Постанова

від 11.01.2018 по справі 826/5350/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5350/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представників позивача Сапожкової О. М., Красовської М. І., представників відповідача Перепелюка О. В., Горшкова В. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Новотел на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: 12 годин 15 хвилин, дата складання повного тексту невідома) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Новотел до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ ТД Новотел звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 січня 2017 року № 0000161404.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позиція апелянта обґрунтована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про здійснення позивачем операцій з придбання та продажу нафтопродуктів, оскільки матеріалами справи підтверджується, що предметом операцій було придбання та продаж пластикових карток на пальне, відтак, підстави для реєстрації позивача платником акцизного податку, всупереч твердженню відповідача, відсутні, про що також свідчить висновок аудитора.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу від відповідача, зареєстровані 04.12.2017 р. за вх. № 36719, в яких відповідач вважає рішення суду першої інстанції правомірним та зазначає, що згідно податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, наіменування товару та код УКТ ЗЕД відповідає виду товару: пальне. Крім того, позивачем здійснювалось волевиявлення щодо реєстрації платником єдиного податку шляхом подання заяви, проте, така заява прийнята не була через некоректність заповнення її даних.

Відмова у прийнятті заяви позивачем не оскаржувалась, повторно заява не подавалась. Все вищевикладене, на думку відповідача, свідчить про здійснення позивачем операцій з об'єктом оподаткування акцизним податком.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 28 листопада 2016 року по 06 грудня 2016 року співробітниками ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів) за період з 01 березня 2016 року по 01 червня 2016 року.

Результати вказаної перевірки були оформлені актом № 307/26-15-14-04-03/33105547 від 13 грудня 2016 року.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення позивачем вимог законодавства, а саме п.п. 212.1.15 п. 212.1 статті 212, п.п. 213.3.4 п. 213.3 статті 213 та пп. 14.1.212 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі наведених висновків та на виконання п. 117.3 ст. 117 ПК україни, 05 січня 2017 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000161404, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14097612, 00 грн. у зв'язку з реалізацією пального без реєстрації платником акцизного податку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 14.1.212 п. 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Відповідно до вимог пп. 212.1.15 п. 212.1 статті 212 ПК України платниками акцизного податку є особи, яка реалізують пальне.

Згідно з пп. 212.3.14 п. 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Відповідно до п. 117.3 статті 117 ПК України здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Відповідно до п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1442 (далі - Правила № 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій (п. 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.12.2004 № 620).

Як встановлено колегією суддів, між позивачем (покупець) та ТОВ Торговий дім Авіас (постачальник) було укладено договір № 185 від 04 січня 2016 року, згідно умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар (а. с. 85 - 86 Т. 1).

Договором було передбачено, що найменування і кількість товару визначається накладними, одиницями його вимірювання є літри.

Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картами) на отримання товару.

Встановлено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

Відповідно до умов договору, передача товару покупцю здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.

Виконання умов вказаного договору підтверджується, зокрема, складеними на його підставі податковими та видатковими накладними, в яких в якості найменування товару було вказану відповідну марку бензину, яка відпускалась покупцю в розмірі, що обраховувався літрами.

Згідно встановлених податковим органом в ході перевірки обставин, придбане позивачем пальне обраховувалось на субрахунку 281 Товари на складі . При цьому, бухгалтерський облік карток на пальне або бланків дозволів, або скретч-карток на пальне не здійснювався.

Також, між позивачем (клієнт) та ТОВ ТРТ Компані (підприємство) було укладено договір № 04/01/16-16 від 04 січня 2016 року, згідно умов якого підприємство приймає на себе зобов'язання поставити клієнту нафтопродукти в асортименті партіями, а клієнт зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (а. с. 76 - 83 Т. 2).

Договором було передбачено, що підприємство зобов'язується зберігати придбаний клієнтом товар протягом строку та на умовах, що визначені договором.

Встановлено, що факт передачі товару у власність клієнта підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної.

Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару, підприємство видає клієнту за видатковою накладною бланки дозволи або штрих-картки на пальне встановленої форми.

Товар повертається (видається) клієнту на відповідній АЗС в обмін на бланки дозволи або штрих-картки на пальне.

Виконання умов вказаного договору підтверджується, зокрема, складеними на його підставі податковими та видатковими накладними, в яких в якості найменування товару було вказану відповідну марку бензину, яка відпускалась покупцю в розмірі, що обраховувався літрами.

Згідно встановлених податковим органом в ході перевірки обставин, придбане позивачем пальне обраховувалось на субрахунку 281 Товари на складі . При цьому, бухгалтерський облік карток на пальне або бланків дозволів, або скретч-карток на пальне не здійснювався.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ Нафтотрейд Ресурс (постачальник) було укладено договір № 74/08 від 01 лютого 2016 року, згідно умов якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставити покупцю нафтопродукти партіями, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (а. с. 72 - 75 Т. 2).

Договором було передбачено, що постачальник зобов'язується зберігати придбаний покупцем товар протягом строку та на умовах, що визначені договором.

Товар постачається покупцю для подальшого перепродажу третім особам, а також для виробничого споживання покупцем.

Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару, постачальник видає покупцю за видатковою накладною картку на пальне WOG .

Товар повертається (видається) покупцю на відповідній АЗС в обмін на картку на пальне.

Виконання умов вказаного договору підтверджується, зокрема, складеними на його підставі податковими та видатковими накладними, в яких в якості найменування товару було вказану відповідну марку бензину, яка відпускалась покупцю в розмірі, що обраховувався літрами.

Згідно встановлених податковим органом в ході перевірки обставин, придбане позивачем пальне обраховувалось на субрахунку 281 Товари на складі . При цьому, бухгалтерський облік карток на пальне або бланків дозволів, або скретч-карток на пальне не здійснювався.

Таким чином, на підставі вищевказаних договорів колегією суддів встановлено, що позивач придбавав нафтопродукти на підставі договорів поставки нафтопродуктів оптовими партіями.

Постачання товару здійснювалось на користь ДП ДК Укрспецекспорт ДП Укроборонсервіс , ДП ДГЗП Спецтехноекспорт , ТОВ Анд-Груп , ТОВ Олга-Торг , ТОВ Олга-Логістик , ТОВ Прод-Транс , ТОВ Ростава , ТОВ Ленкер , ТОВ БМА-Транс , ТОВ Мінеральні води , ТОВ Престиж ресурс .

При дослідження договорів із вказаними контрагентами, колегією суддів встановлено, що їх предметом є поставка нафтопродуктів.

З видаткових накладних колегією суддів також вбачається, що товаром виступали саме нафтопродукти, а не довірчі документи (а. с. 87, 89, 91 - 100 Т. 1, 173 - 251 Т. 2, 1 - 250 Т. 3, 1 248 Т. 4, 3 - 182 Т. 5).

Згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міненергетики, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспоживстандарту від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

З вказаного визначення випливає, що власник талону (як продавець, так і покупець) є власником відповідного палива, зазначеного у ньому, та отримує/витрачає кошти у зв'язку з продажем/придбанням товару за номіналом, зазначеним у довірчому документі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11.01.2018 р. представник позивача, пославшись на ст. 231.3 ПК України, зазначила, що реалізація товару відбувається в момент відпуску пального через паливороздавальні колонки, а тому саме в цей момент позивач повинен бути зареєстрований як платник акцизного податку.

Колегія суддів зазначає, що вказана норма передбачає, що акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

В той же час, як встановлено колегією суддів, у видаткових накладних, підписаних представником позивача та третіми особами, товаром зазначено дизельне пальне, одиниця товару: літри.

Відтак, вказана одиниця товару свідчить, що сторони дійшли згоди саме про реалізацію пального, а не платіжних карток.

Зважаючи на це, колегією суддів не приймається до уваги аудиторський висновок від 22.09.2017 р. Крім того, такий висновок здійснено, в тому числі, на підставі бухгалтерських регістрів, формування яких залежить виключно від волевиявлення позивача в результаті його внутрішньої діяльності, а оцінка виду товару та одиниці товару в розрізі предмету господарських відносин аудитором не надана, що ставить під сумнів об'єктивність такого висновку.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11.01.2018 р. представник позивача підтвердила, що отримання платіжної картки за номіналом відповідало вартості пального, однак, сам факт реалізації пального заперечувала, зазначаючи, що обов'язок зі сплати податку виникне у позивача в майбутньому за фактом відпуску пального через паливороздавальні колонки.

В той же час, позивачем не надано доказів контролю ним відпуску пального безпосередньо на АЗС.

Зазначаючи, що такий відпуск за жодною скретч-карткою здійснено не було, позивач всупереч ч. 1 ст. 77 КАС України даної обставини не довів.

З наявних матеріалів адміністративної справи, зокрема договорів на реалізацію пального позивачем на користь третіх осіб, колегією суддів не вбачається зобов'язань третіх осіб звітувати перед позивачем в момент відпуску пального через паливороздавальні колонки на АЗС про кількість отриманого пального.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 р. позивачу було розстрочено сплату частини судового збору у розмірі 230910, 60 грн. (110 % судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову з 1 вимогою майнового характеру у розмірі 14097612, 00 грн., за виключенням сплаченого судового збору у розмірі 1700, 00 грн.).

Відтак, вирішенню підлягає питання про стягнення з позивача розстроченого судового збору за розгляд апеляційної скарги у порядку, передбаченому ст. 133 КАС України.

Керуючись ст.ст. 133, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Новотел на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Новотел до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Новотел (адреса місцезнаходження: 04111, місто Київ, вулиця Вільгельма Піка, будинок 22, ЄДРПОУ 33105547) на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 230910, 60 гривень (двісті тридцять тисяч дев'ятсот десять гривень 60 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя О. А. Губська Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 15.01.2018 р.)