Постанова
від 06.05.2020 по справі 702/591/17
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

місто Київ

справа № 702/591/17

провадження № 61-14916св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Уманської місцевої прокуратури,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 ,

треті особи: Фермерське господарство Максім , державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року у складі судді Чорненької Д. С. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2018 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Вінніченка Б. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави 27 червня 2017 року звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування правового акту органу державної влади, визнання недійсним правочину та повернення земельної ділянки.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що Уманською місцевою прокуратурою встановлено факт незаконного набуття ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності поза конкурентними засадами.

Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 14 липня 2014 року №2152/14-14-СГ ОСОБА_1., на підставі його заяви, надано дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 20,9543 га, із земель державної власності в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району для ведення фермерського господарства в оренду. У подальшому, 24 грудня 2014 року наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області № 23-6408/14-14-СГ затверджено розроблений на замовлення ОСОБА_1 проект землеустрою та згідно з договором оренди землі від 23 січня 2015 року зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 7123455500:03:001:1611, площею 20, 9543 га, сільськогосподарські угіддя-рілля, передана йому в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до пункту 5 згаданого договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря протягом трьох місяців з моменту державної реєстрації права оренди.

Позивач зазначив, що всупереч положенням договору та закону така нормативна грошова оцінка не була проведена, що є підставою для визнання договору оренди землі недійсною.

Також позивач стверджував, що ОСОБА_1 , усупереч вимогам статті 7 Закону України Про фермерське господарство , не обґрунтував в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 16 червня 2014 року розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Вважав, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24 грудня 2014 року

№ 23-6408/14-14-СГ про затвердження проекту землеустрою виданий без належної перевірки заяви ОСОБА_1 , а тому має бути визнаний незаконним.

Крім того, ОСОБА_1 отримав у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності після набуття ним в оренду іншої ділянки для ведення фермерського господарства, площею 30, 4137 га, 02 жовтня 2014 року. Саме Фермерське господарство Максім (далі - ФГ Максім , фермерське господарство) створено відповідачем лише у квітні 2017 року.

Наведене, за твердженнями позивача, у сукупності свідчить про штучне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів. Оскільки ОСОБА_1 під час укладення спірного договору оренди земельної ділянки мав намір додатково отримати землю в обхід встановленого земельним законодавством порядку через проведення конкурсних торгів, то договір оренди землі від 23 січня 2015 року підлягає визнанню недійсним.

Визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24 грудня 2014 року

№ 23-6408/14-14-СГ та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 , 23 січня 2015 року, припиняє правомочності відповідача ОСОБА_1 , як користувача землі на умовах оренди та є підставою для повернення земельної ділянки.

У зв`язку з недотриманням встановленого законом порядку виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в користування, позивач звернувся з позовом для відновлення порушених інтересів держави.

У своєму позові прокурор просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24 грудня 2014 року № 23-6408/14-14-СГ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 23 січня 2015 року; скасувати запис про державну реєстрацію права оренди; зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку, площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, розташовану в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області та стягнути судові витрати із відповідачів.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області просило відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що позов не ґрунтується на фактичних обставинах, є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Від інших учасників відзиви на позов не надходили.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2018 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24 грудня 2014 року № 23-6408/14-14-СГ. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 , 23 січня 2015 року, державна реєстрація якого здійснена реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області - номер запису про інше речове право: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31 березня 2015 року. Скасовано запис про інше речове право, номер: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31 березня 2015 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку, площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611, розташовану в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що земельні ділянки, які передані ОСОБА_1 , не є єдиним земельним масивом та розташовані на значній відстані одна від одної. При чому, орендар в заявах не навів обґрунтування надання двох земельних ділянок для створення фермерського господарства. Таке фермерське господарство відповідач зареєстрував лише 12 квітня 2017 року. Також ним не проведена нормативна грошова оцінка земельних ділянок протягом трьох місяців з дня укладення договору оренди. Виходячи з цих обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про штучне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності без проведення земельних торгів, про отримання та використання ним двох земельних ділянок не за цільовим призначенням.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, статті 7 Закону України Про фермерське господарство , статей 93, 116, 122-124 ЗК України, статей 13, 15, 21 Про оренду землі , статей 1, 5 Закону України Про оцінку земель .

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2018 року надійшло клопотання ФГ Максім про закриття провадження у справі у зв`язку з його підвідомчістю господарському суду.

У жовтні 2018 року на касаційну скаргу ОСОБА_1 надійшов відзив заступника керівника Уманської місцевої прокуратури, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін. Позивач зазначив, що звернення до суду з позовом зумовлене неправомірним наданням землі на позаконкурентних засадах, що зачіпає інтереси держави у цій сфері.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 16 червня 2014 року до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 20, 9543 га, для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Цибулівської селищної ради (за межами населеного пункту) за рахунок земель запасу державної власності Цибулівської селищної ради.

23 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Монастирищенського районного відділу Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 14 липня 2014 року № 2152/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 20, 9543 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки (площею 20, 9543 га, кадастровий номер 7123455500:03:001:1611), що розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області - для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24 грудня 2014 року № 23-6408/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 20, 9543 га, в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області; надано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, площею 20, 9543 га,

(кадастровий номер земельної ділянки 7123455500:03:001:1611) в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства.

23 січня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до якого зазначена земельна ділянка передана в оренду останньому строком на 10 років, тобто до 24 грудня 2024 року.

На той час у відповідача в оренді вже перебувала земельна ділянка, площею 30, 4137 га, в адміністративних межах Цибулівської селищної ради для ведення фермерського господарства.

Згідно з листом відділу у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07 червня 2017 року № 248/109-17 земельні ділянки, надані в оренду ОСОБА_1 в адміністративних межах Цибулівської селищної ради для ведення фермерського господарства, не є суміжними.

Право оренди зазначених земельних ділянок зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до пункту 5 договору оренди землі від 23 січня 2015 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря протягом трьох місяців з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування та укладанням угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки. До моменту набрання чинності угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки та орендної плати, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно з цим договором, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Черкаській області, що для земельної ділянки, площею 20, 9543 га, становить 695 178, 60 грн, з розрахунку за 1 га площі ріллі - 33 175, 94 грн, з урахуванням коефіцієнта індексації 3, 997 станом на 01 січня 2015 року.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, площею 20, 95 га, наданої в оренду ОСОБА_1 , не розроблялась, що підтверджується листом відділу у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 07 червня 2017 року № 244/109-17.

Монастирищенська районна рада не ухвалювала рішення з питань затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності із кадастровим номером 7123455500:03:001: 1611 , що перебуває в користуванні на умовах оренди згідно з договором від 23 січня 2015 року, укладеного із ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 створив ФГ Максім для обробітку спірної земельної ділянки лише у квітні 2017 року з розміром статутного капіталу у 100, 00 грн.

Будь-які відомості про наявність техніки у цього фермерського господарства та відповідних ресурсів для обробітку земельного масиву такої площі в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів касаційної скарги

Перевіряючи законність та обґрунтованість постановлених у справі рішень, Верховний Суд зробив такі висновки.

ЦПК України 2004 року передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Згідно з частинами першою та другою статті ГПК України (у редакції Закону України від 06 листопада 1991 року № 1798-XII) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у зазначеній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні

особи-підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції Закону України від 06 листопада 1991 року № 1798-XII) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Таким чином, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб`єктного складу їх учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними і скасувати розпорядження про надання земельної ділянки в оренду, визнати недійсними укладений відповідачами договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (в редакції Закону України від 16 жовтня 2012 року № 5462-VI, чинній на момент укладення договору оренди землі, далі - Закон України Про фермерське господарство ) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акту на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства зареєстрував ФГ Максім .

Перевіряючи дотримання судами норм процесуального права щодо суб`єктної юрисдикції, Верховний Суд врахував те, що надані ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки фактично були передані ним у користування належному йому ФГ Максім . Тобто відбулася заміна сторони орендаря земельної ділянки: права й обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, а тому дійсними сторонами спору є юридичні особи.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі спір пов`язаний із наданням без проведення земельних торгів в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства засновнику фермерського господарства і подальшого передання цих ділянок у користування фермерському господарству.

Спори юридичних осіб, зокрема, органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження

№ 14-5цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14-157цс18) та від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Верховний Суд бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені

Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується ухваленням постанови. Законом № 460-IX внесено зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі .

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, частиною першою статті 256, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 січня 2018 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом Уманської місцевої прокуратури Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , треті особи: Фермерське господарство Максім , державний реєстратор Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області, про визнання незаконним та скасування правового акту органу державної влади, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення06.05.2020
Оприлюднено10.05.2020
Номер документу89139395
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —702/591/17

Ухвала від 03.11.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Погрібний Сергій Олексійович

Ухвала від 28.07.2021

Цивільне

Черкаський апеляційний суд

Вініченко Б. Б.

Ухвала від 16.06.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Погрібний Сергій Олексійович

Постанова від 06.05.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Погрібний Сергій Олексійович

Ухвала від 27.04.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Погрібний Сергій Олексійович

Ухвала від 04.07.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Карпенко Світлана Олексіївна

Ухвала від 30.03.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Карпенко Світлана Олексіївна

Ухвала від 11.01.2018

Цивільне

Апеляційний суд Черкаської області

Новіков О. М.

Ухвала від 11.01.2018

Цивільне

Апеляційний суд Черкаської області

Новіков О. М.

Ухвала від 11.12.2017

Цивільне

Апеляційний суд Черкаської області

Новіков О. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні