Ухвала

від 11.01.2018 по справі 702/591/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/69/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:

суддів Новікова О.М.,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року у справі за позовом Уманської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_5, треті особи: ФГ Максім , державний реєстратор Монастирищенської РДА про визнання незаконним та скасування правового акту органу державної влади, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, повний текст рішення виготовлений 24.10.2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2017 року Уманська місцева прокуратура звернулась з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на встановлення нею факту незаконного набуття ОСОБА_5 права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності поза конкурентними засадами.

Наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 14.07.2014 №2152/14-14-СГ ОСОБА_7, на підставі його заяви, надано дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 20,9543 га із земель державної власності в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району для ведення фермерського господарства в оренду. У подальшому, 24.12.2014 наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області №23-6408/14-14-СГ затверджено розроблений на замовлення ОСОБА_7 проект землеустрою та згідно з договором оренди землі від 23.01.2015 зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7123455500:03:001:1611, площею 20,9543 га, сільськогосподарські угіддя-рілля передана йому в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до п. 5 вказаного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря на протязі трьох місяців з моменту державної реєстрації права оренди.

Всупереч положенням договору та закону така нормативна грошова оцінка не була проведена, що є підставою для визнання договору оренди землі недійсною.

Також ОСОБА_7, в порушення вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , не обґрунтував в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 16.06.2014 розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.12.2014 №23-6408/14-14-СГ про затвердження проекту землеустрою виданий без належної перевірки заяви ОСОБА_5, тому має бути визнаний незаконним.

Крім того, ОСОБА_5 отримав у користування вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності після набуття ним в оренду іншої ділянки для ведення фермерського господарства площею 30,4137 га 02.10.2014 року. Саме фермерське господарство Максім було створено відповідачем лише у квітні 2017 року.

Вказане в сукупності свідчить про штучне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів.

Так як ОСОБА_7 при укладанні спірного договору оренди земельної ділянки мав намір додатково отримати землю в обхід встановленого земельним законодавством порядку через проведення конкурсних торгів, то договір оренди землі від 23.01.2015 підлягає визнанню недійсним.

Визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.12.2014 №23-6408/14-14-СГ та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 20,9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_5, 23.01.2015, припиняє правомочності відповідача ОСОБА_7, як користувача землі на умовах оренди та є підставою для повернення земельної ділянки.

У зв'язку з недотриманням встановленого законом порядку виділення ОСОБА_5 земельної ділянки в користування, позивач звернувся з позовом для відновлення порушених інтересів держави.

У своєму позові прокурор просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 24.12.2014 №23-6408/14-14-СГ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 20,9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_5 23.01.2015; скасувати запис про державну реєстрацію права оренди; зобов'язати ОСОБА_5 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку площею 20,9543 га (кадастровий номер 7123455500:03:001:1611), розташовану в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області та стягнути судові витрати із відповідачів.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 24.12.2014 №23-6408/14-14-СГ.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 20,9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_5, 23.01.2015 року.

Скасовано запис про інше речове право, номер: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31.03.2015 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Зобов'язано ОСОБА_5 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку площею 20,9543 га (кадастровий номер 7123455500:03:001:1611), розташовану в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області.

Стягнуто із ОСОБА_5 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області судові витрати в сумі 15 227 грн. 67 коп., по 7 613 грн. 84 коп. з кожного.

З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_5 та через свого представника - адвоката ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою. При цьому він посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Просить рішення скасувати з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній на 01.01.2013 року, Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Таким чином, повноваження щодо передачі в оренду земель надані іншому органу, ніж тому, що зазначено в ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (районні державні адміністрації). У зв'язку з внесенням змін до ст. 122 ЗК України, правила визначені статтею 7 Закону України Про фермерське господарство не підлягали застосуванню, тому сторони керувались нормами ст. 123, 124 ЗК України.

Суд не встановив, яке право орендодавця порушене у зв'язку з непроведенням нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, і чи зумовлює таке порушення необхідність захистити законні інтереси шляхом визнання правочинів недійсними.

Крім того, прокурор не мав права звертатись з цим позовом в інтересах держави, оскільки у позовній заяві не вказав органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції, а лише зазначив, що Головне управління Держземагенства неналежно виконує покладені на нього функції. При цьому жодних доказів щодо такого неналежного виконання функції органом державної влади не надав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень ЦПК України, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що земельні ділянки, які передані ОСОБА_5, не є єдиним земельним масивом та розташовані на значній відстані одна від одної. При чому, орендар в заявах не навів обґрунтування надання двох земельних ділянок для створення фермерського господарства. Таке фермерське господарство відповідач зареєстрував лише 12.04.2017 року. Також ним не була проведена нормативна грошова оцінка земельних ділянок протягом трьох місяців з дня укладення договору оренди. Виходячи з цих обставин, суд дійшов висновку про штучне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності без проведення земельних торгів, про отримання та використання ним двох земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звернувся 16.06.2014 року до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 20,9543 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Цибулівської селищної ради (за межами населеного пункту) за рахунок земель запасу державної власності Цибулівської селищної ради (а.с.17).

23.07.2014 року ОСОБА_5 звернувся до Монастирищенського районного відділу Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. (а.с.18).

Відповідно до наказу ГУ Держземагенства у Черкаській області № 2152/14-14-СГ ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адмінмежах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 20,9543 га з цільовим призначенням-для ведення фермерського господарства (а.с.19).

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки (площею 20,9543, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611), що розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області - для ведення фермерського господарства (а.с.20).

Наказом ГУ Держземагенства у Черкаській області № 23-6408/14-14-СГ від 24.12.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 20,9543 га в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства в адмінмежах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області; надано ОСОБА_5 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 20,9543 га (кадастровий номер земельної ділянки 7123455500:03:001:1611) в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства (а.с.21).

23.01.2015 року між головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого вказана вище земельна ділянка передана в оренду останньому строком на 10 років, тобто до 24.12.2024 року. (а.с.23-28).

На той час у відповідача в оренді вже перебувала земельна ділянка площею 30,4137 га в адмінмежах Цибулівської селищної ради для ведення фермерського господарства.

Згідно з листом відділу у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №248/109-17 від 07.06.2017 року, земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_5 в адмінмежах Цибулівської селищної ради для ведення фермерського господарства не є суміжними (а.с.48,49).

Право оренди вказаних земельних ділянок зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.29,46).

Відповідно до п. 5 Договору оренди землі від 23.01.2015 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря на протязі трьох місяців з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування та укладанням угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки. До моменту набрання чинності угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки та орендної плати, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Черкаській області, що для земельної ділянки площею 20,9543 га становить 695 178, 60 грн., з розрахунку за 1 га площі ріллі - 33 175,94 грн., з урахуванням коефіцієнта індексації 3,997 станом на 01.01.2015 року.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 20,95 га, наданої в оренду ОСОБА_5В не розроблялась, що підтверджується листом відділу у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №244/109-17 від 07.06.2017 року (а.с.31).

Монастирищенська районна рада не приймала рішення з питань затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності із кадастровим номером 7123455500:03:001:1611, що перебуває в користуванні на умовах оренди згідно договору від 23.01.2015 року, укладеного із ОСОБА_5 (а.с.33).

Як вбачається з виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 створив фермерське господарство Максім для обробітку вказаної земельної ділянки лише в квітні 2017 року з розміром статутного капіталу у 100 грн.

Будь-які дані про наявність техніки у цього фермерського господарства та відповідних ресурсів для обробітку земельного масиву такої площі в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 123 ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до ст.ст. 1, 7, 8 Закону України від 19.06.2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (також в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо-і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що у районного суду було достатньо підстав для визнання неправомірним спірного наказу № 23-6408/14-14-СГ від 24.12.2014 року.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства

Суду не надано доказів обґрунтованості надання ОСОБА_5 земельної ділянки для створення фермерського господарства.

На підставі наведених вище доказів, а також враховуючи відсутність передбаченої договором оренди нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд апеляційної інстанції погоджується і з рішенням районного суду в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.01.2015 року, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_5, та скасування державної реєстрації права оренди.

Доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 15 цього ж Закону однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Що стосується посилань апелянта на правомочність органів прокуратури на звернення до суду з таким позовом, то колегія суддів враховує, що, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст.45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, прокурор може звернутися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Приймаючи до уваги приведені вище норми, суть спору та позицію відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, колегія суддів вважає, що у прокурора було достатньо законних підстав для звернення до суду.

Отже суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Судді О.М. Новіков

ОСОБА_4

ОСОБА_3

Повний текст постанови виготовлений 15 січня 2018 року.