Постанова

від 05.06.2018 по справі 389/3434/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року м. Кропивницький

справа № 389/3434/16-ц

провадження № 22-ц/781/620/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - Обласний протитуберкульозний санаторій для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації, Первинна профспілкова організація працівників Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 рокуу складі судді Ткаченка Б.Б. і

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м. Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації, первинної профспілкової організації Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації та з урахуванням уточнень позовних вимог просила:

- визнати незаконними та скасувати наказ №159-к про її звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку та накази №118 від 31.08.2016 року та наказ №122-к від 14.09.2016 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності;

- визнати незаконними дії профспілкової організації працівників обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих по розгляду подання адміністрації санаторію згоди на її звільнення;

- стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та зобов'язати відповідача провести індексацію заробітної плати;

- стягнути з відповідача 1 на її користь 100000 моральної шкоди та солідарно з обох відповідачів 100000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що з 06.08.2003 року позивач працювала в обласному протитуберкульозному санаторії для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації на посаді палатної медичної сестри відповідно до наказу №90 від 06.08.2003 року.

Наказом головного лікаря вказаного медичного закладу №159-к від 29.11.2016 позивач звільнена з роботи з посади сестри медичної стаціонару на підставі п.3 ст.40 КЗпПУ за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Позивач вважає наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

30.01.2004 року позивач пройшла атестацію відповідно до займаної посади, у 2009 році пройшла атестацію медичної сестри, а у 2014 році пройшла атестацію та займала посаду медичної сестри стаціонару до 29.11.2016 року.

За весь час роботи вона ніколи не порушувала трудове законодавство, перебувала у профспілковій організації санаторію будучи її членом, сплачувала внески.

Те, що вона виконувала всі покладені на неї обов'язки, можуть підтвердити свідки та записи у медичних журналах, в які вона вносила відомості про призначені хворим медичні препарати.

Вважає, що головний лікар психологічно здійснювала тиск на профспілковий комітет щодо винесення рішення про погодження подання на її звільнення, що призвело до втрати нею роботи та внесення неправдивої інформації до протоколу №13 від 29.11.2016 щодо порушення нею п.п.2.4, 2.6, 2.14 Посадової інструкції та п.2.2 внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно з випискою з протоколу засідання профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих №13 від 29.11.2016 року жоден з присутніх на ньому членів не посилалися на документи, що підтверджують або спростовують її систематичне порушення п.2.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме наказ №118-к від 31.08.2016 та наказ №122-к від 14.09.2016 про оголошення їй догани за неявку на роботу, у якому відсутнє посилання на дату складання акту.

Як вбачається з порядку денного того ж протоколу засідання профспілкового комітету про погодження її звільнення, ставилося лише питання про те, що вона не з'явилася на залік по санітарно-епідеміологічному режиму, який відбувся 23.11.2016 року та на перездачу заліку 25.11.2016 року.

Інших документів, які б вказували на систематичне порушення нею трудової дисципліни профспілковим комітетом не обговорювалося, так як вважає, що такі накази та акти складалися після її незаконного звільнення.

Крім того, у наказі №159-к від 29.11.2016 про звільнення позивача є посилання на виписку з протоколу засідання профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих №13 від 29.11.2016 року у якому при погодженні на її звільнення не зазначено на підставі якого саме Закону України п.3 ст.40 погоджене її звільнення.

Позивач ніколи не відмовлялася здавати залік, оскільки його у неї не приймали і не запрошували здавати, про день та місце його проведення вона не повідомлялася належним чином.

Сам наказ про її звільнення не відповідає по змісту та формі вимогам трудового законодавства, ведення діловодства та порядку застосування стягнень, оскільки у ньому відсутнє посилання на випадок прогулу, не зазначено коли він мав місце і його тривалість.

Відповідачем допущені грубі порушення вимог ст.ст.147-149 КЗпП України, якими передбачені види та порядок застосування дисциплінарних стягнень, де зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана та звільнення. Від неї також не було відібрано ні письмових, ні усних пояснень по вказаному факту, не враховано її сімейні обставини, морально-ділові якості, не повідомлено про накладення стягнення під розписку.

Крім того позивачу діями відповідачів завдано моральної шкоди, яка виразилася у втраті нормальних життєвих зв'язків, погіршення через звільнення стосунків з її рідними та близькими, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя.

Вона зазнала почуття приниженості, безпідставного сорому, необхідності виправдовуватися, нездатність активно переживати позитивні емоції, відчуває стало знижений настрій, емоційні та тілесні реакції при спогадах, негативні психосоматичні зміни, внутрішню дратівливість, нервування, обурення, образу, у зв'язку з чим проходить курс лікування.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що обставини, за якими було звільнено позивача, дають підстави вважати, що позивачем було допущено систематичне невиконання без поважних причин своїх трудових обов'язків, адже маючи чинні дисциплінарні стягнення за вчинення дисциплінарних проступків, ОСОБА_4 знову допустила порушення своїх трудових обов'язків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які були встановлені під час розгляду справи, та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що у свою чергу стало причиною порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наказ про звільнення позивача є незаконним, виданий із чисельними порушеннями КЗпП України, порушує права і законні інтереси позивача.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, представники відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Від Обласного протитуберкульозного санаторія для дорослих м.Знам'янка Кіровоградської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.08.2003 року позивача призначено на посаду палатної медичної сестри Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих на підставі наказу від 06.08.2003 №90.

Посадовою інструкцією сестри медичної стаціонару Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих, затвердженою головним лікарем 18.11.2013 року, передбачено виконання ряду завдань та обов'язків, зокрема:

- п.2.4. Застосовує лікарські засоби для зовнішнього, ентерального й парентерального ведення в організм пацієнта;

- п.2.6. Робить разом з лікарем фтизіатром обхід хворих і проводить запис і звірку призначення);

- п.2.14. Веде медичну документацію.

За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, помилкові дії чи бездіяльність, неприйняття рішень, що входять у сферу її компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, працівник несе відповідальність в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України.

Позивач ознайомлена зі змістом інструкції, про що свідчить її підпис.

Відповідно до п.2.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку, що є додатком до Колективного договору на 2013-2018 роки, укладеного між власником та трудовим колективом Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м. Знам'янка для сестри медичної стаціонару встановлено тривалість робочого дня 12 годин, початок роботи - 08.00; 20.00, кінець роботи - 20.00; 08.00.

Позивач 28.01.2016 року під підпис ознайомлена з колективним договором.

Відповідно до доповідної записки сестри медичної стаціонару ОСОБА_7 від 20.07.2016 року нею було виявлено, що позивачем 17.07.2016 року не було відмічено ін'єкції у журналі, шприці не були списані, і хворому було видано не ті протитуберкульозні препарати.

Згідно з актом від 22.07.2016 року позивач відмовилася від надання письмових пояснень по вказаному факту.

Згідно з доповідною запискою палатної молодшої сестри ОСОБА_8 від 29.08.2016 року позивач спала на своєму чергуванні 28.08.2016 року з 21.30 год. по 06.00 год.

Від надання пояснень по даному факту позивач відмовилася, що підтверджується актом від 31.08.2016 р.

Відповідно до наказу головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка від 31.08.2016 року №118-к, за невиконання без поважних причин посадової інструкції сестри медичної стаціонару, а саме п.2.4 (застосовує лікарські засоби для зовнішнього, ентерального й пареентерального ведення в організм пацієнта , п.2.6 (робить разом з лікарем фтизіатром обхід хворих і проводить запис і звірку призначення), п.2.14 (веде медичну документацію), за порушення п.2.2 правил внутрішнього трудового розпорядку, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

Від ознайомлення з даним наказом позивач відмовилася, про що складено акт від 31.08.2016 року

На підставі доповідної записки сестри медичної стаціонару ОСОБА_7 та акту від 06.09.2016 року про неявку на роботу, наказом головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка від 14.09.2016 №122-к, за порушення п.2.2 правил внутрішнього трудового розпорядку, у зв'язку з відсутністю 06.09.2016р. з 08.00 год. по 15.42 год. на роботі без поважних причин, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогул та оголошено догану.

Згідно з письмовими поясненнями позивача, наданими по вказаному факту, вона 06.09.2016 року приблизно о 10.00 год. здавала кров у Знам'янській ЦРЛ, про що повідомляла сестру медичну стаціонару ОСОБА_7

Однак такі доводи позивача спростовуються довідкою Знам'янської центральної лікарні, відповідно до якої позивач здавала кров на дослідження 05.09.2016 року в кабінеті № 25, про що є наявний запис в журналі реєстрації, процедура забору крові здійснюється з 08.00 год. по 10.00 год.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП України).

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , встановлені статтями 228 , 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про скасування наказу №118 від 31.08.2016 року та наказу №122-к від 14.09.2016 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач від підпису про ознайомлення з наказом №118-к від 31.08.2016 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошеної догани відмовилась, що підтверджується актом про відмову від 31.08.2016 року.

З наказом №122-к від 14.09.2016 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани позивач ознайомлена особисто, що підтверджується її підписом у наказі, про що позивач підтвердила в судовому засіданні апеляційного суду.

До суду з позовною заявою про визнання незаконними та скасування зазначених наказів ОСОБА_4 звернулась 29.12.2016 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, тобто поза межами тримісячного строку з дня, коли вона дізналася про порушення своїх прав.

Клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування наказів №118-к від 31.08.2016 р. та №122-к від 14.09.2016 р. позивачем не заявлялось, доказів поважності причин пропуску строку суду не надано.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу №159-к про звільнення позивача за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що 28.09.2016 року на ім'я головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих надійшло колективне звернення працівників вказаного медичного закладу про звільнення позивача із займаної посади у зв'язку з її аморальною поведінкою.

Відповідно до доповідної записки сестри медичної стаціонару ОСОБА_9 від 18.10.2016 року, приймаючи зміни у позивача, остання постійно здавала їх з недоліками, а саме не відмічала виконані процедури в журналі обліку процедур, неправильно вела облік виданих ліків, списання шприців, обліку руху хворих. Після зауважень недоліки та помилки були виправлені.

Згідно з актом від 20.10.2016 року позивач відмовилася від надання письмових пояснень по вказаному факту.

З пояснювальних записок позивача від 17.10.2016 року та 28.10.2016 року вбачається, що 12.10.2016 року при прийомі зміни ОСОБА_10 погано себе почувала, тому нею були здійснені профілактичні лікувальні дії.

З доповідної записки сестри медичної стаціонару ОСОБА_11 від 31.10.2016 року вбачається, що приймаючи зміну нею було виявлено, що позивач 30.10.2016 року не зробила записи у відповідних облікових журналах. По даному факту позивачем 04.11.2016 року були надані письмові пояснення, згідно з якими 30.10.2016 року нею не були зроблені записи у журналах, так як вона про це забула, все було виправлено 01.11.2016 року.

Наказами головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка від 04.01.2016 р. №20 та від 23.11.2016 р. №64 створено режимну комісію з інфекційного контролю, яка контролює проведення занять середнього, молодшого медичного персоналу, харчоблоку, дезінфектору та згідно графіку прийняття заліку. 23.11.2016 року заплановано проведення заліку для середнього та молодшого медичного персоналу по дотриманню протиепідемічного режиму та профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій. Перездача заліку 25.11.2016 року.

З доповідних записок сестри медичної санітарної Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка ОСОБА_6 від 23.11.2016 року та 25.11.2016 року вбачається, що 23.11.2016 року та 25.11.2016 року позивач не з'явилася на залік по санепідрежиму та на його перездачу, про проведення яких була повідомлена заздалегідь.

Позивач відмовилася надавати письмові пояснення по фактам своєї неявки 23.11.2016 року та 25.11.2016 року на здачу та перездачу заліку, що підтверджується актами від 24.11.2016 року та від 29.11.2016 року відповідно.

Згідно з поданням від 29.11.2016 р., внесеним на ім'я первинного профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка, головний лікар вказаного медичного закладу просить надати згоду на звільнення позивача відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором, оскільки вона неодноразово порушувала трудову дисципліну та не виконувала професійні обов'язки, про що свідчать доповідні, пояснювальні та накази про догани.

З позивачем на протязі 7 років проводилися бесіди та попередження про усунення недоліків, які вона неодноразово допускала, на зауваження позитивно не реагувала. На залік по дотриманню протиепідемічного режиму та профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій, який проходив 23.11.2016 року не з'явилася та не пояснила свою відсутність.

Відповідно до виписки з протоколу засідання профспілкового комітету Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка від 29.11.2016 року №13, членами вказаного профспілкового комітету одноголосно надано згоду на звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України.

Розгляд подання відбувся за участю п'яти членів комітету та у присутності ОСОБА_4, яку було заслухано щодо систематичного невиконання нею трудових обов'язків.

Згідно з наказом головного лікаря Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка від 29.11.2016 р. №159-к та копії трудової книжки, сестру медичну стаціонару ОСОБА_4 звільнено з 29.11.2016 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Доручено інспектору з кадрів оформити звільнення, бухгалтерії провести повний розрахунок, виплатити компенсацію за 11 календарних днів.

Таким чином, позивач двічі притягувалась до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, і накази про оголошення їй доган не втратили чинність, позивач знову допустила порушення трудової дисципліни, не з'явилася на здачу заліку, тобто має місце систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов'язків покладених на нею трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, що є підставою для її звільнення відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконних дій первинної профспілкової організації працівників Обласного протитуберкульозного санаторію для дорослих м.Знам'янка, суд приходить до висновку, що профспілкова організація надала згоду на звільнення позивача з дотриманням Статуту профспілкової організації.

Оскільки підстав для поновлення позивача на роботі немає, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст складено 08.06.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.Л.Карпенко

ОСОБА_3