Рішення

від 30.11.2017 по справі 910/16033/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017Справа №910/16033/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ МОЛІНО 2";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" (третя особа 1);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (третя особа 2);

про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав.

За позовом третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP) (третя особа 3), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) (третя особа 4) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN) (третя особа 5) - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ МОЛІНО 2";

про стягнення 96 000, 00 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Сербуль О.Ю., довіреність № б/н від 01.06.17;

Від відповідача: Антонова Г.І., довіреність № б/н від 13.10.17;

Власенко О.С., довіреність № б/н від 13.10.17

Від третьої особи 1: Антонова Г.І., довіреність № б/н від 04.10.17;

Від третьої особи 2: Мельник В. А., довіреність № 83 від 26.05.17;

Від третьої особи 3: Мельник В. А., довіреність № 83 від 26.05.17;

Від третьої особи 4: Мельник В. А., довіреність № 83 від 26.05.17;

Від третьої особи 5: Мельник В. А., довіреність № 83 від 26.05.17.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 32 000,00 грн. компенсації за незаконне використання твору "Can't feel my face", а також 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року порушено провадження у справі № 910/16033/17, розгляд справи призначено на 17.10.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" (третя особа 1) та Державну організацію "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (третя особа 2) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, слухання справи відкладено до 14.11.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року зобов'язано позивача надати господарському суду належним чином засвідчені копії договорів про перехід виключних майнових авторських прав на музичний твір "Can't feel my face" від правовласників музичного твору Ali Payami, Savan Kotecha, Max Martin, Abel Tesfaye та Peter Andres Svensson до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна".

До господарського суду від American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN) - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" надійшла позовна заява про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав, в якій заявник просить прийняти позовну заяву третіх осіб з самостійними вимогами до розгляду у справі № 910/16033/17 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ МОЛІНО 2" 96 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 року позовну заяву American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN) - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) у судовому засіданні 30.11.2017 р. позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 30.11.2017 року представник відповідача та третьої особи 1 проти позовних вимог заперечувала, у задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у своїх письмових поясненнях по суті справи.

Представник третьої особи 2 - Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у судовому засіданні підтримав свою позовну заяву, просив позов задовольнити.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до змісту наданої представником організації копію декларації музичних творів № 220 від 01.01.2016 р. до договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами 01.01.2014, якою видавник передав в управління організації, зокрема, твір "Can't feel my face" (виконавець - The Weeknd).

01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д.

Як вбачається з додатку №1 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, ліцензіар передав ліцензіату право на використання творів, зокрема, твору "Can't feel my face" (виконавець - The Weeknd).

Як зазначає позивач, актом фіксації № 29/08/17 від 16.08.2017, складений представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні ресторану "Іл Моліно", розташованому за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, буд. 16, в якому здійснює господарську діяльністю Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛ МОЛІНО 2", зафіксовано факт публічного виконання, зокрема, твору "Can't feel my face" (виконавець - The Weeknd).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. "а", статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб.

Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Відповідно до п. 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова №12) зазначено, що з огляду на приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом , виданим в установленому порядку уповноваженим органом , власник майнових прав інтелектуальної власності на твір , які було передано на зазначений у свідоцтві твір , звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві покладається на відповідача .

Відповідно до п. 30.1 Постанови №12, у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.

Отже, у разі відсутності Свідоцтва на твір позивач повинен довести наявність майнових авторських прав щодо авторського договору, тобто від автора до кінцевого правовласника.

Враховуючи, що Організацією не надано свідоцтво на Музичний твір, позивач зобов'язаний надати докази дотримання вимог Закону щодо авторського договору, тобто докази передачі майнових авторських прав на Музичний твір від автора до позивача.

З урахуванням того, що на підтвердження передачі майнових авторських прав на Музичні твори та їх умов Організація надала виключно Ліцензійний договір № ВЧ-01 11201402-Д від 01.11.2014, укладений між ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та ТОВ "Ворнер/Чаппелл", встановити який саме обсяг прав щодо Твору належав ТОВ "Ворнер/Чаппелл" на момент укладення вищевказаного договору і чи мали право останній передавати ці права третім особам - не вбачається можливим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року зобов'язано позивача надати господарському суду належним чином засвідчені копії договорів про перехід виключних майнових авторських прав на музичний твір "Can't feel my face" від правовласників музичного твору до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна".

Позивач вимог ухвали не виконав, витребувані судом документи не надав.

Таким чином неможливо перевірити повноваження ТОВ "Ворнер/Чаппелл" на передачу майнових прав на Музичний твір "Can't feel my face" третім особам, як того вимагають приписи п. 28 та 30.1 Постанови №12, а отже даний договір є недостатнім для встановлення обставин справи (суб'єктності позивача) у розуміння ст. 34 Господарського процесуального кодексу (Обставини справи які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування).

На підтвердження факту використання відповідачем твору "Can't feel my face" (виконавець - The Weeknd) у приміщенні ресторану "Іл Моліно", розташованому за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, буд. 16, організацією надано відеозапис публічного сповіщення, акт фіксації № 29/08/17 від 16.08.2017, а також фіскальний чек від 16.08.2017 року.

У процесі провадження у справі судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне сповіщення, з приводу чого судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У позовній заяві Організація зазначає, що фіксацію використання музичного твору здійснював представник Організації ОСОБА_5 16.08.2017 року, а в акті фіксації № 29/08/17 від 16.08.2017 року зазначається, що представники відповідача відмовилися назвати свої дані та підписати акт.

В Акті № 29/08/17 від 16.08.2017 року зазначається, що його підписано представником організації ОСОБА_5., що діє на підставі довіреності, проте на відеозаписі ОСОБА_6 візуально відсутній, а доручення не демонструється, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка здійснює відеозапис.

Також в акті № 29/08/17 від 16.08.2017 року зазначено, що представник відповідача відмовився підписувати акт та назвати свої дані, але з відеозапису вбачається, що представникам відповідача не було запропоновано вказаний акт для ознайомлення та підписання.

З відеозапису не можливо встановити, що акт № 29/08/17 від 16.08.2017 заповнювався та підписувався у ресторані "Іл Моліно", розташованому за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, буд. 16.

Таким чином, неможливо стверджувати, що фіксація публічного виконання була здійснена належним чином, уповноваженими особами (оскільки не відомо, якою саме особою здійснювалась фіксація, не встановлено відношення її до організації колективного управління).

Відеозапис, зафіксований на диску для лазерних систем зчитування, не дає можливості достовірно ідентифікувати джерело походження звукових сигналів, зафіксованих записом, у зв'язку з поганою якістю запису. Зафіксовані на диску для лазерних систем зчитування звукові сигнали взагалі не можуть бути ідентифіковані в якості фонограм.

Враховуючи наведене, акт № 29/08/17 від 16.08.2017 року та відеозапис не є достатніми та допустимими доказами, а отже немає можливості встановити, чи відеозапис було здійснено комплексно (одночасне поєднання зображення та звукового супроводу), без ознак монтажу (наприклад, без накладення звукового супроводу на візуальне відображення) перед здійсненням його запису на диск, наданий суду в якості доказу.

Таким чином, з наданих позивачем матеріалів суд унеможливлений дійти до беззаперечного висновку про використання відповідачем саме музичного твору "Can't feel my face" (виконавець - The Weeknd).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, Господарський суд м. Києва відхиляє позовні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" як недоведені та безпідставні.

Щодо позову третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN) в особі організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав", суд відзначає наступне.

ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", на підтвердження своїх повноважень щодо колективного управління майновими авторськими правами іноземних суб"єктів авторського права посилається на договора про взаємне представництво інтересів: від 31.12.2004р. укладеного з Broadcast Music Inc., від 01.01.2006р. укладеного з American Society of Composers, Authors And Publishers (ASCAP), від 01.01.2006 р. укладеного з Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM), від 01.08.2006 р. укладеного з PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS); Виписку із системи ІРІ щодо музичного твору "Let it snow", яка несе в собі інформацію про авторів музичного твору та їх приналежність до тієї чи іншої авторсько- правової організації, виписка із системи ІРІ щодо музичного твору "Can't feel my face", яка несе в собі інформацію про авторів музичного твору та їх приналежність до тієї чи іншої авторсько-правової організації.

Відповідно до розділу 4 угоди користувачів ІРІ, укладеної 30.01.2006р. між Державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори з основним місцем діяльності в Цюріху (Швейцарія) надалі SUISA, користувачеві (ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав") надається глобальне, невиключне право, яке не може бути передане третій особі, на використання Системи ІРІ та даних, що вона містить, на час дії Угоди у чіткій послідовності з її положеннями. Користувач має право вести пошук даних, використовуючи інструментарій (інформаційно-довідкову службу тощо), доступний для цих цілей і використовувати дані одноособово відповідно до цілей, визначених статутом. Користувач не має права використовувати Систему ІРІ в цілому або у частині, або дані, що надаються для будь-яких цілей. Зокрема, але не виключно, Користувач не має права пропонувати, надавати доступ до системи третім особам, перерозподіляти, оприлюднювати або іншим чином розпоряджатися системою ІРІ в цілому або у частинах, або даних, що вона містить.

Разом з тим, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не надала доказів, що підтверджують його право готувати та підписувати Виписки з системи ІРІ.

Згідно з п.2.1. угоди, Система ІРІ це база даних та інформаційна система, що розроблена та управляється SUISA щодо формування відповідно бази даних та підтвердження достовірності включених до неї відомостей.

Однак у п.10.2. угоди вказано, що SUISA не надає ніяких гарантій та не відповідає за точність та повноту або невідкладність передачі змісту даних, доступних через ІРІ систему. SUISA знімає з себе будь-яку відповідальність у зв`язку з цим.

Як зазначено п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010р. №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", згідно з п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим. Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

Оскільки ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не видавалось свідоцтво про облік організації колективного управління в Державному департаменті інтелектуальної власності вона не має повноважень, передбачених п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону "Про авторські та суміжні права" від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права.

Також суд критично ставиться до посилань ДО "УААСП" як на підставу своїх позовних вимог на складений представником ПО "ОКУАСП" акт 29/08/17 фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 16.08.2017 року, оскільки останній, як вже було вказано вище, не є достатнім та допустимим доказом на підтвердження порушення відповідачем майнових авторських прав.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

ДО "УААСП", всупереч вищевказаній ст.33 ГПК України не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх позовних вимог, а тому Господарський суд м. Києва відхиляє позовні вимоги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" як недоведені та безпідставні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" відмовити повністю.

2. У задоволенні позову Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 29.12.2017 р.