Постанова

від 12.06.2018 по справі 653/2980/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р. м. Одеса Справа № 653/2980/17

Категорія:10.2

Головуючий в 1 інстанції: Венглєвська Н. Б.

Час і місце ухвалення: м. Генічеськ

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2017 р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області в якому просив визнати незаконною бездіяльність та відмову відповідача у поновленні і виплаті пенсії ОСОБА_2 за віком та просив зобов'язати відповідача провести поновлення пенсії за віком ОСОБА_2 з дати припинення 01 січня 2015 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано противоправною відмову Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області в поновленні нарахування та виплати пенсії.

Зобов'язано Генічеське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити нарахування з 28 лютого 2017 року та виплачувати з 28 лютого 2017 року пенсію ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до ст.28 та 42 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з подальшим її перерахуванням у зв'язку зі змінами пенсійного законодавства.

Адміністративний позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 в частині вимог до Генічеського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2017 року залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині залишення позову без розгляду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції змінити в частині дати з якої зобов'язано управління Пенсійного фонду поновити та здійснювати виплату пенсії за віком, а саме з дати припинення - 01 січня 2015 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в порушення норм процесуального права суд не вважає обов'язковим застосування норм спеціального законодавства, а саме ст. 46 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , хоча дані норми є пріоритетними у порівнянні з нормами КАС України.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про заміну Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області.

Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року №821 Деякі питання функціонування органів пенсійного фонду України Генічеське об'єднане управління пенсійного фонду України Херсонської області припинило свою діяльність шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області.

Враховуючи викладене, клопотання про заміну сторони у справі підлягає задоволенню, а тому суд прийшов до висновку про заміну сторони у справі з Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка народилася 01 травня 1940 року та з вересня 1998 року постійно проживає за кордоном в Ізраїлі. До виїзду за кордон проживала в м. Севастополь, АР Крим, є громадянкою України.

Позивачка досягла пенсійного віку і їй була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась Ленінським райсобезом м.Севастополя до виїзду за кордон. Виплата пенсії була припинена, у зв'язку з виїздом за кордон.

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 вересня 2013 року зобов'язано УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2013 року.

З 01 січня 2015 року у зв'язку з окупацією АР Крим м. Севастополя виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено і з цього часу позивачка призначеної по закону пенсії не отримує.

20.07.2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області із заявою про поновлення виплати пенсії з дати припинення 01.01.2015 року у розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни. Листом Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області № 1663/03 від 11.08.2017 року відмовлено Васильєвій у поновленні пенсії. В обґрунтування відмови управлінням зазначено, що особа, яка звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт або інший документ, що підтверджує цю особу, місце проживання (реєстрації). Переказування пенсії за кордон Законом не передбачено.

Не погоджуючись з рішенням пенсійного фонду, ОСОБА_2 звернулася до суду.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції зазначив, що позивач, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України має такі саме конституційні права, як і громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмежень права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України. При цьому, залишаючи позовні вимоги без розгляду за період з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка знала або могла дізнатись про припинення виплати їй пенсії ще в січні 2015 року, проте звернулася до суду з позовною заявою у серпні 2017 року.

Колегія суддів такий висновок вважає правильним з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 вересня 2013 року зобов'язано УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2013 року

Предметом спору у зазначеній справі була законність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу у зв'язку з виїздом останнього на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції зазначив, що позивач, проживаючи в державі Ізраїль, як громадянин України має такі саме конституційні права, як і громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмежень права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України.

Таким чином, оскільки на підставі вищенаведеного судового рішення позивача взято на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим і саме цей орган виплачував позивачеві пенсію за вислугою років в період з 01.04.2013 року по 01.01.2015 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вважається таким, що проживає на території АР Крим і на нього поширюються Закони та інші нормативно-правові акти України, пов'язані з окупацією АР Крим Російською Федерацією.

Так, відповідно до п.14-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" громадянам, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, виплата пенсій та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів, які надходять від платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч 2 ст.7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації, визначений Порядком виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2.07.2014 року № 234.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-4 "Про органи, що здійснюють виплату пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2014 року за № 804/25581, органом, що здійснює пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг особам, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - щодо пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) або згідно з міжнародними договорами України з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Оскільки позивач є громадянином України, на момент окупації АР Крим перебував на обліку та отримував пенсію саме в Головному управлінні ПФУ в АР Крим, ним, відповідно до постанови правління ПФУ № 13-4, обґрунтовано обрано саме Головне управління пенсійного фонду України в Херсонської області, як орган, до якого він звернувся за поновленням виплати пенсії.

В свою чергу, відповідач, отримавши заяву представника позивача про поновлення виплати пенсії, на підставі поданих документів був зобов'язаний надіслати запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 Порядку та після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновити виплату пенсії за місцем попереднього отримання пенсії.

Щодо тверджень відповідача про те, що поновлення пенсії здійснюється виключно на підставі особистої заяви особи, якій її призначено, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Тобто, здійснення перерахунку пенсії здійснюється виключно на підставі заяви особи, якій її призначено або її законного представника.

При цьому, статтею 242 Цивільного кодексу України визначено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

Частиною 3 статті 242 Цивільного кодексу України визначено, що законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

При цьому, частинами 1, 2 статті 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Більш того, частина 1 статті 44 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування надає право звертатись до органів пенсійного фонду з заявами, як безпосередньо пенсіонерам, так і їхнім представникам на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Отже, враховуючи наявність довіреності від 23.05.2017 року, виданої ОСОБА_3 представлення інтересів позивача, зокрема в органах Пенсійного фонду України, в тому числі з правом подання та підпису відповідних заяв, необхідних для призначення, поновлення пенсії, ОСОБА_3 є представником позивача в розумінні частини 3 статті 242 Цивільного кодексу України, а отже мав повноваження на звернення до органів Пенсійного фонду України в інтересах позивача для поновлення/призначення пенсії.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на поновлення виплати їй спірної пенсії є правильними.

Стосовно строків звернення до суду колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору є вимога поновити позивачу з 01 січня 2015 року раніше призначену їй пенсію за віком

Як вбачається з матеріалів справи, перед виїздом за кордон позивачка мешкала за адресою м. Севастополь АР Крим.

Так, постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 вересня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2, зобов'язано УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2013 року. Дане рішення залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2013 року. Однак, з 01.01.2015 року у зв'язку з окупацією РА Крим та м. Севастополя виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено, у зв'язку з чим саме з дати припинення пенсії позивачка просить поновити її виплату.

Під час перегляду судових рішень аналогічної категорії справ Верховний Суд України неодноразово зазначав про те, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. З цього часу відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності щодо захисту свого права. Отже, після невідновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався відлік строку звернення до суду. Аналогічну позицію висловлено Верховним судом у справі К9901/5941/18 від 20.02.2018 року.

Водночас,колегія суддів зазначає, що Верховний Суд України у своїх рішеннях, зокрема від 08 грудня 2015 року № 21-5440а15, № 21-5653а15, зазначив, що спори, які виникають у цій категорії справ, повинні вирішуватись з урахуванням норм процесуального права, а саме ст.ст. 99, 100 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст. 99, 100 КАС України (у чинній на час звернення до суду з цим позовом редакції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи, що позивачка знала про припинення виплати пенсії, яка відбулася з 01.01.2015 року, однак до 30.08.2017 року своїм правом на звернення до суду не скористалася, таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 99, 100 КАС України.

Щодо посилання апелянта на ст.ст. 46,49 Закону України Про загальнообов'язкове державне страхування , колегія суддів зазначає наступне.

В силу ч.2 ст.49 Закону України Про загальнообов'язкове державне страхування , поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності учш1 відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Таким чином, поновлення здійснюється за наявності не лише підстави, але й умов для виплати, тобто волевиявлення пенсіонера, його заяви.

Відносно процедури поновлення пенсії та строків виплати законодавець регулює субсидіарне регулювання поновлення пенсії положеннями ст.ст.35, 46 Закону.

Дійсно ч.2 ст. 46 Закону України Про загальнообов'язкове державне страхування нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Позивачці пенсія не нараховувалась, тому підстави для застосування ст.46 Закону - відсутні.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 04 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 12 червня 2018 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова