Постанова

від 05.04.2018 по справі 927/966/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/966/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Чайки М.А.,

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Ротонда-К",

представник позивача - Аніщенко О.Г. (довіреність № 1 від 10.01.2018),

відповідач - Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 20.11.2017

у складі судді: Цимбал-Нарожна М.П.

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 11.01.2018

у складі суддів: Агрикова О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Жук Г.А.

у справі за позовом

Приватного підприємства "Ротонда-К",

до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради,

про стягнення 264 924, 27 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Ротонда-К", звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради про стягнення 264 924,27 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строки виконання своїх зобов`язань за договором підряду № 113 від 26.07.2011, що є підставою для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Чернігівської області 20.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі №927/966/17, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради на користь Приватного підприємства "Ротонда-К" 15 919,31 грн. - 3% річних, 157 204,27 грн. - інфляційні втрати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи судові рішення, господарські суди виходили з того, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення. Поряд з цим, судами до заявлених позивачем вимог застосовані строки позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернігівської області 20.11.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі №927/966/17, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради звернулось безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на неповне дослідження всіх обставин справи та невірну оцінку наявних доказів та зазначає, що право позивача на отримання коштів за договором підряду виникло лише після усунення ним недоліків та після підписання актів виконаних робіт. За твердженням скаржника, саме позивачем були порушенні умови договору підряду.

Автоматизованою системою суду для розгляду справи № 927/966/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняк В.Я. - головуючий, Пєсков В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. від 23.02.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 927/966/17 господарського суду Чернігівської області за касаційною скаргою Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради на рішення господарського Чернігівської області від 20.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 05.04.2018. Витребувано з господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/966/17 господарського суду Чернігівської області за позовом Приватного підприємства "Ротонда-К" до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради про стягнення 264 924,27 грн. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.03.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні вказаної скарги, оскільки її доводи зводяться до переоцінки обставин виконання договору підряду, які вже з'ясовані, оцінені та встановлені у справі № 927/612/16 та зводяться до оскарження рішення господарського суду Чернігівської області від 11.07.2017 в цій справі.

В судове засідання 05.04.2018 з'явився уповноважений представник позивача та надав пояснення у справі. Відповідач свого представника не направив, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та уповноваженого представника позивача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.07.2011 між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради (замовник) та Приватним підприємством "Ротонда-К" укладений договір підряду № 113.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.07.2017 у справі № 927/612/16 стягнуто з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради на користь Приватного підприємства "Ротонда-К" 182 206,00 грн. основної заборгованості за договором підряду № 113 від 26.07.2011.

Фактичне виконання судового рішення відбулось 20.09.2017, про що свідчить платіжне доручення №716 на суму 182 206,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт, позивачем нараховано 228 468,10 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 року по вересень 2017 року, 19 828,00 грн. - 3 % річних за період з 21.02.2013 по 20.09.2017 та 16 628, 17 грн. - пені за період з 21.01.2013 по 20.08.2014.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, статей 599, 600, 604- 609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №905/3137/14-908/5775/14.

Разом із тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права в їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому 20.09.2017 (дата здійснення розрахунку за виконані роботи) і є датою, коли зобов'язання припинилось.

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

За таких підстав, слід погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення 157 204,27 грн. - інфляційних втрат за період з листопада 2014 по вересень 2017 та 15 919, 31 грн. - 3 % річних за період з 23.10.2014 по 20.09.2017 та відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних за період з 21.02.2014 по 22.10.2014 та інфляційних втрат за період із березня 2014 року по жовтень (включно) 2014 з огляду на сплив позовної давності.

Щодо вимог про стягнення пені, судами встановлено, що позивач здійснив її нарахування 21.01.2013 по 20.08.2014 та враховуючи дату звернення позивача до суду з позовною заявою - 23.10.2017, а також заяву відповідача про застосування строку позовної давності, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні такої вимоги з підстав пропуску строку позовної давності на підставі ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи, зокрема, щодо виконання договору підряду, які вже з'ясовані, оцінені та встановлені у справі № 927/612/16 та зводяться до оскарження рішення господарського суду Чернігівської області від 11.07.2017 у справі №927/612/16.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради та залишення рішення господарського суду Чернігівської області 20.11.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі № 927/966/17 без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області 20.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі № 927/966/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков