Постанова

від 16.01.2018 по справі 2а-3404/12/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

16.01.2018 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Київ К/9901/745/18 2а-3404/12/1370 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року (судді: Дякович В.П., Нос С.П., Рибачук А.І.) у справі № 2а-3404/12/1370 за позовом Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в :

20.04.2012р. Публічне акціонерне товариство ДТЕК Західенерго (далі - товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Державної податкової служби (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2012р. № 0000290802/35/476 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 50162грн. 38 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25081 грн. 19 коп.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 26.06.2012 р. у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю з огляду на неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетичний альянс з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції. Окремо, суд першої інстанції вказав на те, що обставини розрахунку за товар не можуть братися як виключний доказ реального виконання господарської операції.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.09.2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року скасував та прийняв нову постанову, якою позов Товариства задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ від 09.04.2012р. № 0000290802/35/476.

Суд апеляційної інстанції встановив факт підтвердження господарських операцій первинними документами, а саме податковими накладними та актами виконаних робіт, які містять весь перелік відомостей та реквізити передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , відсутність у податкового органу повноважень на визнання правочинів нікчемними, не віднесення вчиненого між Товариством та його контрагентом правочину до нікчемних в силу закону та не визнання його недійсним судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 02.03.2012 року по 23.03.2012 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по питанню проведення взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетичній Альянс за червень, липень 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 26 березня 2012 року № 326/08-02/23269555, на підставі якого згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) 09.04.2012 р. прийняте податкове повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 50162 грн. 38 коп., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 25081 грн. 19 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання зазначені норми пункту 198.6 статті 198 ПК України. Підстава застосування штрафних фінансових санкцій податковим повідомленням - рішенням не визначена.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 р. та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року.

Доводами касаційної скарги відповідач визначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при цьому посилається виключно на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення апеляційної інстанції в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України, яка регулює податковий кредит, передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг , не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Абзацом другим передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи щодо наявності зазначених наведеною нормою належних документів складених по факту виконання (проведення) господарських операцій з придбання товарів/послуг спростовують доводи податкового органу щодо нереальності господарських операцій. Інших обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції відповідач не наводить. Стосовно порушення норм процесуального права скаржник, зробивши на них посилання, не навів норми або жодного аргументу, окрім посилання на порушення судом оцінки доказів.

Відтак, збільшення грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення положень пункту 198.6 статті 198 ПК України (податкове правопорушення) платником податків пов'язане з правомірністю віднесення до податкового кредиту суми податку та одночасним виконанням усіх трьох умов такого віднесення. Податок має бути сплачений (нарахований), нарахування проводиться у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, формування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі № 2а-3404/12/1370 залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді С.С.Пасічник

В.П. Юрченко