Рішення

від 15.01.2018 по справі 826/14075/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 січня 2018 року № 826/14075/16

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БВТ Україна

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БВТ Україна звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві № 0006791003 від 18.05.2016 р. та розрахунку штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.09.2016 р. суддею Огурцовим О.П. відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.09.2016 р. закінчено підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.10.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Васильченко І.П.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, оскільки у товариства відсутня заборгованість з недоїмки по сплаті ЄСВ. Товариство своєчасно та в повному обсязі перераховувало до бюджету відповідні суми ЄСВ, а тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки на підставі інформаційних даних ДПІ, недоїмка з ЄСВ виникла на підставі несплати самостійно задекларованого зобов'язання, нарахування єдиного внеску, що стало підставою для винесення оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні 16.11.2017 р. за згодою сторін суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві 18.05.2016 р. винесено рішення № 0006791303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску, яким до ТОВ БВТ Україна застосовано штрафні санкції в сумі 60 649,66 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві надіслало позивачу акт № 7941-07 від 06.06.2016 р. та акт № 5900-07 від 06.06.2015 р. про звірення розрахунків товариства, з яких вбачається відсутність у товариства заборгованості зі сплати ЄСВ та заборгованостей з перерахунку штрафних санкцій та пені.

У зв'язку із отриманням вищевказаних актів товариство подало до ГУ ДФС у м.Києві доповнення до скарги на рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві № 0006791303 від 18.05.2016 р. вих. № 160613-1 від 13.06.2016 р. до яких було долучено копії актів звірки.

Однак, рішенням ГУ ДФС у м.Києві № 14959/10/26-15-10-02-16 від 05.07.2016 р. первинна скарга позивача була залишена без змін з огляду на порушення встановленого законодавством 10-денного строку для оскарження.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI).

Положення п. 2 ч. 1 ст. 1 названого Закону визначають, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Частинами 2, 3 ст. 9 названого Закону встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку(ч. 4 ст. 25 цього Закону).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій органами доходів і зборів, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок формування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкцією).

Згідно розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 3 Розділу VІ Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Отже, єдиний внесок нараховується роботодавцем на суму доходу (прибутку) фізичної особи, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу та нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення рішення № 0006791303 від 18.05.2016 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску стала несвоєчасна сплата єдиного внеску позивачем за період з 21 січня 2014 року по 19.02.2016 р.

Так, позивачем було задекларовано у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів від 16.10.2013 р. єдиний соціальний внесок з ЄСВ за вересень 2013 року в сумі 18 659,28 грн.

Вказана сума єдиного внеску сплачувалася позивачем частинами в наступному порядку: 12 600,00 грн. сплачено 01.10.2013 р., 4 947, 79 грн. - 18.10.2013 р., тобто за вересень 2013 року ЄСВ було сплачено в сумі 17 547,79 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Суд не приймає до уваги надану позивачем банківську виписку від 16.10.2013 р. в якості доказів сплати ЄСВ за вересень 2013 р. в сумі 1 111,49 грн. (додаток № 4 а.с.69), оскільки в призначенні платежу зазначено єдиний соціальний внесок за жовтень 2013 р. .

Таким чином залишилася недоїмка зі сплати ЄСВ за вересень 2013 р. в сумі 1 111,49 грн., а відтак слід вважати, що задеклароване зобов'язання з ЄСВ за вересень 2013 р. у сумі 18 659,28 грн. було погашене товариством не в повному обсязі до 20.10.2013 р.

Щодо сплати товариством зобов'язання з ЄСВ, задекларованого у звітності від 19.11.2013 р. у сумі 19 673,15 грн., суд зазначає наступне.

Зобов'язання з ЄСВ за жовтень 2013 р. в сумі 19 673,15 грн. було своєчасно задеклароване товариством у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування до органів доходів і зборів від 19.11.2013 р.

Нарахована сума ЄСВ у розмірі 19 673,15 грн. була погашена товариством частинами в наступному порядку: в сумі 7000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 6257 від 16.10.2013 р.; в сумі 7 700,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 6330 від 04.11.2013 р.; в сумі 4 973,15 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 6363 від 11.11.2013 р..

Таким чином, задеклароване зобов'язання за жовтень 2013 р. у сумі 19 673,15 грн. було погашене товариством у повному обсязі та своєчасно до 20.11.3013 р.

Отже, твердження відповідача щодо несплати позивачем зобов'язання з єдиного внеску в сумі 19 673,15 грн. на підставі даних ІКП не відповідають дійсності.

Виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи, беручи до уваги, що позивачем не спростовано факту наявності заборгованості в сумі 1 111,49 грн. зі сплати ЄСВ за вересень 2013 р., відповідно акт звірки, наданий позивачем в якості доказів відсутності заборгованості, відхиляється судом як такий, що підтверджує факт відсутності заборгованості за вказаний період.

В той же час, суд відхиляє посилання відповідача щодо того, що акт звірки за період жовтень 2013 р. не є документом, що підтверджує відсутність заборгованості позивача перед бюджетом, оскільки відсутність фактичної заборгованості платника щодо сплати зобов'язання з єдиного соціального внеску за наявності такої інформації в інтегрованій картці платника не може свідчити про недотримання таким платником податкової дисципліни.

Окрім того, відповідачем не заперечується той факт, що наявність інформації про заборгованість може також бути обумовлене певними технічними збоями в інформаційній базі.

Отже, з наведеного слідує, що акт звірки розрахунків перед бюджетом за період жовтень 2013 р., отриманий від контролюючого органу в повній мірі та достовірно відображає стан розрахунків платника за податками, зборами та єдиним внеском, а тому твердження відповідача про недостовірність даного акту звірки не відповідають дійсності.

В той же час, суд погоджується із відповідачем, що акт звірки розрахунків перед бюджетом за період вересень 2013 р., отриманий від контролюючого органу в повній мірі та достовірно не відображає стан розрахунків платника за податками, зборами та єдиним внеском, оскільки матеріалами справи не підтверджується сплата єдиного внеску за період вересень 2013 р. в сумі 1 111,49 грн.

Посилання позивача на те, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства не було направлено податкову вимогу судом відхиляються, оскільки вказане порушення не спростовує наявності у позивача недоїмки зі сплати ЄСВ за період вересень 2013 р. в сумі 1 111,49 грн.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про те, що акт звірки за жовтень 2013 р., звітність з ЄСВ за відповідні періоди та платіжні доручення свідчать про повну сплату ЄСВ та засвідчують дотримання позивачем вимог законодавства за період жовтень 2013 р., частково підтверджують сплату ЄСВ за період вересень 2013 р., що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування рішення № 0006791303 від 18.0.2016 р. в частині нарахування штрафу та пені на суму 17 547,79 гривень за період вересень 2013 р. та нарахування штрафу та пені на суму 19 673,15 гривень за період жовтень 2013 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду частково довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із частковим задоволенням позову підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю БВТ Україна (03680, м.Київ, пров. Радищева,8, код ЄДРПОУ 34957082) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, код ЄДРПОУ 39471390) № 0006791303 від 18.05.2016 р. та розрахунок штрафних санкцій до нього в частині нарахування штрафу та пені на суму 17 547,79 гривень за період вересень 2013 р. та нарахування штрафу та пені на суму 19 673,15 гривень за період жовтень 2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БВТ Україна (03680, м.Київ, пров.Радищева,8, код ЄДРПОУ 34957082) судові витрати в сумі 1 100,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві (03151, м.Київ, вул.Смілянська, 6, код ЄДРПОУ 39471390).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко