Постанова

від 15.01.2018 по справі 20/37

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

іменем України

15.01.2018 справа № 20/37

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі за участю представників сторін: від апелянта: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 Не з'явилися Не з'явилися Не з'явилися розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.11.2017 р. у справі№20/37 (головуючий суддя - Паляниця Ю.О., судді: Левшина Г.В., Левшина Я.О.) за позовом до відповідача-1 до відповідача-2Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії , м. Мирноград, Донецька область Державного підприємства «Артемвугілля» , м. Слов'янськ, Донецька область Державного підприємства «Донецька вугільна коксівна компанія» , м.Макіївка, Донецька область про стягувач орган ДВС про стягнення 30068703,01 грн. Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії , м. Мирноград, Донецька область Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.11.2017 р. у справі №20/37 задоволено скаргу №04/1681 від 31.08.2017р. Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії про визнання постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №11849093 недійсною.

Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №11849093.

Ухвала суду першої інстанції мотивована обґрунтованістю та доведеністю вимог, викладених у скарзі Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії №04/1681 від 31.08.2017р.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.11.2017 р. по справі №20/37, в якій просив її скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України посилається на п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження та вважає, що виконавчий документ підлягає поверненню, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Апелянт вважає, що старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №11849093 не порушив прав стягувача - Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії. Відтак, доводи скарги №04/1681 від 31.08.2017р. є безпідставними, а постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №11849093 винесена з дотриманням вимог законодавства України.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії вважає, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не було здійснено комплексу необхідних (можливих) заходів, передбачених Законом України Про виконавче провадження для повного виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.11.2005р. у справі №20/37, а отже, відсутні підстави повертати наказ господарського суду Донецької області від 25.11.2005р. у справі №20/37 відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідачів по справі до суду апеляційної інстанції не надано.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2017р. було визначено склад колегії суддів: Геза Т.Д. - головуючий суддя, судді: Будко Н.В., Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. порушене провадження за апеляційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.11.2017р. у справі №20/37. За клопотанням Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, справу призначено до розгляду на 15.01.2018р.

З 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-19 від 03.10.2017.

П.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, апеляційна скарга Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.11.2017р. у справі №20/37 розглядається відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній з 15.12.2017р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.).

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.11.2005р. позовні вимоги Державного підприємства «Укренерговугілля» в особі Донецької філії, м.Донецьк до Державного підприємства «Артемвугілля» , м.Горлівка задоволені повністю.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.08.2008р. в порядку процесуального правонаступництва здійснено заміну Державного підприємства «Укренерговугілля» в особі Донецької філії його правонаступником - Відкритим акціонерним товариством «Укренерговугілля» .

Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 27.05.2010р. в порядку процесуального правонаступництва здійснено заміну позивача - Відкритого акціонерного товариства «Укренерговугілля» його правонаступником - Державним підприємством «Регіональні електричні мережі» .

На виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.11.2005р. по вказаній справі 25.11.2005р. був виданий відповідний наказ, який пред'явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 07.02.2006р. відкрито виконавче провадження №11849093 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.11.2005р.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 23.05.2017р. виконавчий документ №20/37 від 25.11.2005р. повернуто стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

05.09.2017р. Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою №04/1681 від 31.08.2017р. про визнання постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №11849093 недійсною.

В обґрунтування скарги Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії посилалося на те, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу ґрунтувалось на відсутності у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення (п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» ). Однак державним виконавцем не було належним чином досліджено питання відсутності у боржника майна, що виключає можливість повернення виконавчого документа стягувачу з визначених державним виконавцем підстав.

02.11.2017р. господарським судом Донецької області за наслідками розгляду скарги Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії №04/1681 від 31.08.2017р.прийнято ухвалу, що оскаржується.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності. (ст.7,13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1. ст.326 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. (ч.1,3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди однієї із сторін.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ, у п. 7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З матеріалів скарги Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії, м.Донецьк вбачається, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не було вчинено жодних дій, спрямованих на розшук майна боржника, а також не складено акту про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р. заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відтак, законодавець визначає умови і порядок виконання судових рішень у примусовому порядку, низку повноважень (прав та обов'язків) державного виконавця, які здійснюються останнім з метою забезпечення виконання судових рішень.

За приписами п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016р. (в редакції станом на 23.05.2017р.) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За змістом ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» про наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

У разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа необхідне проведення обстеження державним виконавцем майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання майна у виробничій діяльності та складення за результатами такого обстеження акту.

Оскаржувана постанова прийнята 23.05.2017р. з посиланням на приписи п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» .

З матеріалів справи вбачається, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №11849093 не містить доказів в підтвердження викладених в оскаржуваній постанові доводів.

До матеріалів справи Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надано документального підтвердження вчинення державним виконавцем належних виконавчих дій по розшуку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення відповідно до наказу №20/37 від 25.11.2005р.

Акт за результатами обстеження державним виконавцем майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання майна у виробничій діяльності в порядку норм ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не складався; докази вчинення виконавчих дій щодо з'ясування існування власних грошових коштів на банківських рахунках боржника також у матеріалах вказаного виконавчого провадження відсутні.

За таких обставин, доводи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Донецької області від 02.11.2017 р. у справі №20/37.

З огляду на вищезазначене, апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ задоволенню не підлягає.

Ухвала господарського суду Донецької області від 02.11.2017 р. у справі №20/37 є законною, обґрунтованою, прийнятою із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273,275, 276,284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.11.2017р. у справі №20/37 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 02.11.2017 р. у справі №20/37 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду згідно вимог Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 17.01.2018р.

Головуючий суддя: Т.Д. Геза

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3