Рішення

від 03.01.2018 по справі 817/1805/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 січня 2018 року м. Рівне №817/1805/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олес" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Олес (далі ТзОВ фірма Олес ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі ГУ ДФС у Рівненській області) та враховуючи заяву про зміну предмету позову (а.с. 59-63) просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.09.2017 р. та № НОМЕР_2 від 19.09.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що нарахування податкових зобов'язань з ПДВ є неправомірним, оскільки податковим органом не прийнято до уваги те, що договірні відносини з поставки товару, встановлені між позивачем та ТзОВ Торговим домом Любисток , не охоплювали поставку товарів на суму помилково перерахованих коштів. Таким чином, операції з повернення помилково перерахованих коштів не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Додатково зазначає, що враховуючи, наявність документального підтвердження намірів позивача використовувати придбане нерухоме майно в господарській діяльності, висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 354659,00 грн. є помилковим.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх повністю.

Представник відповідача ГУ ДФС у Рівненській області у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с. 167-169). Зокрема, контролюючим органом зауважено, що, позивач в період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. отримував кошти від ТзОВ Торговий дім Любисток з призначенням платежу: За товари згідно рахунку , однак податкові зобов'язання з ПДВ не нараховувались, податкові накладні не складались, а відтак, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення - рішення про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1028011,00 грн.

Крім того, враховуючи відсутність: списання матеріалів на будівництво, ремонту; укладення договорів з будівельними організаціями; отримання дозвільних документів на будівництво та реконструкцію придбаних будівель, представником відповідача зроблено висновок про не використання придбаного нерухомого майна в господарській діяльності та заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 354659,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТзОВ фірми Олес з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. За результатами вказаної перевірки було складено акт № 790/17-00-14-01/31479062 від 04.09.2017р. (далі Акт перевірки) (а.с. 18-45).

За висновками Акта перевірки ТзОВ фірмою Олес допущено порушення, зокрема, вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 822409,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту на суму 595300,00 грн.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1 від 19.09.2017 р. за платежем: податок на додану вартість в сумі 1028011,00 грн. в т.ч. за податковими зобов'язаннями 822409,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 205602,00 грн. (а.с. 65-66);

- № НОМЕР_2 від 19.09.2017 р. на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 595300,00 грн. (а.с. 67).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Підпунктом а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю;

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, якщо договірні відносини щодо постачання товарів/послуг наявні, то на дату надходження коштів на банківський рахунок у платника податку відповідно до статті 187 Податкового кодексу України виникають податкові зобов'язання з ПДВ.

Разом з тим, згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України від 22 січня 2004 року № 22 із змінами і доповненнями, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Відповідно до статті 6 Указу Президента України від 16 березня 1995 року № 227/95 Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України зі змінами та доповненнями, підприємства, незалежно від форм власності, мають повертати платникам у п'ятиденний термін помилково зараховані на їхні рахунки кошти. Якщо власник рахунку не повернув у зазначений термін помилково одержані кошти, то їх повернення має здійснюватись у загальному претензійно-позовному порядку.

Враховуючи зазначене, при отриманні на поточний рахунок коштів, які помилково перераховані контрагентом (не як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню), податкові зобов'язання платником не нараховуються та, відповідно, податкова накладна не складається.

Твердження відповідача про наявність договірних відносин, щодо отримання сум помилково перерахованих коштів, суд вважає помилковими, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. ТзОВ фірма Олес здійснювала реалізацію маку, приправ та спецій для ТзОВ Торговий дім Любисток на підставі Договору поставки № 12/13 від 18 листопада 2013 року (далі Договір поставки) (а.с. 128-130).

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставки, поставка товару здійснюється партіями згідно поданих заявок на умовах відстрочки платежу, протягом 5 (п'яти) робочих дні зі складу, або 45 (сорок п'ять) робочих днів при відсутності товару на складі.

Пунктом 3.2. Договору поставки встановлено, що факт поставки товару (перехід права власності) засвідчується підписанням видаткової накладної Покупцем та Постачальником. Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару.

Згідно з пунктом 4.1. Договору поставки, вартість партії товару погоджується Сторонами у відповідній видатковій накладній. Загальна вартість даного Договору складає суму вартостей всіх видаткових накладних (пункт 4.2. Договору поставки).

Відповідно до поданих ТзОВ Торговий дім Любисток заявок на поставку товарів, виписаних рахунків та видаткових накладних (а.с. 104-127), ТзОВ фірмою Олес в перевіряємому періоді було поставнено товар на суму, що становить за 2014 рік - 284656,08 грн., за 2015 рік 1602594,59 грн., за 2016 рік - 3429237 грн., що в т.ч. підтверджується оборотно - сальдовими відомостями по рах.361 (а.с. 98-102) та Актом звірки (а.с.103).

З матеріалів справи вбачається, що на вказану реалізацію ТОВ фірма Олес задекларувала податкові зобов'язання та виписала/зареєструвала на адресу ТзОВ Торговий дім Любисток податкові накладні у відповідності до пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 та статті 201 Податкового кодексу України.

На суму помилково перерахованих коштів від ТзОВ Торговий дім Любисток заявки на постачання товари не надавались, видаткові накладні не складались, фактична поставка товару не відбувалась. Разом з тим, ТзОВ Торговий дім Любисток надав позивачу листи - заяви про необхідність повернення помилково перерахованих коштів (а.с.75-97).

Таким чином, оскільки договірні відносини встановлені між сторонами на підставі Договору поставки № 12/13 від 18 листопада 2013 року не охоплювали поставку товарів на суму помилково перерахованих коштів, дані операції не підпадають під об'єкт оподаткування ПДВ відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. За таких обставин, контролюючий орган не мав права приймати оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 19.09.2017 р. за платежем: податок на додану вартість в сумі 1028011,00 грн. в т.ч. за податковим зобов'язанням 822409,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 205602,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не наведено доводів та не визначено реквізити платіжних доручень на підтвердження факту використання позивачем саме помилково перерахованих коштів для забезпечення своєї господарської діяльності.

За приписами частини 2 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними на власний розсуд.

Також, суд не погоджується з висновками контролюючого органу, щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з не використанням придбаних активів у господарській діяльності.

Судом встановлено, що згідно нотаріально засвідчених договорів купівлі - продажу від 12.05.2015 р. (а.с. 140-142, 144-146, 148-150, 152-154), ТзОВ фірмою Олес (Покупець) придбано у ПАТ Укртелеком (Продавець) нерухоме майно, а саме:

- незавершене будівництво, зблоковану будівлю (готовність об'єкта нерухомого майна 49 %), розташовану за адресою: Рівненська область, Рівненській район, с/рада Білокриницька, автодорога Київ - Чоп 323 км, вартіcтю 524034,00 грн., в т.ч. ПДВ 87339,00 грн.;

- караульне приміщення площею 58,3 кв.м, розташованого за адресою: Рівненська область, Рівненській район, с/рада Білокриницька, автодорога Київ - Чоп 323 км, вартістю 134041,20 грн., в т.ч. ПДВ 22340,20 грн.;

- незавершену топливозаправку площею 19,8 кв.м, розташовану за адресою: Рівненська область, Рівненській район, с/рада Білокриницька, автодорога Київ - Чоп 323 км, вартістю 36403,20 грн., в т.ч. ПДВ 6067,20 грн.;

- незавершене будівництво, технічну будівлю, розташовану за адресою: Рівненська область, Рівненській район, с/рада Білокриницька, автодорога Київ - Чоп 323 км, вартістю 1423689,60 грн., в т.ч. ПДВ 237281,60 грн.

Державну реєстрацію права власності на вказані будівлі проведено 12.05.2015 року в Державному реєстр речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами з державного реєстру (а.с. 139, 143, 147, 151) .

Розрахунки за придбане нерухоме майно проведено в повному обсязі, кредиторська заборгованість, станом на 31.12.2016 року, відсутня, придбані основні засоби обліковуються на рах.152 в сумі 1765140,00 грн.

ТзОВ фірмою Олес включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, у зв'язку з придбанням у ПАТ Укртелеком нерухомого майна у травні 2015 року. Суми ПДВ, сплачені в ціні майна та відображені в належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ПАТ Укртелеком , що має статус платника податку на додану вартість (а.с. 155-159).

Однак, враховуючи відсутність: списання матеріалів на будівництво, ремонту; укладення договорів з будівельними організаціями, щодо виконання будівельних робіт; отримання дозвільних документів на подальше будівництво та реконструкцію придбаних будівель, відповідачем зроблено висновок про не використання вказаного майна та заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 354659,00 грн. Суд вважає даний висновок ГУ ДФС у Рівненській області неправомірним та необгрунтованим, зважаючи на наступне.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та з урахуванням характерних ознак незавершеного будівництва слід визнати, що об'єкт незавершеного будівництва - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства, однак використання її є обмеженим.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Однак, аналіз законодавства дає підстави для висновку: абсолютність прав власника зовсім не означає, що ніхто і ніколи не може їх обмежити.

Відповідно до частини 5 статті 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Згідно з частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Аналогічна норма міститься в частині 4 статті 26 Закону України Про планування і забудову територій .

Судом встановлено, що земельна ділянка на якій знаходяться придбані об'єкти нерухомого майна перебуває у власності Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, що унеможливлює повноцінне використання даного майна до укладення договору оренди.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8-14) основними видами діяльності позивача є: Код КВЕД 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; Код КВЕД 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; Код КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою укладення договору оренди земельної ділянки та отримання дозволу на проведення робіт з будівництва та реконструкції придбаного нерухомого майна, дотримуючись процедури визначеної статтями 12, 93 Земельного кодексу України та статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , позивачем:

- направлено клопотання до Голови Білокриницької сільської ради про укладення договору оренди земельної ділянки площею 2,15 га (кадастровий номер: 5624680700:014:0063) (а.с. 134);

- направлено клопотання до Голови Білокриницької сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,15 га (кадастровий номер: 5624680700:014:0063) в оренду на 50 років для будівництва та обслуговування обєктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування(а.с. 133);

- відповідно до Рішення Білокриницької сільської ради від 11.08.2016 р. отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,15 га (кадастровий номер: 5624680700:014:0063) (а.с. 131);

- направлено клопотання до Експертно - консалтингової фірми Приватна справа про розроблення проекту землеустрою (а.с. 132);

- відповідно до Рішення Білокриницької сільської ради від 02.06.2015 р. отримано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(а.с. 135);

- направлено клопотання в Управління Держгеокадастру в Рівненській області про надання витягу з технічної документації про нормативну грощову оцінку земельної ділянки (а.с. 136);

- отримано дозвіл від ПАТ Укрнафта на приєдання придбаних будівель до власної ПЛ - 10 кВ розташованої на автодорозі Київ- Чоп 317 км. (а.с. 137).

Дані документи, а також, факт неможливості отримання дозволу на проведення будівельних робіт та робіт з реконструкції приміщень без оформленняґ договору оренди землі не буди враховані податковим органом як під час проведення перевірки, так, і під час розгляду заперечень на акт перевірки та проведення процедури адміністративного оскарження.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем протягом 2015-2016 років задекларовані та сплачені суми податку на придбане нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що підтверджуєтьмя Деклараціями та платіжними дорученями (а.с. 162-167).

Таким чином, враховуючи, що документально є підтвердженим наміри позивача використовувати придбане нерухоме майно в господарській діяльності, висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 354659,00 грн. не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та належать до задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0006461401 від 19.09.2017 р. та №0006471401 від 19.09.2017 р. слід визнати протиправними і скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене, позивачу слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області 24349 (двадцять чотири тисячі триста сорок дев'ять) грн. 67 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжних доручень № 2393 від 28.11.2017 р. (а.с. 58) та № 2392 від 28.11.2017 р. (а.с. 64).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" № НОМЕР_1 від 19.09.2017 та форми "В4" № НОМЕР_2 від 19.09.2017.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олес" (код ЄДРПОУ 31479062, 33024, вул. Соборна, 444 А, м. Рівне, рівненської області) за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, 33000, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненської області) судові витрати на суму 24349 (двадцять чотири тисячі триста сорок дев"ять) грн. 67 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 05 січня 2018 року

Суддя Зозуля Д.П.