Ухвала

від 26.12.2017 по справі 344/5483/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала ІменемУкраїни

26 грудня 2017 р.

м. Київ

справа № 344/5483/17

провадження № 51-54 ск 17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6жовтня 2017 року щодо ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20червня 2017 року ОСОБА_4 , громадянку України, уродженку м. Івано-Франківськ, яка зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , судиму 21.11.2016 р. Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області за ч.1 ст. 191 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій з веденням бухгалтерського та податкового обліку на строк два роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.11.2016 р. більш суворим призначеним покаранням за цим вироком визначено остаточне покарання ОСОБА_4 у виді громадських робіт на строк 240 годин з позбавленням права обіймати посади тазайматися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих таадміністративно-господарських функцій з веденням бухгалтерського таподаткового обліку на строк два роки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Ресторан Груп Компані» 57599,31грн. на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 жовтня 2017року вирок місцевого суду залишено без змін.

ОСОБА_4 визнано винною та засуджено за привласнення чужого майна, яке перебувало в її віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, уперіод з березня до вересня 2016 року повторно, за обставин, викладених увироку.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимоги про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції щодо ОСОБА_4 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання особі засудженої та тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення внаслідок м`якості. Твердить, що суд не врахував належним чином дані про особу ОСОБА_4 і ступінь тяжкості вчиненого злочину та безпідставно застосував до неї правила ст.69 КК України, аапеляційний суд не дав належної відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора щодо відсутності будь-яких передбачених законом обставин для застосування до засудженої вказаної норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо зкасаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні привласнення чужого майна, яке перебувало в її віданні, шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно та правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 191 КК України в касаційній скарзі прокурора не оспорюється.

Твердження прокурора про те, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги прокурора без задоволення не дослідив та не спростував доводів прокурора, а тому допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, є непереконливими. Апеляційний суд, як убачається зі змісту ухвали від 6 жовтня 2017 року, ретельно перевірив твердження прокурора про незаконне застосування до засудженої положень ст. 69 КК України та дав мотивовану відповідь на всі доводи апеляційної скарги, зазначивши, з яких підстав її визнано необгрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводи касаційної скарги прокурора про порушення щодо засудженої загальних засад призначення покарання, а саме безпідставності застосування положень ст. 69 КК України і призначення покарання у виді громадських робіт, на думку колегії суддів, є необгрунтованими.

Як видно з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, уданому конкретному випадку суд виходив з того, що злочин віднесено до категорії тяжких злочинів, ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання; раніше судима, але злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України, вчинила до постановлення попереднього вироку щодо неї Надвірнянським районним судом 21.11.2016 року; офіційно працевлаштована; її незадовільний стан здоров`я; доглядає за чоловіком інвалідом 2 групи та хворою матір`ю; активне сприяння розкриттю злочину. Ці обставини визнані такими, які пом`якшують покарання засудженій. Обставин, які обтяжують покарання засудженої, в ході судового розгляду не встановлено.

Враховуючи наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, в їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 191 КК України. Тому відсутні підстави вважати, що рішення суду про призначення ОСОБА_4 покарання нижче від найнижчої межі суперечить вимогам ст. 69 КК України.

Таким чином, суд вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст. ст. 65, 69 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженої і попередження нових злочинів.

Отже, обгрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень видно, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити прокурору, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою наухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_4 .

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3