Постанова

від 04.12.2017 по справі 653/2980/17

ГЕНІЧЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 653/2980/17

Провадження № 2-а/653/83/17

П О С Т А Н О В А

іменем України

04.12.2017 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючог о- судді ОСОБА_1

секретаря - Копєйко Д.В.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 в інетересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 об»єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання бездіяльності та відмови противоправною та зобов»язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 30 серпня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_5 об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив визнати незаконною бездіяльність та відмову відповідача у поновленні і виплаті пенсії ОСОБА_4 за віком та просив зобов'язати відповідача провести поновлення пенсії за віком ОСОБА_4 з дати припинення 01 січня 2015 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України.

В судове засідання представник позивачки за дорученням ОСОБА_3 та позивачка ОСОБА_4 не з»явилися, в поданому позові просили про розгляд справи у їх відсутності. В поданій позовній заяві представник позивачки зазначив, що позивачка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, має паспорт громадянки України для виїзду за кордон серії СД 003561, виданий 03 грудня 2012 року. По досягненні пенсійного віку ОСОБА_4 була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась органами соціального забезпечення м. Севастополя АР Крим до виїзду за кордон до вересня 1998 року. У вересні 1998 року позивачка виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Перед виїздом за кордон позивачка мешкала за адресою вул. Тургенєєва буд.3, м. Севастополь АР Крим. Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 вересня 2013 року було задоволено позов ОСОБА_4, зобов'язано УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_4 з 01.04.2013 року. З 01.01.2015 року у зв»язку з окупацією РА Крим та м. Севастополя виплату пенсіїї ОСОБА_4 було припинено. 20.07.2017 року представник ОСОБА_4 ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_5 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області із заявою про поновлення виплати пенсії з дати припинення 01.01.2015 року у розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни. ОСОБА_5 об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області № 1663/03 від 11.08.2017 року відмовлено ОСОБА_4 у поновленні пенсії. В обґрунтування відмови управлінням зазначено, що особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт або інший документ, що підтверджує цю особу, місце проживання (реєстрації). Переказування пенсії за кордон Законом не передбачено. Вважає противоправною бездіяльність щодо не взяття на облік та відмови у поновленні виплати пенсії. З прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 яким були виключені дискримінаційні норми-п.2 ст.49 та друге речення ст.51 Закону про пенсії, які забороняли виплату пенсії особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, а тому позивачка ОСОБА_7 має беззаперечне право на поновлення належних їх пенсійних виплат за віком, так як відпали усі підстави для обмеження пенсійних виплат як громадянки України. Поновлення пенсії повинно відбуватися виключно за документами, що є у пенсійній справі. Спосіб поновлення пенсії встановлений в Законі про пенсії. Враховуючи період, який пройшов з моменту припинення виплати пенсії - поновлення пенсії позивачці повинно бути здійснено, на підставі документів, що є в пенсійній справі і шляхом її призначення знов на загальних підставах. Пенсія позивачці повинна бути поновлена з 07 жовтння 2009 року- з дати рішення Конституційного суду України №25-рп/2009. Таким чином після ухвалення рішення Конституційним Судом України у пенсіонерів відновилось право на отримання раніш нарахованої та призначеної пенсії, а в Управління Пенсійного фонду відновився обов'язок поновити виплату пенсії та виплатити її на першу вимогу пенсіонерів. На відповідача покладено всі обов'язки стосовно поновлення пенсії позивачці. Твердження відповідача про необхідність реєстрації або проживання на території України позивачки, та те, що начебто не було дотримано порядку подання заяви про поновлення пенсії особисто, а представник позивачки на підставі нотаріально посвідченої довіренності не мав права передати відповідачу особисту заяву про поновлення пенсії є противоправною, оскільки суперечить вимогам п.1.5 Порядку 22-1.Твердження відповідача про неможливість поновити пенсію позивачці на підставі відсутності угоди про пенсійне забезпечення з Державою Ізраїль також є незаконним, оскільки відповідно до рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року встановлення залежності права на пенсійне забезпечення від факту укладення або не укладення Україною міжнародного договору з іншою державою, яку громадянин України обрав місцем свого постійного проживання, суперечить конституційним гарантіям стосовно утвердження і забезпечння прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадян України, які перебувають за її межами. За таких обставин, враховуючи неправомірність відмови відповідача в поновленні виплати пенсії позивачці, відповідні та належні пенсійні виплати мають бути поновленні,нараховані і виплачені позивачці ОСОБА_4 з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Представник відповідача за дорученням ОСОБА_2 в судовому засіданні пред»явлені позовні вимоги позивачки не визнала, так як заявлені позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента від 06.04.2011 № 384 Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Статтею 49 ч.2 Закону України „Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного Фонду протягом 10 днів після з»ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Наведені норми є чинними, оскільки неконституційними не визнавались. Іншого порядку поновлення виплати пенсії законом не передбачено. Згідно з пп.7 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об»єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.11.2014 року №28-2, одним з основних завдань управлінь є призначення (здійснення перерахунків) і виплата пенсій, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомога на поховання та інші виплати відповідно до законодавства. Відповідно до п.1.5 Порядку заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається особисто до органу, що призначає пенсію. Заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, при наявності в особи всіх необхідних документів. Заява про запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання, реєстрації. Проте ОСОБА_4 особисто із заявою та необхідними для вирішення питання про поновлення виплати пенсії до відповідного територіального управління Фонду особисто не зверталась, відповідно до вимог п.2.3 Порядку про запит пенсійної архівної справи. 20 вересня 2017 року Управлінням Пенсійного фонду зроблено запит архівної пенсійної справи ОСОБА_4 до Управління РФ Ленінського району м. Севастополя, однак до теперішнього часу пенсійна справа не надійшла до фонду. Ця підстава унеможливлює управління Фонду поновити вже раніше призначену пенсію громадянки ОСОБА_4 20 липня 2017 року до управління ПФ з письмовим зверненням звернувся представник позивачки за дорученням ОСОБА_3 щодо поновлення пенсії ОСОБА_4 з 01.01.2015 року. Листом управління Фонду від 11.08.2017 року повідомлено представника позивачки про неможливість поновлення виплати пенсії з 01.01.2015 року. Позивачка ОСОБА_4 з 1995 року перебувала на обліку в Управлінні ПФ України в Ленінському районі м. Севастополя. У зв»язку з виїздом за кордон до Держави Ізраїль на постійне місце проживання з 1998 року виплата пенсії ОСОБА_4 була припинена за її письмовою заявою. Поновлено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_4 з 01.04.2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя за рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 12.09.2013 року. З 01.01.2015 року виплату пенсії ОСОБА_4 припинено у зв'язку з окупацією АР Крим та м. Севастополя. Відповідно до ч.2 ст.49 Закону №1058, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з»ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Таким чином Управління ПФУ в ОСОБА_5 районі дізналося про вимогу позивачки щодо поновлення пенсії лише 20.07.2017 року (з дня звернення представником позивачки) та мало прийняти рішення, починаючи з цього часу. Посилання позачки на ч.1 ст.46 Закону №1058 про виплату пенсіонеру пенсії за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії є неправомірним, адже даною статтею передбачено виплату нарахованої пенсії, яка не була отримана з вини пенсіонера. Оскільки пенсійну справу було знято з обліку в 1998 році за заявою позивачки, тому пенсія позивачці не нараховувалася. Відповідно до ст.99 ч.1.2 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк. Отже поновлення порушених прав позивачки може бути здійснено в межах строку подачі позову, але не раніше часу звернення до УПФУ в ОСОБА_5 районі Херсонської області, оскільки жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право органів Пенсійного фонду автоматично здійснювати відновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера. Позивачка ОСОБА_4 мала змогу звернутися про поновлення пенсії ще в 2015 році з моменту припинення виплати пенсії, але за захистом своїх прав звернулась лише у 2017 році, виходячи за межі шестимісячного строку ст.99 КАС України. Просила врахувати заперечення відповідача при винесені рішення та відмовити в задоволенні позову.

Суд вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

З поданих до позовної заяви документів судом встановлено і представником відповідача в судовому засіданні не оспорюється, що позивачка ОСОБА_4Б народилася 01 травня 1940 року.З вересня 1998 року позивачка постійно проживає за кордоном в Ізраїлі. До виїзду за кордон проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 АР Крим, є громадянкою України, що підтверджується паспортом для виїзду за кордон, виданим 03.12.2012 року, термін дії якого до 03.12.2022 року.Позивачка досягла пенсійного віку і їй була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась Ленінським райсобезом м.Севастополя до виїзду за кордон. Виплата пенсії була припинена , у зв»язку з виїздом за кордон. Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 вересня 2013 року було зобов»язано УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_4 з 01.04.2013 року.З 01.01.2015 року у зв»язку з окупацією АР Крим м. Севастополя виплату пенсії ОСОБА_4 було припинено і з цього часу позивачка призначеної по закону пенсії не отримує. 20.07.2017 року представник позивачки ОСОБА_3, який діяв на підставі доручення належним чином посвідченої звертавлася до УПФ України в ОСОБА_5 районі Херсонської області з письмовою заявою про поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_4 з 01.01.2015 року , так як відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року органами, що здійснюють пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг особам, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя визначено дане управління ПФ.

Згідно ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місяця проживання, за мовним або іншими ознаками.

Відповідно до ст.7 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов»язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівності застрахованих осіб, щодо отримання пенсійних виплат за виконання обов»язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином позивачка, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конститція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Статею 51 Закону України „Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від»їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України положення п.2 частини першої ст.49, другого речення ст.51 Закону України „Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» від 07.10.2009 року визнано таким, що не відповідають Конституції України/ є неконституційними/ та згідно з його п.2 втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. У урахуванням вищезазначеного рішення КСУ вбачається, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов»язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа в Україні чи за її межами.

Як вбачається з рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 року, в інших правових актах містяться посилання на статті 49,51 Закону або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. Зокрема, такі положення є у частині третій статті 1, частині другій ст.92 Закону України „Про пенсійне забезпечення» Конституційний суд України вважає, що у зв'язку з визнанням неконституційними пункту 2 частини першої ст.49, другого речення ст.51 Закону Верховна Рада України повинна привести положення названих законів у відповідність із рішення КС України. На дані вимоги звернув увагу Верховної ради у п.3 резолютивної частини рішення Конституційний суд України. Суд вважає, що право позивачки на пенсію не може ставитись у залежність від приведення Верховною Радою України у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, що постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року є безумовною підставою для призначення пенсії позивачу. Відповідно до ст.44 Закону України „Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення /перерахунок/ пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Вищезазначені норми позивачкою було дотримано. Відповідач повинен був прийняти заяву про поновлення пенсії та необхідні документи та призначити пенсію за віком з моменту звернення. Заперечення відповідача стосовно правомірності відмови в поновлені виплати пенсії за віком ОСОБА_4 судом не приймається, оскільки вони повністю спростовуються доводами позивачки та рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 року від 07.10.2009 року. Позивачка проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі ж самі конституційні права, як і громадяни України, проживаючі на території України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України. Про дане зазначив і Європейський суд з прав людини у рішенні у справі „Пічкур проти України» .

Відповідно до ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втарачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно абзацу 3 частини другої статті 27 Закону „1058-ІУ розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Відповідно до ст.28 ч.1, 2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінумуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

Частиною першою і другою статті 42 Закону передбачено, що пенсії, призначені за цим законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Правовідносини з приводу строків звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, на які просив звернути увагу представник відповідача в своїх запереченнях, повинні розглядатися виходячи із правомірності або неправомірності дій чи бездіяльності органу владних повноважень на звернення для оскарження яких кодексом адміністративного судочинства передбачено 6 місяців. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення, про що постановляється ухвала. Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановленний законом, може бути поновлений судом за наявності поважних причин його пропуску. Поважними визначаються лише такі причини, які є об»єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов»язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об»єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення. Позивачем до суду не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду, та не ставилося взагалі питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

На думку суду дії відповідача про відмову в поновленні пенсії за віком є незаконними і їх слід визнати противоправними та зобов'язати поновити та виплачувати позивачці пенсію за віком визначеним пенсійним законодавством України в межах строку звернення до суду, який встановлений кодексом адміністративного судочинства 6 місяців. Враховуючи дату звернення позивачкою до суду 30 серпня 2017 року, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивачка просить суд захистити її права на думку суду підлягають захисту з 28 лютого 2017 року. Оскільки в позові позивачкою заявлено позовні вимоги поновлення та виплати пенсії з 01 січня 2015 року, то за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2017 року позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст.24, 46 Конституції України,ст.2 Закону України „Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» , ст.ст. 8, 49, 51 Закону України „Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» , 10, 11, 18, 71, 99, 100, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати противоправною відмову ОСОБА_5 об»єднаного управління Пенсійного фонду України в поновленні нарахування та виплати пенсії.

Зобов»язати Генічеське об»єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити нарахування з 28 лютого 2017 року та виплачувати з 28 лютого 2017 року пенсію ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі не меншому за прожитковий минімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.28 та 42 Закону України „ Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, з подальшим її перерахуванням у зв»язку зі змінами пенсійного законодавства.

Адміністративний позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в частині вимог до ОСОБА_5 об»єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2017 року залишити без розгляду.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Генічеського районного суду Херсонської області .

Суддя: Н.Б. Венглєвська