Постанова

від 20.02.2018 по справі 910/16033/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа№ 910/16033/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

За участю секретаря судового засідання Берегової Н.М.

та представників сторін:

від ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами": Сербуль О.Ю. - довіреність № б/н від 01.06.2017; Хлєбніков С.Г. - довіреність № б/н від 25.05.2017;

від ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав": Сергійчук М.С. - довіреність № 94 від 09.01.2018; Мельник В.А. довіреність № 83 від 26.05.2017;

від ТОВ "ІЛ МОЛІНО 2": Антонова Г.І. - довіреність № б/н від 15.02.2018.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017

у справі № 910/16033/17 (суддя Мандриченко О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ МОЛІНО 2";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс"

про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав.

За позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP) (третя особа 3), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) (третя особа 4) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN) (третя особа 5) - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ МОЛІНО 2";

про стягнення 96 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

19.09.2017 Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 2" про стягнення 32 000,00 грн. компенсації за незаконне використання музичного твору "Can't feel my face".

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 15, 32, 50, 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем у приміщенні ресторану "Піцерія Іл Моліно" за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, буд. 16, музичного твору "Can't feel my face" (виконавець The Weekend).

Крім того, 14.11.2017 до господарського суду від American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN) - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" надійшла позовна заява третіх осіб з самостійними вимогами, відповідно до якої заявник просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 2" компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 96 000,00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 15, 32, 33, 45, 47-52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" мотивовано неправомірним (без дозволу суб'єктів авторського права ASCAP, STIM та SOCAN) використанням відповідачем у приміщенні ресторану "Піцерія Іл Моліно" за адресою: м. Київ, проспект Академіка Палладіна, буд. 16, музичного твору "Can't feel my face" (виконавець The Weekend).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 позовну заяву American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN) - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 (повний текст складено 29.12.2017) у задоволенні позову Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" відмовлено повністю. У задоволенні позову Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" відмовлено повністю.

Дане рішення мотивоване тим, що позивні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є безпідставними, оскільки позивачі не довели належними та допустимими доказами правомірність своїх позовних вимог. Разом з тим, місцевий господарський суд зауважив, що ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не має свідоцтва про облік організацій колективного управління, а тому останнє не має повноважень звертатись до суду за захистом прав суб'єктів авторського права, передбачених п. г ч. 1 ст. 49 Закону України Про авторське право і суміжні права .

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" 13.12.2017 (згідно вхідного штампу місцевого господарського суду) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 13.12.2017 в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги викладені в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуване рішення господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, порушенні і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги (з урахуванням доповнень до апеляційної скарги) апелянт стверджує, що ПО ОКУАСП (в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") правомірно звертається до суду на підставі ст.ст. 50, 52 Закону України Про авторське право і суміжні права і має право на стягнення компенсації, оскільки ліцензійний договір укладений між ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" і ТОВ Ворнер/Чаппел , в силу ст. 204 ЦК України, є належним доказом наявності прав у позивача на спірний музичний твір.

Разом з тим, скаржник відзначає, що суд першої інстанції не встановив факт належного спростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди позивачу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" у справі № 910/16033/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/16033/17, розгляд апеляційної скарги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" призначено на 20.02.2018.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду 12.01.2018 (згідно вхідного штампу місцевого господарського суду) до Київського апеляційного господарського суду звернулась також Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" з апеляційною скаргою № 04.02/64 від 11.01.2018 в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN).

Обґрунтовуючи вимоги викладені в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права та неповному з'ясуванні обставин справи.

Так, скаржник стверджує, що суд першої інстанції при відмові у задоволенні позовних вимог дійшов помилкового висновку стосовно того, що ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" не надало доказів, що підтверджують його право готувати та підписувати виписки з системи ІРІ, оскільки це не відповідає чинній Угоді користувачів ІРІ від 30.01.2006.

Разом з тим, апелянт зауважує, що ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління, яка діє на підставі Статуту, Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 3/2003 від 22.08.2003.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 18.01.2018 апеляційну скаргу Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у справі № 910/16033/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/16033/17, розгляд апеляційної скарги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" призначено на 20.02.2018.

13.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надійшло ряд заяв з процесуальних питань, зокрема, заява в якій остання просить суд витребувати в ДО УААСП оригінал системи ІРІ; заява згідно якої скаржник просить суд не брати до уваги при винесенні рішення такий доказ, як виписки з системи ІРІ ; заява щодо підстав залишення без розгляду позовної заяви ДО УААСП.

Крім того, 13.02.2018 ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" подала до суду доповнення до апеляційної скарги, згідно яких просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також відзив на апеляційну скаргу ДО УААСП.

13.02.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від ТОВ "ІЛ МОЛІНО 2" надійшли відзиви на апеляційні скарги ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", відповідно до яких відповідач зазначає, що місцевий господарський суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про відмову ДО УААСП та ПО ОКУАСП у задоволенні позовів, а тому відсутні підстави для задоволення поданих апеляційних скарг.

Враховуючи, що в провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходяться дві апеляційні скарги (ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" та ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами") на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/16033/17 колегія суддів вважає за доцільне здійснювати спільний розгляд зазначених апеляційних скарг (аналогічна позиція викладена в абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011р.).

В судовому засіданні 20.02.2018 головуючий суддя поставив на обговорення клопотання ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" про витребування в ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" оригіналу системи ІРІ.

Представники ПО ОКУАСП та відповідач підтримали дане клопотання, просили суд клопотання задовольнити та витребувати в ДО УААСП оригінал системи ІРІ.

Представники ДО УААСП заперечували проти даного клопотання, зауважили, що не зможуть надати суду оригінал системи ІРІ, так як база даних ІРІ існує лише в електронному вигляді.

Колегія суддів розглянувши клопотання ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" про витребування в ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" оригіналу системи ІРІ відмовила в його задоволенні з підстав його недоречності, оскільки, як було повідомлено представниками ДО УААСП - оригінал системи ІРІ відсутній, а база даних ІРІ існує лише в електронному вигляді відповідно до Угоди користувачів ІРІ.

Представники ПО ОКУАСП вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримали, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. Проти доводів викладених в апеляційній скарзі ДО УААСП заперечували, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представники ДО УААСП підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав викладених в скарзі, просили суд апеляційну скаргу задовольнити. Заперечували проти доводів викладених в апеляційній скарзі ПО ОКУАСП, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти вимог викладених в апеляційних скаргах, просив суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи 1 в судове засідання 20.02.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлявся належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 09.2-04/5566/18 від 29.01.2018 та 09.2-04/5567/18 від 29.01.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведеного, враховуючи, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, беручи до уваги, що неявка третьої особи 1 не перешкоджає розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги ПО "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" за відсутності представника третьої особи 1 за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні 20.02.2018, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" не підлягають задоволенню, вимоги апеляційної скарги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" підлягають частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/16033/17 підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління, що підтверджується Свідоцтвом про облік організацій колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на Твори та Субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору видавник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єктів авторського права на території України способами, визначеними у пункті 5.1.1 Договору, у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього Договору.

Організація здійснює колективне управляння відповідно до Договору на території України.

Згідно п. 9.1. Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього Договору, будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав Видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим Договором, в порядку визначеному у цьому розділі.

Так, п. 9.2 визначено, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання, з ціллю захисту прав Видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: п. 9.2.1 пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації; п. 9.2.2. вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав Видавника, за умов отримання попередньої згоди Видавника.

Відповідно до п. 12.1 цей Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами і діє безстроково.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Видавник зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень Статуту.

Так, представником Організації було надано копію декларації музичних творів № 220 від 01.01.2016 до договору №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами 24.01.2014, згідно якої видавник передав в управління організації, зокрема, твір "Can't feel my face" (виконавець - The Weeknd).

Разом з тим, в підтвердження наявності у ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" майнових авторських прав на музичний твір "Can't feel my face" ПО "ОКУАСП" надав до суду ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ліцензіат).

Згідно п. 2.1 ліцензіар надає ліцензіату право на використання на протязі строку на території і способами, зазначеними в Договорі, всіх творів, які входять до Каталогу ліцензіара, за виключенням Продакшн Музика.

Роздруківки з каталогу. Для підтвердження права використання творів ліцензіар за вимогою ліцензіата надає завірені роздруківки із каталогу, які містять характеристики творів по формі наведеній в Додатку № 1 до даного Договору (п. 2.2).

Відповідно до п. 3.1 всі права по відношенню до творів, які надаються ліцензіату згідно даного Договору, обмежені об'ємом прав, наданих ліцензіару оригінальними клієнтами або ліцензіатами, або іншими правовласниками, про що ліцензіат періодично повідомляється.

Пунктом 3 передбачено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання з урахуванням положень п. 11.2. та закінчується 31.12.2014. Строк Договору може автоматично продовжуватись на наступний період в 1 (один) рік, до тих пір поки не буде розірваний однією із сторін.

Як вбачається з додатку № 1 до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, ліцензіар передав ліцензіату право на використання творів, зокрема, твору "Can't feel my face" (виконавець - The Weeknd).

Отже, за твердженням позивача, останній володіє майновими авторськими правами на музичний твір "Can't feel my face" та правомірно звертається до суду з відповідним позовом.

При цьому, в підтвердження факту використання відповідачем музичного твору "Can't feel my face" позивач надав суду акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання № 29/08/17 від 16.08.2017 складений представником організації Чередніченком Є.І., додаток до акту фіксації № 29/08/17 від 16.08.2017, диск відеозапису № MAD 5A5TE32234541D5 та копію фіскального чеку № 2374 від 16.08.2017 .

Відповідач заперечує проти позову з підстав правомірності використання спірного музичного твору, що підтверджує договором Доручення № 01-01/06/2017/КДС від 11.05.2017, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 2" та Товариством з обмеженою відповідальністю Контент Делівері Сервіс .

Таким чином, причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єктів авторського права.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Документами, які підтверджують право організації на звернення до суду за захистом авторського і (або) суміжних прав, є: свідоцтво про облік організації колективного управління; Статут; договір із суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав на управління майної правами на колективній основі; у певних випадках - договір з аналогічними іноземними організаціями, що управляють такими ж правами.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб.

Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Відповідно до п. 30.1 Постанови №12, у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.

З наведеного слідує, що у разі неодноразової передачі майнових прав на твір має бути встановлений весь ланцюг суб'єктів авторського права і обсяг прав які передавались від однієї особи (суб'єкта) до іншої, від автора до позивача у справі.

Отже, у разі відсутності Свідоцтва на твір позивач повинен довести належність йому майнових авторських прав на твір.

Пунктом 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище по тексту, ПО "ОКУАСП" доводячи належність йому авторського права на спірний музичний твір, посилається на договір №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 про управління майновими авторськими правами (укладений між ПО "ОКУАСП" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") та ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (укладений між ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна").

З даних договорів прослідковується передача майнових авторських прав на музичний твір "Can't feel my face" від ТОВ "Ворнер/Чаппелл" до ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" до ПО "ОКУАСП". Отже, вбачається неодноразова передача майнових прав на спірний музичний твір. Таким чином, враховуючи рекомендації Вищого господарського суду України надані в п. 30.1 постанови пленуму № 12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", судова колегія погоджується з твердженнями суду першої інстанції та вважає, що для з'ясування питання, який саме обсяг майнових прав було передано ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (згідно п. 3.1 Ліцензійного договору всі права по відношенню до творів, які надаються ліцензіару згідно даного Договору, обмежені об'ємом прав, наданих ліцензіату оригінальними клієнтами або ліцензіатами, або іншими правовласниками) судовою колегією має бути досліджено весь ланцюг передачі майнових прав від правовласників спірного музичного твору до ПО "ОКУАСП".

При цьому, договори про перехід виключних майнових авторських прав на музичний твір "Can't feel my face" від правовласників музичного твору до ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" в матеріалах справи відсутні та не надані позивачем ані суду першої інстанції (на вимогу ухвали суду від 17.10.2017), ані Київському апеляційному господарському суду.

Разом з тим, слід звернути увагу скаржника, що відповідно до п. 8.1 Договору про управління майновими авторськими правами №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 видавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") зобов'язується забезпечувати Організацію інформацією, яка необхідна для управління його правами, а згідно п. 8.2 Договору видавник зобов'язується впродовж 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідного запиту повідомляти Організацію про наявність прав на об'єкти авторського права, факт неправомірного використання яких встановлено Організацією.

Таким чином, ПО "ОКУАСП" в підтвердження належності майнових авторських прав на спірний музичний твір мала змогу звернутись до ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" з відповідним запитом для отримання інформації відносно наявності прав на музичний твір "Can't feel my face". Однак, даним правом ПП "ОКУАСП" не скористалось, що свідчить про недоведеність позивачем, при зверненні до суду з даним позовом, належності останньому майнових авторських прав на спірний музичний твір.

Посилання ж позивача на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) укладеного між ТОВ Ворнер мьюзік Україна та ТОВ Ворнер /Чаппел №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 слід вважати безпідставними.

Так, слід відмітити, що цей правочин є дійсно правомірним в повному обсязі але тільки для сторін цього правочину, оскільки відноситься до норм приватного права і відповідно розповсюджується на обмежене коло осіб, яких це стосується. Разом з цим, позивач не є автором твору "Can't feel my face" і його право не є безспірним, а правочин укладений між ТОВ Ворнер мьюзік Україна та ТОВ Ворнер /Чаппел (№ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014) не є в повній мірі належним доказом і може стати таким тільки в сукупністю з іншими належними доказами. До того ж, вищезазначений договір за своєю правовою природою (видом) відноситься до змішаних, бо передбачає не тільки консенсуальну частину - узгодження істотних умов, а і реальну - передачу наявних у однієї сторони невиключних майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності другій стороні. Разом з тим, факт наявності реальних прав не є презюмованим, він має доводитись в порядку і засобами передбаченими законом.

До того ж, не приймаються, як необґрунтовані твердження скаржника про те, що правомірність правочину №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 укладеного між ТОВ Ворнер мьюзік Україна та ТОВ Ворнер /Чаппел вже встановлювалась в судовому порядку, а отже, в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, так як для рішення господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішення господарського суду, є суб'єктний склад спору. При цьому, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в яких беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін, чого не просліджується у даному випадку.

За таких обставин, враховуючи, що Організацією не доведений весь ланцюг передачі майнових прав на зазначений об'єкт авторського права від автора до позивача, позивач, в порушення ст. 74 ГПК України, не довів належність йому авторського права на спірний музичний твір, а відповідно і права на захист.

У процесі перегляду справи, судом апеляційної інстанції здійснено дослідження наявних речових доказів, зокрема, відеозапис, наявний у цифровому вигляді на переносному оптичному диску, що міститься серед додатків до позовної заяви ПП "ОКУАСП" та акт фіксації комерційного використання музичних творів. Так, колегією суддів встановлено, що використання музичного твору "Can't feel my face" у ресторані Піцерія Іл Моліно за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 16 (в якому здійснює господарську діяльністю ТОВ "Іл Моліно 2") здійснювалося шляхом публічного виконання для фонового озвучення приміщення закладу за допомогою наявних в закладі технічних засобів, а саме аудіо колонок закріплених на стінній колоні; якість відеозапису та безперервна зйомка виключають можливість монтажу. Перебування представника ПО ОКУАСП в приміщенні закладу підтверджується наданим фіскальним чеком.

Таким чином, судом відхиляються у зв'язку з їх безпідставністю твердження відповідача про те, що неможливо достеменно встановити конкретний спосіб використання спірного музичного твору.

Разом з тим, вищезазначений акт та відеозапис колегія суддів вважає належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує факт використання відповідачем об'єктів авторського права (твір "Can't feel my face"), у зв'язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 71 „Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 року № 450) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Крім того, слід відмітити, що чинне законодавство не містить обов'язкових вимог до порядку проведення факту комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення та складання актів фіксації представником (-ами) організації колективного управління. А отже, посилання місцевого господарського суду на проведення фіксації публічного виконання спірного музичного твору (представником позивача) неналежним чином є помилковими.

Щодо позову третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN) в особі організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав", суд відзначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN) - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав", звернулись до місцевого господарського суду з позовною заявою, в силу ст. 26 ГПК України (в редакції чинній на час звернення), як треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 26 ГПК України (чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення місцевим господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Слід відмітити, що інститут третіх осіб у господарському процесі породжується багатосуб'єктністю матеріальних правовідносин і необхідністю участі у справі різних суб'єктів з метою захисту їх прав і законних інтересів.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, - це ймовірні суб'єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів. Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах з відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем.

Отже, після вступу у справу третіх осіб із самостійними вимогами (American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN) - організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав") ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" змінила свій статус з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та на разі користується усіма правами і несе усі обов'язки позивача у справі. При цьому, слід відмітити, що предметом спору у даній справі є стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав (використання твору "Can't feel my face"), враховуючи, що ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" заявляє самостійні вимоги на предмет спору, заява ПО ОКУАСП про залишення позовної заяви ДО УААСП без розгляду, з наведених у ній мотивів, не підлягає задоволенню. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав", в силу приписів ст. 26 ГПК України (чинні на час прийняття рішення), користується правами і обов'язками позивача у справі, а отже, самостійно визначає розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України № 3/2003 від 22.08.2003, що підтверджується, зокрема:

- наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2003 №311, згідно якого Державне підприємство Українське агентство з авторських та суміжних прав взято на облік організацій колективного управління (свідоцтво № 3/2003 від 22.08.2003 );

- наказом ДСІВ №392-н від 25.07.2013 Про припинення Державного підприємства Українське агентство з авторських та суміжних прав шляхом реорганізації (перетворення) в Державну організацію Українське агентство з авторських та суміжних прав ;

- листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.11.2017 Щодо діяльності ДО УААСП в якому повідомляється, що ДО УААСП перебуває на обліку Мінекономрозвитку як організація колективного управління на підставі свідоцтва № 3/2003 від 22.08.2003, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

За таких обставин, Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління на підставі свідоцтва № 3/2003 від 22.08.2003, а отже, твердження місцевого господарського суду про відсутність у ДО УААСП повноважень звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права, передбачених п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторські та суміжні права", не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України Про авторські і суміжні права організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

На основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав (ч. 5 ст. 48 Закону).

Система управління майновими авторськими правами на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів існує в рамках міжнародної неурядової організації - Міжнародної конфедерації авторських та композиторських товариств (CISАС), заснованої у 1926 році з метою забезпечення захисту творців духовних цінностей і координації технічної діяльності між товариствами авторів та композиторів. Дана організація підпорядковується і координується Всесвітньою організацією інтелектуальної власності.

ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" є єдиною в Україні організацією колективного управління музичними та літературними творами, яка має міжнародне значення, зокрема, є постійним і повноважним членом Міжнародної конфедерації авторських та композиторських товариств (CISAC).

Кожна організація, що є членом CISAC, має повну детальну інформацію щодо кожного члена та кожного твору, створеного його членами. Кожне товариство-член CISAC надає іншим членам CISAC імена своїх членів, а також іншу інформацію, згідно якої їх члени можуть бути ідентифіковані.

Товариства можуть отримати такі дані за допомогою юридично дійсних та аутентичних електронних баз даних, які складають частину мережевого проекту Загальна Інформаційна Система CISAC ( Cis-Net ), в тому числі системи ІРІ.

Згідно з Угодою користувачів ІРІ від 30.01.2006, укладеною Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори SUISА (як адміністратором системи ІРІ) та ДП "УААСП" (як користувачем), SUISA надав користувачеві доступ до системи ІРІ, тобто міжнародної бази даних та інформаційної система, яка є підсистемою Загальної інформаційної системи (CIS), в якій містяться дані щодо правовласників авторських майнових прав на музичні твори, передані в колективне управління авторсько-правовим організаціям - членам CISAC.

Відповідно до п. 4.1. Угоди Користувачів ІРІ, користувач має право вести пошук даних використовуючи інструментарій (інформаційну-довідкову службу тощо), доступний для цих цілей і використовувати дані одноособово відповідно до цілей, визначених статутом. З метою здійснення захисту суб'єкта авторського права Користувач має право пред'являти в усі судові та правоохоронні органи тільки ту частину даних Системи ІРІ, яка стосується цього суб'єкта авторського права.

В матеріалах справи наявна виписка із системи ІРІ з якої вбачається, що майновими авторськими правами на музичний твір "Can't feel my face" управляють іноземні авторсько-правові організації: American Society of Composers, Authors and Publishers (ASCAP), Svenska Tonsattares Internationella Musikbyra (STIM) та Society of Composers, Authors and Music Publishers of Canada (SOCAN), які отримали майнові авторські права безпосередньо від своїх засновників/членів - авторів Kotecha Savan Harish, Sandberg Martin Karl, Payami Ali, Svensson Peter Anders, Tesfaye Abel на підставі авторських договорів.

В свою чергу, на території України ДО УААСП, як організація колективного управління, управляє майновими авторськими правами іноземних суб'єктів авторського права, зокрема правом дозволяти чи забороняти публічне виконання/сповіщення музичного твору "Can't feel my face" та несе зобов'язання щодо захисту таких прав у судовому порядку на підставі:

1. Договору про взаємне представництво інтересів укладеного між Державним підприємством Українське агентство з авторських та суміжних прав і AMERICAN SOCIETY OF COMPOSERS AUTHORS AND PUBLISHERS (ASCAP) від 01.01.2006;

2. Договору про взаємне представництво інтересів укладеного між Державним підприємством Українське агентство з авторських та суміжних прав і SVENSKA TONSДTTARES INTERNATIONELLA MUSIKBYRА (STIM) від 01.01.2006;

3. Договору про взаємне представництво інтересів укладеного між Державним підприємством Українське агентство з авторських та суміжних прав і SOCIETY OF COMPOSERS, AUTHORS AND MUSІK PUBLISHERS OF CANADA (SOCAN) від 01.01.2006.

За таких обставин, Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" довела належність їй авторського права на музичний твір "Can't feel my face" (виконавець The Weekend).

Разом з тим, колегія суддів відхиляє, як безпідставні доводи відповідача стосовно того, що система ІРІ - це лише електронна база даних та інформаційна система, яка не підтверджує юридичні факти отримання/передачі майнових авторських прав і обсяг цих прав, оскільки такі доводи фактично спростовуються змістом пунктів 2.1-2.2, абз. 3 п. 4.1, п. 6.2 Угоди користувачів ІРІ. Крім того, суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів, які б спростовували достовірність та актуальність даних системи ІРІ.

До того ж, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права інформація про управління правами - інформація, в тому числі в електронній (цифровій) формі, що ідентифікує об'єкт авторського права і (або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об'єкт авторське право і (або) суміжні права, або інформація про

умови використання об'єкта авторського права і (або) суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до примірника об'єкта авторського права і (або) суміжних прав або вміщений у нього чи з'являється у зв'язку з його повідомленням до загального відома.

В підтвердження факту використання твору "Can't feel my face" відповідачем, ДО УААСП посилається на докази надані ПО ОКУАСП, а саме: акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання № 29/08/17 від 16.08.2017, додаток до акту фіксації № 29/08/17 від 16.08.2017, диск відеозапису № MAD 5A5TE32234541D5 та копію фіскального чеку № 2374 від 16.08.2017 .

Враховуючи обставини справи, зокрема, вступ ДО УААСП у справу на підставі ст. 26 ГПК України (чинна на момент прийняття оскаржуваного рішення), колегія суддів приймає наведені докази в якості підтвердження факту використання спірного музичного твору відповідачем, оскільки, як було зазначено вище, дані докази є належними та допустимими, та підтверджують факт використання спірного музичного твору відповідачем. При цьому, відповідно до ч. 2 п. 29 постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 саме відповідач має спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди.

Так, відповідач стверджує, що правомірно використовує спірний музичний твір у приміщенні ресторану Піцерія Іл Моліно , оскільки відповідач отримав ліцензію на правомірне використання музичних творів з репертуару ДО УААСП на підставі: - Договору доручення № 01-01/06/2017 КДС від 11.05.2017 (зі змінами та доповненнями) укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Контент Ділівері Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 2"; - Договору № 01/2014 від 27.12.2013 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Контент Ділівері Сервіс та Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

Проте, як вбачається з матеріалів справи, станом на 13.12.2016 Договір № 01/2014 від 27.12.2013 укладений між ТОВ Контент Ділівері Сервіс є припиненим в силу п. 5.3. та 5.4. Договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" від 15.11.2016 № 04.03/3437 про розірвання договору, який адресований ТОВ Контент Ділівері Сервіс (а.с. 93, т.1).

Отже, починаючи з 13.12.2016 відповідач у своїй господарській діяльності використовував музичні твори без відповідного договору від суб'єкта авторського права чи організації колективного управління, що є порушенням вимог Закону України Про авторське право і суміжні права . При цьому, саме ТОВ "Іл Моліно 2", яке здійснює господарську діяльність у відповідному закладі, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим п. "а" ст. 50 Закону, за яке п. "г" ч. 2 ст. 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Так, у п. 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Відповідно до п. 51.3 постанови Пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 у визначенні розміру компенсації господарським судам слід виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

В позовній заяві ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" просить суд стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав на музичний твір "Can't feel my face" в розмірі 96 000 грн. (10 МЗП (станом на 1 січня 2017 - 3200) за одне порушення на користь трьох правовласників).

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 16.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а застосовується розрахункова величина у розмірі 1600 грн.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідачем здійснювались дії по отриманню прав на використання об'єктів авторського права та обставини порушення ТОВ "Іл Моліно 2" майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення компенсації у загальному розмірі 16 000,00 грн., тобто у розмірі мінімальної компенсації за використання твору.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іл Моліно 2" компенсації у розмірі 96 000 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 16 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє із зазначених вище підстав.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 „Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене в постанові, апеляційна скарга Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" не підлягає задоволенню, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують. Разом з тим, апеляційна скарга Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 підлягає частковому скасуванню, як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для його скасування у відповідній частині.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" судові витрати покладаються на апелянта; у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" судові витрати розподіляються між скаржником та відповідачем пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 277, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/16033/17 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/16033/17 задовольнити частково.

3. Пунк 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/16033/17 скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ МОЛІНО 2" (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 15, ЄДРПОУ: 40023421) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 41, літ. А , оф. прим. 1-3, ЄДРПОУ: 31025266) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав та 266 (двісті шістдесят шість) грн. 67 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/16033/17 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ МОЛІНО 2" (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 15, ЄДРПОУ: 40023421) на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 41, літ. А , оф. прим. 1-3, ЄДРПОУ: 31025266) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5 . Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/16033/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.02.2018

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко