Постанова

від 10.01.2018 по справі 905/157/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

10.01.2018 року справа №905/157/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за дов. №345 від 15.09.2017 року; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессенс-Преміум", м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 року у справі№ 905/157/16 (суддя О.О. Уханьова) за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 Дніпро", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессенс-Преміум", м. Маріуполь Донецької області простягнення 15 799 304,56 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 Дніпро" (далі за текстом - ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро", Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессенс-Преміум" (далі за текстом - ТОВ "Ессенс-Преміум") про стягнення заборгованості за Кредитним договором №291013-КЛВ від 29.10.2013 року в сумі 15 799 304,56 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 року у справі №905/157/16 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Ессенс-Преміум" на користь ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" заборгованість за Кредитним договором №291013-КЛВ від 29.10.2013 року в сумі 10000000,00 грн., 3164383,56 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 152230,30 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Ессенс-Преміум", яке просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 року у справі №905/157/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Банку у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема на неповне встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та на не відповідність висновків суду, обставинам справи.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тим обставинам, що Кредитний договір №291013-КЛВ від 29.10.2013 року не є укладеним, оскільки в порушення ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України сторони у належній формі не досягли з усіх істотних умов договору, зокрема щодо зміни типу процентної ставки за кредитом, оскільки розмір процентів та тип процентної ставки це різні істотні умови кредитного договору. Зважаючи на те, що умовами кредитного договору №291013-КЛВ від 29.10.2013 року визначено три різні розміри процентів, на думку відповідача це не є погодженням між сторонами фіксованої процентної ставки.

Заявник апеляційної скарги також стверджує, що кредитний договір №291013-КЛВ від 29.10.2013 року не передбачає: порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу; погодженого індексу, який відповідає вимогам ч. 5 ст. 1056 1 Цивільного кодексу України, з посиланням на джерело інформації про відповідний індекс; максимального розмір збільшення процентної ставки.

Крім того, враховуючи той факт, що суддею Уханьовою О.О. вже надавалась правова оцінка відповідності умов кредитного договору №291013-КЛВ від 29.10.2013 року вимогам ст. 1056 1 Цивільного кодексу України у іншій справі №905/2059/16, з цих підстав у відповідача були сумніви щодо її упередженості при розгляді даного спору, що, на думку апелянта, призвело до порушення судом першої інстанції вимог ст. 20 ГПК України внаслідок неправомірної відмови у задоволенні заяви ТОВ "Ессенс-Преміум" про відвід судді Уханьової О.О. від розгляду справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2016 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: ОСОБА_6 - головуючий (суддя-доповідач), судді М'ясищев А.М., Малашкевич С.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.09.2016 року об 11:10 год.

Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами Донецького апеляційного господарського суду, а також змінювався склад колегії суддів.

В подальшу апеляційне провадження неодноразово зупинялось у зв'язку із направленням касаційних скарг ТОВ "Ессенс-Преміум" на ухвали Донецького апеляційного господарського суду у справі №905/157/16 разом зі справою до Вищого господарського суду України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано нову колегію суддів, яку визначено у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Відповідно до супровідного листа Господарського суду Донецької області від 20.11.2017 року справа №905/157/16 направлена на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 року поновлено апеляційне провадження у справі №905/157/16, розгляд апеляційної скарги (з урахуванням ухвали від 06.12.2017 року про виправлення описки) призначено на 10.01.2018 року об 11 год. 50 хв.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №11/2018 від 10.01.2018 року, з метою дотримання передбаченого ГПК України строку розгляду справи, у зв'язку із перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_7 у відпустці на дату розгляду апеляційної скарги призначено повторний автоматизований розподіл справи №905/157/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано нову колегію суддів, яку визначено у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий (суддя-доповідач), судді Будко Н.В., Склярук О.І.

Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року №2147-19 були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, зазначена справа розглядається апеляційним судом за правилами, викладеними у ГПК України, в редакції, яка набула чинності 15.12.2017 року.

У відзиві на апеляційну скаргу (а.с.29-34, т.2), який надійшов через канцелярію суду 13.09.2016 року від ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро", позивач заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вказав про їх безпідставність. Зазначив, що в рішеннях Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 року у справі №910/2692/16 та Господарського суду Донецької області від 20.07.2016 року у справі №905/2059/16 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору №291013-КЛВ від 29.10.2013 року недійсним. У вказаних судових актах, які були залишені без змін судами апеляційної та касаційної інстанції та набрали законної сили, вже надавалась оцінка правомірності умовам кредитного договору за яким стягнуто заборгованість у даній справі вимогам ст. 1056 1 ЦК України, а тому, на думку Банка, доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції 10.01.2018 року представник ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" (який не є адвокатом, але має право приймати участь в судовому засіданні враховуючи дату порушення апеляційного провадження до внесення відповідних змін у Конституцію України) заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити рішенням Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 року у справі №905/157/16 без змін.

Відповідач (апелянт) у судове засідання 10.01.2018 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористався.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу (а.с.114, 116 т. 2), а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути її за відсутності сторін, у зв'язку з чим переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2013 року ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" (далі за текстом - ОСОБА_5) та ТОВ "Ессенс-Преміум" (далі за текстом - Позичальник) підписали Кредитний договір №291013-КЛВ, відповідно до умов якого, ОСОБА_5 на умовах цього договору відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України з лімітом кредитування в сумі 10000000,00 грн. для поповнення обігових коштів, проведення документарних операцій, а Позичальник зобов'язується повернути кредит у строки, встановлені графіком, але не пізніше 28.02.2014 року та сплатити проценти за користування наданим кредитом.

Пунктом 1.4 Кредитного договору зазначено, що процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 20% процентів річних. Сторони домовились, що у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється в розмірі 25% процентів річних за користування кредитними ресурсами, що надані в гривні.

У відповідності до п. 1.6 Кредитного договору, порядок оплати банку нарахованих процентів за користування кредитами здійснюється Позичальником відповідно до п. 2.3 цього договору щомісячно, в період сплати процентів, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору.

Згідно п. 2.3.2 Кредитного договору, проценти за користування кредитами, наданими за цим договором, нараховуються Банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в п. 1.1 цього договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в п. 1.4 цього договору.

У разі порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами кредитного договору, у т.ч при несвоєчасному поверненні кредиту та сплати процентів зі його використання. Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом пред'явлення вимоги (п. 3.1.12 Кредитного договору).

Пунктом 3.1.14 договору передбачено право банку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом у залежності від зміни ставок на грошовому ринку і облікової ставки НБУ. У цьому випадку банк сповіщає позичальника за 10 робочих днів про такі зміни. У тому разі, якщо позичальник погоджується на зміни вказані в цьому пункті, сторони діють відповідно до п. 5.3 цього договору. У разі незгоди позичальника з розміром нової процентної ставки банк має право вимагати дострокового повернення кредитів і сплати процентів за фактичний час користування кредитами.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку, зазначеного в п.1.1. цього договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього договору (п.п. 5.1.,5.2. договору).

В п. 5.3 договору сторони дійшли згоди, що усі зміни та доповнення умов цього договору здійснюються в письмовій формі, підписуються уповноваженими на це представниками сторін і скріплюються печатками обох сторін, за винятком випадків односторонньої зміни умов, передбачених цим договором.

Листом-вимогою про стягнення заборгованості (вих.6/21-7864 від 24.11.2015р.) ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" звернувся до ТОВ "Ессенс-Преміум", в якому просив виконати зобов'язання за Кредитним договором №291013-КЛВ від 29.10.2013 року а сплатити суму заборгованості. Банк водночас повідомив, що у разі невиконання або неналежного виконання цієї вимоги він буде вимушений звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В подальшому, позивач - ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" вважаючи, що в порушення умов Кредитного договору №291013-КЛВ від 29.10.2013 року ТОВ "Ессенс-Преміум" несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує проценти за користування кредитними коштами, не здійснює щомісячне погашення кредиту, а також простроченої кредитної заборгованості та пені, як вже зазначалося вище, у січні 2016 року звернувся до Господарського суду Донецької області із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача:

- 10000000,00 грн. - прострочену заборгованість за основною сумою кредиту;

- 3164383,56 грн. - прострочену заборгованість по процентах;

- 2013424,66 грн. - пеня за несплаченим кредитом;

- 621496,34 грн. - пеня за несплачені проценти;

- 182700,00 грн. - судовий збір за подання позову.

Як вже зазначалось, судом першої інстанції позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №291013-КЛВ від 29.10.2013 року в сумі 10000000,00 грн., 3164383,56 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 152230,30 грн. судового збору.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань", "Про боротьбу з тероризмом", "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та іншими нормативно-правовими актами, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та простроченої заборгованості по процентах, проте відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованої пені за несплаченим кредитом та пені за несплачені проценти через дію мораторію, запровадженого та введеного на період проведення антитерористичної операції у м. Маріуполь (місці господарської діяльності відповідача).

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, переглянувши справу з урахуванням повноважень визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України (далі за текстом - ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За умовами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України регламентовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні правовідносини сторін врегульовані укдаденим 29.10.2013 року договором №291013-КЛВ, який за своєю правовою природою є кредитним договором, правовідносини за яким регулюються розділом 2 глави 71 ЦК України "Позика. ОСОБА_5. Банківський вклад", параграфом 1 глави 35 ГК України, Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими нормативно-правовими актами.

Істотними умовами у кредитному договорі є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч. 2 ст. 345 ГК України).

Як було вірно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов п. 1.1 Кредитного договору, ОСОБА_5 відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію в національній валюті України з лімітом кредитування у сумі 10000000,00 грн. Позичальник зобов'язується повернути кредити, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше 28.02.2014 року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах, передбачених цим договором.

Процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 20% річних. Сторони домовились, що у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється в розмірі 25% річних за користування кредитними ресурсами, що надані в гривні (п. 1.4. Кредитного договору).

Згідно п. 2.1. Кредитного договору, ОСОБА_5 надає Позичальнику кредити, на підставі письмових заяв зобов'язань позичальника про отримання кредитів в межах цього договору, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих коштів. Письмова заява-зобов'язання позичальника про отримання кредитів повинна відповідати формі, встановленій банком. Зобов'язання банку по даному договору є відкличними.

Пунктом 2.3. договору встановлений порядок нарахування та сплати процентів:

2.3.1. Розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня фактичного виникнення залишку на рахунку обліку кредитної заборгованості, відкритому банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим договором.

2.3.2. Проценти за користування кредитами, наданими за цим договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в п. 1.1. цього договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в п. 1.4. цього договору.

У разі якщо день нарахування та сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти нараховуються та сплачуються в робочий день, що йому передує.

Сума заборгованості за кредитом/кредитами, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою та відображається на рахунку простроченої заборгованості, зазначеному в п. 1.8. цього договору.

2.3.3. При розрахунку суми процентів береться фактична кількість календарних днів користування кредитами у розрахунковому періоді та фактична кількість днів у році (за методом факт/факт).

2.3.4. При погашенні заборгованості перед банком за кредитами, процентвами та комісіями за користування ними, кошти позичальника спрямовуються у першу чергу для оплати простроченої заборгованості за нарахованими комісіями, в другу - поточної заборгованості за нарахованими комісіями, в третю - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, в четверту - поточної заборгованості за нарахованими процентами, в п'яту - простроченої заборгованості за кредитами, в шосту - для погашення строкової заборгованості за кредитами, а також в наступну чергу, при наявності такої, банк має право відшкодувати свої витрати/збитки згідно п. 3.1.9. цього договору. В останню чергу сплачується пеня, розмір якої визначається відповідно до п. 3.4.11 цього договору.

2.3.5. За день, у який позичальник проводить погашення кредитів, проценти на суму повернених кредитів не нараховуються.

2.3.6. Датою сплати процентів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок банку зазначеного в п. 1.8. цього договору. Якщо дата погашення кредиту співпадає з датою його надання, то проценти нараховуються як за один день. Проценти зва користування кредитами, наданими за цим договором, сплачуються на рахунок банку вказаному в п. 1.8. цього договору.

У разі несвоєчасної сплати процентів, банк може нарахувати пеню, передбачену пунктом 3.4.11 цього договору, на суму простроченого платежу.

Відповідно п. 6.1. договору, за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам. Пеня сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день сплати пені. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами згідно з умовами цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку, зазначеного в п. 1.1. цього договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п. 5.1. Кредитного договору).

Сторонами в даному кредитному договорі погоджені всі істотні умови, відсутні докази його припинення або визнання недійсним, а отже зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Азовнефтепродукт" до ТОВ "Ессенс-Преміум", ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" про визнання Кредитного договору №291013-КЛВ від 29.10.2013 року недійсним.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що Банком на підставі заяви зобов'язання Позичальника на отримання кредиту від 01.11.2013 року належним чином виконані умови договору щодо надання кредитних коштів на загальну суму 10000000,00 грн., про що свідчить меморіальний ордер №К/736264 від 01.11.2013 року та банківські виписки, які є документами первинного бухгалтерського обліку у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За умовами договору №291013-КЛВ від 29.10.2013 року остаточною датою повернення кредитних коштів визначено 28.02.2014 року.

Позичальник взяті на себе зобов'язання всупереч вищенаведеним вимогам закону та умовам договору належним чином не виконував, отримані кошти у встановлені строки не повертав, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплачував, та до теперішнього часу так і не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з заборгованості.

З наданої позивачем банківської виписки вбачається, що заборгованість відповідача за основною сумою кредиту на час винесення рішення судом першої інстанції у даній справі фактично становить 10000000,00 грн.

Банком також нараховано 3164383,56 грн. заборгованості за процентами за період з 01.08.2014 року по 05.11.2015 року.

Колегією суддів перевірено визначений ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" розрахунок заборгованості по процентах, який було прийнято місцевим судом, та визнано його арифметично правильним.

Таким чином враховуючи, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по відсоткам відповідно до умов договору кредиту підтверджуються матеріалами справи, та вони є правомірними, отже обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Що стосується заявлених до стягнення Банком 2013424,66 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 06.11.2014 року по 05.05.2015 року, 621496,34 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 31.12.2014 року по 05.11.2015 року, судова колегія зазначає наступне.

Згідно приписів ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, в тому числі неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч. 1-3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Указом Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду прийнятого ним рішення антитерористична операція триває та не завершена.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", приписів Закону України «Про боротьбу з тероризмом» , керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 року №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Розпорядженням КМУ України від 07.11.2014 року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. До переліку пунктів, увійшло місто Маріуполь.

Постановою Правління Національного Банку України від 06.08.2014 року №466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" банкам України заборонено здійснювати усі види фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Згідно Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22.01.2015року №27, встановлено особливий порядок переміщення в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів. До зазначених територій включені території, на якіх органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі повноваження, передбачені законодавством України.

30.10.2014 року розпорядженням №1053-р Кабінет Міністрів України на виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Маріуполь.

Розпорядженням від 05.11.2014 року №1079-р Кабінет Міністрів України зупинив дію зазначеного вище розпорядження.

02.12.2015 року розпорядженням №1053-р Кабінет Міністрів України на виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Маріуполь.

Отже, виходячи з системного аналізу положень ст.4 ГПК України, Наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", Розпорядження КМУ України від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, Закон України "Про боротьбу з тероризмом", які підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" необґрунтовано здійснено нарахування пені за кредитом та процентами за періоди з 06.11.2014 року по 05.05.2015 року та з 31.12.2014 року по 05.11.2015 року відповідно.

Таким чином, судова колегія погоджується з вірним висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 2013424,66 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 06.11.2014 року по 05.05.2015 року, 621496,34 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків за період з 31.12.2014 року по 05.11.2015 року.

Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта про те, що кредитний договір №291013-КЛВ від 29.10.2013 року є неукладеним з тих підстав, що сторони у належній формі не досягли з усіх істотних умов договору, зокрема щодо зміни типу процентної ставки, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст. 1046 ЦК України). Однак кредитний договір, спір щодо якого вирішується у даній справі, є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро" та ТОВ "Ессенс-Преміум" уклали Кредитний договір №291013-КЛВ від 29.10.2013 року у письмовій формі, яка вимагається ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

Пунктом 1.3 цього договору було передбачено, що суми кредитів у день їх надання спрямовуються Банком на поточний рахунок Позичальника №2600730561901 у Банка для розрахунків відповідно до цілей, вказаних у п. 1.2 цього договору у валюті наданого кредиту. Також судом встановлено, що ОСОБА_5 перерахував на Позичковий рахунок ТОВ "Ессенс-Преміум" обумовлену кредитним договором грошову суму, яку відповідно до меморіального ордеру №К/736264 від 01.11.2913 року отримано відповідачем.

Статтею 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

Таким чином, істотними умовам кредитного договору, як господарського, відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Судова колегія, дослідивши зміст кредитного договору, приходить до висновку, що сторони, укладаючи Кредитний договір №291013-КЛВ від 29.10.2013 року, погодили всі істотні умови для даного виду, зокрема, суму кредиту, строки повернення кредитних коштів, розміри процентів та порядок їх сплати, строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили (у п. 1.4), що позивач сплачує відповідачу проценти в розмірі 20 % річних.

Частинами 1-3 ст. 1056 1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, п. 1.4 Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником встановлюється в розмірі 25% процентів річних за користування кредитними ресурсами, що надані в гривні.

В п. 3.1.14 Кредитного договору передбачено право Банку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом у залежності від зміни ставок на грошовому ринку і облікової ставки НБУ. У цьому випадку банк сповіщає позичальника за 10 робочих днів про такі зміни. У тому разі, якщо позичальник погоджується на зміни вказані в цьому пункті, сторони діють відповідно до п.5.3 цього договору. У разі незгоди позичальника з розміром нової процентної ставки банк має право вимагати дострокового повернення кредитів і сплати процентів за фактичний час користування кредитами.

У п. 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 24.11.2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", з метою забезпечення однакового і правильного вирішення господарськими судами спорів, що виникають з кредитних договорів, господарським судам роз'яснено, що вирішуючи питання щодо права банку змінювати в односторонньому порядку умови кредитного договору, зокрема підвищувати розмір процентної ставки за таким договором, господарським судам слід враховувати приписи ст. 1056 1 ЦК України, згідно з якими банку забороняється збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за кредитним договором (або встановлений кредитним договором порядок сплати змінюваної процентної ставки) за відсутності згоди на це позичальника. У розгляді відповідних справ господарським судам необхідно з'ясовувати: чи було передбачено збільшення розміру процентної ставки основним кредитним договором; чи були виконані банком усі умови договору у відповідній частині та чи дотримано порядок узгодження зазначеного питання з позичальником. У разі якщо кредитним договором передбачено обов'язкове вчинення відповідного правочину щодо зміни умов договору в письмовій формі, судам необхідно враховувати приписи ст.ст. 639, 654, 1055 ЦК України.

Також, п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог ст.ст. 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному ч. 6 ст. 1056 1 ЦК.

Отже, підписавши кредитний договір, його сторони домовились про умови застосування процентної ставки за користування кредитом в розмірі 25% річних у разі невиконання позичальником певних умов договору.

Таким чином, сторони кредитного договору, укладаючи договір, передбачили можливість збільшення розміру процентної ставки та умови, за яких можливе таке збільшення, а також передбачили можливість вносити зміни у кредитний договір, за погодженням сторін, у разі зміни кредитної політики, ставок на грошовому ринку і облікової ставки НБУ, та у разі незгоди позичальника на зміну процентної ставки та не підписання позичальником відповідних змін до договору, сторони погодили, що ОСОБА_5 має право вимагати дострокового повернення кредитів і сплати процентів за фактичний час користування кредитами.

Судова колегія, також, вважає, що підписавши кредитний договір, Позичальник погодився з усіма його умовами, зобов'язався своєчасно повернути одержаний кредит, сплатити нараховані проценти, комісії, тощо, на умовах, встановлених кредитним договором та є обізнаним щодо наслідків порушення своїх зобов'язань.

Зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить ст. 1056 1 ЦК (п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

При цьому,судова колегія звертає увагу скаржника, що предметом даного спору є матеріально-правова вимога Банку про стягнення заборгованості за Кредитним договором №291013-КЛВ від 29.10.2013 року, а не визнання вказаного правочину неукладеним. Аналогічним правовим підставам про визнання недійсним кредитного договору №291013-КЛВ від 29.10.2013 року вже надавалась оцінка у рішенні Господарського суду міста Києва від 30.03.2016 року у справі №910/2692/16 та рішенні Господарського суду Донецької області від 20.07.2016 року у справі №905/2059/16, що переглядались в господарських судах апеляційної та касаційної інстанції та набрали законної сили, де було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Також не знайшли свого підтвердження доводи заявника апеляційної скарги про порушення господарським судом першої інстанції ст. 20 ГПК України щодо безпідставної відмови у задоволенні клопотання ТОВ "Ессенс-Преміум" про відвід судді Уханьової О.О. від розгляду даної справи, з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 ГПК України (чинному на момент винесення оскаржуваного рішення), суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений ч. 3 ст. 21 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

На думку заявника, підставою для відводу судді Уханьової О.О. є прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання Кредитного договору №291013-КЛВ від 29.10.2013 року недійсним у справі №905/2059/16 за позовом ТОВ "Вельт" до ТОВ "Ессенс-Преміум" та ПАТ "ОСОБА_5 Дніпро", в якому суддя висловила правову позицію щодо відповідності кредитного договору вимогам ст. 1056 1 ЦК України.

Проте, вказана відповідачем обставина не входить до переліку підстав, визначених ч. 1 ст. 20 ГПК України та не може свідчити про неупередженість судді.

Крім того, рішення Господарського суду від 20.07.2016 року у справі №905/2059/16 було залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2016 року та набрало у встановленому законом порядку законної сили, що також спростовує твердженя апелянта.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Ессенс-Преміум" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 року у справі №905/157/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ессенс-Преміум", м. Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 року у справі №905/157/16 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 року у справі №905/157/16 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді Н.В. Будко

ОСОБА_3

(У судовому засіданні 10.01.2018 року оголошено вступну та резулятивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 12.01.2018 року).