Рішення

від 27.12.2017 по справі 817/1604/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 грудня 2017 року м. Рівне №817/1604/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ковальчук Г.М та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Каленіченко Л.С.,

відповідача: представник Білик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Зірненський спиртовий завод" (далі - ДП "Зірненський спиртовий завод", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2017 року №0006301403.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюване рішення прийнято за наслідками проведення позапланової виїзної документальної перевірки, під час якої контролюючим органом виявлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у червні 2016 року в сумі 343280 грн., у липні 2016 року в сумі 393788 грн., у серпні 2016 року в сумі 577586 грн. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується та вважає їх безпідставними. Зокрема, описані в акті перевірки господарські операції з контрагентом ТОВ "УКР ТРАСТ" (26.11.2016 найменування змінено на ТОВ "Робус торг") за спірний період призвели до фактичного руху активів підприємства, тобто носили реальний характер. Позивач вказує, що до перевірки ним було надано усі необхідні первинні документи на підтвердження того, що поставка товарів від вказаного контрагента та їх подальше використання у власній господарській діяльності платника податків дійсно мали місце. Твердження відповідача щодо наявності недоліків у наданих первинних документах, відсутності певних документів та недобросовісності контрагента платника податків, на думку позивача, не знаходять свого підтвердження аргументованими доводами та спростовуються наданими для суду доказами. Крім того, зазначає, що перевіряючими було надано оцінку не господарським відносинам позивача з ТОВ "Робус торг", а господарським відносинам з контрагентами ТОВ "Робус торг". Наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Тому, вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення неправомірним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов, на обґрунтування яких зазначає, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача виявлено порушення останнім, зокрема, пп. "а" п.198.1, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість. Відповідач посилається на ту обставину, що підставою вказаних порушень стала безтоварність та нереальність господарський операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Робус торг". Зокрема, відповідач вважає, що позивач, як платник податків, не надав контролюючому органу під час перевірки достатніх доказів фактичного вчинення господарських операцій, в тому числі щодо підтвердження якості товарів, їхнього транспортування та оприбуткування на складах. Крім того, відповідач наголошує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки контрагент позивача фактично не здійснював постачання товарів, то і оформлені ним податкові накладні не є підставою для формування позивачу податкового кредиту. Тому, вважає оспорюване податкове повідомлення-рішення правомірним.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила з наведених підстав. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Зірненський спиртовий завод" (код 00375036) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "УКР ТРАСТ" (26.11.2016 найменування змінено на ТОВ "Робус торг") (код 40216528) за період з 01.06.2016 по 31.08.2016, результати якої оформлено актом від 29.08.2017 №764/17-00-14-03/00375036 (а.с.10-25).

За висновками даного акту перевірки контролюючим органом виявлено порушення платником податків пп. "а" п.198.1, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), яке полягало у завищенні податкового кредиту за грудень 2015 року на 351933,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у червні 2016 року в сумі 343280 грн., у липні 2016 року в сумі 393788 грн., у серпні 2016 року в сумі 577586 грн.

На підставі акту перевірки від 29.08.2017 №764/17-00-14-03/00375036 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0006301403 про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість на загальну суму 577586 грн.(а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон України №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 11 статті 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування доходів і витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2).

Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 даного кодексу передбачено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, необхідними та достатніми підставами для включення платником податків до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності.

Проте, відповідач вважає, що наявність таких накладних не може вважатися безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки перевіркою встановлено нереальність господарської операції з поставки товаро-матеріальних цінностей та надання послуг з ремонту ТОВ "Робус торг" для позивача у зв'язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відповідно, нереальність одержання ДП "Зірненський спиртовий завод" цих товарів і послуг саме у вищевказаного підприємства.

Зокрема зазначає, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних контрагентом позивача було здійснено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження товару (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу, відсутні трудові ресурси та основні засоби на підприємстві контрагента. Крім того, всупереч умовам договорів поставки, укладених з ТОВ "Робус торг", до перевірки не було надано документів, що засвідчують якість товару.

Суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача з огляду на таке.

Перш за все, необхідно звернути увагу на те, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції.

Наявними у матеріалах справи доказами та актом перевірки підтверджується, що між ТОВ "УКР ТРАСТ" (26.11.2016 найменування змінено на ТОВ "Робус торг") та ДП "Зірненський спиртовий завод" було укладено договір поставки від 01.06.2016 за №01-06/16 про продаж партії товару, а саме подрібненого зерна кукурудзи, договори поставки від 01.06.2016 №б/н про продаж партії товару, а саме пиловидної біологічної речовини. Також, між ТОВ "Робус торг" та ДП "Зірненський спиртовий завод" 01.07.2016 було укладено договір №01/07 на виконання робіт з ремонту топки котла, обладнання мазутного господарства, покрівлі і будівлі мазутного господарства.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується: лімітними картками, вимогами на відпуск сировини, видатковими накладними, податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, платіжними дорученнями, виписками банку, актами прийому передачі виконаних робіт (надання послуг) (а.с.57-144).

Вищезазначені господарські операції між ТОВ "Робус торг" та ДП "Зірненський спиртовий завод" також підтверджуються довідкою зі зведеною інформацією у табличному вигляді у розрізі кожної господарської операції (а.с.53-54).

Суд зазначає, що надані позивачем для перевірки та в судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Робус торг" є первинними в розумінні Закону України №996-XIV та Податкового кодексу України, відповідають необхідним вимогам, передбаченим законодавством, а виписані податкові накладні містять усі необхідні реквізити.

Також судом встановлено, що до перевірки позивачем було надано документи, які підтверджують факт використання придбаного товару (подрібнене зерно кукурудзи, пиловидна біологічна речовина) у власній господарській діяльності Товариства, зокрема при виробництві спирту. В акті перевірки ГУ ДФС зазначає, що придбаний у ТОВ "Робус торг" товар використано в повному обсязі для виробничих потреб, зокрема для виробництва спирту (а.с. 13-15).

Акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих підприємством під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового Кодексу України тощо.

Суд відхиляє твердження відповідача, що не надання платником податків до перевірки документів, що засвідчують якість товару, свідчить про безтоварність господарських операцій з вказаним контрагентом.

Перш за все, сама по собі собою наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, при дослідженні питання реальності конкретної господарської операції слід брати до уваги особливості та умови її здійснення, в тому числі і ті, що закріплені у договорі.

Сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з наданих платником податків до перевірки та в судове засідання документів вбачається, що рух активів все ж таки мав місце.

Окрім того, суд звертає також увагу на те, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей тощо, адже ТОВ "Робус торг" не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

В свою чергу, визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит є встановлення факту руху активів або зміни зобов'язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів "індивідуальної відповідальності" платника, а також "належної обачності", встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АТ проти Болгарії" від 22.01.2009, а також у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007.

Зокрема, в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Варто також наголосити, що виходячи з принципу індивідуальності юридичної відповідальності, визначеного ч.2 ст.61 Конституції України, платник податків не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальниками, відсутність у постачальника первинних документів чи недостовірність відомостей контрагентів своїх постачальників.

Дефектність контрагента платника податків сама по собі не свідчить про поінформованість платника податків щодо протиправного характеру діяльності його контрагента або щодо дефектності самих господарських операцій. Отже, вона не є вичерпним доказом під час встановлення нереальності господарської операції чи відсутності в ній ділової мети, яка за змістом положень ст. 14 ПК України передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на наведене, висновки відповідача про порушення позивачем пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є безпідставними і необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0006301403 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України згідно з якими, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" (місцезнаходження: вул. Зірненська, буд.7, с.Зірне, Березнівський район, Рівненська область, 34609, код юридичної особи в ЄДРПОУ 00375036) до Головного управління ДФС у Рівненській області (місцезнаходження: вул.Відінська,12, м.Рівне,33023, код юридичної особи в ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 11.09.2017 року №0006301403.

Присудити на користь Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" суму судового збору у розмірі 8663 (вісім тисяч шістсот шістдесят три) грн.79 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 04.01.2018.

Суддя Борискін С.А.