Ухвала

від 14.11.2017 по справі 640/11792/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 640/11792/15-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/790/1293/17 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: Шахрайство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів: - ОСОБА_3 ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5

за участю прокурора - ОСОБА_6

обвинуваченої - ОСОБА_7

представника потерпілого - ОСОБА_8

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області кримінальне провадження заапеляційнимискаргамипрокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 7 лютого 2017 року у відношенні ОСОБА_7 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Харкова, громадянку України, українку, незаміжню, з середньою освітою, не працюючу, раніше судиму, останній раз: 06.12.2012 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.185, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнену від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 ,

Визнано винною у вчиненні кримінального правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 222 КК України та призначено покарання:

за ч.4 ст. 358 КК України у вигляді 2 / двох / років обмеження волі;

за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді 3 / трьох / років позбавлення волі

за ч.1 ст. 222 КК України у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.;

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначити покарання у вигляді 3 / трьох / років позбавлення волі.

Додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади та займатися певною діяльністю за ч.1 ст. 222 КК України до ОСОБА_7 не застосовується, оскільки вона на посадах, пов`язаних з матеріальною відповідальністю не перебувала та діяльністю, пов`язану з матеріальними ресурсами не займалася.

В силу ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту ОСОБА_7 частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2012 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі та остаточно ОСОБА_7 призначити покарання у вигляді 3 / трьох / років 6 шість / місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 22 квітня 2016 року, зарахувавши час перебування під вартою в час відбуття покарання, враховуючи вимоги ч.5 ст. 72 КК України ( в редакції Закону України від 25.11.2015 року № 838-VIII) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільні позови ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ КБ «А-Банк» задовольні в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму майнових збитків в розмірі 8153, 60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «А-Банк» суму майнових збитків в розмірі 3865,07 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати за проведення судових експертиз у загальному розмірі 1227,60 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань продовжено до набрання вироком законної сили.

Згідно вироку ОСОБА_7 , 24.07.2013 року, в денний час доби, точний час у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне отримання кредиту, знаходячись в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 40, з метою введення в оману співробітника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_9 , щодо ідентифікації своєї особи, використала шляхом пред`явлення останній за вищезазначеною адресою, завідомо підроблений документ - паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01.09.1997, МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому маються зміни у вигляді заміни фотокартки, в наслідок чого уклала кредитний договір SAMDN52000099136536 та отримала кредитну карту Універсальна з кредитним лімітом 1400 грн.

Разом з цим, 24.07.2013 року, в денний час доби, точний час у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, повторно, із корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману, який полягає у використанні підробленого документу, направленим на заволодіння належним ПАТ КБ «ПриватБанк» майном, а саме грошовими коштами в сумі 1400 грн., з метою отримання кредиту, який вона не збиралась виплачувати, видаючи себе за іншу особу, а саме ОСОБА_10 , використовуючи завідомо підроблений паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01.09.1997 року, МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому маються зміни у вигляді заміни фотокартки, прийшла до ПАТ КБ «ПриватБанк», за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 40.

Будучи введеною ОСОБА_7 в оману, співробітник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_9 , прийняла документи, а саме копію паспорту серії НОМЕР_1 , виданий 01.09.1997 року, МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від останньої, який ОСОБА_7 власноручно підписала (завірила підписом від імені ОСОБА_10 та написом «Копія вірна»), що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи №175 від 22.05.2015 та уклала з нею кредитний договір SAMDN52000099136536, внаслідок чого ОСОБА_7 отримала кредитну карту Універсальна з кредитним лімітом 1400 грн.

В подальшому, 24.07.2013 кошти в розмірі 1340 грн. (+ 53, 60 грн. комісія за переведення в готівку) були зняті з кредитної карти в банкоматі САНА7841, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 40.

У період з 24.07.2013 року до теперішнього часу внесення грошових коштів в ПАТ КБ «ПриватБанк» для погашення виниклої заборгованості за цим договором не робилося, у зв`язку з чим ПАТ КБ «ПриватБанк» причинено матеріальний збиток на вказану суму.

Крім того, 24.07.2013 року, в денний час доби, точний час у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, направленим на незаконне отримання кредиту, знаходячись в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 40, з метою введення в оману співробітника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_9 , щодо свого матеріального стану, достовірно знаючи про те, що вона ніде не працює та немає ніяких офіційно підтверджених доходів, використала шляхом пред`явлення останній за вищезазначеною адресою, завідомо підроблений документ довідку про доходи №3/8-13 від 20.08.2013 видану ТОВ «Будівельна компанія «СУМІШ» (Код ЄДРПОУ 32136396) на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що містить завідомо неправдиву інформацію відносно того, що начебто ОСОБА_10 з 25.02.2008 року працює у ТОВ «Будівельна компанія «СУМІШ» на посаді комірника за основною формою працевлаштування та їй за останні 6 (шість) місяців (з лютого 2013 року по липень 2013 року) нараховано заробітної плати 20400 грн., а виплачено 24480 грн. та заборгованість по зарплаті відсутня, в наслідок чого довідка була провалідована 27.07.2013 спеціалістом з андерайтингу роздрібних кредитів за договором ЦПХ ОСОБА_11 , в результаті чого 30.07.2013 кредитний ліміт за кредитним договором SAMDN52000099136536 був збільшений до 8200 грн.

Згідно висновку судової технічної експертизи №176 від 22.05.2015, відбиток круглої печатки ТОВ «Будівельна компанія «СУМІШ» в довідці про доходи №3/8-13 від 20.08.2013, нанесений за допомогою рельєфного еластичного кліше, виготовленого із застосуванням фото полімерної технології. Даний відбиток нанесений не круглою печаткою ТОВ «Будівельна компанія «СУМІШ», зразки відбитків якої надані на дослідження.

В подальшому, 31.07.2013 року кошти в розмірі 3000 грн. (+ 120 грн. комісія за переведення в готівку) були зняті з кредитної карти в банкоматі САНА7522, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 10 та 31.07.2013 року кошти в розмірі 3500 грн. (+ 140 грн. комісія за переведення в готівку) були зняті з кредитної карти в банкоматі САНА4400, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 40.

Крім того, 31.07.2013 року, в денний час доби, точний час у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, направленим на незаконне отримання кредиту, знаходячись в приміщенні магазину «Електронний Світ» у ПАТ КБ «А-Банк», за адресою: м. Харків, вул. Короленка, буд. 6, з метою введення в оману співробітника ПАТ КБ «А-Банк» ОСОБА_12 , щодо ідентифікації своєї особи, використала шляхом пред`явлення останній за вищезазначеною адресою завідомо підроблений документ - паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01.09.1997, МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому маються зміни у вигляді заміни фотокартки, в наслідок чого уклала кредитний договір Розстрочка №А244RG109310289 та отримала кредит на суму 3817,35 грн. для покупки ноутбука.

Разом з цим, 24.07.2013 року, в денний час доби, точний час у ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, повторно, із корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману, який полягає у використанні підробленого документу, направленим на заволодіння належним ПАТ КБ «А-Банк» майном, а саме грошовими коштами в сумі 3817,35 грн., з метою отримання кредиту, який вона не збиралась виплачувати, видаючи себе за іншу особу, а саме ОСОБА_10 , використовуючи завідомо підроблений паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01.09.1997, МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому маються зміни у вигляді заміни фотокартки, прийшла до ПАТ КБ «А-Банк», який знаходиться у магазині «Електронний Світ», за адресою: м. Харків, вул. Короленка, буд. 6.

Будучи введеною ОСОБА_7 в оману, співробітник ПАТ КБ «А-Банк» ОСОБА_12 , прийняла документи, а саме копію паспорту серії НОМЕР_1 , виданий 01.09.1997 року, МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від останньої, який ОСОБА_7 власноручно підписала (завірила підписом від імені ОСОБА_10 та написом «Копія вірна»), що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи №175 від 22.05.2015 та уклала з нею кредитний договір Розстрочка №А244RG109310289, в наслідок чого ОСОБА_7 отримала кредит на суму 3817,35 грн. для покупки ноутбука ASUS X301A Blue (X301A-RX276D).

В подальшому, кошти в розмірі 3792 грн., згідно з кредитним договором Розстрочка №А244RG109310289 шляхом безготівкового перерахування грошових коштів, перераховані ФОП ОСОБА_13 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , за оплату товару, а саме ноутбука ASUS X301A Blue (X301A-RX276D).

У період з 31.07.2013 року до теперішнього часу внесення грошових коштів в ПАТ КБ «А-Банк» для погашення виниклої заборгованості за цим договором не робилося, у зв`язку з чим ПАТ КБ «А-Банк» причинено матеріальний збиток на вказану суму.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, посилаючись на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та не невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої просить вирок суду першої інстанції скасувати.

Ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_7 наступне покарання:

за ч.1 ст. 222 КК України у вигляді штрафу в сумі 17000 гр. без застосування додаткового покарання, оскільки обвинувачена на посадах, пов`язаних з матеріальною відповідальністю не працювала та діяльністю, пов`язану з матеріальними ресурсами не займалась;

за ч.4 ст. 358 КК України у вигляді двох років обмеження волі;

за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді 3 трьох років позбавлення волі;

На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання за ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 222 КК України.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань зарахувати покарання призначене вироком апеляційного суду Харківської області від 01.08.2017 року та остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

При цьому зазначає, що вирок Комінтернівського районного суду м.Харкова від 14.12.2016 стосовно ОСОБА_7 скасовано ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.07.2017 з призначенням нового розгляду.

Крім того, вироком Апеляційного суду Харківської області від 01.08.2017 скасовано вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.03.2017 в частині призначеного покарання.

Вказаним вироком ОСОБА_7 призначено покарання за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ч.І ст.71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2012 та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Крім того, зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано не застосовані вимоги ч.1 ст. 49 КК України, оскільки сплинув 3- річний строк для притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 222 КК України.

Також зазначає, що ОСОБА_7 не працює, раніше притягалась до кримінальної відповідальності, але будучи звільненою від відбування покарання не стала на шлях виправлення та знов вчинила кримінальне правопорушення.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 просить вирок суду змінити, рахувати їй строк попереднього ув`язнення з 18.02.2014 року.

Вказує, що призначаючи їй покарання, суд першої інстанції, застосував положення ст. 71 КК України та частково приєднав не відбуту частину покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2012 року.

У той же час, при призначенні їй покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.12.2016 року, також застосована 71 КК України та частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2012 року, що є порушенням її права на захист.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та обвинувачену ОСОБА_7 , яка частково підтримала апеляційну скаргу прокурора та просила задовольнити її апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Із вимоги апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні вбачається, що він, посилаючись не невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченої та тяжкості кримінальних правопорушень, просить призначити ОСОБА_7 покарання у такому ж виді та розмірі як це зробив суд першої інстанції, визнаючи її винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 190, ч.1ст. 222 КК України.

В той же час, призначаючи ОСОБА_7 покарання, судом дотримані вимоги ст. 65 КК України та враховано тяжкість вчинених злочинів, особу винної, зокрема дані про її попередні судимості.

Також встановлено, що вона не заміжня, не працює, офіційних джерел доходу немає, характеризується нейтрально, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Даних про хронічні хвороби та даних на підтвердження неможливості перебування в умовах ізоляції суду захистом також не надано.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій визнано щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Відтак, доводи апеляційної скарги щодо м`якості призначеного покарання є необґрунтованими.

Що стосується інших доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони є слушними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості і до набрання вироком законної сили минуло три роки.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 222 КК України за які засуджено ОСОБА_7 є злочинами невеликої тяжкості, і як вбачається з матеріалів провадження скоєні нею в період з 24.07.2013 року по 31.07.2013 року.

Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного вироку, строк для притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за цими злочинами сплинув, що є відповідно до ст. 417 КПК України підставою для скасування вироку у цій частині, звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, та закриттю щодо неї кримінального провадження.

Крім того, як вбачається з матеріалів провадження та долучених до нього в ході апеляційного розгляду документів, вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.12.2016 ОСОБА_14 засуджено за ч.2 ст.303 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, до призначеного покарання частково приєднане покарання не відбуте за вироком Червонозаводського районного суду м.Харкова від 6.12.2012 року та остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді 5 років 11 місяців позбавлення волі, із скасуванням звільнення її від покарання з випробуванням.

ОСОБА_7 за епізодами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.149 КК України щодо потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у лютому 2014 року виправдано.

Зазначений вирок скасовано ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.07.2017 з призначенням нового розгляду.

В той же час вироком Апеляційного суду Харківської області від 01.08.2017 скасовано вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.03.2017 року в частині призначеного покарання.

ОСОБА_7 призначено покарання за ч.2 ст. 190 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2012 року та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

В наслідок цього посилання в оскаржуваного вироку на призначення обвинуваченій покарання на підставі ст.71КК України та приєднання не відбутої частини покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.12.2012 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі є зайвим, оскільки суперечить загальним засадам кримінального провадження щодо заборони двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення.

За таких обставин, ОСОБА_7 слід вважати засудженою ч.2 ст. 190 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

В той же час на підставі ч.4 ст.70 КК України з урахуванням вироку апеляційного суду Харківської області від 01.08.2017 року за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань ОСОБА_7 належить остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Стосовно доводів обвинуваченої ОСОБА_7 щодо неправильного підрахунку в оскаржуваному вироку строків попереднього ув`язнення, то вони є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, за даним кримінальним провадженням раніше вироком Київського районного суду м. Харкова від 22.04.2016 року ОСОБА_7 була визнана винною у скоєні злочинів за ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 222 КК України та з урахуванням ст. 71 КК України їй призначено покарання - 3 роки і 6 місяців позбавлення волі,запобіжний захід був обраний у вигляді тримання під вартою у слідчому ізоляторі м. Харкова, строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислений з 22 квітня 2016 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області від 09 червня 2016 року вказаний вирок Київського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2016 року відносно ОСОБА_7 скасований, та призначено новий розгляд.

Запобіжний захід щодо неї у вигляді тримання під вартою продовженодо 08 липня 2016 року, і він же продовжувався ухвалами суду під час нового розгляду.

Таким чином, ОСОБА_7 знаходиться під вартою з 22 квітня 2016 року і саме з цього часу їй повинен зараховуватись строк попереднього ув`язнення за даним кримінальним провадженням, вирок у якому зараз є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Таким чином відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції 26.11.2015 року) ОСОБА_7 належить зарахувати в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 22 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 417, 419 КПК України, ч.5 ст. 72 КК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 7 лютого 2017 року щодо ОСОБА_7 в частині засудження її за ч.4 ст. 358,ч.1 ст. 222 КК України скасувати.

На підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від кримінально відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження у цій частині закрити.

Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч.2 ст. 190 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом

поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за

вироком апеляційного суду Харківської області від 01.08.2017 року остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 3

років 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції 26.11.2015 року) зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 22 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, що тримається під вартою у той же строк з дня з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді