Постанова

від 16.01.2018 по справі 827/1551/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

16.01.2018 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Київ К/9901/1274/18 827/1551/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А.,Пасічник С.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі № 827/1551/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергорезерв до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Теплоенергорезерв (далі - товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (далі - ДПІ, податковий орган, відповідач у справі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013р. № 0000162200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) у розмірі 1041666 грн. 25 коп.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд м. Севастополя постановою від 31 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року позовні вимоги товариства задовольнив, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя від 29.05.2013р. № 0000162200.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні-травні 2013 року податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2012р., результати якої викладені в акті перевірки від 18 травня 2013 року № 283/22-030/35830803, висновками якого встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 869551 грн., у т.ч. за червень 2011 року у сумі 36218 грн., за жовтень 2012 року у сумі 833333 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1041666 грн. 25 коп. Судами встановлено, що товариством придбано чотири транспортних засоби - автокрани, які є основними засобами виробництва, прийняті на бухгалтерський облік товариства та постановлені на облік в органах Державної автомобільної інспекції, відповідність первинних документів встановлених правилам бухгалтерської звітності.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили правові підстави прийняття спірного повідомлення - рішення, а саме положення норм п. 185.1 ст. 185, 187.1 ст. 187, 198.1 ст. 198 ПК України та ст.1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Оцінюючи спірні правовідносини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем, як платником податку правомірно сформований податковий кредит за операціями придбання основних засобів, посилання податкового органу на не використання їх у власній господарській діяльності внаслідок неформування за фактом їх придбання валових витрат не прийняті з огляду на особливості правового регулювання податкового кредиту по факту придбання основних засобів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводами касаційної скарги відповідач визначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при цьому посилається виключно на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Представником товариства, 27 січня 2014 року через канцелярію Вищого адміністративного суду України, подані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а судові рішення без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 185 ПК України визначенні операції платника податків, які є об'єктом оподаткування, серед них постачання товарів , місце постачання яких розташоване на митній території України, до товарів відповідно до підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу віднесені матеріальні та нематеріальні активи. Дата виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів встановлена пунктом 187.1 статті 187 ПК України, а право на віднесення сум податку до податкового кредиту за обов'язковою умовою здійснення операцій, зокрема, придбання товарів врегульований пунктом 198.1 статті 198 цього Кодексу.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи щодо придбання товару (кранів), підтверджені первинними документами, складеними по факту їх придбання, спростовують доводи податкового органу щодо нереальності господарських операцій.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що відсутність доказів використання придбаних кранів у власній господарській діяльності товариства доводить завищення податкового кредиту з огляду на положення підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України, є неприйнятним, оскільки норми цього пункту встановлюють зобов'язання платника податку нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування за товари, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту у разі, якщо такі товари не використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відтак, положення пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачають підстави для нарахування податкових зобов'язань у разі використання придбаного товару у певних операціях, а не зменшення (корегування) податкового кредиту по факту придбання таких товарів.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу у Балаклавському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року у справі № 827/1551/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Васильєва

С.С.Пасічник