Ухвала

від 11.01.2018 по справі 19/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

11.01.2018р. Справа №19/114

за скаргою: №113 від 03.11.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Колодязь , с.Новоукраїнка

про стягнення заборгованості в сумі 36256568,90 грн, а саме: 31386168,00 грн - за кредитом, 4870400,90 грн - за відсотками за користування кредитом

за участю органу виконання судового рішення: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від скаржника (позивача, стягувача): ОСОБА_1 - за дов.

від боржника (відповідача): не з'явився

від органу виконання судового рішення: ОСОБА_2 - пров. спец.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.11.2011р. по справі №19/114 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф задоволено: стягнуто відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/17-10477/06 від 21.12.2006р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 31386168 грн, заборгованості за відсотками в сумі 4870400,90 грн, витрат по сплаті державного мита в сумі 25500 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

На виконання рішення від 29.11.2011р. по вказаній справі 16.12.2011р. господарським судом було видано відповідний наказ.

15.11.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою №113 від 03.11.2017р. про:

- визнання дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення наказу господарського суду Донецької області №19/114 від 16.12.2011р. про стягнення заборгованості з ТОВ Золотий Колодязь на користь ТОВ Ізі Лайф у сумі 36282304,90 грн відповідно до постанови від 18.10.2017р. ВП №52650716 незаконними;

- скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню №52650716 від 18.10.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачеві;

- зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернути стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договорів застави №15-94/17-1721/08, №15-94/17-1722/08 від 29.02.2008р.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2017р. відновлено строк на подання скарги №113 від 03.11.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №19/114 та призначено до розгляду скаргу в судовому засіданні на 19.12.2017р.

Ухвалою суду від 14.12.2017р. виправлено описку, яка була допущена при друкуванні ухвали від 20.11.2017р. по справі №19/114; викладено пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Донецької області від 20.11.2017р. у справі №19/114 наступним чином: Призначити до розгляду скаргу в судовому засіданні 11.01.2018 року о 15:15 год. .

В обґрунтування скарги Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф зазначало, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу ґрунтувалось на відсутності у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення (п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження ). Проте, на думку заявника, державним виконавцем не було належним чином досліджено питання відсутності у боржника майна та не вчинено всіх необхідних заходів для виконання наказу №19/114 від 16.12.2011р., що виключає можливість повернення виконавчого документа стягувачу з визначених державним виконавцем підстав.

Заявник у судове засідання 11.01.2018р. з'явився, вимоги, викладені у скарзі №113 від 03.11.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф , підтримав.

Боржник у судове засідання 11.01.2018р. не з'явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті скарги не надав. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Золотий Колодязь було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 85013, Донецька область, м.Добропілля, м.Білозерське, вул.Пушкіна,буд.8А.

Ухвала суду від 20.11.2017р. була повернута відділенням поштового зв'язку з позначкою Інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення ; ухвала суду від 14.12.2017р. була повернута відділенням поштового зв'язку з позначкою За закінченням встановленого терміну зберігання .

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий Колодязь , яка наявна у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача (боржника) про час і місце розгляду скарги.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у запереченнях №19/114 від 18.12.2017р., які підтримані представником відділу у судовому засіданні 11.01.2018р., наполягав на правомірності дій державного виконавця під час прийняття оскаржуваної постанови та відсутності підстав для задоволення скарги.

Згідно з ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга №113 від 03.11.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.1 ст.5 вказаного нормативно-правового акту примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів скарги, 13.10.2016р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52650716 за наказом від 16.12.2011р. у справі №19/114.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відтак, законодавець визначає умови і порядок виконання судових рішень у примусовому порядку, низку повноважень (прав та обов'язків) державного виконавця, які здійснюються останнім з метою забезпечення виконання судових рішень.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст.10 Закону України Про виконавче провадження ).

З наданих Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України копій матеріалів виконавчого провадження №52650716 вбачається, що постановою від 18.10.2017р. державним виконавцем наказ суду №19/114 від 16.12.2011р. було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

При прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець керувався нормами п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , за змістом якого виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як вбачається з матеріалів вищевказаного виконавчого провадження, листом №8359/02/15-17 від 05.10.2017р. Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) повідомлено орган примусового виконання рішень про відсутність плавзасобів, зареєстрованих за боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю Золотий Колодязь .

Відповідно до наявного у матеріалах виконавчого провадження №52650716 запиту №52650716/20.1-519/23/2 від 06.07.2017р. державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, старшим державним виконавцем Сіренко С.В. здійснено запити до наступних державних органів: Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті, Державної служби України з питань праці, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного сервісного центру Міністерства Внутрішніх Справ України з вимогою терміново надати вичерпну інформацію про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю Золотий Колодязь .

У відповідь на запит №52650716/20.1-519/23/2 від 06.07.2017р. вищеназваними державними органами було надано інформацію щодо відсутності об'єктів підвищеної небезпеки, великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі, об'єктів котлонагляду та підіймальних споруд, транспортних засобів, парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, об'єктів нафтового комплексу, земельних ділянок, які перебувають у власності та/або користуванні боржника.

Разом з тим, за змістом ч.1 ст.52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Наразі, у відповідності до ст.54 вказаного нормативно-правового акту виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Доказів відповідних звернень суду не надано.

Разом з тим, в рамках виконавчого провадження ВП №33140786 державним виконавцем не направлялись запити до органів державної податкової служби, Державної казначейської служби України, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики, відповідних органів щодо наявності корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу.

Водночас, за змістом ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження про наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Докази складання відповідного акту у матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Таким чином, дослідивши матеріали виконавчого провадження №52650716, суд встановив, що докази на підтвердження викладених в оскаржуваній постанові доводів у виконавчому провадженні відсутні, будь-якого документального підтвердження вчинення державним виконавцем всіх необхідних виконавчих дій по розшуку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення за наказом №19/114 від 16.12.2011р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до матеріалів справи не надано, акт з цього приводу в порядку норм ч.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження не складався.

При цьому, висновок щодо безрезультатності та/або неможливості розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

За приписами ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини регулює відносини, що виникають у зв?язку з обов?язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Статтею 17 вказаного закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі Півень проти України вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов?язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п.35 рішення).

У зв?язку з викладеним, з метою відновлення законних прав стягувача, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 18.10.2017р. підлягає визнанню недійсною, а дії з її прийняття слід вважати неправомірними.

При цьому, судом враховано, що вимога скаржника щодо скасування постанови за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання її недійсною, а вимога про визнання дій незаконними - вимозі про визнання дій неправомірними.

З приводу заявлених стягувачем вимог у скарзі в частині зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернути стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договорів застави №15-94/17-1721/08, №15-94/17-1722/08 від 29.02.2008р., суд зазначає про наступне.

В силу норм ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадженнч примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відтак, з огляду на зазначене, господарський суд не наділений повноваженнями по вчиненню дій, які в силу Закону України Про виконавче провадження можуть і повинні вчинятись державним виконавцем або, в окремих випадках, визначених даним законом, - іншими органами.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, вказаний нормативно-правовий акт містить імперативну норму, яка регламентує дії державного виконавця та встановлює спеціальні строки для вчинення органом виконання судового рішення відповідних процесуальних дій у разі визнання судом недійсною постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що визнання недійсною постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, яка була прийнята з порушенням приписів чинного законодавства, є ефективним та достатнім способом захисту порушених прав стягувача на теперішній час та сприяє відновленню його порушених прав, створює належні підстави державному виконавцю для самостійного усунення виявлених судом порушень та приведення на виконання вимог закону, вчинених виконавчих дій у відповідність.

За таких обставин, в задоволенні вимоги скарги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити визначені скаржником дії слід відмовити.

Таким чином, скарга №113 від 03.11.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відтак, з урахуванням змісту вказаної статті господарського процесуальне законодавства, суд вважає за необхідне зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення (поновити порушене право) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково скаргу №113 від 03.11.2017р. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф про:

- визнання дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення наказу господарського суду Донецької області №19/114 від 16.12.2011р. про стягнення заборгованості з ТОВ Золотий Колодязь на користь ТОВ Ізі Лайф у сумі 36282304,90 грн відповідно до постанови від 18.10.2017р. ВП №52650716 незаконними;

- скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню №52650716 від 18.10.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачеві;

- зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернути стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договорів застави №15-94/17-1721/08, №15-94/17-1722/08 від 29.02.2008р.

Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення наказу господарського суду Донецької області №19/114 від 16.12.2011р. про стягнення заборгованості з ТОВ Золотий Колодязь на користь ТОВ Ізі Лайф у сумі 36282304,90 грн відповідно до постанови від 18.10.2017р. ВП №52650716.

Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню №52650716 від 18.10.2017р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В решті вимог скарги відмовити.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення (поновити порушене право) Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Ізі Лайф .

Повний текст ухвали складено та підписано 12.01.2018р.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення та відповідно до п.17.5 п.17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Ю.О.Паляниця