Рішення

від 27.12.2017 по справі 823/1137/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2017 року справа № 823/1137/17

18 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі-відповідач), в якому з урахуванням зміни позовних вимог просить:

- визнати дії Державної інспекції з винесення акту обстеження земельної ділянки незаконними;

- визнати протиправним та скасувати акт обстеження земельної ділянки від 11.11.2016 №8, складений старшим державним інспектором сільського господарства у Черкаській області.

Ухвалою суду від 27.12.2017 закрито провадження в частині визнання протиправним та скасування акту обстеження земельної ділянки від 11.11.2016 № 8.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.11.2016 старшим державним інспектором інспекції сільського господарства у Черкаській області складено акт обстеження земельної ділянки № 8, в якому встановлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами 7124987000:02:001:0014, 7124987000:02:001:0015 використовуються орендарем (позивачем у справі) не у відповідності до виду використання, визначеного договорами оренди. Даний акт вважає незаконним, тому що у випадку виявлення такого порушення і складення акту обстеження земельної ділянки посадові особи у сфері самоврядного контролю повинні передати відповідні матеріали державному інспектору, який ініціює процедуру припинення права користування земельною ділянкою. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. При цьому, зазначив, що ним не було отримано жодного документу, в якому б його попереджали про ймовірні порушення та необхідність їх припинити. При складанні акта не були присутні ні він особисто, ні його представники. Про існування такого акту та претензій до нього з боку контролюючого органу дізнався лише 05.07.2017 року, тоді коли ознайомився із матеріалами цивільної справи № 707/658/17 за позовом керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок, що розглядалась Черкаським районним судом Черкаської області. З приводу використання наданих земельних ділянок не за цільовим призначенням пояснює, що на більшості наданої в оренду території росте амброзія, яка з кожним роком розповсюджується та все більше витісняє цінні кормові трави, що ростуть на пасовищах та сінокосах, тому для покращення кореневої системи було посіяно сільськогосподарські культури.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В письмовому відзиві на позовну заяву, відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, як посадова особа вправі вчиняти відповідні дії щодо здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та діяв виключно у відповідності, на підставах і в межах, визначених чинним законодавством України.

Проведеною перевіркою встановлено, що земельні ділянки, які надані в оренду позивачу для сінокосіння та випасання худоби, часткова знаходиться під посівами кукурудзи інша частина переорана та містить ознаки посіву сільськогосподарської культури соняшник, тобто землі використовуються не за цільовим призначенням.

У судовому засіданні представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено таке.

27.02.2015 між головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та позивачем укладено договори оренди землі, якими надані в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби.

Згідно акту обстеження земельної ділянки № 8 від 11.11.2016, що складений старшим державним інспектором інспекції сільського господарства у Черкаській області ОСОБА_3 встановлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами 7124987000:02:001:0014, 7124987000:02:001:0015 використовуються позивачем не за цільовим призначенням, що визначене договорами оренди.

Так, земельна ділянка площею 58,8291 га знаходиться під посівами кукурудзи та частково скошена, а земельна ділянка площею 11,1598 га переорана та містить ознаки посіву сільськогосподарської культури соняшник.

Проте, позивач вважаючи дії відповідача щодо складання акту обстеження земельної ділянки протиправними, та такими, що порушують права та законні інтереси, звернувся за захистом їх до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України 28 червня 1996 року, Земельним кодексом України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 Земельного кодексу України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до пункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 № 963-IV (далі - Закон № 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 Закону № 963-IV об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 Закону № 963-IV державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Так, згідно положень статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Статтею 10 Закону № 963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, старший державний інспектор Дрозденко В.І., який є державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мав право, зокрема, здійснювати перевірку земельних ділянок, що перебувають у користуванні позивача та відповідно скласти акт обстеження земельної ділянки.

З наведених обставин та правових норм вбачається, що здійснюючи перевірку наданих у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Щодо посилання позивача на проведення вказаної перевірки без його участі, як на підставу визнання дій відповідача протиправними, суд зазначає, що жоден чинний нормативно-правовий акт, який регулює спірні правовідносини не містить застережень щодо обов'язкового повідомлення суб'єкта господарювання чи уповноважених ним осіб про здійснення перевірки за використанням земельної ділянки чи щодо обов'язкової присутності цих осіб при здійсненні перевірки.

Натомість, ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України.

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість проведення перевірки використання земельної ділянки за відсутності особи, яка використовує цю земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства України.

При цьому, з матеріалів справи встановлено, що предметом проведеної уповноваженою особою відповідача перевірки були земельні ділянки, надані суб'єкту господарювання (позивачу) у користування, а не суб'єкт господарювання при здійсненні ним господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 09.01.2018.