Постанова

від 11.01.2018 по справі 927/966/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2018 р. Справа№ 927/966/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача Аніщенко О.Г. довіреність № 1 від 10.01.18

від відповідача Віротченко К.А. довіреність № б/н від 24.05.17,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради

на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.11.2017 року

у справі №927/966/17 (суддя М.П. Цимбал-Нарожна)

за позовом Приватного підприємства "Ротонда-К", Чернігівська обл., м. Ніжин

до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради, Чернігівська обл., м. Ніжин

про стягнення 264 924, 27 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Приватне підприємство "Ротонда-К" подало до господарського суду Чернігівської області позов до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради про стягнення 264 924, 27 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено строки виконання своїх зобов`язань за договором підряду №113 від 26.07.2011 року у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% та інфляційні.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.11.2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради на користь Приватного підприємства "Ротонда-К" 15 919, 31грн. 3% річних, 157 204, 27грн. інфляційних, всього 173 123, 58 грн., а також 2 596, 85 грн. судового збору та 3 000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 20.11.2017 року по справі №927/966/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема скаржник вказує, що позивачем тільки під час розгляду справи №927/612/16 були усунені недоліки виконаних робіт, наявність яких стала підставою для не підписання відповідачем акту виконаних робіт за лютий 2014 року. Крім того, скаржник звертає увагу, що дія укладеного договору підряду між позивачем та відповідачем закінчилася 26.07.2013 року, оскільки термін здачі об`єкту був визначений 26.07.2013 року, а відтак позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення заявлених сум у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 року у справі №927/966/17 апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 20.11.2017 року у справі №927/966/17 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.01.2018 року.

В судовому засіданні 11.01.2018 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.07.2011 року між Управлінням ЖКГ та будівництва Ніжинської міської ради (Замовник) та ПП "Ротонда-К" був укладений договір підряду №113 (надалі-Договір), на виконання умов якого позивач виконав роботи з будівництва прибудови спортзалу 30х12 до школи №6, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити роботи з будівництва прибудови спортзалу 30х12 до школи №6. Згідно п. 1.2. Договору вартість робіт з будівництва прибудови спортзалу 30х12 до школи №6 становить 182 206, 00грн. (а.с. 16-18).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.07.2017 року по справі № 927/612/16 позовні вимоги ПП "Ротонда -К" до Управлінням ЖКГ та будівництва Ніжинської міської ради задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 182 206, 00 грн. боргу за виконані роботи за договором підряду №113 від 26.07.2011 року. (а.с. 9-15).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що зі змісту рішення господарського суду Чернігівської області від 11.07.2017 року по справі №927/612/16 вбачається, що момент настання обов'язку відповідача щодо сплати виконаних позивачем робіт, не зважаючи на відмову відповідача підписати акт прийняття виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року є 20.02.2014 року.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №716 від 20.09.2017 року, відповідно до якого відповідач сплатив заборгованість за договором підряду №113 від 26.07.2011 року в розмірі 182 206, 00 грн. (а.с. 19). Тобто, рішення господарського суду Чернігівської області від 11.07.2017 року по справі №927/612/16 є виконано.

Отже, оскільки відповідачем було порушено строки виконання основного зобов`язання за договором, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 16 628, 17 грн. пені за період з 21.01.2013 року по 20.08.2014 року, 228 468, 10 грн. інфляційних за період з березня 2014 року по вересень 2017 року та 19 828, 00 грн. 3% річних за період з 21.02.2013 року по 20.09.2017 року.

Проте, в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було подано клопотання про застосування строку позовної давності. (а.с. 30-31).

Місцевим господарським судом частково задоволено клопотання про застосування строку позовної давності з чим колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Разом із тим, главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 Цивільного кодексу України).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням , то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України), а тому 20.09.2017 року (дата здійснення розрахунку за виконані роботи) і є датою, коли зобов'язання по сплаті основного боргу припинилося.

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Зважаючи на викладене, інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 Цивільного кодексу України.

Звертаючись з даним позовом 23.10.2017 року, позивач просив стягнути з відповідача 16 628, 17 грн. пені за період з 21.01.2013 року по 20.08.2014 року, 228 468, 10 грн. інфляційних за період з березня 2014 року по вересень 2017 року та 19 828, 00 грн. 3% річних за період з 21.02.2013 року по 20.09.2017 року, тому задоволенню підлягають вимоги про стягнення 157 204, 27 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період із листопада 2014 року по вересень 2017 року та 15 919, 31 грн. - 3 % річних за період із 23.10.2014 року по 20.09.2017 року. У стягненні 3 % річних у сумі за період із 21.02.2014 року по 22.10.2014 року та інфляційних втрат, нарахованих за період із березня 2014 року по жовтень (включно) 2014 року слід відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності, що й було зроблено судом першої інстанції.

Також місцевим господарським судом вірно застосовано ст. 258 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При зверненні з даним позовом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 16 628, 17 грн. за період з 21.01.2013 року по 20.08.2014 року.

Як встановлено вище, що момент настання обов'язку відповідача щодо сплати виконаних позивачем робіт є 20.02.2014 року, відтак строк позовної давності щодо нарахування відповідачу пені встановлений законом у 1 рік спливає 21.08.2015 року, тому судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 21.01.2013 року по 20.08.2014 року, оскільки останній звернувся з відповідним позовом 23.10.2017 року поза межами строків позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству (на момент винесення оскаржуваної ухвали) та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2017 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2017 року у справі № 927/966/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/966/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена в порядку встановленому ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук