Ухвала

від 05.01.2018 по справі 451/23/18

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення заяви

05 січня 2018 рокуСправа №451/23/18 Провадження № 2/451/323/18

Суддя Радехівського районного суду Львівської області Мулявка О.В.,

розглянувши заяву про забезпечення позову, подану ОСОБА_1 в інтересах позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2018 року в адресу Радехівського районного суду Львівської області за вх.№47 надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про забезпечення позову.

Подана заява надійшла в адресу суду одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа приватний нотаріус Радехівського районного суду Львівської області ОСОБА_13 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом.

Піддавши аналізу заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, вважаю, що вказана вище заява не відповідає вимогам процесуального закону.

Так, у порушення вимог п.2 ч.1 ст.151 ЦПК України представником в заяві про забезпечення позову не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності.

Окрім цього, в порушення вимог п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України представником в заяві про забезпечення позову не зазначено пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Заява про забезпечення позову подана до суду одночасно із поданням позову, отже є поданою до відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, представником при оформленні заяви про забезпечення позову також не дотримано вимоги ч.2 ст.151 ЦПК України.

Також, слід зазначити, що за змістом ч.5 ст.151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3674-VI (із подальшими змінами та доповненнями) слідує, що за подання заяви про забезпечення доказів або позову, яка подана фізичною особою справляється судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 грн.

Отже, заявники при зверненні із заявою про забезпечення позову мали сплатити судовий збір в розмірі 352 гривні 40 копійок.

Поряд з цим, до заяви про забезпечення позову квитанцій про сплату судового збору долучено не було. Проте представником надано заяву про звільнення від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3674-VI (із подальшими змінами та доповненнями) передбачено вичерпний перелік категорій осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Так, п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Із посвідчення серії ААА №278314, виданого ОСОБА_2, судом констатовано, що остання є інвалідом 2 групи.

Враховуючи наведене, вважаю, що заявник ОСОБА_2 підлягає звільненню від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір .

Стосовно інших заявників вважаю, що підстави для звільнення їх від сплати судового збору відсутні.

Згідно із частиною 2 статті 8 Закону України Про судовий збір суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Зокрема, якщо:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Процесуальний порядок вирішення питання про відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати врегульовано статтею 136 ЦПК України.

За змістом ч.7 ст.6 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3674-VI (із подальшими змінами та доповненнями) у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Відтак, з врахуванням того, що ОСОБА_2 звільнено від сплати судового збору, проте інші заявники за подання до суду заяви про забезпечення позову мали заплатити судовий збір пропорційно їхнім вимогам.

Шляхом здійснення арифметичних дій доходжу висновку, що кожному заявнику слід було сплатити судовий збір у розмірі 44 гривні 05 копійок (352,40грн./8=44,05 грн.).

Оскільки, сума судового збору незначна, тому вважаю, що обґрунтування представника заявників щодо необхідності звільнення її довірителів від сплати судового збору, у розумінні положень статті 8 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011р. №3674-VI (із подальшими змінами та доповненнями), до задоволення не підлягають.

Поряд з цим, викликають сумнів і повноваження представника щодо одного із заявників. Зокрема, у заяві про забезпечення позову одним із заявників вказана ОСОБА_9, хоча з матеріалів справи вбачається, що доручення на представництво такої особи представник ОСОБА_1 до матеріалів справи не долучила.

Однак, з копії свідоцтва про одруження І-СГ №020115 констатовано, що ОСОБА_9 16 грудня 1997 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_14 та після одруження прізвище Семенюк змінила на Мусій . Також, з копії доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги вбачається, що ОСОБА_1 доручено представляти інтереси ОСОБА_15. Невідповідність в анкетних даних одного із заявників ставить під сумнів правдивість поданих представником даних стосовно одного із заявників, а також і повноваження представника стосовно представництва інтересів ОСОБА_9.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи наведене вище, вважаю, що представником не доведено:

- наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню ймовірного рішення суду;

- відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати представник, позовним вимогам;

- співрозмірність запропонованого заходу забезпечення позову позовній вимозі;

- об'єктивну необхідність обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів юридичної особи, яка не є учасником справи.

В розумінні статті 151 ЦПК України представником не обґрунтовано доцільність вжиття саме такого заходу забезпечення позову, який представник заявників просить застосувати.

Відповідно до ч.9 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Піддавши аналізу заяву та додані матеріали справи №451/23/18 вважаю, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України, а тому її слід повернути заявнику.

Керуючись ст.ст.13,81,151,153,258-260,353 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову, подану ОСОБА_1 в інтересах позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - повернути представнику заявників.

Копію ухвали надіслати заявникам та представнику заявників.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_16