Ухвала

від 17.01.2018 по справі 464/103/18

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/103/18

пр.№ 1-кс/464/70/18

У Х В А Л А

15 січня 2018 року м.Львів

Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання про арешт майна,

у с т а н о в и в :

слідчий Сихівського відділу поліції ГУ НП України в Львівській області ОСОБА_3 у зв`язку із досудовим розслідуванням кримінального провадження, внесеного 3 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140070003670, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, звернулася до суду з клопотанням, погодженим із прокурором Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 , про арешт майна: земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:07:001:0017 площею 0,9451 га у м. Львові на території громадського центру Сихова, яка перебуває у постійному користуванні релігійного управління монастирів Селезіанського згромадження східного обряду в Україні Української Греко-Католицької церкви для будівництва та обслуговування культурно-освітнього, релігійного центру та гімназії; земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:07:001:0019 площею 1,8700 га у м.Львові на проспекті Червоної Калини, яка перебуває у постійному користуванні ЛКП «Спортресурс» для будівництва та обслуговування інфраструктури спортивного комплексу. Покликається на те, що ПП «Скоринка плюс» самовільно зайняло земельні ділянки по вул.Скрипника-пр.Червоної Калини в м.Львові під розміщення автостоянки, а для запобігання пошкодженню, псуванню, знищенню, використанню, перетворенню, передачі та відчуження таких земельних ділянок, з метою збереження речових доказів, виникла необхідність в накладенні арешту.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав; на запитання суду не зміг пояснити ні ризиків, ні шляхів /відчуження, розпорядження чи користування/, ні дієвості накладення арешту; зазначив, що постійні користувачі до органу досудового розслідування не звертались з приводу перешкоджання користуванню виділеними їм земельними ділянками; не встановлювались кадастровий номер і площа земельної ділянки, яка виділялась ПП «Скоринка плюс» /директор ОСОБА_5 / для забезпечення паркування транспортних засобів згідно з додатковим договором №1/1 ПТ до договору №130П/Т від 1 квітня 2011 року терміном дії до 31 грудня 2017 року. Вважає, що шляхом накладення арешту на земельні ділянки є ухвала слідчого судді.

Власник майна Львівська міська рада, користувачі релігійне управління монастирів Селезіанського згромадження східного обряду в Україні Української Греко-Католицької церкви, ЛКП «Спортресурс» повідомлялися про розгляд даного клопотання, однак до суду не прибули, що у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України не є перешкодою для його розгляду.

Заслухавши пояснення слідчого та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного з огляду на таке.

Сихівським відділом поліції ГУ НП України в Львівській області розслідується кримінальне провадження, внесене 3 листопада 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140070003670, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України. Згідно з витягом 7 червня 2017року ОСОБА_5 самовільно, всупереч установленому законом порядку, заволодів земельною ділянкою у м.Львові по вул.Скрипника та по вул.Ч.Калини, чим заподіяв матеріальної шкоди Львівській міській раді у сумі 145517 грн.

Натомість у доданих до клопотання матеріалів жодним чином не фігурує « ОСОБА_5 », якого зазначено у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Директором ПП «Скоринка плюс» є « ОСОБА_5 », якому інкримінується самовільне захоплення земельної ділянки. Вказане унеможливлює однозначно ідентифікувати та встановити особу стосовно дій якої здійснюється досудове розслідування.

Встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610136800:07:001:0017 площею 0,9451 га у м. Львові перебуває у постійному користуванні релігійного управління монастирів Селезіанського згромадження східного обряду в Україні Української Греко-Католицької церкви. Земельна ділянка з кадастровим номером 4610136800:07:001:0019 площею 1,8700 га у м.Львові перебуває у постійному користуванні ЛКП «Спортресурс». Вказані земельні ділянки належать на праві власності Львівській міській раді.

У кримінальному провадженні №12017140070003670 згадані земельні ділянки постановою слідчого від 4 грудня 2017 року визнано речовими доказами.

З метою збереження речових доказів слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки.

Розглядаючи питання арешту майна, слідчий суддя враховує вимоги ст.131 КПК України, згідно з якими арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що /ст.132 КПК України/:

-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

-може бути виконано завдання, для виконання кого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя за вимогами ст.173 КПК України повинен враховувати, зокрема:

-правову підставу для арешту майна;

-можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні /якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу/;

-розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

-наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За змістом ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України).

Так, відповідно до наданих слідчому судді матеріалів із земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:07:001:0017, загальна площа якої становить 0,9451 га, самовільно захоплено 0,1620 га, а із земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:07:001:0019 загальною площею 1,8700 га, самовільно захоплено 0,2564 га.

Порівнюючи захоплені площі, які є незначними у порівнянні із загальними, слідчим у клопотанні та в суді не доведено необхідності накладення арешту на земельні ділянки в повному обсязі, що призведе до порушення прав законних постійних користувачів земельних ділянок, які, як зазначив слідчий з жодними заявами чи скаргами з цього приводу не звертались до органів досудового розслідування, а з протоколів допитів свідків вбачається, що про самовільне захоплення земельних ділянок їм стало відомо лише зі слів слідства; арешт в такому виді жодним чином не забезпечить дієвість даного заходу кримінального провадження.

Враховується й те, що у даному кримінальному провадженні особою, якій завдано матеріальної шкоди, визнано Львівську міську раду, а тому саме їй належать всі правомочності власника та в її інтересах не здійснювати жодних дій щодо земельних ділянок.

Також слідчим у клопотанні не зазначено та у суді не доведено необхідність накладення арешту з відповідними способами - позбавленням права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, враховуючи суть арешту. Слідчий суддя за відповідності відповідних вимог слідчого позбавлений можливості на власний розсуд обрати спосіб накладення арешту.

Згідноіз ст.98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже зазначене у клопотанні нерухоме майно земельні ділянки не відповідає вимогамст.98 КПК України, а обмеження права власника майна не може вважатись забезпеченням запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, використання, перетворення, передачі та відчуження, як це передбачено ч.1 ст.170 КПК України; вказаних ризиків жодним чином не доведено. Визнання слідчим земельних ділянок речовими доказами по справі не є безумовною підставою для накладення на них арешту.

З урахуванням, що слідчим при зверненні до суду з клопотанням про арешт майна не доведено потреб досудового розслідування, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, не доведено виконання завдання та дієвості даного заходу забезпечення кримінального провадження, виходячи з розумності та співрозмірності обмеженням права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту для власника та законних користувачів, слідчий суддя вважає, що клопотання є безпідставним та необґрунтованим, в якому слід відмовити.

Крім того слідчий суддя звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 5 січня 2018 року аналогічне клопотання про арешт майна поверталось для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, які слідчим при внесенні нового клопотання виконано не в повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.131, 132, 170-173, 309, 369-372, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

у клопотанні слідчого СВ Сихівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Ухвала про відмову у накладенні арешту може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1