Ухвала

від 09.01.2018 по справі 905/258/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

09.01.2018 Справа № 905/258/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Нарожній М.С.,

розглянувши матеріали за скаргою: Маріупольської місцевої прокуратури №2, м.Маріуполь Донецької області

до Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області, м.Маріуполь Донецької області

у справі за позовом : Прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави, в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області

до Дочірнього підприємства Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-виробничий комплекс "АЛЬТЕР-ЕГО", м.Маріуполь Донецької області

про стягнення 16024 грн. 31коп.

представники сторін та ВДВС у судове засідання не з'явились

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2015 позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави, в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, до Дочірнього підприємства Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-виробничий комплекс "АЛЬТЕР-ЕГО" про стягнення заборгованості 16024грн31коп. були задоволені.

10.07.2015 господарським судом були видані судові накази на примусове виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/258/15.

Маріупольська місцева прокуратура №2 звернулась до суду зі скаргою №70-4098-17 від 04.11.2017р. на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області, відповідно до якої просить суд: 1) визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 щодо повернення Маріупольській місцевій прокуратурі №2 без прийняття до виконання наказу, виданого господарським судом Донецької області 10.07.2015 на примусове виконання рішення суду від 30.06.2015 у справі № 905/258/15 про стягнення з Дочірнього підприємства «Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий комплекс «АЛЬТЕР- ЕГО» на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 12365,48 грн. та пені в сумі 3658,83 грн.; 2) визнати незаконним та скасувати рішення старшого держаного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 викладене у повідомленні від 24.10.2017 без номеру про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.

Ухвалою господарського суду Донецької області №905/258/15 від 13.11.2017р. вищевказану скаргу було призначено до розгляду.

В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що державним виконавцем неправомірно винесено повідомлення від 24.10.2017р. про повернення виконавчого документу стягувачу.

Представники сторін та ВДВС у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

12.12.2017р. на адресу суду від ВДВС надійшов відзив б/н від 04.12.2017р., в якому останній просить суд відмовити у задоволенні скарги.

18.12.2017р. на адресу суду від Департаменту міського майна Маріупольської міської ради надійшло клопотання №36-69698-36.1 від 06.12.2017р., в якому останній просить суд проводити розгляд скарг за відсутності свого представника.

Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ місцезнаходженням відповідача (боржника) є: вул. Гранітна, 116, місто Маріуполь, Донецька область, 87500.

Поштова кореспонденція суду направлялась на вищевказану адресу боржника, але була повернута на адресу суду з відміткою про причину повернення немає такого підприємства .

Відповідно до ч.2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши, наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представника ДВС, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2015 позовні вимоги Прокурора Орджонікідзевського району в інтересах держави, в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, до Дочірнього підприємства Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-виробничий комплекс "АЛЬТЕР-ЕГО" про стягнення заборгованості 16024грн31коп. були задоволені.

10.07.2015 господарським судом були видані судові накази на примусове виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 905/258/15.

19.10.2017 на адресу Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшла заява Маріупольської місцевої прокуратури № 2 про пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме наказу № 905/258/15 виданого 10.07.2015 господарським судом Донецької області про стягнення з Дочірнього підприємства "Маріупольська школа І-ІІІ ступенів" Товариства з обмеженою відповідальністю "Учбово-виробничий комплекс "АЛЬТЕР-ЕГО" м. Маріуполь (87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гранітна, 116, код ЄДРПОУ 31971874) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 25, р/р 35420201041699 в ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 23599040 витрати за послуги орендодавця в сумі 1419,41 грн.

24.10.2017р. державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

В обґрунтування повідомлення було зазначено, що стягувачем за наказом є Департамент міського майна Маріупольської міської ради, який не є державним органом, а тому, за звернення до ВДВС має бути сплачений авансовий внесок (ст. 26 Закону України Про виконавче провадження).

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Маріупольська місцева прокуратура №2 не погодилась з вищевказаним повідомленням, у зв'язку з чим звернулась до господарського суду з даною скаргою.

Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 набрав чинності 05.10.2016.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" .

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент утворення спірних правовідносин) передбачено, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних-правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, якщо господарським судом прийнято до розгляду позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави, державний орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних відносинах, набуває статусу позивача. Ця норма кореспондується з нормою ст. 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент утворення спірних правовідносин) відповідно до якої позивачами є підприємства та організації, в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Такий державний орган наділено процесуальними правами, наданими позивачу ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент утворення спірних правовідносин). Господарський процесуальний кодекс України не містить обмежень щодо процесуальних прав державного органу, який виступає позивачем у справі, порушеній за позовом прокурора. Процесуальні права такого позивача не можуть бути обмежені прокурором, який подав позов в інтересах держави. Частиною 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент утворення спірних правовідносин) передбачено, що у разі відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. В такому випадку прокурор набуває статусу позивача, тобто наділяється усіма правами позивача, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент утворення спірних правовідносин) та іншими нормами ГПК України.

Стягувачем по справі визначено - Департамент міського майна Маріупольської міської ради, який є органом місцевого самоврядування.

Департамент міського майна, як і його засновник - Маріупольська міська рада не є державними органами та не звільнені від сплати авансового внеску відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", звертаючись із заявою про відкриття виконавчого провадження прокурор повинен був до такої заяви долучити документ про сплату стягувачем (Департаментом міського майна Маріупольської міської ради) авансового внеску в розмірі, встановленому ст.26 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного, скарга Маріупольської місцевої прокуратури №2, м.Маріуполь Донецької області на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області, м.Маріуполь Донецької області не підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження» , ст.ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Маріупольської місцевої прокуратури №2, м.Маріуполь Донецької області на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області, м.Маріуполь Донецької області про: 1) визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 щодо повернення Маріупольській місцевій прокуратурі №2 без прийняття до виконання наказу, виданого господарським судом Донецької області 10.07.2015 на примусове виконання рішення суду від 30.06.2015 у справі № 905/258/15 про стягнення з Дочірнього підприємства «Маріупольська школа І-ІІІ ступенів Товариства з обмеженою відповідальністю «Учбово-виробничий комплекс «АЛЬТЕР- ЕГО» на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 12365,48 грн. та пені в сумі 3658,83 грн.; 2) визнання незаконним та скасування рішення старшого держаного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 викладене у повідомленні від 24.10.2017 без номеру про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття - 09.01.2018р.

Ухвала може бути оскаржена в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу IV ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна