Рішення

від 05.01.2018 по справі 815/5343/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5343/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Спільного підприємства Вітмарк-Україна у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Спільного підприємства Вітмарк-Україна у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02.10.2017 року № 0006884909 та № 0006894909;

- стягнути з Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Спільного підприємства Вітмарк-Україна у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22480087) судовий збір у розмірі 78002,28 грн. (сімдесят вісім тисяч дві гривні, 28 копійок).

Ухвалою суду від 26.10.2017 року відкрито провадження по справі.

В обґрунтування позову, Спільне підприємство Вітмарк-Україна у формі Товариства з обмеженою відповідальністю вказує на те, що що висновки в акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіркою встановлено порушення приписів ПК України, в результаті чого завищено відємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на суму 4333460 грн. та завищено суму відємного значення з податку на додану вартість в сумі 866692 грн. Зазначені висновки обґрунтовані тим, що вартість товару, отриманого від постачальника Підприємства, не відповідає ознакам доходу, визначеного відповідно до п.5 та п.7 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, перевіркою встановлено, що операції Підприємства та його постачальника не підтверджуються стосовно врахування часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які необхідні для надання послуг та постачання товарів, у звязку із чим зроблено висновок про неможливість здійснення господарських операцій контрагентом позивача. Разом зтим, позивач вказує на те, що в нього наявна первинна документація по господарській операції з контрагентом, а також докази руху активів. В свою чергу, позивач не поставлений в залежність від діяльності свого контрагента, отже прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню..

Представник позивача у судове засідання 14.12.2017 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно. 14.12.2017 року надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2017 року прибув, просив суд відмовити у задоволені позову, в тому числі посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях наданих до суду раніше, зокрема вказав на те, що посадовими особами ГУ ДФС в Одеської області було проведено перевірку позивача та встановлено відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення виготовлення реалізованих товарів контрагентом позивача, окрім того ТТН надана позивачем містить певні дефекти складання. Враховуючи зазначене, у задоволені позову просив відмовити повністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України (в редакції від 03.08.2017 року), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Суд зазначає, що на момент розгляду справи в порядку письмового провадження 15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, котрим КАС України викладено в новій редакції. Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній з 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу. Відтак, справу розглянуто в порядку письмового провадження керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 року.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

У період з 07.09.2017 р. по 13.09.2017 р. Одеським управлінням Офісу ВПП ДФС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СП Вітмарк-Україна ТОВ з питань достовірності визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах підприємства з ТОВ Автомир Одеса (код ЄДРПОУ 39242680) за період - жовтень 2015 р.

За результатами перевірки Відповідач склав акт від 20.09.2017 р. № 0006884909, згідно з висновками якого в порушення пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України СП Вітмарк-Україна ТОВ було завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 4 333 460,00 грн. та в порушення п. 198.1, п. 198.3., ст. 198 ПК України було завищено суму від'ємного значення ПДВ в сумі 866 692,00 грн.

03.10.2017 року на підставі вказаного акту перевірки СП Вітмарк-Україна ТОВ отримало від Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС податкове повідомлення- рішення №0006884909 від 02.10.2017 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 333 460,00 грн. та податкове повідомлення- рішення № 0006894909 від 02.10.2017 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 866 692,00 грн.

Позивач отримавши вказані рішення відповідача, оскаржив їх до суду.

Суд зазначає, що оскаржувані позивачем рішення, прийняті контролюючим органом не правомірно та без урахування приписів чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Під час здійснення перевірки, відповідачем встановлено та зазначено в акті перевірки, що за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 СП Вітмарк-Україна ТОВ задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 14 388 646 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 встановлено його завищення всього у сумі 866 692 грн.

Відповідач вказує на те, що в порушення п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України СП Вітмарк-Україна ТОВ включено до складу податкового кредиту - ПДВ в сумі 866 692 грн. по операціям з придбання товарів (вітамінного комплексу), по яким неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій.

Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період (жовтень 2015 року), підприємство СП Вітмарк - Україна ТОВ мало взаємовідносини з постачальником ТОВ Автомир Одеса (ЄДРПОУ - 39242680) щодо постачання вітамінного комплексу №1, №2, №3 на загальну суму 5 200 150,02 грн., у тому числі ПДВ - 866 691,67 грн.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ Автомир Одеса знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Малиновському районі ТУ ДФС в Одеській області. Діяльність за КВЕД - 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів .

В перевіряємому періоді СП Вітмарк-Україна ТОВ був укладений договір з ТОВ Автомир Одеса № 0210/15/Ц03265 від 02.10.2015, згідно якого Виконавець - ТОВ Автомир Одеса зобов'язується передати у власність СП Вітмарк-Україна ТОВ харчові інгрідієнти, асортимент яких фіксується в Додатку до договору. Відповідно умов договору поставка товару здійснюється ТОВ Автомир Одеса (Продавець, вул. Мечникова, 122) на умовах DDP на склад Покупця за адресою м. Одеса, пров. Високий, 22. Згідно наданої до перевірки товарнотранспортної накладної від 21.11.2015 вантажовідпраником є ТОВ Автомир Одеса , пункт навантаження - м.Одеса, вул. Мечникова, 122. Разом з тим, відповідач вказує на те, що відповідно баз даних, наявних у контролюючому органі, у ТОВ Автомир Одеса відсутні власні, або орендованих складськи або виробничі приміщенння де мав зберігатися товар. Окрім того, відповідно баз даних, кількість працюючих на ТОВ Автомир Одеса - 1 особа, яка фізично не могла виконувати зазначений обсяг робіт. Крім того, на видатковій накладній від 21.11.2015 року відсутні обов'язкові реквізити, а саме, дані особи, що отримала товар від ТОВ Автомир Одеса .

Також, відповідачем від ДПІ у Малиновському районі ТУ ДФС в Одеській області отримано податкову інформацію № 000062/15-52-14-01/39242680 від 09.06.2016р. та за №154/15-52-11- 01/39242680 від 06.09.2016 з питань проведення фінансово-господарських операцій за період жовтень 2015 року щодо ТОВ Автомир Одеса , в якій зазначено наступне: Відсутність трудових ресурсів, відсутність власних, або орендованих складських або виробничих приміщень, відсутність основних засобів, та відсутність фактичного здійснення операцій з реалізації ТОВ Автомир Одеса , код 39242680 на адресу контрагентів-покупців за :жовтень 2015 року. Також податковою інформацією зазначено, що кількість працюючих на ТОВ Автомир Одеса , код 39242680, 1 людина. 02.11.2015 року було складено акт №477/15- 52-15-02 та запит на встановлення місцезнаходження ТОВ Автомир Одеса №203/15-52-15- 02, які передано до оперативного управління ДПІ для встановлення місцезнаходження посадових осіб даного платника. 13.11.2015 року оперативним управлінням ДПІ надано довідку №591, згідно якої місцезнаходження підприємства ТОВ Автомир Одеса не встановлено .

За жовтень 2015 року СП Вітмарк-Україна ТОВ включено три податкові накладні №41 від 13.10.2015 р., №54 від 19.10.2015 р., №63 від 22.10.2015р. на загальну суму 5 200 150 грн. у т. ч. ПДВ 866 691,67 грн. Згідно системи АІС Архів електронної звітності відповідачем не було встановлено придбання ТОВ Автомир Одеса , код 39242680, вітамінного комплексу №1. №2. №3 у контрагентів-постачальників або імпорту продукції.

Враховуючи проведений аналіз ймовірного ланцюга постачання товарів, робіт, послуг відповідач робить висновок, що ТОВ Автомир Одеса реалізував СП Вітмарк - Україна товари (будівельні матеріали) відмінні від тих, які їм були придбані по ланцюгу постачання (продукти харчування). Таким чином, СП Вітмарк-Україна ТОВ здійснював формування податкового кредиту у жовтні 2015 року лише у формі документального оформлення поставки товарів. Відповідач зазначає, що враховуючи те, що у ТОВ Автомир Одеса , відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, трудових ресурсів, відсутність власних, або орендованих складських або виробничих приміщень, відсутність основних засобів, та відсутність фактичного здійснення операцій ТОВ Автомир Одеса не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України.

Окрім того, перевіркою повноти декларування платником податків показників рядка 02 Декларацій, Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності встановлено їх завищення всього у сумі 4 333 460 грн. Перевіркою відображеного СП Вітмарк-Україна ТОВ показника у рядку 2050 Звіту про фінансові результати Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за період 2015 рік у загальній сумі 607 422 тис. грн., на підставі документів: договір купівлі- продажу №0210/15 від 02.10.2015 з додатками, додаткові узгодження, картка рахунку 631, видаткова накладна від 21.11.2015 року №21/11-21/1ВН, ТТН від 21.11.2015 року №811477, відомості про вантаж, зворотньо-сальдова відомість по рах. 63, сертифікат аналізу вітамінного комплексу №1, сертифікат аналізу вітамінного комплексу №2, розшифровки податкового кредиту в розрізі контрагентів/: жовтень 2015 року, листопад 2015 року, банківські виписки, реєстр первинних документів M.E.DOC, встановлено завищення задекларованого суб'єктом господарювання показника у рядку 2050 Звіту про фінансові результати Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) усього на суму 4 333 460 грн.

Враховуючі вищезазначене та порушення щодо операцій між СП Вітмарк-Україна ТОВ та ТОВ Автомир Одеса , які відображені у бухгалтерському обліку виходячи лише з юридичної форми, а не по сутності, відповідач робить висновок, що СП Вітмарк-Україна ТОВ було безпідставно включено до рядку 2050 Звіту про фінансові результати Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) за 2015 рік витрати, які не відповідають ознакам П(С)БО 16 Витрати у сумі 4 333 460 грн., що вплинули на фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 333 460 грн,

Згідно з п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 р. № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших субєктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необєктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Висновки акту перевірки є необєктивними та зроблені без урахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують реальність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції. Такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У звязку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

При цьому суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Тому суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем показників податкової звітності.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про фіктивний характер відносин позивача з його контрагентом ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу.

01.09.2015 набрав чинності Закон України № 655-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків , яким заборонено контролюючим органам використовувати акт перевірки в якості підстави для висновків відносно взаємовідносин з контрагентами підприємства, в тому числі відпрацьовувати в інформаційних базах контролюючих органів, у випадку якщо податкове повідомлення-рішення не приймалося по результатам перевірки.

Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 9 грудня 2014 р., про те, що висновки, викладені у акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Присутні в акті перевірки висновки побудовані на припущеннях співробітників податкового органу. Сумніви перевіряючих, які при цьому безпідставно надані Підприємством первинні документи, самі по собі не можуть бути покладні в основу заперечення реальності господарських операцій, адже судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Так, припущенням перевіряючих є те, що отримання товарів позивачем не відбувалось, позаяк цей висновок ґрунтується виключно на відомостях баз даних податкового органу, щодо контрагента позивача, без підтвердження цього належними та допустимими доказами та за відсутності дослідження реального руху товарів.

Слід зазначити, що позивачем надані платіжні документи, якими підтверджується проведення розрахунків з контрагентом по спірним господарським операціям, а факт отримання товару товарно транспортною накладною.

Суд також вважає за необхідносте дотримуватися позиції, вказаній у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами.

Вищий адміністративний суд України неодноразово зазначив у своїх рішеннях, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Перевіряючими не надано оцінки фактам, що придбані товари, обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та товар фактично не постачалися, в ході перевірки не встановлені.

Згідно п.11 Правил № 363 від 14.10.1997 р. товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

При цьому ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків вникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, обєктом оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення відємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку;

Відповідно до п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки договори виконані сторонами в повному обсязі (товар поставлений).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача..

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб'єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

При цьому доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Перевіривши надані позивачем копії первинних документів суд вважає, що позивачем підтверджено документально рух товару від постачальника до Підприємства. Позивачем надано весь обсяг видаткових накладних, які складалися по придбаним товарам, документи на підтвердження їх транспортування.

Суд не може погодитися з висновками відповідача про те, що позивачем не було отримано товар лише з тих підстав, що на його думку за податковою інформацією контрагент на мав змоги поставити продукцію, оскільки, по-перше це спростовується матеріалами справи, а по-друге, оцінка відповідачем виконання умов договору щодо поставок товарів та фактичне заперечення його виконання сторонами правочину не може бути засноване на такому поверховому аналізі відомостей з інформаційних систем по контрагентами, без дослідження фактичного руху активів.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що застосування одних лише інформаційних баз даних податкового органу, відомості яких не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, та в подальшому можуть спростовані, не можуть бути використані в якості належних та єдиних доказів порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Так, в силу приписів пп.83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Таким чином, сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагента позивача може свідчити лише про можливі порушення ним норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак спростовувати реальність господарських операцій з позивачем не спроможна.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією не представлено.

На підставі доказів, що містяться у справі, оцінка яким надана згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про підтвердження реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, операції з якими досліджувались в ході перевірки та не визнані податківцями як реальні.

Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам нейтральності та безсторонності .

Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товарів та послуг від контрагента.

Вирішуючи спір, суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість, позиція відповідача спростовується дослідженими первинними документами, які підтверджують фактичне постачання товарів (надання послуг) та дійсність яких нічим наразі не спростовується.

Отже, враховуючи, що всі документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності Підприємства (матеріали справи містять договор, видаткові накладні, ТТН, виписку з банку по руху коштів), а також враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагента необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку..

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України є принцип верховенства права. В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є субєктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на Підприємство.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Спільного підприємства Вітмарк-Україна у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 02.10.2017 року № 0006884909 та № 0006894909.

Стягнути на користь Спільного підприємства Вітмарк-Україна у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 22480087) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м.Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г, код ЄДРПОУ 39440996) в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 65058, м.Одеса, проспект Шевченка, будинок 15/1) судові витрати в розмірі 78002, 28 грн. (сімдесят вісім тисяч дві грн. 28 коп).

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Корой С.М.

.