Рішення

від 11.01.2018 по справі 813/3195/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року справа № 813/3195/17

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз» (далі - ТзОВ Деос Реліз ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0011761414, №0011751414 від 11.07.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача від 09.06.2017 №730/13-01-14/19337475 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 пол (далі - ТзОВ ОСОБА_1 пол ) підтверджується договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації за господарськими операціями з контрагентом; рухом активів в процесі здійснення господарських операцій. Також вказує, що в акті перевірки податковий орган не навів будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Заперечення обґрунтовані неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з контрагентом, а саме з ТзОВ ОСОБА_1 пол . Відповідач зазначає, що за результатами аналізу податкової інформації щодо ТзОВ ОСОБА_1 пол встановлено у вказаного контрагента позивача відсутні власні основні фонди та трудові ресурси, а також відсутнє придбання послуг з оренди складських та офісних приміщень, послуг зі зберігання ТМЦ, послуг оренди транспортних засобів та обладнання, послуг транспортування та інших, що необхідні для ведення господарської діяльності. З огляду на наведене, відповідач вважає, що ТзОВ ОСОБА_1 пол не могло здійснювати господарські операції з позивачем з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, відсутності необхідних транспортних засобів, недостатньої чисельності трудових ресурсів, необхідних для здійснення робіт за договором субпідряду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ Деос Реліз зареєстрований як юридична особа Львівським міським управлінням юстиції 29.06.1993 №14151200000005912, код ЄДРПОУ 19337475, місцезнаходження: м.Львів, вул.Зелена, 238. Позивач перебуває на обліку в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Відповідно до п.п.16.1.5, п.п.16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1. ст.20, п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ Деос Реліз код ЄДРПОУ 119337475 з питань правомірності визначення даних податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ ОСОБА_1 пол. код ЄДРПОУ 31909350 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 09.06.2017 №730/13-01-14/19337475 (далі - ОСОБА_1 перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 93654грн.;

- - п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2016 року на суму 104060грн.

На підставі вказаного ОСОБА_1 перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 11.07.2017

- №0011751414, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 130075грн., в тому числі 104060грн. за основним платежем та 26015грн. за штрафними санкціями;

- №0011761414, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток на суму 117067,50грн., в тому числі 93654грн. за основним платежем та 23413,5грн. за штрафними санкціями;

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Суд встановив, що між позивачем та ТзОВ ОСОБА_1 пол укладено договір поставки №П-8.12 від 08.12.2016, відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ ОСОБА_1 пол ) зобов'язується передати у власність покупця (позивача) належний постачальнику товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ ОСОБА_1 пол позивач надав суду копії таких документів: договору поставки №П-8.12 від 08.12.2016, видаткових накладних №П-30.12 від 30.12.2016, №П-30.12/1 від 30.12.2016.

Факт оплати послуг за договором підтверджується копіями платіжних доручень №48 від 11.01.2017, №264 від 09.02.2017, витягом з картки рахунку позивача №201 за період з 01.12.2016 по 01.09.2017, рахунками на оплату від 08.12.2016 №П-8.12, від 05.12.2016 №П-5.12.

На підтвердження використання отриманого від ТзОВ ОСОБА_1 пол товару у власній господарській діяльності позивач надав суду копії таких документів: довідки про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року, акта вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт за грудень 2016 року, інвентаризаційного опису на 01.09.2017, виписки з банківських рахунків позивача.

Суд встановив, що факт наявності у позивача ресурсів для зберігання отриманого від ТзОВ ОСОБА_1 пол товару підтверджується копіями таких документів: договору оренди №01/11-16 від 01.11.2016, актів прийому передачі приміщення відповідно до договору №01/11-16 від 01.11.2016, платіжних доручень №33 від 12.12.2016, №54 від 12.01.2017, виписок з банківських рахунків позивача.

Як вбачається з замовлень №3 від 05.12.2016 та №2 від 02.12.2016 позивач замовив протипожежні секційні ворота ЕІ 60 та протипожежні штори УШ 90 автоматичного закривання. Вказаний товар транспортувався транспортом і за рахунок постачальника (ТзОВ ОСОБА_1 пол ) на склад покупця до 31.12.2016.

30.12.2016 позивач видав довіреність №30.12.16/2 та №30.12.16/3 механіку ОСОБА_3 на отримання вказаного товару від ТзОВ ОСОБА_1 пол . Суд встановив, що ОСОБА_3

прийнятий на роботу відповідно до наказу позивача №58-к від 19.10.2015, включений до штатного розпису ТзОВ Деос Реліз на 2016 рік, призначений відповідальним за одержання і перевезення матеріальних цінностей наказом №11-од від 24.11.2015.

Крім того, листом від 04.09.2017 ТзОВ ОСОБА_1 пол підтвердило взаємовідносини та поставку товарів для позивача.

На підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні №2 від 30.12.2016 на суму ПДВ 45843,42грн., №3 від 30.12.2016 на суму ПДВ 58216,67грн., складені ТзОВ ОСОБА_1 пол , що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає чинному законодавству. Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації з ПДВ.

Податкові накладні №2 від 30.12.2016 на суму ПДВ 45843,42грн., №3 від 30.12.2016 на суму ПДВ 58216,67грн., які отримані від ТзОВ ОСОБА_1 пол , внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що сторонами не заперечується.

Суд критично оцінює посилання відповідача на податкову інформацію щодо ТзОВ ОСОБА_1 пол , яка міститься в АІС Податковий блок , зокрема, на підставі якої відповідач зробив висновок про нереальність господарських операцій.

Суд бере до уваги, що при складенні податкової інформації податковий орган не мав жодних первинних документів щодо здійснення фінансово - господарських відносин між позивачем та його контрагентом. При цьому, використання податковим органом при складанні податкової інформації звірки даних із внутрішніх баз даних ДФС України не може слугувати достатнім доказом відсутності реальних операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім вказаного, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обізнаності позивача про неправомірну, на його думку, діяльність його контрагента, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами операції. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до вказаної особи.

В період здійснення господарських операцій ТзОВ ОСОБА_1 пол було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ ОСОБА_1 пол чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТзОВ ОСОБА_1 пол з боку відповідача не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ ОСОБА_1 пол .

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідні договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вже встановив суд на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що на момент укладення договору з контрагентом, позивач проявив належну обачність.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вже зазначав суд податкові накладні, видані ТзОВ ОСОБА_1 пол містять всі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України є підставою для нарахування податкового кредиту.

Щодо заперечень відповідача про обов'язкову наявність у позивача товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що відсутність у суб'єкта господарювання, що купує чи перевозить товар ТТН, не може вплинути на податковий кредит з ПДВ підприємства, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими документами.

Суд також зазначає, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 вказаних Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Тому, відсутність товарно-транспортних накладних, як і недоліки в їх заповненні, в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту. .

При розгляді справи суд враховує постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі N 21-500во08, від 01.06.2010 у справі N 21-573во10 згідно з яким, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також: сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між: вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 11.07.2017 №0011761414, №0011751414 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 8958,13грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №119 від 31.10.2017.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 11.07.2017 №0011761414, №0011751414.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Деос Реліз код ЄДРПОУ 19337475, місцезнаходження: 79035, м.Львів, вул.Зелена, 238 судовий збір в сумі 3707 (три тисячі сімсот сім)грн. 14коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 18.01.2018.

Суддя А.Г.Гулик