Рішення

від 09.01.2018 по справі 585/2755/17

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 585/2755/17

Номер провадження 2/585/53/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Яковець О.Ф.,

з участю секретаря Шемчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ромни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди та земельні ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди та земельні ділянки.

В обґрунтування позову посилається на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.12.2007 року, який між ними було розірвано 29.08.2011 року. 01.07.2017 року вона уклала шлюб із ОСОБА_3 та змінила прізвище на Соколовська . Під час шлюбу з відповідачем, 14.12.2007 року за спільні кошти на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння та земельних ділянок, посвідченого приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ними було придбано житловий будинок загальною площею 66,4 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами та дві земельні ділянки, розташовані по вул. Біловодській,25, в сел. Біловодське Роменського району. Після придбання домоволодіння, вони з відповідачем робили ремонт в будинку і стали в ньому проживати, де вона була зареєстрована до липня 2012 року. Оскільки спірний будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельні ділянки придбані ними під час перебування у шлюбі за їхні спільні кошти, вони являються об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і частки майна дружини і чоловіка є рівними. Вважає, що вона має право на поділ нерухомого майна, що є їхньою ОСОБА_2 спільною сумісною власністю. 22.05.2017 року з метою досудового врегулювання даного спору, вона направила відповідачу пропозицію про поділ спільного майна подружжя з проханням повідомити її у строк до 02.06.2017 року. Вказана пропозиція відповідачем була залишена без відповіді, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом і просить визнати за нею право власності на 1/2 частину: житлового будинку № 35 літ. А , загальною площею 66,4 кв. м, жилою площею 33,6 кв.м, сараю-прибудови літ. В1 , літньої кухні літ. В , прибудови літ. в , сараю літ. Г , погреба літ. п/г , колодязя літ. к , огорожі літ. № та земельних ділянок площею 0,0757 га (кадастровий номер 5924182300:04:002:0033) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0963 га (кадастровий номер 5924182300:04:002:0032) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих на вул. Біловодській в селищі Біловодське Роменського району Сумської області, загальною вартістю 86320 грн. Також просить стягнути з відповідача в рахунок компенсації сплачених судових витрат 863 грн. сплаченого судового збору та 2000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити. При цьому позивачка пояснила, що спірний будинок та земельні ділянки були придбані нею та відповідачем за спільні кошти, які були подаровані їм на весілля. Також за спільні кошти вони вели ремонтні роботи, а саме: поміняли двері, поміняли повністю опалення, добудували коридор, зробили стяжку на кухні. Тому вважає, що вона має право на половину будинку та земельні ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Від відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності. В заяві він посилається на те, що відповідно до ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Оскільки рішення суду про розірвання від 29.11.2011 року набрало законної сили, а позивачка сама добровільно знялася з реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, вважає, що з дати прийняття судового рішення у справі про розірвання шлюбу, почав спливати строк позовної давності щодо будь-яких майнових претензій позивачки до нього. Оскільки позивачка пропустила строк звернення до суду, просить відмовити в задоволенні її позову з підстав порушення строку позовної давності.

Представник відповідача - ОСОБА_5 позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Пояснила, що спірний будинок був придбаний за особисті кошти відповідача, які були взяті ним у кредит в банку. Саме за ці кошти було придбано будинок. Крім того, питання щодо купівлі будинку та його переоформлення будинку вирішувалося задовго до реєстрації шлюбу сторін, що стверджується квитанцією ТОВ Геопроект та квитанцією КП Роменське МБТІ , де платником вказаний попередній власник будинку ОСОБА_6 Ремонт в будинку не проводився, оскільки згідно наданих фототаблиць будинок перебуває в занедбаному стані. Тому вважає, що позивачкою жодним чином не обгрунтовано свої позовні вимоги, і в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріли справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 грудня 2007 року, який рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 серпня 2011 року між ними розірвано (а.с.8).

Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

14 грудня 2007 року сторонами було придбано житловий будинок загальною площею 66,4 кв. м, з господарськими будівлями і спорудами та дві земельні ділянки: площею 0,0757 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 5924182300:04:002:0033) та площею 0,0963 га - для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5924182300:04:002:0032) , що стверджується договором купівлі-продажу домоволодіння та земельних ділянок від 14 грудня 2007 року (а.с.11-12).

В п. 4.5 вказаного Договору зазначено, що дружина покупця ОСОБА_7 в своїй заяві, що зберігається у справах приватного нотаріуса ОСОБА_4, дає згоду на купівлю зазначеного нерухомого майна.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Оскільки домоволодіння та земельні ділянки, розташовані на вул. Біловодській в селищі Біловодське Роменського району Сумської області, придбані сторонами в період шлюбу, вказане майно належать їм на праві спільної сумісної власності.

Ринкова вартість домоволодіння та земельних ділянок від 14 грудня 2007 року станом на 17.05.2017 року, може складати 172640,00 грн., що стверджується висновком про оцінку майна від 19.05.2017 року (а.с.13-15).

Відповідно до ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК (2947-14 ) щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК (435-15 ), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Домовленості про добровільний поділ нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між сторонами не досягнуто.

За приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, як на підставу своїх заперечень посилається на те, що спірний будинок та земельні ділянки були придбані ним за його особисті кошти, оскільки ним було взято кредитні кошти в банку на придбання цього будинку. Його матір'ю - ОСОБА_8 було взято кредитні кошти в банку на належне оформлення купівлі-продажу спірного будинку та земельних ділянок.

Суд не може взяти до уваги вказані обставини, оскільки вони нічим не підтверджені. Натомість з довідок ПАТ АБ Експрес-Банк від 22.08.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав споживчий кредит в розмірі 14900 грн., а ОСОБА_8 отримала споживчий кредит в розмірі 7000 грн. (а.с.45).

Доказів, які б стверджували, що вказані кошти були витрачені відповідачем саме на придбання спірного будинку та земельних ділянок та на належне оформлення купівлі-продажу, відповідачем не надано.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню і за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частину: житлового будинку № 35 літ. А , загальною площею 66,4 кв. м, жилою площею 33,6 кв.м, сараю-прибудови літ. В1 , літньої кухні літ. В , прибудови літ. в , сараю літ. Г , погреба літ. п/г , колодязя літ. к , огорожі літ. № та земельних ділянок площею 0,0757 га (кадастровий номер 5924182300:04:002:0033) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0963 га (кадастровий номер 5924182300:04:002:0032) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих на вул. Біловодській в селищі Біловодське Роменського району Сумської області, загальною вартістю 86320 грн.

Позивачка не ставить вимог щодо реального поділу майна, тому суд визнає ідеальні частки сторін у майні, що було придбано ними під час перебування у шлюбі, без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Суд також не може взяти до уваги посилання відповідача ОСОБА_2 на пропуск позивачкою строку позовної давності для звернення до суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

У ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З роз'яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та розподіл спільного майна подружжя (п.15) вбачається , що початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Тобто визначальним для висновку про застосування строку позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВСУ № 6-258цс15 від 23.09.2015 року, де зазначено, що вирішуючи питання перебігу позовної давності, суди мають врахувати, що при визначенні початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності .

Посилання відповідача про те, що про порушення свого права позивач була обізнана з часу розірвання шлюбу жодними доказами не підтверджено. Відповідач в судовому засіданні не надав доказів, які б підтверджували, що він заперечував проти права позивачки на спірне майно, яке було набуто під час шлюбу.

Натомість, суд дійшов висновку, що строк позовної давності слід рахувати з часу звернення позивачки до відповідача з письмовою пропозицією про поділ спірного будинку та земельних ділянок, а саме з 22 травня 2017 року, оскільки саме з цієї дати позивачка дізналася про порушення свого права.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 863 грн. сплаченого судового збору та 2000 грн. витрат, понесених на оплату правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 4, 17,18, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 257, 267, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 61, 63, 69, 71, 72 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди та земельні ділянки, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІН НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину: житлового будинку № 35 літ. А , загальною площею 66,4 кв. м, жилою площею 33,6 кв.м, сараю-прибудови літ. В1 , літньої кухні літ. В , прибудови літ. в , сараю літ. Г , погреба літ. п/г , колодязя літ. к , огорожі літ. № та земельних ділянок площею 0,0757 га (кадастровий номер 5924182300:04:002:0033) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0963 га (кадастровий номер 5924182300:04:002:0032) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих на вул. Біловодській в селищі Біловодське Роменського району Сумської області, загальною вартістю 86320 грн.

Стягнути із ОСОБА_2, ІН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІН НОМЕР_1, 863 грн. сплаченого судового збору та 2000 грн. витрат на оплату правничої допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: підпис…

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_9