, №23 від 31 січня 2013 року, №18 від 19 лютого 2013 року, №8 від 23 травня 2013 року, №7 від 11 березня 2013 року, які зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних.

Перевіркою встановлено невідповідність кількості труби ТГИ 89/160, зазначеної в податковій накладній № 18 від 19 лютого 2013 року даним первинних документів. Так, в податковій накладній зазначена кількість труби ТГИ 89/160мм - 6205 пог.м., проте згідно наданих до перевірки документів у травні- червні 2013 року оформлено прибуткові ордери на труби ТГИ 89/160 загальною кількістю 4893,52 пог.м., без проведення відповідного коригування виписаної податкової накладної.

На підтвердження належного оприбуткування позивачем надано видаткові накладні РН 131 від 22 травня 2013 року на 1048,9 пог.м., РН 143 від 03 червня 2013 року на 1692,6 пог.м., РН 140 від 05 червня 2013 року на 1692,6 пог.м., РН 142 від 06 червня 2013 року на 459,42 пог., РН 151 від 19 червня 2013 року на 1296,2 пог.м., РН 164 від 24 липня 2013 року на 15,28 пог.м. на загальну кількість труби 6205 пог.м., що є підтвердженням отримання від постачальника трубу у визначеної у податковій накладній № 18 кількості.

Також податковим органом встановлено, що до перевірки частково не надано сертифікати виробників на іншу продукцію поставлену ТОВ Бріз в адресу Концерну МТМ , надання яких передбачено пунктом 5.4 договору поставки ТМЦ № 02-ТМЦ.

Щодо посилань представника відповідача на те, що не оформлені сертифікати якості, то суд вказує на те, що сама по собі неоформленість чи відсутність сертифікату не є обставиною, яка підтверджує відсутність товару у Концерну МТМ та фіктивність господарської операцій з поставки цього товару Концерну МТМ . Нормами цивільного кодексу України зазначено, що тільки правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, сертифікати не мають ознак первинного документу, та наявність сертифікатів не фіксує факт змін в структурі активів і зобов'язань, власного капіталу підприємства. Отже відсутність сертифікату не порушує приписів пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України .

Законодавством визначено переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в України наказом №28 від 01 лютого 2005 року, продукція, яка постачалася, що зазначена в акті №1/28-04-22-02/32121458 від 04 січня 2016 року не підлягає обов'язковій сертифікації.

Перевіркою встановлено, що Концерн МТМ мав взаємовідносини з TOB Запоріжспецкомплект , на підставі договору постачання №014-тмц від 02 березня 2009 року, предметом якого є постачання деталей трубопроводів, фітинги, запірна арматура, енергомеханічне обладнання, будівельні матеріали, металопрокат, контрольно-вимірювальна апаратура та розхідні матеріали.

Податкові накладні виписані TOB Запоріжспецкомплект на адресу Концерну МТМ зареєстровані в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних окрім податкових накладних, які не підлягають включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, оскільки сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень.

Згідно пункту 5.3 договору постачання №014-тмц від 02 березня 2009 року, поставка товару здійснюється на умовах самовивезення зі складу постачальника.

Однак, частину товару у розрізі труби ТГІ ПО ду530/710 мм, труби ТГІ ду 426/560мм та теплообмінників на суму 5 299 259,78 грн., в т.ч. сума ПДВ - 833 209,96 грн., було поставлено в протиріч умовам пункту 5.3 договору, за рахунок TOB Запоріжспецкомплект .

Згідно наданих до перевірки ТТН, автоперевізником значиться TOB Сона ЛТД , а прізвище водія ОСОБА_10 Податковим органом зазначено, що транспортні засоби за TOB Сона ЛТД не зареєстровані, та посилаються на пояснення водія ОСОБА_10

TOB Запоріжспецкомплект за юридичною адресою не знаходиться. Основними постачальниками наведеного підприємства є ТОВ Сона ЛТД , ТОВ Старт Альянс , ТОВ Аквілея .

Податковим органом встановлено завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 155 923 грн. та безпідставність віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 943 852 грн.

Перевіркою встановлено, що Концерн МТ протягом 2012-2013 років мав взаємовідносини з TOB Сона ЛТД з придбання труб, засувок, інших запчастин, спецодягу тощо на підставі договору поставки №969 від 11 грудня 2012 року.

Податковий орган має зауваження до ТТН, які не містять обов'язкових реквізитів у повному обсязі, що не дає можливість ідентифікувати факт здійснення господарської операції щодо придбання товарів у юридичної особи ТОВ Сона ЛТД , зокрема, неможливо встановити походження цього товару, факт відвантаження. Також, відповідачем проведено аналіз податкової інформації по встановленню основних постачальників ТОВ Сона ЛТД , з метою підтвердження руху товару на адресу Концерну МТМ .

На підставі виявлених порушень встановлено завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування на загальну суму 723 108 грн. та безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 2 533 624 грн.

Що стосується посилання в акті перевірки податкового органу на оформлення неналежним чином ТТН, як обставини, які не підтверджують постачання товарно-матеріальних цінностей, то суд вважає такі посилання необґрунтованими та такими що не знаходять свого підтвердження обумовленими доказами на підставі наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила), товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктом 11.1 вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації, передбаченої абзацом 2 пункту 11.1 вказаних правил.

Пунктом 11.3 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

За приписами пункту 11.4 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.5 Правил).

Відповідно до пункту 11.6 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не є переконливими.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує реальність господарських операцій.

Акт перевірки податкового органу не містить посилань щодо встановлених порушень стосовно форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій через відсутність товарно-транспортних накладних спростовуються видатковими та податковими накладними, факту списання коштів, які підтверджують обставини поставки та отримання позивачем товару, а подальше його використання у власній господарській діяльності підтверджується: інформацією про рух товарів придбаних від контрагентів позивача; картками складського обліку; актами приймання передачі; актами приймання виконаних робіт; накладними вимогами для відпуску товарів; довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та позбавлення права бюджетного відшкодування.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки №1/28-04-22-02/32121458 від 04 січня 2016 року на порушення податкового законодавства контрагентами, які постачали товарно-матеріальні цінності контрагентам позивача по ланцюгу постачання, то суд зазначає наступне, що відсутність у контрагентів ТОВ Компанія АГ ГРУП , ТОВ Югсервіс-КБ , ТОВ Запоріжспецкомплект , ТОВ БРИЗ , ТОВ Універсалспецтрейд , ТОВ Софія Інвест , ТОВ СОНА ЛТД та безпосередньо у контрагента позивача необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вантажних транспортних засобів тощо, не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між позивачем та МКП Основаніє , ТОВ Компанія АГ ГРУП , ТОВ Югсервіс-КБ , ТОВ Запоріжспецкомплект , ТОВ БРИЗ , ТОВ Універсалспецтрейд , ТОВ Софія Інвест , ТОВ СОНА ЛТД не мали реального характеру.

Нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента позивача та інших суб'єктів господарювання по ланцюгу постачання, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Суд зазначає відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Стосовно пояснень водія ОСОБА_8 необхідно зазначити, що вони у паперовому вигляді складені на ім'я керівника ОУ СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ підполковника податкової поліції Гринчака О.О. Але, не визначено за якими саме провадженням (за податковою перевіркою або кримінальним провадження) відібрано пояснення, яка особа отримала пояснення. Також не надано відповідних доказів перевірки наданих пояснень, оскільки вони можуть бути надані з метою уникнення відповідальності.

Суд вважає, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, підрядні роботи, відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Разом з тим, суд вказує на те, що жодним з діючих законів не передбачено право податкового органу самостійно в позасудовому порядку визнавати недійсними данні первинних документів, що підтверджується відсутністю таких повноважень в статті 20 ПК України, якою передбачений перелік повноважень податкового органу.

Зобов'язання контрагентів Концерну МТМ не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само Концерн МТМ не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами, тим паче контрагентами по ланцюгу постачання визначеному податковим органом на власний розсуд.

Дані акту №1/28-04-22-02/32121458 від 04 січня 2016 року не свідчать, що позивачу було відомо під час здійснення господарської операції про можливі порушення, які допускав його контрагент.

Також не наведено доказів, що самостійною діловою метою здійснення господарських операції з даними підприємствами було одержання Концерном МТМ податкової вигоди.

В постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року суд вказує, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

Отже, зазначені обставини не можуть бути підставами для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту.

2. Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України (в редакції що діяла на момент спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1. вказаного Кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктами 138.4. та 138.5. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту г підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З урахуванням товарності господарських операцій здійснених Концерном МТМ зі спірними контрагентами (МКП Основаніє , ТОВ Компанія АГ ГРУП , ТОВ Югсервіс-КБ , ТОВ Запоріжспецкомплект , ТОВ БРИЗ , ТОВ Універсалспецтрейд , ТОВ Софія Інвест , ТОВ СОНА ЛТД ), позивачем вірно віднесені видатки на придбання послуг при визначенні валових витрат і об'єкту оподаткування за відповідний період.

3. Як зазначено у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту14.1 статті 14 ПК України).

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. […] Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як зазначено у пункті 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Як зазначено у пункті 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За правилами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У пункті 201.6 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 201.8. статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У пункті 188.1 статті 188 ПК України зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; […].

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентами позивача з урахуванням інших документів, обставин здійснених позивачем операцій надають право Концерну Міські теплові мережі на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Перевіривши первинні документи та судом не встановлено заниження суми податку на додану вартість.

Відповідачем не надано до суду доказів про те, що підприємницька діяльність контрагентів позивача припинена або у них анульовані Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних за операціями з постачання товарів, робіт/послуг Концерну Міські теплові мережі .

Щодо посилань податкового органу на кримінальне провадження 335/11155/14-к та на обвинувальний акт, то суд не може прийняти їх як докази щодо здійснення фіктивних господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі наступного.

Судом досліджено в судовому засіданні обвинувальний акт. Так в зазначеному акті йде річ договір №969 укладений між Концерном Міські теплові мережі та ТОВ СОНА ЛТД за додатковою угодою №2, специфікація №3.

Так, відповідно до наданої інформації Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя кримінальне провадження яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080000000205 від 10 жовтня 2013 року перебуває на стадії судового слідства. Вироку судом по справі не винесено.

Суд звертає увагу податкового органу на те, що до суду позивачем надано рішення Господарського суду Запорізької області та копію договору укладеного з ТОВ СОНА ЛТД , які підтверджують що додаткова угода №2, специфікація №3, про які зазначено в обвинувальному акті, була скасована після укладення додаткової угоди №4.

Тобто, відносини ТОВ СОНА ЛТД з позивачем які розглядаються в рамках кримінального провадження не стосуються перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, судом встановлено, що ТОВ СОНА ЛТД для виконання умов договору з позивачем закуповувало товар (труби та відводи) у Виробничого кооперативу САНТЕХМОНТАЖ , про що й зазначено в обвинувальному акті.

Тобто, самим слідством за обвинувальним актом встановлено постачання товару від Виробничого кооперативу САНТЕХМОНТАЖ до ТОВ СОНА ЛТД .

Таке постачання товару, також підтверджується експертизою доданою до матеріалів справи, якою встановлено, що ТОВ СОНА ЛТД здійснено розрахунок з Виробничим кооперативом САНТЕХМОНТАЖ за поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджується, що товарно-матеріальні цінності з березня 2013 року по квітень 2013 року передано до Концерну Міські теплові мережі .

Суд вважає за необхідно звернути увагу на те, що кримінальна справа на яку посилається податковий орган стосується лише різниці цін по реалізації труб.

Тобто суд приходить до висновку про те, що обставини встановлені по кримінальному провадженню не стосуються фактів реального постачання товарів між Концерном Міські теплові мережі та ТОВ СОНА ЛТД .

В судовому засіданні при дослідженні матеріалі справи було встановлено, що при здійснені господарських операцій між Концерном Міські теплові мережі та ТОВ СОНА ЛТД податки сплачені, у податкового органу зауважень щодо руху товарів та зміни майнового стану не було.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Універсалспецтрейд , то судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Універсалспецтрейд укладено договір, відповідно до якого останнім здійснювався ремонт котла, а ТОВ Компанія АГ ГРУП поставило трубну частину котлів.

До суду надано рішення Господарського суду Запорізької області та експертизу, які підтверджують реальне здійснення робіт.

Суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Обвинувальний акт, який досліджено судом в судовому засіданні складено на підставі підозри у вчиненні злочину передбаченого частиною 5 статі 191 Кримінального кодексу України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Разом з тим, податковий орган вказує на безтоварність операцій для надання економічної вигоди контрагенту.

Суд звертає увагу на те, що слідчими при складанні обвинувального акту не ставились під сумнів наявність товарно-матеріальних цінностей або їх руху між контрагентами.

Також, обвинувальним актом не ставиться під сумнів податкова аналітика та сплата податків позивачем до державного бюджету України.

Наведені обставини спростовують факт завищення Концерну Міські теплові мережі заявленої суми бюджетного відшкодування, заниження податку на прибуток та, як це зазначено в акті перевірки №1/28-04-22-02/32121458 від 04 січня 2016 року.

Також не відповідає дійсності посилання податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток.

Суд приходить до висновку про те, що позивачем не здійснено дій щодо заниження суми податку на додану вартість що підлягає оподаткуванню.

З урахуванням зазначеного, досліджених документів, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено порушення Концерном Міські теплові мережі податкового законодавства України, як то зазначено в акті перевірки №1/28-04-22-02/32121458 від 04 січня 2016 року.

Отже, зменшення суми бюджетного відшкодування, від'ємного значення та збільшення суми грошового зобов'язання із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій до позивача є необґрунтованим.

З урахуванням приписів частини 3 статті 2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №00000922202 від 25 січня 2016 року, №0000102202 від 25 січня 2016 року, №0000112202 від 25 січня 2016 року, №000012202 від 25 січня 2016 року, прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є не правомірними і підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у частині 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №00000922202 від 25 січня 2016 року, №0000102202 від 25 січня 2016 року, №0000112202 від 25 січня 2016 року, №000012202 від 25 січня 2016 року, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- №0000092202 від 25 січня 2016 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 361148,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 90287,00 грн.;

- №0000102202 від 25 січня 2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2155546,00 грн.;

- №0000112202 від 25 січня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (код платежу 3014010100) на загальну суму 9205542,00 грн., в т.ч. за основним платежем 6137028,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3068514,00 грн.;

- №0000122202 від 25 січня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, 50 11020201, за основним платежем 565 505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 141 376,25 грн.

Присудити на користь Концерну Міські теплові мережі за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 187 798 (сто вісімдесят сім тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень 71 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов