Рішення

від 27.12.2017 по справі 389/3434/16-ц

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.12.2017

ЄУН №389/3434/16-ц

Провадження №2/389/1243/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2017 року м.Знам'янка

Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Ткаченка Б.Б.

за участю секретаря судового засідання Шевченко В.О.

представника відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації, первинної профспілкової організації Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконними дій, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов'язання провести індексацію заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконними дій, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов'язання провести індексацію заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог(з урахуванням їх уточнення) зазначила, що з 06.08.2003 вона працювала у обласному протитуберкульозному санаторії для дорослихм.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації на посаді палатної медичної сестри відповідно до наказу №90 від 06.08.2003. Наказом головного лікаря вказаного медичного закладу №159-к від 29.11.2016 звільнена з роботи з посади сестри медичної стаціонару на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважає вказаний наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зазначає, що 30.01.2004 пройшла атестацію відповідно до займаної посади, у 2009 році пройшла атестацію медичної сестри, у 2014 році пройшла атестацію та займала посаду медичної сестри стаціонару до 29.11.2016. За весь час роботи вона ніколи не порушувала трудове законодавство, перебувала у профспілковій організації санаторію будучи її членом, сплачувала внески. Те, що вона виконувала всі покладені на неї обов'язки, можуть підтвердити свідки та записи у медичних журналах, в які вона вносила відомості про призначені хворим медичні препарати. Вважає, що головний лікар психологічно здійснювала тиск на профспілковий комітет щодо винесення рішення про погодження подання на її звільнення, що призвело до втрати нею роботи та внесення неправдивої інформації до протоколу №13 від 29.11.2016 щодо порушення нею п.п.2.4, 2.6, 2.14 Посадової інструкції та п.2.2 внутрішнього трудового розпорядку.

Також зазначає, що згідно з випискою з протоколу засідання профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих №13 від 29.11.2016 жоден з присутніх на ньому членів не посилалися на документи, що підтверджують або спростовують її систематичне порушення п.2.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме наказ №118-к від 31.08.2016 та наказ №122-к від 14.09.2016 про оголошення їй догани за неявку на роботу, у якому відсутнє посилання на дату складання акту. Як вбачається з порядку денного того ж протоколу засідання профспілкового комітету про погодження її звільнення, ставилося лише питання про те, що вона не з'явилася на залік по санітарно-епідеміологічному режиму, який відбувся 23.11.2016, та на перездачу заліку 25.11.2016. Інших документів, які б вказували на систематичне порушення нею трудової дисципліни профспілковим комітетом не обговорювалося, так як вважає, що такі накази та акти складалися після її незаконного звільнення. Крім того, у наказі №159-к від 29.11.2016 про її звільнення є посилання на виписку з протоколу засідання профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих №13 від 29.11.2016 , у якому при погодженні на її звільнення не зазначено на підставі якого саме Закону України п.3 ст.40 погоджене її звільнення. Вказує, що вона ніколи не відмовлялася здавати залік, оскільки його у неї не приймали і не запрошували здавати, про день та місце його проведення вона не повідомлялася належним чином. Сам наказ про її звільнення не відповідає по змісту та формі вимогам трудового законодавства, ведення діловодства та порядку застосування стягнень, оскільки у ньому відсутнє посилання на випадок прогулу, не зазначено коли він мав місце і його тривалість. Крім того, відповідачем допущені грубі порушення вимог ст.ст.147-149 КЗпП України, якими передбачені види та порядок застосування дисциплінарних стягнень, де зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана та звільнення. Від неї також не було відібрано ні письмових, ні усних пояснень по вказаному факту, не враховано її сімейні обставини, морально-ділові якості, не повідомлено про накладення стягнення під розписку.

Крім того вважає, що діями відповідачів їй завдано моральної шкоди, яка виразилася у втраті нормальних життєвих зв'язків, погіршення через звільнення стосунків з її рідними та близькими, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя. Крім того, вона зазнала почуття приниженості, безпідставного сорому, необхідності виправдовуватися, нездатність активно переживати позитивні емоції, відчуває стало знижений настрій, емоційні та тілесні реакції при спогадах, негативні психосоматичні зміни, внутрішню дратівливість, нервування, обурення, образу, у зв'язку з чим проходить курс лікування.

У зв'язку з викладеними обставинами вона вимушена звернутися до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка №159-к від 29.11.2016 про її звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказ №118-к від 31.08.2016 та наказ №122-к від 14.09.2016 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани; поновити на роботі на посаді сестри медичної стаціонару Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка; визнати незаконним дії профспілкової організації працівників Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка по розгляду подання адміністрації санаторію згоди на її звільнення; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та зобов'язати відповідача провести індексацію заробітної плати, стягнути на її користь 110000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Представник відповідача - головний лікар Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністраціїОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримала письмові заперечення, надані суду і пояснила, що позивач була звільнена з вказаного медичного закладу 29.11.2016 з посади сестри медичної стаціонару за систематичне порушення трудової дисципліни згідно з п.3 ст.40 КЗпП України, процедура звільнення відбувалася без порушень чинного законодавства. За період роботи позивач неодноразово порушувала трудову дисципліну та покладені на неї обов'язки медичної сестри, про що свідчать доповідні записки співробітників санаторію та надані нею пояснення.

Так, пояснювальна записка позивача від 20.09.2016 містить в собі інформацію про несвоєчасну видачу медичних препаратів та порушення правил їх зберігання. Пояснювальна записка позивача від 04.11.2016 про те, що процедуру ін'єкції вона зробила, але не відмітила в процедурному журналі, а відмітила потім першого числа, коли прийшла в ніч на роботу, також є грубим порушенням. З пояснювальної записки позивача від 28.10.2016 про те, що вона надавала допомогу хворому ОСОБА_4, зроблено висновок про те, що загальний стан хворого був недооцінений, не враховано важкість стану, медична допомога надана безграмотно, не доповіла лікуючому лікарю про стан хворого та не відмічено в журналі надання медичної допомоги, які препарати вона надавала хворому, хоча у пояснювальній записці від 17.10.2016 позивач вказує, що забула повідомити в пожежну службу про кількість людей в закладі через те, що надавала допомогу ОСОБА_4

Крім того, дуже часто під час чергування позивач була відсутня на робочому місці, що підтверджується поясненнями свідків, а 06.09.2016 взагалі не з'явилася на своє робоче місце (була відсутня 06.09.2016 з 08.00 год. до 15.42 год.) та не надала будь-яких виправдовувальних документів. Також позивач у листопаді 2016 року не з'явилася на здачу заліку по дотриманню протиепідемічного режиму та профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій, про день та місце проведення якого повідомлялася письмово та усно, але позивач в грубій формі відмовилася його здавати.

Що стосується документів, наданих позивачем у підтвердження її лікування, то вони викликають сумніви, оскільки у них зазначено, що 05.09.2016 позивач проходила певні медичні процедури у м.Києві, але згідно з графіком роботи вона у цей час перебувала на робочому місці.

Просила суд у задоволенні даного позову відмовити з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача - голова первинної профспілкової організації Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністраціїЯковець В.І. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримала письмові заперечення, надані суду, і пояснила, що в Обласному протитуберкульозному санаторії для дорослих м.Знам'янка створена первинна профспілкова організація в кількості п'яти членів, вона є її головою. 29.11.2016 до профспілки надійшло подання головного лікаря про надання згоди на звільнення позивача за систематичне невиконання нею своїх трудових обов'язків. В той же день відбулося засідання комітету у повному складі в кількості п'яти членів, на яке також була запрошена позивач. Під час засідання нею було оголошено подання, накази про застосування відносно позивача дисциплінарних стягнень, доповідні співробітників санаторію про неналежне виконання позивачем своїх трудових обов'язків, заслухано ОСОБА_3, яка не надала жодних аргументів для виправдання своїх вчинків, а лише відповіла, що в неї є до кого звернутися у випадку її звільнення. За результатами розгляду подання було одноголосно надано згоду на звільнення позивача за систематичне невиконання трудових обов'язків. Крім того, пояснила, що 23.11.2016 позивач без поважних причин не з'явилась на залік та 25.11.2016 на його перездачу, про що вона доповідною повідомила головного лікаря.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, письмові докази та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки, 06.08.2003 позивача призначено на посаду палатної медичної сестри Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих на підставі наказу від 06.08.2003 №90.

Посадовою інструкцією сестри медичної стаціонару Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих, затвердженою головним лікарем 18.11.2013, передбачено виконання ряду завдань та обов'язків, зокрема:

- п.2.4. Застосовує лікарські засоби для зовнішнього, ентерального й парентерального ведення в організм пацієнта;

- п.2.6. Робить разом з лікарем фтизіатром обхід хворих і проводить запис і звірку призначення);

- п.2.14. Веде медичну документацію.

За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що входять у сферу її компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, працівник несе відповідальність в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України.

З копії посадової інструкції вбачається, що позивач ознайомлена з її змістом, про що свідчить її підпис.

Відповідно до п.2.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, що є додатком до Колективного договору на 2013-2018 роки, укладеного між власником та трудовим колективом Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м. Знам'янка для сестри медичної стаціонару встановлено тривалість робочого дня 12 годин, початок роботи - 08.00; 20.00, кінець роботи - 20.00; 08.00.

З копії журналу ознайомлення працівників обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих з колективним договором вбачається, що позивач 28.01.2016 під підпис ознайомлена з колективним договором.

Відповідно до доповідної записки сестри медичної стаціонару ОСОБА_5 від 20.07.2016, нею було виявлено, що позивачем 17.07.2016 не було відмічено ін'єкції у журналі, шприці не були списані, і хворому було видано не ті протитуберкульозні препарати.

Згідно з актом від 22.07.2016, позивач відмовилася від надання письмових пояснень по вказаному факту.

Згідно з доповідною запискою палатної молодшої сестри ОСОБА_6 від 29.08.2016, позивач спала на своєму чергуванні 28.08.2016 з 21.30 год. по 06.00 год.

Від надання пояснень по даному факту позивач відмовилася, що підтверджується актом від 31.08.2016.

Відповідно до наказу головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка від 31.08.2016 №118-к, за невиконання без поважних причин посадової інструкції сестри медичної стаціонару, а саме п.2.4 (застосовує лікарські засоби для зовнішнього, ентерального й пареентерального ведення в організм пацієнта , п.2.6 (робить разом з лікарем фтизіатром обхід хворих і проводить запис і звірку призначення), п.2.14 (веде медичну документацію), за порушення п.2.2 правил внутрішнього трудового розпорядку, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Від ознайомлення з даним наказом позивач відмовилася, про що складено акт від 31.08.2016.

На підставі доповідної записки сестри медичної стаціонару ОСОБА_5 та акту від 06.09.2016 про неявку на роботу, наказом головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка від 14.09.2016 №122-к, за порушення п.2.2 правил внутрішнього трудового розпорядку, у зв'язку з відсутністю 06.09.2016 з 08.00 год. по 15.42 год. на роботі без поважних причин, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогул та оголошено догану.

Згідно з письмовими поясненнями позивача, наданими по вказаному факту, вона 06.09.2016 приблизно о 10.00 год. здавала кров у Знам'янській ЦРЛ, про що повідомляла сестру медичну стаціонару ОСОБА_5

Однак такі доводи позивача спростовуються довідкою Знам'янської центральної лікарні, відповідно до якої позивач здавала кров на дослідження 05.09.2016 в кабінеті №25, про що є наявний запис в журналі реєстрації, процедура забору крові здійснюється з 08.00 год. по 10.00 год.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем систематично не виконувались без поважних причин посадові обов'язки, передбачені посадовою інструкцією сестри медичної стаціонару.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП України).

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.

Як встановлено судом, від підпису про ознайомлення з наказом №118-к від 31.08.2016 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошеної догани позивач відмовилась, що підтверджується актом про відмову від 31.08.2016.

З наказом №122-к від 14.09.2016 про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани позивач ознайомлена особисто, що підтверджується її підписом у наказі.

До суду з позовною заявою про визнання незаконними та скасування зазначених наказів ОСОБА_3 звернулась 29.12.2016, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, тобто поза межами тримісячного строку з дня, коли вона дізналася про порушення своїх прав.

Клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування наказів №118-к від 31.08.2016 та №122-к від 14.09.2016 позивачем не порушувалось, доказів поважності причин пропуску строку суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування наказів від 31.08.2016 №118-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 та від 14.09.2016 №122-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 у зв'язку з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Крім того, судом встановлено, що 28.09.2016 на ім'я головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих надійшло колективне звернення працівників вказаного медичного закладу про звільнення позивача із займаної посади у зв'язку з її аморальною поведінкою.

Відповідно до доповідної записки сестри медичної стаціонару ОСОБА_7 від 18.10.2016, приймаючи зміни у позивача, остання постійно здавала їх з недоліками, а саме не відмічала виконані процедури в журналі обліку процедур, неправильно вела облік виданих ліків, списання шприців, обліку руху хворих. Після зауважень недоліки та помилки були виправлені.

Згідно з актом від 20.10.2016, позивач відмовилася від надання письмових пояснень по вказаному факту.

З пояснювальних записок позивача від 17.10.2016 та 28.10.2016 вбачається, що 12.10.2016 при прийомі зміни ОСОБА_4 погано себе почував, тому нею були здійснені профілактичні лікувальні дії.

З доповідної записки сестри медичної стаціонару ОСОБА_8 від 31.10.2016 вбачається, що приймаючи зміну нею було виявлено, що позивач 30.10.2016 не зробила записи у відповідних облікових журналах. По даному факту позивачем 04.11.2016 були надані письмові пояснення, згідно з якими 30.10.2016 нею не були зроблені записи у журналах, так як вона про це забула, все було виправлено 01.11.2016.

Наказами головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка від 04.01.2016 №20 та від 23.11.2016 №64 створено режимну комісію з інфекційного контролю, яка контролює проведення занять середнього, молодшого медичного персоналу, харчоблоку, дезінфектору та згідно графіку прийняття заліку. 23.11.2016 заплановано проведення заліку для середнього та молодшого медичного персоналу по дотриманню протиепідемічного режиму та профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій. Перездача заліку 25.11.2016.

З доповідних записок сестри медичної санітарної Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка ОСОБА_19 від 23.11.2016 та 25.11.2016 вбачається, що 23.11.2016 та 25.11.2016 позивач не з'явилася на залік по санепідрежиму та на його перездачу, про проведення яких була повідомлена заздалегідь.

Позивач відмовилася надавати письмові пояснення по фактам своєї неявки 23.11.2016 та 25.11.2016 на здачу та перездачу заліку, що підтверджується актами від 24.11.2016 та від 29.11.2016 відповідно.

Згідно з поданням від 29.11.2016, внесеним на ім'я первинного профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка, головний лікар вказаного медичного закладу просить надати згоду на звільнення позивача відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, оскільки вона неодноразово порушувала трудову дисципліну та не виконувала професійні обов'язки, про що свідчать доповідні, пояснювальні та накази про догани. З позивачем на протязі 7 років проводилися бесіди та попередження про усунення недоліків, які вона неодноразово допускала, на зауваження позитивно не реагувала. На залік по дотриманню протиепідемічного режиму та профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій, який проходив 23.11.2016 не з'явилася та не пояснила свою відсутність.

Відповідно до виписки з протоколу засідання профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка від 29.11.2016 №13, членами вказаного профспілкового комітету одноголосно надано згоду на звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України. Розгляд подання відбувся за участю п'яти членів комітету та у присутності ОСОБА_3, яку було заслухано щодо систематичного невиконання нею трудових обов'язків.

Згідно з наказом головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка від 29.11.2016 №159-к та копії трудової книжки, сестру медичну стаціонару ОСОБА_3 звільнено з 29.11.2016 за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Доручено інспектору з кадрів оформити звільнення, бухгалтерії провести повний розрахунок, виплатити компенсацію за 11 календарних днів.

Статтею 139 КЗпП передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах , в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами .

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку встановленому ст.ст.148-149 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Положеннями ч.ч.1-3 ст. 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання ст.ст. 147-149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення позивачу було запропоновано надати письмові пояснення про порушення нею правил трудової дисципліни. Оскільки позивач від написання пояснень відмовилася, 24.11.2016 року складено акт про відмову від надання пояснень.

З дотриманням приписів ст. 43 КЗпП України первинною профспілковою організацією Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих у складі п'яти членів та у присутності позивача у п'ятнадцятиденний строк з дня його надходження розглянуто письмове подання головного лікаря та надано згоду на звільнення ОСОБА_3 за систематичне невиконання нею без поважних причин трудових обов'язків. Під час розгляду подання оголошено накази про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, доповідні про неналежне виконання нею трудових обов'язків.

Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення накладено в межах місячного строку з дня виявлення дисциплінарного проступку, стягнення оголошено в наказі, з яким 29.11.2016 року позивач ознайомлена.

Щодо систематичності невиконання позивачем трудових обов'язків, суд зазначає про наступне.

За загальним правилом під систематичним невиконанням трудових обов'язків розуміється неодноразове (тобто два і більше разів) здійснення цих вчинків. Проте умовою звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є факт повторного здійснення працівником протиправної винної дії після того, як до нього вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року № 9 , у таких випадках беруть до уваги ті заходи дисциплінарного стягнення, які установлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), а також громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Судом встановлено, що протягом року до дня винесення спірного наказу про звільнення, до позивача було двічі застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани наказами від 31.08.2016 №118-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 та від 14.09.2016 №122-к Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 .

Накладені дисциплінарні стягнення на час звільнення позивача не були зняті достроково та у встановленому законом порядку ОСОБА_3 не оскаржувались.

Частина 2 ст.149 КЗпП України надає власнику право обирати вид дисциплінарного стягнення, однак зобов'язує його враховувати при цьому ряд факторів: 1) ступінь тяжкості вчиненого проступку, яка включає в себе форму вини; 2) спричинена порушником шкода; 3) обставини, при яких вчинено проступок; 4) попередню роботу працівника.

З наведеного вбачається, що звільнення є крайнім заходом дисциплінарного стягнення за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Відповідно до цієї норми матеріального закону працівника можна звільнити лише тоді, коли він після застосування до нього стягнення не виправився і знову допустив порушення трудової дисципліни.

Суд зазначає, що в даному випадку обставини, з якими пов'язувалось звільнення позивача, дають підстави вважати, що позивачем було допущено систематичне невиконання без поважних причин своїх трудових обов'язків, адже маючи чинні дисциплінарні стягнення за вчинення дисциплінарних проступків, позивач знову допустила порушення своїх трудових обов'язків.

Таким чином, у даному випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився не лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин позивачем посадових обов'язків, а й навів відповідні обставини на підтвердження своїх доводів, а також врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Факт систематичного невиконання позивачем трудових обов'язків без поважних причин також підтверджується показаннями свідків, допитаних в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що працювала разом з позивачем до часу її звільнення. За період роботи у санаторії ОСОБА_3 належним чином не виконувала свої посадові обов'язки, зокрема допускала помилки у списуванні таблеток, не належним чином вела журнали, допускала помилки в записах у медичній документації, невірно розкладала таблетки та виписувала направлення на аналізи, листи-призначення заповнювала вірно, однак при цьому таблетки розкладала з порушеннями, не відмічала виконані процедури у відповідному журналі. Траплялись випадки, що хворі усно скаржились на ОСОБА_3, оскільки вона видавала не ті таблетки, які було необхідно. Про недоліки у роботі позивач неодноразово попереджалась керівництвом санаторію, однак продовжувала допускати порушення. Доповідною від 18.10.2016 вона повідомляла керівництво закладу про недоліки у роботі позивача.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала разом з ОСОБА_3 та постійно приймала у неї зміну, в ході чого з'ясовувалось, що позивач невірно розкладала таблетки, на що хворі часто скаржились. Також ОСОБА_3 допускала помилки у веденні маніпуляційного журналу обліку кількості використаних шприців, журналі обліку температури та вологості маніпуляцій, журналі обліку використання медичних виробів, журналі використання дезрозчинів в маніпуляційній, журналі обліку процедур, про що вона повідомляла керівництво санаторію доповідною. 06.09.2016 позивач не з'явилась на роботу, при цьому не повідомила про причину своєї неявки. У листопаді 2016 року ОСОБА_3 без поважних причин не з'явилась на залік по санепідрежиму.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 06.09.2016 позивач протягом дня була відсутня без поважних причин на робочому місці. Причину своєї неявки не повідомила. Про даний факт вона повідомила головного лікаря письмово. Крім того, за час роботи позивач допускала систематичні порушення у веденні журналів, списанні шприців, видавала хворим таблетки не за призначенням, про що надходили відповідні усні скарги пацієнтів та вони повертали таблетки. Доповідною вона повідомляла керівництво установи про зазначені порушення.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона працює медичною сестрою палатною, разом з позивачем працювала у зміні. ОСОБА_3 неодноразово допускала порушення у свої роботі. Так, 28.08.2016 ОСОБА_3 о 21.30 год. пішла відпочивати та прокинулась о 06.00 наступного дня, оскільки, як вона пояснила, була дуже втомлена. У зв'язку з цим вона була вимушена всю ніч перебувати на посту та займатись прибиранням. Крім того, 06.09.2016 ОСОБА_3 не з'явилась на роботу без поважних причин, про що було складено відповідний акт про неявку на роботу. Неодноразово в робочий час позивач була відсутня на робочому місці, часто перебувала у стані похмільного синдрому.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що з 2007 року вона працює молодшою медичною сестрою палатною. Позивач не виконувала належним чином свої посадові обов'язки, в робочий час неодноразово була відсутня, в тому числі в нічний час, часто з'являлась у стані алкогольного сп'яніння чи із запахом алкоголю, хворі іноді шукали ОСОБА_3 щоб отримати таблетки, бажаючих працювати із позивачем у одній зміні не було.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є членом профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка. 29.11.2016 до профспілкового комітету надійшло подання головного лікаря про звільнення ОСОБА_3 за систематичне виконання трудових обов'язків і прогул. Голова комітету ОСОБА_19 оголосила подання, після чого було заслухано позивача та комітет одноголосно надав згоду на звільнення ОСОБА_3 за п.3 ст. 40 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона працює сестрою медичною молодшою. 23.11.2016 позивач не з'явилась без поважних причин на залік, від написання пояснень по даному факту відмовилась, про що було складено акт. На повторну здачу заліку ОСОБА_3 також не з'явилась. Під час виконання посадових обов'язків остання часто належним чином їх не виконувала, на її роботу було дуже багато нарікань як з боку медичного персоналу, так і з боку керівництва. Траплялись випадки відсутності позивача на посту, дуже довго вона вела телефонні розмови.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона працює сестрою-господаркою та водночас є членом профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка. ОСОБА_3 за час роботи допускала порушення трудової дисципліни, а саме була відсутня на робочому місці, хворим вчасно не допомагала, на здачу заліку не з'явилась без поважних причин. Старшу медичну сестру вона просила не ставити її у чергування разом з ОСОБА_3, оскільки вона боїться працювати одна. Крім того, 29.11.2016 до профспілкового комітету надійшло подання головного лікаря про звільнення ОСОБА_3 за систематичне невиконання трудових обов'язків і прогул. Під час засідання комітету його голова ОСОБА_19 оголосила подання, накази про застосування дисциплінарних стягнень відносно ОСОБА_3, після чого було заслухано позивача, яка категорично заперечувала порушення нею службових обов'язків, була агресивно налаштована, пояснила, що знає куди звертатись для захисту своїх прав. За наслідками розгляду подання комітет одноголосно надав згоду на звільнення ОСОБА_3 за п.3 ст. 40 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що працює з позивачем з 2003 року. Спочатку ОСОБА_3 належним чином виконувала свої посадові обов'язки, приймала участь у художній самодіяльності. З часом її відношення до роботи змінилось в негативний бік. Позивач, будучи відповідальною за роздачу таблеток невірно їх розкладала та видавала, допускала позаробочі стосунки з хворими, часто її викликали на роботу з дому, у листопаді 2016 року без поважних причин вона двічі не з'явилась на залік.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона є членом профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка. 29.11.2016 до профспілкового комітету надійшло подання головного лікаря про звільнення ОСОБА_3 за систематичне виконання трудових обов'язків. Під час засідання комітету його голова ОСОБА_19 оголосила накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, доповідні ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та подання про звільнення, після чого було заслухано позивача. Остання вела себе зухвало та нахабно, пояснювала, що знає куди їй необхідно звернутись у разі її звільнення. За результатами розгляду подання комітет одноголосно надав згоду на звільнення ОСОБА_3 за п.3 ст. 40 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді сестри медичної. Позивач до свого звільнення також працювала медичною сестрою. Під час роботи ОСОБА_3 постійно допускала помилки, а саме невірно розкладала таблетки чи взагалі їх не розкладала, у разі їх видачі не списувала таблетки, не відмічала про виконані процедури у відповідних журналах, могла не записати призначення лікаря, вела документацію неохайно, при видачі таблеток не завжди записувала про це у історії хвороби, листку призначень та журналі списуваних таблеток. Крім того, позивач неодноразово допускала позаробочі стосунки з хворими, в тому числі раніше судимими особами, що призводило до конфліктів у закладі, зокрема розбитті віконного скла. 06.09.2016 позивач не вийшла на роботу, причини неявки не повідомила. У листопаді 2016 року позивач двічі не з'явилась на залік, про здачу якого весь персонал попереджався завчасно. З позивачем неодноразово проводились бесіди щодо недопущення порушень та необхідності переглянути своє ставлення до роботи, однак ОСОБА_3 на це не реагувала.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що до березня 2017 року вона працювала інспектором кадрів протитуберкульозного санаторію. Позивач за час роботи недбало ставилась до своїх трудових обов'язків, несумлінно їх виконувала. 06.09.2016 в період часу з 08.00 до 15.42 ОСОБА_3 була відсутня на роботі без поважних причин, про що складено відповідний акт. Крім того, 23.11.2016 позивач не з'явилась на залік та 25.11.2016 на його перездачу. Частина медичних працівників категорично відмовлялись від роботи у зміні разом з позивачем.

Факт неналежного ведення медичної документації також підтверджується оглянутими в судовому засіданні відповідними журналами, де в період чергувань позивача частково відсутні записи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії позивача щодо невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією мали систематичний характер.

Доводи позивача про те, що у протоколі профспілкового комітету не зазначено закону, який є підставою для звільнення, а зазначено лише статтю та частину, у зв'язку з чим така згода профспілки є незаконною не заслуговують на увагу суду, оскільки в судовому засіданні представник відповідача відзначила про технічну помилку під час складання протоколу та суд приходить до висновку, що зазначена описка дійсно мала місце під час звільнення позивача, однак вона не є підставою для визнання згоди профспілкового комітету незаконною.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення їй не пропонувалось надати пояснення щодо порушення трудової дисципліни, оскільки такі твердження повністю спростовуються актами про відмову від дачі пояснень та показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд відзначає, що під час розгляду даної цивільної справи по суті не було встановлено порушень, які б потягли за собою скасування наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, правові підстави для визнання її звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди.

Враховуючи наведене, суд вважає, що при звільненні позивача відповідачами була дотримана передбачена чинним законодавством процедура застосування дисциплінарного стягнення та звільнення позивача із займаної посади. З огляду на те, що наказ про звільнення позивача визнається судом законним, не підлягають задоволенню й вимоги про поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання провести індексацію заробітної плати, які є похідними від первісної вимоги про поновлення на роботі.

Оскільки судом не встановлено порушень відповідачами трудових прав позивача, а тому відсутні підстави для застосування ст.237-1 КЗпП України та стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 43, 147-149, 151, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст.81, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації, первинної профспілкової організації Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, визнання незаконними дій, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов'язання провести індексацію заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,відмовити.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Обласний протитуберкульозний санаторій для дорослих, місце знаходження: вул. Санаторна, 1, м. Знам'янка Кіровоградської області, 27400, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 01995048.

Відповідач: Первинна профспілкова організація Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих, місце знаходження: вул. Санаторна, 1, м. Знам'янка Кіровоградської області, 27400, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36480947.

Повне рішення суду складено 04 січня 2018 року.

Суддя Знам'янського міськрайонного суду

Кіровоградської області Б.Б. Ткаченко