Постанова

від 09.01.2018 по справі 479/458/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №479/458/16-ц 09.01.2018

Провадження №22-ц/784/84/18

Категорія 23 Єдиний унікальний номер справи 479/458/16-ц

Номер провадження 22-ц/784/84/18

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

Приватного сільськогосподарського виробничого підприємства Рутенія-М

на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року, вступна та резолютивна частини якого проголошені головуючим суддею Кондрачуком А.П. цього ж дня в приміщенні цього ж суду об 11 год.50 хв. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського виробничого підприємства Рутенія-М , ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держгеокадастру у Кривоозерському районі Миколаївської області про визнання договорів оренди землі недійсними,

в с т а н о в и л а

24 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до приватного сільськогосподарського виробничого підприємства Рутенія-М ( далі - ПСВП Рутенія-М ), ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держгеокадастру у Кривоозерському районі Миколаївської області, про визнання договорів оренди землі недійсними.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2016 року за ним визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на дві земельні ділянки площами по 3,79 га кожна, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Вказаними земельними ділянками відповідач користувався без укладання договору оренди з ОСОБА_5, виплачував їй орендну плату.

Бажаючи самостійно обробляти земельні ділянки він звернувся до відповідача з вимогою про їх повернення. Однак отримав відмову. Крім того, йому роз'яснено, що у підприємства з ОСОБА_5 укладено договори оренди земельних ділянок і за умовами яких перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору.

Від рідної сестри покійної ОСОБА_5 - ОСОБА_4 йому стало відомо, що саме вона, замість сестри, 12 вересня 2008 року підписала два договори оренди земельних ділянки з ПСВП Рутенія-М . Проте ОСОБА_6 жодних повноважень на укладання цих правочинів ОСОБА_4 не давала.

Посилаючись на не підписання ОСОБА_7 спірних договорів, відсутність її волевиявлення як сторони правочину, позивач просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між ОСОБА_5 та ПСВП Рутенія- М від 12 вересня 2008 року за кадастровими №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, стягнути судові витрати.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 12 вересня 2008 року між ОСОБА_5 та ПСВП Рутенія-М , зареєстрований у Кривоозерському реєстраційному відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК за № 040901700293 від 20 травня 2009 року, відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку розміром 3,79 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 12 вересня 2008 року між ОСОБА_5 та ПСВП Рутенія-М , зареєстрований у Кривоозерському реєстраційному відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК за № 040901700292 від 20 травня 2009 року, відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку розміром 3,79 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Стягнуто з ПСВП Рутенія-М на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати за оплату судового збору в сумі 1 102 грн. 40 коп. та витрати за проведення експертизи в сумі 5 084 грн. 16 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача вказував на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення по справі, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, недодержання судом вимог законодавства для проведення судової почеркознавчої експертизи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3 від 18 грудня 2003 року кадастровий НОМЕР_1 та Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4 від 26 березня 2007 року кадастровий НОМЕР_2 належали земельні ділянки площею по 3.79 га кожна, які розташовані в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

12 вересня 2008 року між ОСОБА_5 та ПСВП Рутенія-М підписано два договори оренди земельної ділянки, які зареєстровано у Кривоозерському реєстраційному відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК 20 травня 2009 року № 040901700293 та за № 040901700292.

За умовами цих договорів в оренду передано дві земельні ділянки, що належить ОСОБА_5, розміром по 3,79 га кожна, кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, розташовані в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, в оренду для володіння та користування на 10 років (а.с.12-18).

Пунктом 40 договорів від 12 вересня 2008 року передбачено, що перехід прав власності на орендовану земельну ділянку іншій особі не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Рішення Кривоозерського районного суду від 25 лютого 2016 року, з врахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 18 березня 2016 року, за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 визнано право власності на дві земельні ділянки розмірами по 3,79 га, які розташовані в межах території Бурилівської сільської ради Кривоозерського району та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8-9).

Належність позивачеві права власності на вказані земельні ділянки підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 березня 2016 року № 55697503 та № 55691051( а.с.10-11).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладання договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування ( ч.ч.1,3 ст.16 Закону України Про оренду землі ).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Таким чином, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 10 ЦПК України, вказана норма та інші норми ЦПК України по тексту постанови в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення).

Згідно з положеннями ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 6 ст. 147 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Стаття 212 ЦПК України зазначає, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що волевиявлення ОСОБА_5 на укладання оспорюваних договорів не було і такі обставини підтверджуються висновком №829 судової почеркознавчої експертизи від 29 вересня 2017 року, проведеної експертом Миколаївського відділення Одеського НДІСЕ, відповідно до якого підпис в графі орендодавець договорів оренди землі від 12 вересня 2008 року кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2, додатках №1 до цих договорів щодо форми орендної плати, актах приймання - передачі від 12 вересня 2008 року, виконано ОСОБА_4 ( а.с.57-84)

За таких обставин не можна вважати, що договори оренди землі укладені 12 вересня 2008 року відповідають волі орендодавця та вимогам закону.

З урахуванням викладеного та положень ст. ст. 203, 215 ЦК України, оспорюванні договори оренди землі, які було підписано від імені власника земельної ділянки ОСОБА_5 іншою особою, яка на момент підписання цієї угоди не мала на це жодних повноважень, є недійсними.

Судом першої інстанції досліджувалися й інші, крім висновку експертизи, докази, зокрема, відповідач ОСОБА_4 визнаючи позов підтвердила, що договори підписувала вона, а не її сестра ОСОБА_5, оскільки та хворіла.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме ОСОБА_5 отримувала орендну плату не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами по справі.

Твердження апелянта про те, що судом при призначені експертизи порушено п.1.4,1.8 розділу 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень не приймаються до уваги, виходячи з такого.

Так, апелянт посилається на ненадання судом експерту вільних зразків підпису ОСОБА_5 Проте, таке спростовується матеріалами справи та висновком експертизи, в якому експертом зазначено, які саме вільні зразки підпису ОСОБА_5 надано на дослідження ( а.с.59)

Достатність досліджуваного матеріалу відповідно до вищевказаних Науково-методичних рекомендацій визначає сам експерт, в іншому випадку відповідно до процесуального законодавства він заявляє клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних з проведенням експертизи ( п.2.1 розділу 2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року)( далі - Інструкція). Своїм правом на надання додаткових матеріалів для проведення дослідження експерт скористалася, що вбачається із матеріалів справи.

На виконання даного клопотання експерта судом першої інстанції витребувано та надано в розпорядження експерта на 11 аркушах прибуткові касові ордери, видаткові касові ордери, накладні внутрішньо - господарського призначення, які містять підпис ОСОБА_5П.( а.с.49-51).

Крім того, зазначена у п.1.8 кількість як вільних, так і експериментальних зразків є рекомендованою, а не суворо обов'язковою, що підтверджується вживанням у цьому пункті таких прислівників як бажано , по змозі .

З матеріалів справи вбачається, що експертизу проведено на підставі наданих експериментальних, вільних та умовно-вільних зразків підписів ОСОБА_4 та вільних зразків ОСОБА_5, що надані та містяться у матеріалах справи.

За такого, колегія суддів вважає, що експертизу проведено у відповідності до вимог ст. 147 ЦПК України.

Відповідач, у разі незгоди з висновком експертизи, міг заявити клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи у суді першої інстанції, однак цим правом не скористався. В апеляційній скарзі таке клопотання також відсутнє.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з цими висновками щодо їх оцінки і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375,381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського виробничого підприємства Рутенія-М без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови складено 09 січня 2018 року