Постанова

від 10.01.2018 по справі 387/736/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 387/736/17

№ провадження 22-ц/781/182/18 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В. В.

Доповідач Карпенко О. Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.01.2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів : Гайсюка О.В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства Надія про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Надія на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

23 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства Надія (далі за текстом - СФГ Надія або відповідач) про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно договору оренди землі, зареєстрованому у КРФ ДП Центр ДЗК від 7 жовтня 2008 року, ОСОБА_2 передала СФГ Надія належну їй на праві власності земельну ділянку площею 4,8648 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, яка знаходиться на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, в оренду строком на 5 років. У серпні 2017 року з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_2 їй стало відомо про існування додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, якою строк дії вказаного договору продовжено до 7 жовтня 2033 року. У зв'язку з тим, що вказаної додаткової угоди вона не підписувала та не мала наміру її укладати, звернулась до суду з позовом про визнання її недійсною, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за додатковою угодою та повернення земельної ділянки.

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено: визнано недійсною додаткову угоду від 29 березня 2013 року до договору оренди землі №040836900086 зареєстрованого 7 жовтня 2008 року, укладену між ОСОБА_2 та селянським фермерським господарством Надія право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 3 квітня 2013 року за №533406; скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області Костенка Володимира Леонідовича від 3 квітня 2013 року, номер запису про інше речове право - 533406, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, на підставі додаткової угоди виданої 29 березня 2013 року, видавник: орендар СФГ Надія , орендодавець ОСОБА_2 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, СФГ Надія оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі заявник клопоче про скасування рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у позові. Відповідач посилається, зокрема, на те, що суд необґрунтовано не задовольнив його заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Початок перебігу давності потрібно обраховувати з моменту отримання позивачем орендної плати на підставі спірної угоди, тобто з листопада 213 року. При цьому позивач визнав, що він отримував у листопаді 2013 року орендну плату за землю, а отже знав про дані правовідносини. Так, як на час пред'явлення позову позовна давність спливла, суд мав відмовити в задоволенні пред'явлених позивачем вимог.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 155), однак свого представника в судове засідання не направив.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторінабо інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача - ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Апеляційний суду Кіровоградської області дійшлов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №019151, виданого Добровеличківською райдержадміністрацією Кіровоградської області 29 березня 2002 року, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №187, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,86 га, яка розташована на території Олексіївської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а.с. 13).

Згідно договору оренди землі, укладеного між сторонами по справі, який зареєстрований у Добровеличківському відділі ДП КРФ ЦДЗК Кіровоградської області 7 жовтня 2008 року за №040836900086, ОСОБА_2 передала СФГ Надія строком на 5 років належну їй на праві приватної власності земельну ділянку за плату за користування об'єктом оренди в розмірі 3% від грошової оцінки, яку орендар має сплачувати у строки 1 серпня - 1 листопада.

3 квітня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області Костенко В.Л. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 4,86 га орендарем якої є СФГ Надія а орендодавцем ОСОБА_2 на підставі додаткової угоди від 29 березня 2013 року про зміни до договору оренди землі №040836900086 від 7 жовтня 2008 року.

Додатковою угодою від 29 березня 2013 року про зміни до договору оренди землі №040836900086 від 7 жовтня 2008 року передбачено, що СФГ Надія і ОСОБА_2, дійшли згоди про внесення змін до пунктів 8 - 10 договору, а саме: збільшено строк дії договору до 25 років а також встановлено, що якщо жодна із сторін за 3 місяці до кінця дії договору не надала письмове попередження про його розірвання, договрі автоматично поновлюється на новий строк; змінено розмір орендної плати за користування об'єктом оренди - 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; передбачено обчислення орендної плати з урахуванням коефіцієнта індексації грошової оцінки та коефіцієнта змін у рентному доход - 1,756.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №261 від 7 листопада 2017 року, встановлено, що підпис, розташований у колонці Орендодавець розділу Підписи сторін угоди про зміни до договору оренди землі №040836900086 від 7 жовтня 2008 року, укладеної між ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ Надія (орендар) від 29 березня 2013 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За приписами ст. ст. 13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На укладений договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 не підписувала додаткову угоду з СФГ Надія від 29 березня 2013 року про зміни до договору оренди землі № 040836900086 від 7 жовтня 2008 року.

Встановивши такий факт, суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу ст. 203, 215 ЦК України, цей правочин є недійсним, оскільки були відсутніми воля та волевиявлення ОСОБА_2 на укладення такої угоди і несення змін до існуючого договору, а її укладення від імені позивача невстановленою особою суперечить закону.

Отже суд першої інстанції вважав позов доведеним.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідачем не оспорюються, а апеляційний суд не встановив передбачених ч. 4 ст. 367 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, як зводяться до неправильного вирішення судом заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

За приписами ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності позивається від дня коли особа довідалася або могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Відповідач, погодившись з тим, що право позивача було порушеним,заявив в суді першої інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 50 - 51) посилаючись на те, що позивач знав про порушення свого права з 1 листопада 2013 року, коли отримав орендну плату на підстав додаткової угоди від 29 березня 2013 року до договору оренди землі від 7 жовтня 2008 року.

Проте з наданої відповідачем на підтвердження своїх доводів світлокопії відомості нарахування і виплати орендної плати за 2013 рік від 1 листопада 2013 року (а. с. 52 - 43) вбачається, що ОСОБА_2 фактично отримала від СФГ Надія орендну плату в сумі 4057 грн. 39 коп. за користування орендарем її земельною ділянкою у 2013 році.

При цьому у наданому відповідачем документі не вказано на підставі чого здійснена ним така виплата (на підставі договору чи додаткової угоди). Водночас згідно п. 4.3. укладеного між сторонами по справі договору оренди землі від 7 жовтня 2008 року строк його дії закінчився 7 жовтня 2013 року, а отже 1 листопада 2013 року позивач отримав орендну плату за користування відповідачем його земельною ділянкою за поточний 2013 рік, тобто в межах договору.

Таким чином за обставин, на які посилається відповідач, позивач не міг дізнатися про наявність оспорюваної додаткової угоди та порушення свого права.

Докази того, що відповідач здійснював наступні виплати позивачу орендної плати в матеріалах справи відсутні.

Крім того, заперечуючи проти заяви відповідача, позивач обґрунтовано посилався на те, що оскільки після закінчення строку дії договору земельна ділянка залишилася у користуванні відповідача, то на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі позивач вважав, що договір є поновленим на той самий строк, тобто на наступні 5 років, а не до 2033 року, як передбачено оспорюванню ним угодою.

Позивач правомірно розраховував на добросовісність та розумність у відносинах з відповідачем та не мав підстав сумніватися у правовому стані своєї земельної ділянки після закінчення троку дії договору і перевіряти правомірність реєстрації права відповідача, а отже він не знав і не міг дізнатися про порушення свого права до моменту отримання ним витягу з Державного земельного кадастру, тобто до 1 серпня 2017 року. Таким чином перебіг позовної давності для вимог позивача почався саме з 1 серпня 2017 року і на день пред'явлення позову (23 серпня 2017 року), не сплинув.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст.375 ЦПК України, вимоги апеляційної скарги належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Вимоги апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства Надія залишити без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду з підстав передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 січня 2018 року.

Головуючий

Судді: