Постанова

від 04.04.2018 по справі 817/1604/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1604/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"04" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Шевчук С.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря Єфремової О.С.,

представника апелянта Білик М.В.

представника позивача Каленіченко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "27" грудня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Борискін С.А. в м.Рівне, повний текст судового рішення складено 04.01.2018) у справі за позовом Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Зірненський спиртовий завод" (далі - ДП "Зірненський спиртовий завод", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2017 року №0006301403.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 11.09.2017 року №0006301403.

Присуджено на користь Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" суму судового збору у розмірі 8663 (вісім тисяч шістсот шістдесят три) грн.79 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначив, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки позивача виявлено порушення останнім, зокрема, пп. "а" п.198.1, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість. Підставою вказаних порушень стала безтоварність та нереальність господарський операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Робус торг". Вважає, що позивач, як платник податків, не надав контролюючому органу під час перевірки достатніх доказів фактичного вчинення господарських операцій, в тому числі щодо підтвердження якості товарів, їхнього транспортування та оприбуткування на складах. Крім того, наголошує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Оскільки контрагент позивача фактично не здійснював постачання товарів, то і оформлені ним податкові накладні не є підставою для формування позивачу податкового кредиту.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Зірненський спиртовий завод" (код 00375036) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "УКР ТРАСТ" (26.11.2016 найменування змінено на ТОВ "Робус торг") (код 40216528) за період з 01.06.2016 по 31.08.2016, результати якої оформлено актом від 29.08.2017 №764/17-00-14-03/00375036 (а.с.10-25).

За висновками даного акту перевірки контролюючим органом виявлено порушення платником податків пп. "а" п.198.1, п.198.3, ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), яке полягало у завищенні податкового кредиту за грудень 2015 року на 351933,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у червні 2016 року в сумі 343280 грн., у липні 2016 року в сумі 393788 грн., у серпні 2016 року в сумі 577586 грн.

На підставі акту перевірки від 29.08.2017 №764/17-00-14-03/00375036 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0006301403 про зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість на загальну суму 577586 грн.(а.с.8).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є безпідставними і необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на таке.

Відповідно до абз.5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон України №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 11 статті 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування доходів і витрат, що враховуються при обчисленні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2).

Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 даного кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідними та достатніми підставами для включення платником податків до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про придбання та використання ним товарів (робіт, послуг) у межах господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено нереальність господарської операції з поставки товаро-матеріальних цінностей та надання послуг з ремонту ТОВ "Робус торг" для позивача у зв'язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та відповідно, нереальність одержання ДП "Зірненський спиртовий завод" цих товарів і послуг саме у вищевказаного підприємства.

Зокрема зазначив, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних контрагентом позивача було здійснено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження товару (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу, відсутні трудові ресурси та основні засоби на підприємстві контрагента. Крім того, всупереч умовам договорів поставки, укладених з ТОВ "Робус торг", до перевірки не було надано документів, що засвідчують якість товару.

Наявними у матеріалах справи доказами та актом перевірки підтверджується, що між ТОВ "УКР ТРАСТ" (26.11.2016 найменування змінено на ТОВ "Робус торг") та ДП "Зірненський спиртовий завод" було укладено договір поставки від 01.06.2016 за №01-06/16 про продаж партії товару, а саме подрібненого зерна кукурудзи, договори поставки від 01.06.2016 №б/н про продаж партії товару, а саме пиловидної біологічної речовини. Також, між ТОВ "Робус торг" та ДП "Зірненський спиртовий завод" 01.07.2016 було укладено договір №01/07 на виконання робіт з ремонту топки котла, обладнання мазутного господарства, покрівлі і будівлі мазутного господарства.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується: лімітними картками, вимогами на відпуск сировини, видатковими накладними, податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, платіжними дорученнями, виписками банку, актами прийому передачі виконаних робіт (надання послуг) (а.с.57-144).

Вищезазначені господарські операції між ТОВ "Робус торг" та ДП "Зірненський спиртовий завод" також підтверджуються довідкою зі зведеною інформацією у табличному вигляді у розрізі кожної господарської операції (а.с.53-54).

Отже, слід зазначити, що надані позивачем для перевірки документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Робус торг" є первинними в розумінні Закону України №996-XIV та Податкового кодексу України, відповідають необхідним вимогам, передбаченим законодавством, а виписані податкові накладні містять усі необхідні реквізити.

Крім того, судами встановлено, що до перевірки позивачем було надано документи, які підтверджують факт використання придбаного товару (подрібнене зерно кукурудзи, пиловидна біологічна речовина) у власній господарській діяльності Товариства, зокрема при виробництві спирту. В акті перевірки ГУ ДФС зазначило, що придбаний у ТОВ "Робус торг" товар використано в повному обсязі для виробничих потреб, зокрема для виробництва спирту (а.с. 13-15).

Акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих підприємством під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового Кодексу України тощо.

Разом з тим, слід зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. При дослідженні питання реальності конкретної господарської операції слід брати до уваги особливості та умови її здійснення, в тому числі і ті, що закріплені у договорі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відсутність сертифікатів якості не впливає на реальність господарських операцій та не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з наданих платником податків до перевірки документів вбачається, що рух активів все ж таки мав місце.

Разом з тим, слід відзначити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей тощо, адже ТОВ "Робус торг" не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

В свою чергу, визначальним критерієм для підтвердження права платника на податковий кредит є встановлення факту руху активів або зміни зобов'язань платника, наявність ділової мети, а також відсутність факту узгодженості дій платника з недобросовісним контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями контрагента. При цьому оцінюючи дії платника податків необхідно виходити з принципів "індивідуальної відповідальності" платника, а також "належної обачності", встановлені рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АТ проти Болгарії" від 22.01.2009, а також у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007.

Зокрема, в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" вказано, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Варто також наголосити, що виходячи з принципу індивідуальності юридичної відповідальності, визначеного ч.2 ст.61 Конституції України, платник податків не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальниками, відсутність у постачальника первинних документів чи недостовірність відомостей контрагентів своїх постачальників.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0006301403.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Ухвалу прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "27" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: С.М. Шевчук

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "04" квітня 2018 р.