Постанова

від 11.01.2018 по справі 826/26294/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року Справа № 826/26294/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Ароновича Ф.М.,

представника відповідача Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Система на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Система до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Система (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Чернігівська Об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2015 р. № 51426552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було досліджено всіх наявних у справі доказів, не надано оцінки показанням свідків, допитаним в судовому засіданні, неправильно встановлено обставини справи, зокрема не враховано, що дію договору від 10.06.2011 р. № 277 пролонговано у додатковій угоді, а також зазначаючи, що правовідносини його контрагентів з іншими суб'єктами господарювання не є предметом даного спору і не впливають на реальність саме його господарської діяльності.

З цих та інших підстав, апелянт вважає, що зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Система (далі - ТОВ Торговий Дім Система ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТД Система (код ЄДРПОУ 30264156) щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків ТОВ ПРО СЕРВІС (код ЄДРПОУ 33153611) за вересень 2014 року, ТОВ "ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН" (код ЄДРПОУ 38749904) за листопад 2014 року, ТОВ СГ Україна (код ЄДРПОУ 39161502) за вересень, листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 25.08.2015 р. № 294/26-55-22-08/30264156.

У зазначеному акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у розмірі 7 681 625,00 грн., у тому числі за вересень 2014 року на загальну суму 4 566 619,00 грн. та за листопад 2014 року на загальну суму 3 115 006,00 грн.

Зазначені висновки акту перевірки обґрунтовані фіктивністю операцій позивача з ТОВ ПРО СЕРВІС , ТОВ ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН та ТОВ СГ Україна .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 р. № 51426832208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 11 522 437,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 7 681 625,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3 840 812,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції не мають реального характеру.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп.14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ і формування податкового кредиту належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Виходячи з цього та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів встановила, між позивачем і ТОВ Тенза Трейд Юніон укладено договір поставки від 02.10.2014 р. № 132/1 з додатковою угодою від 08.10.2014 р. № 1 до нього /Т.2 а.с.24-27/.

Між позивачем і ТОВ ПРО СЕРВІС укладено договір поставки від 01.04.2014 р. № 44/01/04-2014 /Т.2 а.с.28-30/.

Між позивачем і ТОВ СГ Україна укладено договір поставки від 17.07.2014 р. № 123-3 /Т.2 а.с.31-32/.

Предмет зазначених договорів поставок - товар, яким у відповідності до видаткових накладних є муфти, кабелі, компресори, контрольні панелі оператора, блок живлення, шлейфи, двигуни, термоголовки тощо.

Товарність операцій позивача з вказаними контрагентами, включаючи розрахунки по вчиненим операціям, підтверджується відповідними первинними документами, а саме: видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, актами звірок взаємних розрахунків сторін, банківськими виписками, складською документацією /Т.2 а.с.33-250, Т.3 а.с.1-175, 205-240, Т. 4 а.с.1-64, Т.4 а.с.19-78/.

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що у матеріалах справи наявні копії наданих позивачем сертифікатів відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи /Т.4 а.с.83-101/, що не є первинними документами для обчислення податкової звітності, але у сукупності з вищезазначеними доказами також вказують на реальність спірних господарських операцій.

При цьому, матеріалами справи підтверджується економічна та господарська мета укладання позивачем вищевказаних договорів поставки з ТОВ Тенза Трейд Юніон , ТОВ ПРО СЕРВІС , ТОВ СГ Україна , а саме: подальша реалізація товарів, придбаних у зазначених контрагентів, за вищою ціною іншим суб'єктам господарювання, що також підтверджується відповідними первинними документами (податковими та видатковими накладними).

У контексті дослідження питання щодо товарності спірних операцій та подальшого руху товару, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно не прийнято до уваги договір поставки від 10.06.2011 р. № 277, укладений між позивачем і ТОВ Систем Груп Україна як такий, що за висновками суду першої інстанції припинив дію 31.12.2012 р. З цього приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності до додаткових угод від 01.07.2011 р. , від 26.06.2014 р. №№ 1, 2 до вказаного договору строк його дії пролонговано сторонами до 30.06.2015 р. /Т.4 а.с.104-105/.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що предмет, характер та господарська мета операцій позивача з ТОВ Тенза Трейд Юніон , ТОВ ПРО СЕРВІС , ТОВ СГ Україна узгоджується з основним видом його економічної діяльності за КВЕД, а саме: оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням /Т.1 а.с.159/.

Також матеріалами справи підтверджується наявність у позивача технічної спроможності та відповідного штату для вчинення спірних господарських операцій.

Окрім вищевказаних доказів, товарність спірних господарських операцій позивача з ТОВ Тенза Трейд Юніон , ТОВ ПРО СЕРВІС , ТОВ СГ Україна також підтверджується й показаннями свідків - директорів вказаних підприємств, які, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, підтвердили факт реального вчинення таких операцій з позивачем та наявність відповідної технічної спроможності для їх вчинення.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з ТОВ Тенза Трейд Юніон , ТОВ ПРО СЕРВІС , ТОВ СГ Україна за вищевказаними договорами поставки підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, то колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, посилання відповідача на здійснення контрагентами позивача діяльності поза межами правового поля, фіктивність господарських правовідносин з контрагентами іншими, ніж позивач у цій справі, припущення податкового органу щодо можливості порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів до уваги не приймає через їх необґрунтованість і недоведеність, оскільки рішення суду у відповідності до ст.159 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

Крім того, у рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Разом з тим, подані представником відповідача в судовому засіданні ніким не завірені роздруківки ухвал районних судів по кримінальним справам /Т.6 а.с.23-72/ не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України на підтвердження його доводів щодо безтоварності спірних господарських операцій, оскільки не містять жодних відомостей щодо фіктивності господарської діяльності позивача та/або безпосередньо його контрагентів та взагалі стосуються зовсім інших осіб.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 р. № 51426552208 є протиправним і відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено зворотного.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, що помилково не було встановлено судом першої інстанції через неповно з'ясовані обставини справи та порушення норм матеріального і процесуального права та призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Система задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Система - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2017 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Система до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 р. № 51426552208.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 16 січня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: