Ухвала

від 15.01.2018 по справі 5023/2773/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"15" січня 2018 р.          Справа № 5023/2773/12

Суддя - доповідач Фоміна В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Досуг-К» (вх. №147 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2012 у справі № 5023/2773/12

за позовом ДП «Жовтневе лісове господарство», м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «Гео-Майстер», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Досуг-К», м. Харків

про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2012 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Досуг-К" на користь Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" заборгованість по оплаті за договором № 2/1 від 21.01.2008 р. у сумі 169392,34 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 4460,84 грн. Розірвано договір № 2/1 від 21.01.2008 р. довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Досуг-К" повернути лісову ділянку площею 9,9 га, яку було надано договором № 2/1 від 21.01.2008 р. у довгострокове тимчасове користування, що знаходиться у кварталі № 77 (виділ № 3, частково виділ №№ 1, 2, 3) та кварталі № 80 (виділ № 3, 4, частково виділ №№ 1, 5, 6) Васіщевського лісництва по договору № 2/1 від 21.01.2008 р. Державному підприємству "Жовтневе лісове господарство".

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Досуг-К» звернулось до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргою на вказане рішення, в якій вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Одночасно заявник звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення, в якому, зазначає, що строк ним пропущено з поважних причин, оскільки судове рішення по даній справі ним не отримано з невідомих йому причин, ухвали суду повертались до суду з відміткою пошти «фірма вибула», весь час оскаржуване рішення не виконувалось. При цьому, скаржник зазначає, що наразі продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, належним чином сплачує орендну плату. Крім того, апелянт зазначає, що про існування рішення дізнався випадково і 27.12.2017 отримав копію судового рішення в Господарському суді Харківської області, а тому вважає, що у відповідності до приписів статті 256 ГПК України, звертається зі скаргою у строки передбачені приписами ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшла висновку про його задоволення, виходячи з такого.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Вказаним законом Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно, апеляційні скарги подані після набуття чинності вказаним законом (після 15.12.2017) розглядаються за правилами ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017.

Апеляційна скарга відповідача подана до суду апеляційної інстанції 29.12.2017, тобто розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017.

Статтею 256 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017, передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як вбачається, апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2012 подана 29.12.2017, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач зазначає, що судові рішення у даній справі відповідачу не вручені, ухвали суду повертались до суду з відміткою «фірма вибула», проте, згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи - ТОВ «Досуг-К», код 33607208, є – 61153, Харківська область, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд.1. (а.с. 25-27 т.1). Згідно даних реєстру, відповідач своє місцезнаходження не змінював.

Отже, суддя-доповідач зазначає, що відповідач є особою, яка не повідомлена про розгляд цієї справи, а тому приписи частини 4 статті 256 ГПК України на нього не розповсюджуються.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

В рішенні Європейського Суду Справа "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03) від 3 квітня 2008 року, Суд зазначив, що, правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Право на справедливий розгляд судом, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинне тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Держав.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів («Brumarescu проти Румунії», № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі.

Повноваження судів вищих інстанцій на перегляд справи повинні використовуватися лише з метою виправлення судових помилок, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд вищими судами не повинне розглядатися як завуальована апеляція, а лише сама можливість того, що можуть існувати дві точки зору щодо предмету спору не є підставою для перегляду рішення.

Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру («Ryabykh проти Росії», № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).

Тож, поновлюючи процесуальний строк на оскарження рішення суду 2012 року, колегія суддів враховує те, що судове рішення у цій справі до сих пір не виконано, спірна земельна ділянка позивачу не повернута, відповідачем вона використовується в своїй діяльності, відповідач продовжує сплачувати орендну плату.

Зазначене дає змогу переглянути судове рішення в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача з дотриманням його процесуальних прав, які не були реалізовані ним в суді першої інстанції, не порушуючи при цьому принцип юридичної визначеності.

До того ж, наведені заявником доводи щодо необізнаності про ухвалення рішення у справі та тривале неотримання його копії підтверджуються належними і достовірними доказами.

Таким чином, строк на оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2012 підлягає поновленню.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності нормам ГПК України, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без руху, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України, в редакції закону від 03.10.2017, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Апелянтом до скарги додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1312,80 грн.

Відповідно до п.п. 6 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позову, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1094,00 грн., тому за подання апеляційної скарги апелянтом повинно бути сплачено 1094,00 *150%, = 1641,00 грн. Тобто, заявником недоплачено судовий збір у розмірі 328,20 грн.

Зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, для надання заявнику строків для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя - доповідач,

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Досуг-К» на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2012 у справі № 5023/2773/12 залишити без руху.

2. Встановити заявнику 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, з дня вручення ухвали про залишення без руху.

3. Роз`яснити ТОВ «Досуг-К», що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Фоміна В. О.